Рішення № 134971942, 19.03.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року справа № 580/684/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Х/О, відповідач), в якому, з урахуванням редакції позову від від 04.02.2026, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.09.2025 № 232950010314 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61000, м. Харків, Харківська область, пл. Свободи, 5, Держпром, 3, під., 2 пов, код ЄДРПОУ 14099344) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.07.1982 за період роботи з 02.07.1982 по 09.06.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначила, що виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків чи звернення до даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Разом з тим, трудова книжка містить записи про період роботи позивачки в російській федерації за період з 02.07.1982 по 09.06.2016, а тому підлягає зарахуванню до страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Крім того, позивачка вказала, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивачки в рф, оскільки вказана Угода була чинною на період роботи в російській федерації.

Ухвалою від 09 лютого 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 10.09.2025 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення від 17.09.2025 № 232950010314 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, з підстав недостатності наявного страхового стажу (6 років 10 місяців 6 днів, при необхідному 32 роки), при цьому, не зарахувало періоди згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.07.1982 року, оскільки не доведено факт зміни прізвищ особи, т.я. на титульній сторінці вищезазначеної трудової книжки вказано прізвище ОСОБА_2 , що не відповідає прізвищам в довідках про укладання шлюбу № 05-25-01 від 09.02.2012 року та № 13 від 02.08.2016 року Нарушявичене. Також зазначило, що періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 не можуть бути враховані, оскільки Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчинена 13.03.1992 році в м. Москва, припинила свою дію для України 19.06.2023 року. Після припинення дії Угоди при призначенні/перерахунку пенсії громадянам, які працювали в російській федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31.12.1991 року.

Рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком позивачка вважає протиправним, а тому звернулась в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода), відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 якого страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах незалежно від використання форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.

Згідно статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Аналіз вказаних положень свідчить, що при обчисленні пенсії відповідно до Закону № 1058-IV зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі - Держави СНД) до 31.12.2003 здійснюється згідно відомостей трудової книжки, а з 01.01.2004 здійснюється при підтвердженні сплати страхових внесків (зборів) до відповідного фонду Держави СНД, та території якої проводилась трудова діяльність, або за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Суд встановив, що відповідач не здійснював аналіз трудової діяльності позивачки згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.07.1982 та не врахував її відомості, а лише зазначив про не відповідність прізвища позивачки на титульній сторінці вищезазначеної трудової книжки Нарушевичене відомостям про прізвище у довідках про укладання шлюбу № 05-25-01 від 09.02.2012 та № 13 від 02.08.2016 Нарушявичене.

Під час надання оцінки вказаним підставам суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім того, згідно п. п. 2.3, 2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162 (чинної у період роботи позивачки у спірний період), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У випадку виявлення неправильних чи неточних записів відомостей про роботу виправлення здійснюються адміністрацією підприємства, де був внесений відповідний запис.

Аналіз вказаних положень вказує на те, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на відповідальну особу підприємства, установи, організації.

Суд встановив, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 02.07.1982 містить записи про зміну прізвища позивачки із ОСОБА_3 на ОСОБА_2 , в подальшому на ОСОБА_4 та згодом на ОСОБА_3 (згідно свідоцтва про зміну імені від 30.11.2012 № НОМЕР_2 ).

Аналіз зазначених обставин вказує на відсутність у суду жодних сумнівів щодо належності трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.07.1982 саме позивачці. Суд зазначає, що допущення описки у одній літері прізвища позивачки відповідальними за внесення записів до трудової книжки особами жодним чином не спростовує належність цієї трудової книжки саме позивачці з огляду на подальшу зміну прізвища на дівоче та є формальними підставами для відмови у врахуванні її відомостей.

Доводи відповідача щодо неможливості врахування періодів роботи з 01.01.1992 до страхового стажу позивачки з огляду на припинення з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, суд вважає необґрунтованими, оскільки у період роботи позивачки вказана Угода була чинною та передбачала право на зарахування під час призначення пенсії до трудового стажу відповідних періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи позивачки положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивачка не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у врахуванні періодів роботи під час призначення пенсії.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про протиправність спірного рішення та, як наслідок, про необхідність його скасування.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивачки суд врахував, що саме на органи Пенсійного фонду України покладені повноваження щодо обрахунку кількості страхового стажу особи, як однієї із обов`язкових умов для призначення пенсії за віком згідно Закону № 1058-IV. Натомість у спірних правовідносинах відповідач не здійснював аналіз трудової діяльності позивачки згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.07.1982 на предмет достатності набутого нею страхового стажу для призначення пенсії, у зв`язку із чим суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача (як органу, який прийняв протиправне рішення) повторно розглянути заяву позивачки від 10.09.2025 про призначення пенсії за віком із доданими матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, то частина понесених позивачкою судових витрат, пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.09.2025 № 232950010314 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.09.2025 про призначення пенсії за віком із доданими матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивачка ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 19.03.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК