Рішення № 134970653, 18.03.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/16824/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області №163650008100 від 20.10.2025 "Про призначення пенсії" в частині не зарахування ОСОБА_1 стажу, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (денна форма навчання) - 2 роки 5 місяців 13 днів, стаж роботи стажером прокуратури Білокуракинського района Луганської області - 8 місяців 13 днів та стаж роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора Білокуракинського району Луганської області - 4 роки 6 місяців 20 днів, а всього -7 років 8 місяців 16 днів, та в частині обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54 відсотки грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;

- зобов`язати Головне управління ПФУ у Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (денна форма навчання) - 2 роки 5 місяців 13 днів, стаж роботи стажером прокуратури Білокуракинського района Луганської області-8 місяців 13 днів та стаж роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора Білокуракинського району Луганської області - 4 роки 6 місяців 20 днів, а всього -7 років 8 місяців 16 днів, та здійснити з 03.10.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70% від суддівської винагороди працюючого па відповідній посаді судді на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області від 02.10.2025 №02/4316/25-вх, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є суддею у відставці і за результатом розгляду її заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді прийнято рішення Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №163650008100 від 20.10.2025 "Про призначення пенсії", яким визначено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді із розрахунку 54% від суддівської винагороди. Проте, із таким рішенням позивач не погоджується, вважаючи, що до його суддівського стажу не було зараховано половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (денна форма навчання) - 2 роки 5 місяців 13 днів, стаж роботи стажером прокуратури Білокуракинського района Луганської області-8 місяців 13 днів та стаж роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора Білокуракинського району Луганської області - 4 роки 6 місяців 20 днів, а всього -7 років 8 місяців 16 днів. Вважає таке рішення протиправним, оскільки дані періоди мають бути зараховані до спеціального стажу на посаді судді.

Стислий зміст заперечень відповідачів.

23.01.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що ОСОБА_1 звертався із заявою №4612 від 09.10.2025 року щодо призначення щомісячного довічного гpoшoвогo утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Заява опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Саме рішення № 16365008100 від 17.10.2025 про призначення пенсії позивачу приймалося Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

16.03.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області надійшли пояснення, у яких відповідач зазначив, що на згідно з електронною справою, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області. За принципом екстериторіальності з 03.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402) у зв`язку зі звільненням з посади у відставку. Згідно з електронною справою одержувача щомісячного довічного грошового утримання, страховий стаж позивача становить 33 роки 00 місяців 23 дні, стаж роботи на посаді судді, який дає право на щомісячне грошове утримання, - 22 років 9 місяці 28 днів. На момент прийняття оскаржуваного рішення про призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці було достатньо стажу для набуття права та призначення такого виду пенсійного забезпечення.

Враховуючи положення частини 3 статті 142 Закону № 1402 та матеріали справи, щомісячне довічне грошове утримання встановлено у розмірі 54 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; розмір щомісячного довічного грошового утримання з 03.10.2025 становить 57889,08 грн. Період навчання в Національній юридичній академії ім.Ярослава Мудрого з 01.09.1992 року по 30.06.1997 року зараховано до загального страхового стажу. Період роботи ОСОБА_1 з 09.07.1997 року по 05.12.2002 року на посадах стажера помічника прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора Прокуратури Луганської області зараховано до загального страхового стажу . Врахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою в Національній юридичній академії ім.Ярослава Мудрого з 01.09.1992 року по 30.06.1997 року та на посадах стажера помічника прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора Прокуратури Луганської області з 09.07.1997 року по 05.12.2002 року- не передбачено законодавством. Зауважуємо, що позивач звертався із заявою від 24.10.2025 до ГУ ПФУ в Полтавській області про здійснення з 03.10.2025 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та призначити щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Рішення щодо такої заяви Головним управлінням ПФУ в Рівненській області не приймалось.

Заяви, клопотання учасників справи.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення процесуального строку.

29.12.2025 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

07.01.2026 до суду від позивача надійшло клопотання.

09.02.2026 до суду від позивача надійшла заява.

27.01.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року провадження у справі відкрито, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувані докази від відповідача.

Ухвалою суду від 03.02.2026 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, направлено йому копію позовної заяви, витребувано докази від даного відповідача, постановлено розгляд справи почати спочатку.

Ухвалою суду від 12.03.2026 витребувано повторно від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відзив на позов та докази.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Позивач 09.10.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою №4612 від 09.10.2025 року про призначення щомісячного довічного гpoшoвогo утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів". До заяви позивач додав розрахунок стажу судді, довідку про суддівську винагороду, рішення ВРП про звільнення судді з посади, копію трудової книжки та диплому.

Заява опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення №16365008100 від 17.10.2025 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу.

Відповідно до розрахунку стажу, що є додатком до протоколу призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці рішення № 16365008100 від 17.10.2025 страховий стаж позивача становить 33 роки 00 місяців 23 дні.

Відповідно до протоколу призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці рішення № 16365008100 від 17.10.2025 стаж роботи на посаді судді, який дає право на щомісячне грошове утримання, - 22 років 9 місяці 28 днів.

Щомісячне довічне грошове утримання встановлено у розмірі 54 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; розмір щомісячного довічного грошового утримання з 03.10.2025 становить 57889,08 грн. Не враховано до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою в Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого з 01.09.1992 року по 30.06.1997 року та на посадах стажера помічника прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора Прокуратури Луганської області з 09.07.1997 року по 05.12.2002 року.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 2043/0/15-25 від 02 жовтня 2026 року до стажу роботи позивача на посаді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи безпосередньо на посаді судді - 22 роки 11 місяців та 18 днів; стаж роботи на посаді помічника, старшого помічника прокурора Білокуркинського району Луганської області - 4 роки 6 місяців 20 днів; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців 13 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді - 8 місяців 13 днів. Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку становить 30 років 8 місяців 4 дні.

Відповідно до даних трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 03.02.1999, позивач, зокрема, 09.07.1999 був прийнятий стажером помічника прокурора Білокуракинського района прокуратури Луганської області, 23.03.1998 призначений помічником прокурора Білокуракинського района прокуратури Луганської області, 28.10.1999 призначений старшим помічникам прокурора Білокуракинського района прокуратури Луганської області, 05.12.2002 звільнений з прокуратури Луганської області.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення № 16365008100 від 17.10.2025 в частині не зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, часу навчання у вищому юридичному навчальному закладі (денна форма навчання) - 2 роки 5 місяців 13 днів, стажу роботи стажером прокуратури Білокуракинського району Луганської області-8 місяців 13 днів та стажу роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора Білокуракинського району Луганської області - 4 роки 6 місяців 20 днів, а всього - 7 років 8 місяців 16 днів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Суд зазначає, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу та поширюються на всіх суддів України. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень, так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці.

Відповідно до ч.1 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Частина 2 цієї статті передбачає, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно із частиною першою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (ч.2 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до п.34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-УІІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Також у вказаному рішенні зазначено, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Аналогічна позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці).

Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 08.09.2022 у справі №380/10696/21.

Таким чином, Вища рада правосуддя є єдиним, конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення судді у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватись та виплачуватись відповідне грошове утримання.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 2043/0/15-25 від 02 жовтня 2026 року до стажу роботи позивача на посаді, що дає право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи безпосередньо на посаді судді - 22 роки 11 місяців та 18 днів; стаж роботи на посаді помічника, старшого помічника прокурора Білокуркинського району Луганської області - 4 роки 6 місяців 20 днів; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців 13 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право на призначення на посаду судді - 8 місяців 13 днів. Загальний стаж роботи судді Третяка О.Г., який дає йому право на відставку становить 30 років 8 місяців 4 дні.

Частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Правова позиція із зазначеного питання викладена в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення № 16365008100 від 17.10.2025 в частині не зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, часу навчання у вищому юридичному навчальному закладі (денна форма навчання) - 2 роки 5 місяців 13 днів, стажу роботи стажером прокуратури Білокуракинського району Луганської області - 8 місяців 13 днів та стажу роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора Білокуракинського району Луганської області - 4 роки 6 місяців 20 днів, а відтак дане рішення в даній частині слід визнати протиправним та зобов`язати зарахувати позивачу до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання часу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення № 16365008100 від 17.10.2025 в частині не зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, часу навчання у вищому юридичному навчальному закладі (денна форма навчання) - 2 роки 5 місяців 13 днів, стажу роботи стажером прокуратури Білокуракинського району Луганської області-8 місяців 13 днів та стажу роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора Білокуракинського району Луганської області - 4 роки 6 місяців 20 днів та повторно розглянути заяву позивача від 09.10.2025 № 4612, із урахуванням висновків суду у даній справі.

Суд також дійшов висновку, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (як територіального органу ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача) повторно розглянути заяву позивача від 09.10.2025 № 4612, із урахуванням висновків суду у даній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Водночас, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання зобов`язати Головного управління ПФУ у Полтавській області здійснити з 03.10.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, з урахуванням фактично виплачених сум, слід відмовити як передчасної, оскільки визначення відсоткового базису стажу суддівської винагороди, як і розміру такого утримання, є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, і спору щодо такого обрахунку не має до моменту повторного розгляду заяви позивача та прийняття рішення з урахуванням висновків суду.

Таким чином, дані вимоги є передчасними та спрямованими на захист можливого порушення права, як може виникнути у майбутньому, але яке відсутнє станом на момент розгляду цієї справи.

При цьому, суд звертає увагу на обов`язок пенсійного органу провести перерахунок стажу на посаді судді саме з дати первинного призначення, а саме з 03.10.2025.

Збільшення стажу на посаді судді беззаперечено призведе до збільшення відсоткового обрахунку та розміру довічного грошового утримання, різницю якого, після проведення перерахунку слід виплатити позивачу.

Інші аргументи та доводи сторін, викладені у позові та відзиві на позов, не спростовують вищевикладені обставини, не підлягають врахуванню судом при прийнятті судового рішення у цій справі.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Отже, позов слід задовольнити частково.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,2 грн.

Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,2 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33004, м. Рівне, вул. Олександра Борисенка, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 16365008100 від 17.10.2025 в частині не зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, часу навчання у вищому юридичному навчальному закладі (денна форма навчання) - 2 роки 5 місяців 13 днів, стажу роботи стажером прокуратури Білокуракинського району Луганської області - 8 місяців 13 днів та стажу роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора Білокуракинського району Луганської області - 4 роки 6 місяців 20 днів, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №2043/0/15-25 від 02 жовтня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, час навчання у вищому юридичному навчальному закладі (денна форма навчання) - 2 роки 5 місяців 13 днів, стажу роботи стажером прокуратури Білокуракинського району Луганської області - 8 місяців 13 днів та стажу роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора Білокуракинського району Луганської області - 4 роки 6 місяців 20 днів, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.10.2025 № 4612, із урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Ріненській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,2 грн. (одна тисяча дві одинадцять гривень та 20 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза