Рішення № 13497398, 23.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2010 р.Справа № 15-31-22/16-09-380 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача – Жалій Л.В.,          

від відповідача – Дорошенко С.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла” до Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну "Украгротехсервіс" про стягнення 439138,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукла" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог) до Південного регіонального виробничо-комерційного відділення концерну "Украгротехсервіс" про стягнення 439138,58 грн. витрат на утримання та зберігання належних на праві власності відповідачу 160 голів племінних корів породи українська червоно-ряба молочна за період з 14.09.2006 р. по 20.04.2007 р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначена кількість корів була передана позивачеві на зберігання та утримання 14.09.2006 р. органами державної виконавчої служби в процесі виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2006 року у справі № Б 29/229/05 та була вилучена органами державної виконавчої служби 20.04.2007 р. на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 21.03.2007 р. у справі № 29/273-05-7934. Власником цих корів є відповідач у справі, а тому останній відповідно до вимог ч. 3 ст. 390 ЦК України повинний відшкодувати позивачеві 439138,58 грн. понесених витрат на утримання та зберігання корів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2009 р. (суддя Торчинська Л.О.) порушено провадження у справі № 22/16-09-380 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27 квітня 2009 року по справі № 22/16-09-380 (суддя Торчинська Л.О.) позов ТОВ „Дукла” задоволено, а саме з Південного регіонального виробничо-комерційного відділення концерну "Украгротехсервіс" на користь позивача стягнуто 439 138,58 грн., витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2009 р. рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2009 р. у справі № 22/16-09-380 скасовано, в позові ТОВ „Дукла” відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2009 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2009 р. та рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2009 р. у справі № 22/16-09-380 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2010 р. справу № 22/16-09-380 прийнято до провадження судді Лєсогорова В.М. та справі присвоєно № 31-22/16-09-380.

За результатами нового розгляду ухвалою господарського суду Одеської області від 20.04.2010 р. (суддя Лєсогоров В.М.) позов ТОВ "Дукла" про стягнення з Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну "Украгротехсервіс" 439138,58 грн. залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 20.04.2010 р. у справі № 31-22/16-09-380 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2010 р. касаційну скаргу ТОВ „Дукла" задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2010 р. та ухвалу господарського суду Одеської області від 20.04.2010 р. у справі № 31-22/16-09-380 скасовано, справу № 31-22/16-09-380 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2010 р. справу № 31-22/16-09-380 прийнято до провадження судді Петрова В.С., присвоєно справі № 15-31-22/16-09-380 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході нового розгляду справи відповідач відзив на позов не надав, проте представник відповідача проти позовних вимог не заперечував.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянув та дослідив всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2005 р. було порушено провадження у справі № Б29/229/05 про визнання Приватного підприємства “Агрофірма ім. М.О. Посмітного” банкрутом.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2006 р. по справі № Б29/229/05 були вжиті заходи до забезпечення вимог кредиторів шляхом вилучення у боржника –Приватного підприємства “Агрофірма ім. М.О. Посмітного” 160 племінних корів породи української червоно –рябої молочної та передання їх на відповідальне зберігання ТОВ “Дукла” до вирішення справи № Б29/229/05.

07.09.2006 р. Державною виконавчою службою у Жовтневому районі м. Дніпропетровська відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаної ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2006 р. по справі № Б29/229/05.

14.09.2006 р. ДВС у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 160 корів породи українська червоно –ряба молочна були передані на відповідальне зберігання до ТОВ “Дукла”.

Постановою Державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 15.09.2006 р. виконавче провадження з примусового виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2006 р. по справі Б29/229/05 закінчено у зв’язку з її виконанням.

Разом з тим, як з’ясовано судом та не оспорюється сторонами, вищевказані судові ухвали та дії органів державної виконавчої служби щодо передачі та вилучення корів у позивача в судовому порядку ніким не оскаржувались, що в свою чергу свідчить про цілком правомірну передачу позивачу на відповідальне зберігання великої рогатої худоби.

Між тим 20.04.2007 р. Відділом державної виконавчої служби Решетилівського РУЮ в Полтавській області на виконання ухвали господарського суду Одеської області від 21.03.2007 р. по справі № 29-273-05-7934 були вчинені дії по вилученню у Приватного підприємства “Агрофірма ім. М.О. Посмітного” 160 голів корів породи українська червоно-ряба молочна, право власності на яких було визнане за Південним регіональним виробничо-комерційним відділенням концерну “Украгротехсервіс” шляхом їх фактичного вилучення у позивача як належного зберігача ввіреного йому майна.

В свою чергу позивач вважає, що відповідач відповідно до вимог ч. 3 ст. 390 ЦК України повинний відшкодувати позивачеві понесені витрати на утримання та зберігання вказаних корів породи українська червоно-ряба молочна за період з 14.09.2006 р. по 20.04.2007 р.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.

Так, відповідач став власником 160 голів корів породи української червоно–рябої молочної з 14.09.2006 р., тобто з моменту набрання чинності постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 р. по справі № 29/273-05-7934.

Позивач здійснював добросовісне відповідальне зберігання зазначених 160 голів корів, які були завезені 14.09.2006р. на територію тваринницьких приміщень Позивача в с. Пащенки, Решетилівського району, Полтавської області ДВС Жовтневого району м. Дніпропетровська на виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2006р. по справі №Б29/229/05. Вказані 160 голів корів перебували на відповідальному зберіганні у позивача до їх вилучення 20.04.2007 р. ВДВС Решетилівського РУЮ в Полтавській області здійснило примусове вилучення вказаних тварин на виконання наказу господарського суду Одеської області від 20.09.2006р., виданого у відповідності до вимог постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2006р., а також ухвали господарського суду Одеської області від 21.03.2007 р.

Так, виниклі між сторонами правовідносини з утримання та зберігання ВРХ встановлюють певні права та обов’язки у сторін, а саме: обов’язок позивача з утримання та зберігання ВРХ і відповідно право позивача на відшкодування йому витрат, пов’язаних з таким утриманням, та обов’язок відповідача як власника майна відшкодувати такі витрати у разі їх підтвердження.

Як стверджує позивач, ним були понесені наступні витрати на утримання та зберігання 160 племінних корів породи українська червоно-ряба молочна:

- витрати на закупівлю будівельних матеріалів: накладна № 556 від 21.02.2007 р. на загальну суму 1956,00 грн.;

- витрати, пов`язані з купівлею ветеринарних препаратів: накладна № 16 від 16.02.2007 р., накладна № 20 від 18.02.2007 р., накладна № 21 від 20.02.2007 р., накладна б/н 01.09.2006 р., накладна № 37 від 27.02.2007 р., накладна № 18 від 21.02.2007 р., накладна № 20 від 12.03.2007 р., накладна № 14 від 27.11.2006 р., накладна № 29 від 22.02.2007р. на загальну суму 8364,95 грн.;

- витрати, пов`язані з витратами на оплату електричної енергії за рахунками № А2205 від 20.09.2006 р., № А973 від 19.04.2007р. № А2483 від 23.10.2006 р., № А 296 від 22.12.2006 р., № А214 від 19.01.2007 р., № А445 від 19.02.2007 р., № С від 20.03.2007 р., № А693 від 19.03.2007 р., № С від 28.11.2006 р. та платіжними дорученнями № 1462 від 07.09.2006 р., № 1863 від 30.10.2006 р., № 1662 від 02.10.2006 р., № 2068 від 27.11.2006 р., № 2213 від 28.12.2006 р., № 2214 від 28.12.2006 р., № 22 від 25.01.2007 р., № 249 від 23.02.2007 р. № 406 від 21.03.2007р. ,№ 441 від 30.03.2007 р. № 688 від 27.04.2007 р. на загальну суму 78 692,60 грн.,

- витрати на закупівлю спермопродукції: накладна № 745 від 06.04.2007 р., накладна № 3308 від 01.12.2006 р., накладна б/н від 20.12.2006 р., накладна № 151 від 29.01.2007 р., накладна № 150 від 29.01.2007 р., накладна № 151 від 26.01.2007 р., накладна № 152 від 29.01.2007р., накладна № 49 від 15.01.2007 р., накладна № 3309 від 01.12.2006 р. на загальну суму 2797,60 грн.;

- витрати на закупівлю матеріалів будівельного призначення: розрахункові накладні РН-0339 від 02.03.2007 р., РН-000340 від 02.03.2007 р., РН-000635 від 06.04.2007 р., РН-000697 від 17.04.2007 р., РН-0000264 від 25.04.2007 р., РН-000781 від 25.04.2007 р., РН-000780 від 25.04.2007 р., РН-0000263 від 25.04.2007 р., РН-000782 від 25.04.2007 р. на загальну суму 8206,36 грн.;

- витрати на закупівлю паливно-мастильних матеріалів: розрахункова накладна РН-0001720 від 09.09.2006 р. на загальну суму 39 904,48 грн.;

- витрати на закупівлю матеріалів для тваринництва: накладна № 835 від 31.10.2006 р., накладна № 681 від 04.09.2006 р., накладна № 739 від 28.09.2006 р., накладна № 704 від 12.09.2006 р., накладна № 701 від 08.09.2006 р., накладна № 682 від 04.09.2006 р., накладна № 740 від 28.09.2006 р. на загальну суму 12 966,64 грн.,

- оплата праці працівникам МТФ в с. Пащенки з нарахуваннями за період з 01.09.2006 р. по 30.04.2007 р.: оборотно-сальдова відомість по рахунку № 661 на загальну суму 91232,44 грн.,

- інші витрати, не пов`язані з закупівлею або виділенням власних кормів: накладна № К32-1632 від 27.11.2006 р., накладна № 006230 від 13.12.2006 р., накладна № 12016 від 17.02.2007 р., накладна № 36 від 23.02.2007 р. на загальну суму 2 155,51 грн.;

- витрати, понесені у зв`язку з годуванням: відомості по витратам кормів та раціонами для дійних корів (фуражних) та корів на відгодівлі за вересень, жовтень, листопад, грудень 2006р., січень, лютий, березень, квітень 2007р. на загальну суму 192862,00 грн.

Так, за твердженнями позивача, загальна сума понесених позивачем витрат на утримання та зберігання корів складає 439138,58 грн. Під час розгляду справи відповідачем вказана спірна сума витрат, яка заявлена позивачем до стягнення, не оспорювалась, та відповідач проти позову не заперечував, що в свою чергу свідчить про його згоду з сумою боргу перед позивачем. При цьому відповідачем не заперечувався також факт перебування належних йому 160 корів на відповідальному зберіганні у позивача з 14.09.2006р. по 20.04.2007р.

Однак, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні права та обов’язки сторін та проаналізувавши правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає частково обґрунтованими позовні вимоги. Так, на думку суду, позивачем безпідставно включено до складу витрат на утримання та зберігання переданої йому ВРХ витрати, які були понесені до 14.09.2006 р., тобто до передачі йому корів на зберігання, а саме: витрати на ветеринарні препарати згідно п. 2 накладної б/н від 01.09.2006 р. на суму 3983,65 грн., на дизпаливо згідно п. 6 накладної № РН-0001720 від 09.09.2006 р. на суму 39904,48 грн., на матеріали для тварин згідно накладної № 701 від 08.09.2006 р. на суму 130,28 грн. та накладної № 682 від 09.09.2006 р. на суму 81,00 грн., № 681 від 04.09.2006 р. на суму 3162,30 грн. Загальна сума необґрунтовано включених витрат складає 47261,71 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд доходить до висновку про існування у відповідача зобов’язань перед позивачем по відшкодуванню витрат з утримання та зберігання ВРХ в сумі 391876,87 грн. та про часткове задоволення позовних вимог.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

З іншого боку відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла” до Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну "Украгротехсервіс" про стягнення 439138,58 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну “Украгротехсервіс”(49600, м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Набережна Заводська, буд. 9; код ЄДРПОУ 20977984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дукла” (38715, Полтавська область, Полтавський район, с. Абазівка, вулиця Гоголя, 15; код ЄДРПОУ 31614742) 391876/триста дев’яносто одна тисяча вісімсот сімдесят шість/грн. 87 коп., витрати по сплаті держмита в розмірі 3918/три тисячі дев’ятсот вісімнадцять/грн. 77 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 105/сто п’ять/гривень 30 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку на подання апеляційної скарги з дня його підписання, якщо не буде подано апеляційну скаргу.

Повний текст складено та підписано 28.12.2010 р.

Суддя