Рішення № 13497651, 05.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2011 р.

Справа № 10/185-10-4737

за позовом Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТОК-2001»

про стягнення 10231,24 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ОКП «Миколаївоблтеплоенерго»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «ІСТОК-2001» 10231,24 грн., з яких, 8950,11 грн. –основний борг за послуги, що надані позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам №403 від 01.01.2007р.; 768,87 грн. –пеня; 141,74 грн. –3% річних та 370,52 грн. –індекс інфляції.

У судовому засіданні 01.12.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні 20.12.2010р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю надання до суду обґрунтованого відзив на позов та клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів у зв’язку з наданням строку на ознайомлення з матеріалами справи та надання письмових заперечень.

Вищевказані клопотання відповідача задоволені господарським судом, про що 20.12.2010р. винесено відповідну ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 05.01.2011р. Між тим, відповідач у судове засідання 05.01.2011р. не з’явився, про причини свого нез’явлення суд не повідомив, відзив на позов не надав, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю сторін у судовому засіданні 05.01.2011р. та за наявними у справі документами.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.01.2007р. між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго»(постачальник, позивач) і ТОВ «ІСТОК-2001» (споживач, відповідач) укладений договір на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам №403, згідно з яким, позивач зобов’язується відпускати, а відповідач використовувати теплову енергію для об’єктів, перерахованих в Додатку 1 цього договору.

Відповідно до умов п.1.7. договору розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифу, розрахованого і затвердженого керівником підприємства позивача. При розрахунках за надані послуги нараховується ПДВ додатково до тарифу. При зміні тарифів на теплову енергію, нові тарифи обов’язкові для сторін по договору з моменту їх введення.

Згідно з умовами п. 1.8. договору усі розрахунки по даному договору здійснюються щомісячно протягом опалювального періоду або року шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць у розмірі, вказаному у Додатку №1 до договору до 5 числа поточного місяця, а відповідно до умов п.1.9. договору остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури: до 30 числа поточного місяця бюджетними організаціями; до 5 числа місяця наступного за звітним госпрозрахунковими підприємствами.

Умовами п. 5.1. договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені у п.1.9. договору, споживач зобов’язаний сплатити на користь постачальника суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з умовами п.6.1. договору, договір укладений з 01.01.2007р. на строк до 01.01.2012р. та враховується щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не поступає заява однієї з сторін про відмову від діючого договору.

У Додатку №1 до договору (лист 1) встановлено, що об’єктом на який позивач здійснює теплопостачання являється адміністративна будівля за адресою: вул. Леваневців,10, а також встановлено розмір оплати за використання теплової енергії в сумі 5224,45 грн. з 01.12.2008р. У Додатку №1 до договору (лист 2) встановлено розмір оплати за підігрів води в сумі 146,32 грн. з 01.12.2008р. та у Додатку №2 (лист 1) встановлений розмір оплати за підігрів води у випадку припинення роботи лічильника в сумі 146,32 грн.

В подальшому між сторонами укладені відповідні Додатки до договору, згідно з якими, розмір оплати за використання теплової енергії та розмір оплати за підігрів води, в т.ч. у випадку припинення роботи лічильника змінювався сторонами, а саме: з 23.02.2009р. розмір оплати за використання теплової енергії встановлений в сумі 6008,42 грн., а розмір оплати за підігрів води, в т.ч. у випадку припинення роботи лічильника в сумі 166,36 грн.; з 02.04.2009р. розмір оплати за використання теплової енергії встановлений в сумі 7609,22 грн., а розмір оплати за підігрів води, в т.ч. у випадку припинення роботи лічильника в сумі 207,30 грн.

Також судом встановлено, що 30.09.2009р. позивачем здійснено підключення опалення відповідачу, що підтверджується відповідним нарядом №2715 від 30.09.2009р., а 06.04.2010р. позивачем здійснено відключення опалення відповідачу, що підтверджується відповідним нарядом №6991 від 31.03.2010р.

При цьому за вищевказаний опалювальний період з 30.09.2009р. по 06.04.2010р. позивач надав відповідачу передбачені укладеним між сторонами договором послуги на суму 8950,11 грн. та виставив відповідачу рахунки –фактури на оплату наданих послуг, а саме: рахунок –фактуру від 10.03.2010р., який відправлений відповідачу 11.03.2010р., про що свідчить реєстр згрупованих рекомендованих листів за 11.03.2010р., та згідно з яким, вартість послуг з опалення, що надані позивачем у березні 2010р. становить 7609,22 грн.; рахунок –фактуру від 26.03.2010р., який відправлений відповідачу 26.03.2010р., про що свідчить реєстр згрупованих рекомендованих листів за 26.03.2010р., та згідно з яким, вартість послуг з підігріву води, що надані позивачем у березні 2010р. становить 67,54 грн.; рахунок-фактуру від 26.04.2010р., який відправлений відповідачу 27.04.2010р., про що свідчить реєстр згрупованих рекомендованих листів за 27.04.2010р., та згідно з яким, вартість послуг з опалення, що надані позивачем у квітні 2010р. (5днів) становить 1268,21 грн. Окрім того, позивачем здійснено донарахування вартості послуг з підігріву води в сумі 5,14 грн. та виставлений відповідачу рахунок-фактуру на оплату цього донарахування від 31.07.2010р., який відправлений відповідачу 09.08.2010р., про що свідчить реєстр згрупованих рекомендованих листів за 09.08.2010р.

У зв’язку з тим, що надані позивачем послуги не оплачені відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір на постачання теплової енергії, згідно з яким, позивач зобов’язався відпускати теплову енергію, а відповідач зобов’язався використовувати та оплачувати теплову енергію, з остаточним розрахунком відповідно до рахунку-фактури до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а в силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із матеріалів справи випливає, що послуги, які надані позивачем у березні 2010р. на суму 7676,76 грн., в т.ч. –послуги з опалення на суму 7609,22 грн. та послуги з підігріву води на суму 67,54 грн., та які відповідач зобов’язаний оплатити до 05.04.2010р., остатнім не оплачені, як у строк, що встановлений умовами укладеного між сторонами договору, так і в подальшому. Послуги з опалення, які надані позивачем у квітні 2010р. (5днів) на суму 1268,21 грн., та які відповідач зобов’язаний оплатити до 05.05.2010р., також не оплачені відповідачем. Окрім того, відповідачем не оплачені послуги за підігрів води в сумі 5,14 грн., донарахування яких здійснено позивачем у липні 2010р. та на оплату яких відповідачу виставлений відповідний рахунок-фактура від 31.07.2010р.

Таким чином заборгованість відповідача за надані позивачем послуги становить 8950,11 грн. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати послуг відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем та згідно з яким, розмір нарахованої відповідачу становить 768,87 грн. перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем та згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 141,74 грн. перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Поряд з цим господарський судом встановлено, що розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем та згідно з яким, розмір інфляційних нарахувань становить 370,52 грн. є неправильним і позивача зобов’язано здійснити обґрунтований розрахунок індексу інфляції, про що винесені відповідні ухвали від 01.12.2010р., від 20.12.2010р. Між тим, виходячи з того, що позивач не надав до суду витребуваного розрахунку, господарським судом самостійно здійснений розрахунок індексу інфляції, виходячи із періоду, який зазначений самим позивачем, і за розрахунком суду розмір інфляційних нарахувань становить 234,79 грн. /з 05.04.2010р. по 30.09.2010р. на суму боргу 7676,76 грн. індекс інфляції становить 198,14 грн. (7676,76 грн. х99,7%х99,4%х99,6%х99,8%х101,2%х102,9%=7874,90 грн. –7676,76 грн. = 198,14 грн.) та з 05.05.2010р. на 30.09.2010р. на суму боргу 1268,21 грн. індекс інфляції становить 36,65 грн. (1268,21 грн. х99,4%х99,6%х99,8%х101,2%х102,9%=1304,86 грн.-1268,21 грн. =36,65 грн.)/.

З огляду на вищевикладене позов ОКП «Миколаївоблтеплоенерго»задоволено господарським судом частково в сумі 10095,51 грн., з яких, 8950,11 грн. –основний борг, 768,87 грн. –пеня, 141,74 грн. –індекс інфляції та 234,79 грн. –індекс інфляції.

На підставі ст.44,49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТОК-2001»(65010, м. Одеса, пр.-т Адміральський, 7 кв.2, код ЄДРПОУ 31765047, р/р 26009310531401 в АБ «Піденний», МФО 328209) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»(54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська,5а, код ЄДРПОУ 31319242, р/р 26009640832811 в Одеській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 328016) основний борг в сумі 8950 (вісім тисяч дев’ятсот п’ятдесят) грн. 11 коп., пеню в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 87 коп., 3% річних в сумі 141 (сто сорок одна) грн. 74 коп., індекс інфляції в сумі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 79 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 100 (сто) грн. 26 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 231 (двісті тридцять одна) грн. 28 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 10 січня 2011 року.