Рішення № 134976041, 02.03.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/18374/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Лазоришин А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, -

у с т а н о в и в :

23.09.2025 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини, у якому просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір`ю - ОСОБА_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 16.03.2022 року між сторонами у справі був зареєстрований шлюб. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначає, що дитина зареєстрована та проживає із нею за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка вказує, що відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, але при зустрічі із ним, останній декілька разів висловлював погрози на адресу позивачки, що забере дитину до себе, тому позивачка вимушена звернутись до суду для визначення місця проживання доньки із нею. Позивачка зазначає, що вона матеріально утримує дівчинку, піклується про стан її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не приймає, розвитком дитини не цікавиться. Позивачка вважає, що в інтересах дитини буде визначення її місця проживання з матір`ю, а не з батьком. Позивачка має самостійний дохід, за рахунок якого може в повному обсязі створити всі необхідні умови для нормального проживання та гармонійного розвитку дитини, її особистості, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості. Батько дитини майже два роки не цікавиться життям своєї дитини. Останній раз батько прислав на день народження дитини 4000,00 грн. З того часу жодної копійки на утримання та забезпечення потреб дитини від відповідача не надходило. У січні 2024 року сторони у справі перестали спілкуватись, оскільки відповідач почав зловживати спиртними напоями, веде розгульний спосіб життя, ніде не працює, життям дитини не цікавиться. Після цього мати з дитиною повернулись до м. Києва де проживають разом, мати працює. Відповідач в 2024 року приїздив до м. Києва, але дитиною не цікавився, проживав у знайомих. В телефонному режимі відповідач вимагав аби позивачка вивезла дитину до Грузії, погрожував, що забере дитину силою і вивезе її до Грузії до своїх родичів. Відповідач казав позивачці, що його знайомі в м. Києві заберуть дитину і позивачка нічого не зможе з цим зробити. На заперечення позивачки відповідач відреагував приступом якості та агресії, після чого позивачка почала боятися за своє здоров`я. Відповідач телефонував позивачці з різних номерів, також телефонували не знайомі люди та погрожували позивачці. Усі погрози відповідача позивачка сприймає реально, боїться за дитину та за себе, а тому звернулась до поліції із заявою щодо вчинення погроз. Позивачка неодноразово намагалась дійти компромісу з відповідачем щодо місця проживання дитини, але це викликає лише погрози та агресію на її адресу. Для забезпечення інтересів дитини, її безпеки та найкращого розвитку позивачка вимушена покладатись лише на себе, оскільки батько взагалі відсутній в житті дитини, дівчинка його не пам`ятає. Позивачка зазначає, що вона офіційно працевлаштована, займає посаду перукаря, має гнучкий графік роботи у приміщенні перукарні, яке розташоване в будинку проживання позивачки з дитиною, що дозволяє їй пристосувати своє життя до потреб дитини, дбати про її виховання та розвиток, піклуватись про фізичний та моральний стан доньки. На час зайнятості позивачки на роботі, дитиною займається бабуся дівчинки, яка є педагогом і постійно займається розвитком онуки. Для розвитку дитини позивачка оплачує заняття дівчинки з логопедом. Жодної участі у витратах на потреби дитини, її утримання та розвиток, відповідач не несе, ніяких коштів на дитину не сплачує. Позивачка має постійний щомісячний дохід в розмірі не менше 15000,00 грн. заробітної платні та отримує матеріальну допомогу від своїх батьків в сумі приблизно 1000 дол. США, що дозволяє позивачці забезпечувати дитині належні побутові умови і культурний розвиток.

Ухвалою суду від 30.09.2025 року відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 06.02.2026 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Відповідач неодноразово викликався до суду, однак жодного разу до суду не з`явився. Суд здійснював виклики відповідача за останньою відомою зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою відповідача, однак судова кореспонденція повернулась до суду без вручення адресату. У відповідності до положень ч. 10 ст. 187 ЦПК України, виклик відповідача до суду здійснювався також через розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Як убачається з матеріалів справи, сторона позивача не викладала жодних заперечень з приводу розгляду справи у заочному порядку та ухвалення до у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Позивачка та/або її представник в судове засідання не з`явились, разом з цим у матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника, у якому також зазначено, що враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 . Третя особа просить прийняти рішення в найкращих інтересах дитини.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Позивачка є громадянкою України, що підтверджується копією її паспорта громадянина України (а.с. 4-5).

16.03.2022 року сторони у справі зареєстрували шлюб (а.с. 8, 11-12).

Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась на території України та є громадянкою України (а.с. 7, 13).

Позивачка та малолітня дитина зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).

Згідно Акту обстеження умов проживання від 25.08.2025 року, умови проживання у зазначеній вище квартирі добрі, в квартирі чисто, прибрано, зроблено косметичний ремонт, наявні всі необхідні меблі та побутова техніка. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: для дитини відведено окремий куточок, ліжко, шафа для одягу, розвиваючі іграшки, книжки та інші особисті речі. Дитина відвідує приватний садочок «Мандаринка». Стосунки, традиції в сім`ї: теплі, існує взаєморозуміння. Малолітня з народження проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . В квартирі створені належні умови для проживання (а.с. 14).

Із матеріалів справи убачається, що позивачка офіційно працевлаштована, має право користування зазначеною вище квартирою, як донька власника квартири, у березні 2024 року позивачка звернулась до органів поліції із заявою про вчинення стосовно неї з боку колишнього чоловіка погроз фізичною розправою (а.с. 50-52, 54-57).

Згідно довідки ГО «Допомога дітям з розладами аутистичного спектру та розладами мовлення «Наше дитинство» від 19.12.2025 року, малолітня ОСОБА_4 відвідує заняття з нейрокорекції та дефектології в корекційному центрі «Наше дитинство» (а.с. 53).

Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Водночас, ураховуючи, що станом на час розгляду справи дитина має занадто малолітній вік (3 повних роки), суд не вбачав підстав для заслуховування її думки в судовому засіданні, адже у такому віці свідоме формування та висловлення думки не є можливим і опитування в суді маленьких дітей може призвести лише до нанесення шкоди психіці дитини та завдання стресу.

Відповідно до положень ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За змістом висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.11.2025 року, комісією встановлено, що батьки дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_3 , 2022 року народження. Після розлучення батьків малолітня постійно проживає з матір`ю ОСОБА_5 , яка займається її вихованням та утриманням. Мати та донька мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , в квартирі створено належні умови для проживання та розвитку дитини. Малолітня має окремий куточок, де є все необхідне (окреме ліжко для сну, шафа для одягу, розвиваючі ігри, іграшки, книжки, одяг і взуття в достатній кількості). На даний час між батьками дитини існує спір щодо визначення місця проживання дитини, мати звернулась із зазначеним питанням до суду. На засіданні комісії мати дитини ОСОБА_1 підтвердила про те, що вона бажає, щоб малолітня ОСОБА_4 і надалі проживала з нею, так як в неї є всі можливості в повній мірі займатися її вихованням та утриманням. Батько дитини, ОСОБА_2 , громадянин Грузії, остання відома адреса проживання: АДРЕСА_1 . Зі слів гр. ОСОБА_1 , батько дитини на даний час виїхав за кордон, але в майбутньому має намір забрати дитину до Грузії. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Приймаючи до уваги зазначене вище, керуючись ст. 161 Сімейного кодексу України, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 32-33).

Суд погоджується з таким висновком органу опіки та піклування, ураховуючи всі встановлені у справі обставини.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Дитина, через те, що батьки не змогли зберегти родину, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

Право дитини на постійне місце проживання є однією із базових потреб дитини, що включає відчуття нею свого дому, безпеки та власного простору.

Визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не має впливу на взаємовідносини з іншим із батьків, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків і не позбавляє права приймати участь у вихованні дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частина 8 статті 7 СК України визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 №789-ХІІ передбачено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно Принципу 6 Декларації прав дитини (резолюція 1386 (ХІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року), дитина повинна зростати під піклуванням та відповідальністю своїх батьків, та, у всякому разі, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

З комплексного аналізу норм сімейного права вбачається, що насамперед суд має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце проживання, місце навчання, психологічний стан дитини, ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, стабільність, комплексність та послідовність батьків у своїх діях по відношенню до дитини тощо.

Вирішуючи спір суд зобов`язаний керуватися виключно інтересами дитини та достовірно встановити з ким із батьків дитині буде краще та з ким із батьків дитина буде перебувати в повній соціальній захищеності.

Поняття «відірвання, розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не обмежує права іншого із батьків на спілкування з дітьми, виявлення турботи відносно них та участь у їх вихованні.

Згідно зі статтями 8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

При визначенні місця проживання дитини у разі окремого проживання батьків застосовується принцип забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував позитивні зобов`язання держави щодо забезпечення вказаних інтересів в аспекті дотримання статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вказував, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови. По-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків з сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або неблагонадійною. По-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним («Neulinger and Shuruk v. Switzerland» від 8 січня 2009 року, заява № 41615/07, « Mamchur v. Ukraine» від 16 липня 2015 року, заява № 10383/09).

Згідно із частиною четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватися батьківські права.

Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому, найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).

Виходячи виключно із інтересів самої дитини, суд приходить до висновку про доцільність визначення її місця проживання разом із матір`ю, оскільки із матеріалів справи убачається, що дитина має ще дуже малолітній вік, який об`єктивно вимагає більшої жіночої турботи, крім того дитина фактично проживає з матір`ю.

Матір дитини працевлаштована, отже має стабільний дохід, що вказує на можливість забезпечити дитину гармонійними умовами проживання та розвитку. Матір забезпечила дитину місцем проживання, у якому створені всі належні умови для проживання і розвитку дівчинки. Матір турбується про здоров`я дитини.

Судом не встановлено будь-яких обставин, які б законодавчо не дозволяли можливості визначення місця проживання дитини разом з її матір`ю та вказували на необхідність визначення її місця проживання разом з батьком.

Визначаючи місце проживання малолітньої дитини разом з її матір`ю суд наголошує, що відповідно до ч. 3 ст. 157 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 51 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280, 281, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 7, 19, 141, 150, 155, 157, 161 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Текст рішення складений 02.03.2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , особистий номер НОМЕР_2 );

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Харківське шосе, 4а, код ЄДРПОУ 37397237).

Суддя -