Ухвала суду № 134976493, 13.03.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1622/26

Провадження № 1-кп/758/1328/26

У Х В А Л А

13 березня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю: прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі районного суду матеріали кримінального провадження № 22026000000000079 від 22.01.2026 р. стосовно ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду міста Києва з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

У підготовчому судовому засіданні судом на обговорення учасників підготовчого провадження поставлено питання щодо направлення обвинувального акта до Київського апеляційного суду для визначення підсудності.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечував проти передачі справи, посилаючись на те, що направлення обвинувального акта до Подільського районного суду міста Києва відповідає положенням КПК України, оскільки місце вчинення кримінального правопорушення, а саме передача інформації була на вулицях Подільського району м.Києва, однак дані адреси не зазначені в обвинувальному акті.

Захисник ОСОБА_6 щодо вирішення даного питання поклався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_7 просив направити до Київського апеляційного суду для вирішення питання про підсудність, додавши, що він не пам`ятає, де і за якими адресами він передавав інформацію.

Суд, вислухавши позиції учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та інші матеріали справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України питання про підсудність кримінального провадження підлягає першочерговому вирішенню, оскільки судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо порушено правила підсудності.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК). Будучи одним із проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Територіальна підсудність кримінального провадження - це різновид підсудності, правилами якої визначається суд адміністративно-територіальної одиниці, що буде здійснювати судове провадження кримінального провадження у суді першої інстанції.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

Тобто основною юридичною ознакою для визначення територіальної підсудності є місце вчинення кримінального правопорушення, яке згідно з п. 1 ч. 1 ст. 91 цього Кодексу належить до обставин, що підлягають доказуванню у кожному конкретному провадженні. При чому «місце вчинення кримінального правопорушення» в контексті ч. 1 ст. 32 КПК України розглядається лише як ознака, що дозволяє визначити підсудність кримінального провадження, - це одиниця адміністративно-територіального поділу, на підставі якої побудована судова система в цілому.

Відповідно до положень ст. 409, п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України однією з безумовних підстав для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є порушення правил підсудності кримінального провадження в суді першої інстанції.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 34 цього Кодексу кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній безпеці України, шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вченому в умовах воєнного стану.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України фактичні обставини кримінального правопорушення у обвинувальному акті викладаються так як це вважає прокурор.

Суд не погоджується з твердженнями прокурора про те, що місце вчинення кримінального правопорушення, а саме передача інформації була вул. Притисько-Микилівська, вул. Фролівська, вул. Костянтинівська та вул. Спаська, що відноситься до Подільського району міста Києва, оскільки місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, оскільки місце вчинення обвинуваченим дій, які складають об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, прямо не вказано в обвинувальному акті.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 зазначено, що принцип територіальності побудови системи судів забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Оскільки обвинуваченим не було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, на території Подільського району м.Києва, а відтак, вказане кримінальне провадження є непідсудним Подільському районному суду м.Києва.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що кримінальне провадження надійшло на розгляд Подільського районного суду м. Києва без врахування місця вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, що в повній мірі не узгоджується з імперативними вимогами, передбаченими ч. 1 ст. 32 КК України.

В ухвалі Київського апеляційного суду від 10.09.2024 р. у справі № 758/10388/24 (провадження № 11-п/824/514/2024), визначаючи підсудність кримінального провадження, досудове розслідування у якому проводилось слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України, яке знаходиться в Шевченківському районі м. Києва, а обвинувальний акт затверджено прокурором Офісу Генерального прокурора, розташованого у Печерському районі м.Києва, апеляційний суд визначив підсудність Печерському районному суду міста Києва як суду, за територіальною юрисдикцією якого було завершено досудове розслідування, оскільки відповідно до ч.2 ст.283 КПК України, якою визначаються загальні положення закінчення досудового розслідування, прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Отже, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 283 КПК України, законодавець пов`язує форму закінчення досудового розслідування з певною дією, яку зобов`язаний вчинити саме прокурор.

Згідно матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування не встановлено місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а досудове розслідування проводилось та завершено слідчими слідчого управління Службою безпеки України, яке розташоване у Шевченківському районі м.Києва (м. Київ, вул. Володимирська, 33).

Офіс Генерального прокурора, прокурором якого затверджений даний обвинувальний акт, знаходиться у Печерському районі м. Києва (що є загально відомимим фактом та підтверджується юридичною адресою ОГП (місцезнаходження як юридичної особи - м. Київ, вул. Різницька, 13/15)).

В ухвалах Верховного Суду, викладених 22.04.2020 року у справі № 487/7605/19, 13.10.2020 р. у справі № 607/16332/20 звернуто увагу судів на те, що територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.

Статтею 1 КПК передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 6 ст. 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу.

На необхідність розгляду справ «судом, встановленим законом» в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод неодноразово звертав увагу в своїх прецедентних рішеннях Європейський суд з прав людини (у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76, у справі «Коем та інші проти Бельгії» (Coeme and Others v. Belgium), заява №№ 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, у справі Кембелл і Фелл проти Сполученого Королівства від 28.06.1984 р., у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07. 2006 р., у справі «Верітас проти України» від 13.11.2008 р.), зазначаючи, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Враховуючи вимоги ст. 34 КПК України, які визначають, що питання про направлення кримінального провадження з одного до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду, у даному конкретному випадку, матеріали обвинувального акту підлягають передачі до Київського апеляційного суду для вирішення питання про направлення вказаних матеріалів до належного суду для подальшого розгляду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 32, 34, 314, 315, 369-372, 375, 376, 412 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22026000000000079 від 22.01.2026 р. стосовно ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, - направити до Київського апеляційного суду, для визначення підсудності.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3