Рішення № 13497492, 05.01.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2011 р.

Справа № 10/181-10-4653

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

до відповідачів 1) Державне підприємство «Одеська залізниця»; 2) Відкрите акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська»

про стягнення 3040,32 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Маценко О.В. за довіреністю від 30.12.2010р. №08-3376

від відповідача -1: Гордієнко М.В. за довіреністю від 04.01.2011р. №31

від відповідача -2: не з’явився

Суть спору: ВАТ «Західенерго»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ДП «Одеська залізниця»(відповідач -1) та з ВАТ «ЦЗФ «Октябрська» (відповідач-2) вартості недостачі вантажу в сумі 3040,32 грн.

У відзиві на позов від 06.12.2010р. №НЮ-4/1343, який залучений судом до справи 06.12.2010р. відповідач -1 просить суд відмовити у задоволені позову щодо стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача -1, з посиланням при цьому на те, що відповідно до записів у залізничній накладній завантаження вагону проводилось на підприємстві вантажовідправника (відповідач-2), його силами і засобами та ним же самостійно визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці, а при надходженні вантажу на станцію призначення встановлено, що вантаж надійшов у справному вагоні, слідів втрати вантажу не має, а вантажовідправником не застосоване маркування.

У відзиві на позов від 06.12.2010р. за вх. №32595 відповідач -2 просить суд відмовити у задоволені позову щодо стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача-2, з посиланням при цьому на те, що в порушення вимог ст.24 Статуту залізниць України, п.25 Тарифного керівництва, затвердженого наказом Мінтрансу України №551 від 15.11.1999р. та зареєстрованого в Мінюсті України 01.12.1999р. за №828/4121 перевізник при прийнятті вантажу до перевезення не скористався наданим йому правом перевіряти дані, які зазначені у залізничних накладних; що обставини, які встановлені у комерційному акті свідчать про наявність ознак втрати вантажу під час його перевезення, а саме наявність скосів з обох сторін вагону на довжину 1-2 люків 1700 см; що відповідач-2 не являється зобов’язаною стороною за договором поставки вугілля, який укладений між позивачем і ДП «Вугілля України»; що відомості про вартість вугільного концентрату у відповідача-2 відсутні.

Ухвалою від 22.12.2010р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів до 17.01.2010р. у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання позивача.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників позивача і відповідача-1 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

30.09.2010р. зі станції відправлення Родинська Донецької залізниці ВАТ «ЦЗФ «Октябрська»(відправник, відповідач-2) на адресу ВАТ «Західенерго» в особі Ладижинської ТЕМ»(одержувач, позивач) відправлений вантаж –кам’яне вугілля у кількості 201 000 кг, в т.ч. у піввагоні №65540635 у кількості 67 000 кг, що підтверджується залізничною накладною на маршрут або групу вагонів №52679456.

Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажений у піввагон засобами відправника (позивач), навалом. Вантаж розміщено і закріплено згідно з розділом 2 параграфами 1-3,5,8,9 ТУ правильно, вантаж укатаний катком.

Разом з тим господарським судом встановлено, що під час надходження цього вантажу на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці проведена комісійна перевірка вантажу внаслідок якої виявлено недостачу вантажу у вагоні №65540635 у кількості 4250 кг, а також встановлено, що завантаження вантажу рівномірне, нижче рівня бортів 40-50 см, теча вантажу відсутня, вагон у технічно справному стані, вантажовідправником застосований каток та нанесено захисну плівку, з обох сторін вагону наявні природні скоси від торцевої двері по всій ширині вагону на довжину люків 1-2 люків 1,7 м, сліди втрати вантажу відсутні.

Про встановлені обставини на станції Ладижин Одеської залізниці складений комерційний акт БО 646531/52 від 04.10.2010р., про що також наявна і відповідна відмітка у залізничній накладній і вантаж виданий одержувачу, який в свою чергу звернувся до суду з даним позовом про стягнення вартості недостачі вантажу в сумі 3040,32 грн. з вантажовідправника (відповідач-2) та з перевізника (відповідач-1).

Розрахунок вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, свідчить, що маса відповідальної недостачі вантажу, із врахуванням норми недостачі у розмірі 1% маси нетто вантажу, становить 3580 кг, а іі вартість –3040,32 грн., виходячи із вартості вантажу в сумі 621,18 грн. за 1 тону, із врахуванням наданої знижки по вологості –1,82% в сумі 40,47 грн., приплати по зольності - 15,75 % в сумі 350,25 грн. та ПДВ. При цьому вартість вантажу в сумі 621,18 грн. за 1 тону визначена позивачем на підставі Специфікації №09/10-Л від 31.08.2010р. до договору поставки №02-10/2 від 01.03.2010р., який укладений між ДП «Вугілля України»(постачальник) і ВАТ «Західенерго»(покупець).

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між відповідачем-2 (вантажовідправник) і відповідачем-1 (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач). Також вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у піввагон №65540635 здійснювалося відправником (відповідач-2), а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. У ст.31 Статуту залізниць України також встановлено, що відправник зобов’язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснити навантаження з виконанням Технічних умов. Вимоги щодо перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлені і у відповідних Правилах, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №62 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987.

Разом з тим відповідні відмітки вантажовідправника у залізничній накладній свідчать, що у вагон відкритого типу №65540635 вантажовідправником завантажено вугілля у кількості 67 000 кг і завантаження вугілля здійснено вантажовідправником відповідно до розділу 2 параграфів 1,2,3,4,5,6,9 Технічних умов розміщення і кріплення вантажів, вантаж укатаний катком. Отже, вантажовідправником вжиті такі заходи щодо забезпечення транспортабельності і збереженні вантажу під час його перевезення, як розрівняння і ущільнення вугілля (параграф 3-4 розділу 2 ТУ), як ущільнення зазорів нижніх люків (параграф 5-6 розділу 2 ТУ), як покриття вугілля плівкою (параграф 9 розділу 2 ТУ).

В свою чергу перевізником завантажений відправником вантаж прийнятий до перевезення шляхом візуального огляду, без перевірки маси вантажу і жодних заперечень щодо невідповідності цього завантаження Технічним умовам не висловлено, що відповідає вимогам ст.24 Статуту залізниць України.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Між тим, під час надходження цього вантажу на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці виявлено недостачу вантажу у вагоні №65540635 в кількості 3580 кг, а також встановлено, що вантажовідправником застосований каток та покриття вантажу плівкою, що вагон знаходиться у технічно справному стані, що ознаки втрати вантажу відсутні, а наявні природні скоси вантажу від торцевої двері по всій ширині вагону на довжину люків 1-2 люків 1,7 м, про що на станції призначення Ладижин Одеської залізниці складений відповідний комерційний акт.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України комерційними актами та актами загальної форми засвідчуються обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності як залізниці, так і вантажовідправника та вантажоодержувача.

Таким чином виходячи із встановлених у комерційному акті обставин, які свідчать про те, що вантаж, який завантажений засобами відправника на станцію призначення прибув у технічно справному стані, за відсутністю ознак втрати вантажу, а також вимог ст.111 Статуту залізниць України, згідно з якою, залізниця звільняється від відповідальності за недостачу вантажу, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності за недостачу вантажу у вагоні №65540635 на перевізника (відповідач-1).

Поряд з цим, обставини, які встановлені у комерційному акті щодо наявності природних скосів вантажу від торцевої двері по всій ширині вагону на довжину люків 1-2 люків 1,7 м, свідчать про просипання вугілля під час його перевезення, що і призвело до незбереження вантажу під час його перевезення. При цьому таке незбереження вантажу можливе лише внаслідок непридатності вагону для перевезення такого виду вантажу, як вугілля, а придатність вагону для перевезення певного виду вантажу визначається вантажовідправником, оскільки саме ним здійснено завантаження вантажу у вагон №65540635.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідальність за недостачу вантажу у вагоні №65540635 слід покласти на вантажовідправника (відповідач-2). Аналогічні положення щодо покладення відповідальності на відправника вантажу у випадку незбереження вантажу внаслідок непридатності вагону для перевезення певного виду вантажу встановлені і у п.3.9. Роз’яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04/5/225.

Посилання відповідача -1 на те, що вантажовідправником не здійснені заходи щодо маркування вантажу, господарський суд до уваги не приймає, оскільки вантажовідправником застосований такий захід забезпечення схоронності вантажу, як нанесення захисної плівки, а відповідно до вимог п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р.№542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, з метою забезпечення схоронності всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Посилання відповідача-2 на те, що між позивачем і відповідачем-2 відсутні договірні відносини щодо поставки вугілля, а тому і підстави для відповідальності відповідача-2 також відсутні, господарський суд до уваги не приймає, оскільки підставою позовних вимог у даному позові є неналежне виконання договору перевезення, який укладений між відповідачем-2 (відправник) та відповідачем -1 (перевізник) на користь позивача.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Октябрська»(85043, Донецька область, м. Беліцкоє, вул. Красноармейська,1, код ЄДРПОУ 90178549, р/р 26000301391 у відділенні ВАТ «Ощадбанк України»м. Добропіля, МФО 394158) на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 05470928, р/р 2600930153 в Ладижинському відділенні Промінвестбанку, МФО 302485) вартість недостачі вантажу в сумі 3040 (три тисячі сорок) грн. 32 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 10 січня 2011 року.