Рішення № 134968961, 10.03.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2026 р. справа № 300/1651/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Вакун В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (далі Західний міжрегіональний центр з БПД, відповідач), ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД, який не виконав вимоги ст. 26 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» і не забезпечив позивача своєчасно наданою безоплатною вторинною правничою допомогою по справі №12023091010001196;

- стягнути з Західного міжрегіонального центру з БПД на користь позивача моральну шкоду в сумі 60 000 євро;

- визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД, який залишив без реагування повідомлення позивача від 15.04.2024 №Д-280/017 про невиконання ОСОБА_2 доручення від 26.03.2024 №017/06.1/2717;

- визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД, який залишив без реагування скаргу позивача від 29.08.2024 №Д-627/017 про невиконання ОСОБА_2 обов`язків представника потерпілого;

- визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД щодо невиконання положень правил адвокатської етики та ненадання підсумкового звіту про виконані роботи представником згідно поданих позивачем вимог до канцелярії 28.09.2024 і 30.09.2024;

- визнати частково протиправними і скасувати наказ Західного міжрегіонального центру з БПД про заміну ОСОБА_2 від 09.09.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/297 в частині підстави заміни адвоката п. 10 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» та зобов`язати відповідача внести іншу підставу заміни адвоката п. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»;

- визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД, який не виконав своїх договірних обов`язків з адвокатом Гринчишином І.Я. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2023 №1163;

- зобов`язати Західний міжрегіональний центр з БПД вчинити дії, а саме: подати скаргу до Кваліфікаційної комісії адвокатури Івано-Франківської області про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за невиконання обов`язків по дорученню центру на представництво потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12023091010001196; подати клопотання до координаційного центру БПД про виключення адвоката Гринчишина І.Я. з реєстру адвокатів, які надають БПД;

- визнати протиправними дії ОСОБА_2 щодо ненадання в повному обсязі правничої допомоги потерпілому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12023091010001196 у період з 26.03.2024 по 09.09.2024;

- визнати дії адвоката Гринчишина І.Я. такими, що суперечать положенням ст. 59 Конституції України та Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в сумі 60 000 євро;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача процесуальні витрати в сумі 96 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що статтею 26 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» передбачено обов`язок відповідача надавати безперервну безоплатну правову допомогу, в даному випадку ОСОБА_1 як внутрішньо-переміщеній особі. Натомість, за доводами позивача, Західний міжрегіональний центр з БПД та адвокат ОСОБА_2 не надали йому, як потерпілому, таку допомогу в межах кримінального провадження №12023091010001196. Так, позивач звертався із заявами від 15.04.2024 та від 29.08.2024 щодо відсутності наданої правової допомоги, однак відповідач не відреагував на такі звернення, що, на думку позивача, є протиправною бездіяльністю. Також позивач зазначає, що 28.09.2024 та 30.09.2024 звертався до відповідача із вимогами про надання звіту про виконання доручення №017/06.1/2717, проте відповідач не надав такого звіту. Окрім цього, ОСОБА_1 наголошує на тому що відповідач протиправно застосував не ту підставу заміни адвоката Гринчишина І.Я. щодо надання йому правової допомоги, зокрема, вважає, що його слід було змінити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» через неналежне виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору. Також позивач заявляє вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки дії відповідача завдали йому значних страждань та моральної психологічної травми.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 19-21).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 суд задовольнив заяву ОСОБА_1 та постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 25.04.2025 о 10:00 (т. 1 а.с. 28-30).

Відповідач скористався правом на подання відзиву та 01.04.2025 через підсистему «Електронний суд» скеровано відзив на позовну заяву, який до суду надійшов 02.04.2025. Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с. 41-48). Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на отримання безоплатної правничої допомоги, як потерпілий в кримінальному провадженні №12023091010001196, для представництва інтересів якого було видано доручення від 26.03.2024 №017/06.1/2717, відповідно до якого позивачу призначено адвоката Гринчишина Ігоря Ярославовича. Представник Західного міжрегіонального центру з БПД звертає увагу, що на виконання вимог законодавчих норм відповідачем на кожне звернення позивача щодо надання безоплатної правничої допомоги забезпечено ОСОБА_1 таку допомогу, про що видано ряд доручень на представництво його інтересів в судах та правоохоронних органах. Окрім цього, зазначено, що фахівці Західного міжрегіонального центру з БПД не вправі впливати на адвоката чи іншим чином втручатися у його діяльність, зокрема запитувати в адвоката на вимогу клієнта письмовий звіт про об`єм виконаної роботи, витребувати у адвоката всі документи, які отримано під час виконання доручення, а також з`ясовувати його правову позицію. Відтак, відповідач наголошує, що працівники Івано-Франківського бюро правничої допомоги Західного міжрегіонального центру при розгляді звернень ОСОБА_1 діяли відповідно до своїх повноважень, чинного на момент звернення профільного законодавства та у відповідності до ст. 19 Конституції України. Щодо визнання частково протиправними і скасування наказу Західного міжрегіонального центру з БПД про заміну ОСОБА_2 від 09.09.2024 №3- БВПД/017/06.1-2/297 в частині підстави заміни адвоката, то відповідач зазначає, серед іншого, що таке оскарження наказу не відповідає підставам, що визначені самим наказом про заміну адвоката Гринчишина І.Я., оскільки жодних із наведених позивачем підстав для заміни вказаного адвоката оскаржуваний наказ не містить. Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то відповідач вказує, що позивачем не підтверджено жодними доказами суму моральної шкоди та не доведено, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою. З огляду на викладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

16.05.2025 ОСОБА_2 подав суду пояснення щодо позову, у яких виклав свої заперечення щодо задоволення позовних вимог (т. 1 а.с. 147-155).

У судовому засіданні, яке відбулось 11.06.2025 з метою повного, всебічного і об`єктивного з`ясування всіх обставин у справі, ухвалою суду продовжено на тридцять днів підготовче провадження в адміністративній справі №300/1651/25 та витребувано у Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги належним чином посвідчені додаткові докази по справі.

Ухвалами Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025, від 23.09.2025 судом витребовувались додаткові докази по справі, необхідні для повного та об`єктивного розгляду справи (т. 2 а.с. 41-45, 66-69).

Ухвалами Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 та від 15.01.2026 відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 від 16.12.2025 та від 09.01.2026 про відвід судді Кафарського В.В. від розгляду адміністративної справи №300/1651/25 (т. 2 а.с. 110-111, 145-146).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 02.02.2026 про розгляд справи №300/1651/25 у закритому судовому засіданні (т. 2 а.с. 151-152).

Іншою ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 закрито провадження у справі №300/1651/25 в частині позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 до адвоката Гринчишина Ігоря Ярославовича про визнання протиправними дій та стягнення моральної шкоди (т. 2 а.с. 155-157).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до цієї адміністративної справи співвідповідача ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 158-160).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 20.05.2025 (вх. №13776/25) про уточнення позовних вимог предмета позову в справі №300/1651/25, а також задоволено заяву ОСОБА_1 від 19.11.2025 (вх. №30322/25) про уточнення позовних вимог в справі №300/1651/25 та вирішено розглядати адміністративну справу в межах позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльності Західного міжрегіонального центру з БПД, який не виконав вимоги ст. 26 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» і не забезпечив позивача своєчасно наданою безоплатною вторинною правничою допомогою по справі №12023091010001196;

- стягнення з Західного міжрегіонального центру з БПД на користь позивача моральної шкоди в сумі 60 000 євро;

- визнання протиправною бездіяльності Західного міжрегіонального центру з БПД, який залишив без реагування повідомлення позивача від 15.04.2024 №Д-280/017 про невиконання ОСОБА_2 доручення від 26.03.2024 №017/06.1/2717;

- визнання протиправною бездіяльності Західного міжрегіонального центру з БПД, який залишив без реагування скаргу позивача від 29.08.2024 №Д-627/017 про невиконання ОСОБА_2 обов`язків представника потерпілого;

- визнання протиправною бездіяльності Західного міжрегіонального центру з БПД щодо невиконання положень правил адвокатської етики та ненадання підсумкового звіту про виконані роботи представником згідно поданих позивачем вимог до канцелярії 28.09.2024 і 30.09.2024;

- визнання частково протиправним і скасування наказу Західного міжрегіонального центру з БПД про заміну ОСОБА_2 від 09.09.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/297 в частині підстави заміни адвоката п. 10 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» та зобов`язати відповідача внести іншу підставу заміни адвоката п. 2 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»;

- визнання протиправною бездіяльності Західного міжрегіонального центру з БПД, який не виконав своїх договірних обов`язків з адвокатом Гринчишином І.Я. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2023 №1163;

- зобов`язання Західного міжрегіонального центру з БПД вчинити дії, а саме: подати скаргу до Кваліфікаційної комісії адвокатури Івано-Франківської області про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за невиконання обов`язків по дорученню центру на представництво потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12023091010001196; подати клопотання до координаційного центру БПД про виключення адвоката Гринчишина І.Я. з реєстру адвокатів, які надають БПД;

- зобов`язання Західного міжрегіонального центру з БПД розглянути вимогу на звіт по заяві №Д-624/017 від 29.08.2024 згідно положень Закону України «Про адміністративну процедуру»;

- визнання відсутності контролю відповідача Західного міжрегіонального центру з БПД за діяльністю адвоката Гринчишина І.Я., що призвело до порушення безперервності надання БПД позивачу і відсутності будь-яких дій по дорученню адвокатом Гринчишином І.Я., як представника потерпілого ОСОБА_1 у об`єднаній кримінальній справі №12023091010001196 (т. 2 а.с. 172-176).

Також ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №300/1651/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.2026 о 10:00 (т. 2 а.с. 153-154).

У судове засідання 10.03.2026 учасники справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Так, розпискою про отримання повістки про виклик, наявною в матеріалах справи підтверджено, що ОСОБА_1 отримав відповідну повістку 06.02.2026 (т. 2 а.с. 188).

Натомість представник відповідача 10.03.2026 через систему «Електронний суд» подав заяву, в якій, серед іншого, просив проводити розгляд справи без його участі (т. 2 а.с. 206).

Частиною 1 статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.

ОСОБА_1 звернувся до Західного міжрегіонального центру з БПД із заявою від 10.01.2024 про надання йому безоплатної вторинної правничої допомоги з питання представлення його інтересів у кримінальній справі №12023091010001196, у якій позивач є потерпілим (т. 1 а.с. 51).

Згідно з дорученням від 26.03.2024 №017/06.1/2717 ОСОБА_1 призначено адвоката Гринчишина І.Я. для надання безоплатної вторинної правничої допомоги у вигляді здійснення представництва інтересів у суді, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, як потерпілому у кримінальному провадженні №12023091010001196 (т. 1 а.с. 14а).

ОСОБА_1 звернувся до Західного міжрегіонального центру з БПД із скаргою від 15.04.2024 №Д-280/017 про невиконання ОСОБА_2 доручення від 26.03.2024 №017/06.1/2717 (т. 1 а.с. 15).

Листом відповідача від 19.04.2024 №Д-204/017/215 ОСОБА_1 надано відповідь, серед іншого, на його заяву від 15.04.2024 №Д-280/017 (т. 1 а.с. 54-57).

При цьому, доказу відправлення чи отримання цього листа позивачем матеріали справи не містять.

Також позивач звернувся до Західного міжрегіонального центру з БПД із скаргою від 29.08.2024 про невиконання ОСОБА_2 обов`язків представника потерпілого та зобов`язання ОСОБА_2 вчинити певні дії по кримінальному провадженню №12023091010001196 (т. 1 а.с. 126).

Листом відповідача від 26.09.2024 №Д-624/017/507 ОСОБА_1 надано відповідь, серед іншого, на його скаргу від 29.08.2024, а саме зазначено відомості про призначення йому адвокатом Гринчишина І.Я. 26.03.2024, а також про те, 09.09.2024 до відповідача надійшла заява адвоката Гринчишина І.Я. про його заміну і припинення дії доручення від 26.03.2024, на підставі якої було видано наказ від 09.09.2024 про заміну адвоката у кримінальному провадженні №12023091010001196. Окрім цього, повідомлено відомості про новопризначеного адвоката у вказаному кримінальному провадженні (т. 1 а.с. 58).

При цьому, доказу відправлення чи отримання цього листа позивачем матеріали справи не містять.

09.09.2024 адвокат Гринчишин І.Я. подав Західному міжрегіональному центру з БПД заяву, в якій зазначив про розбіжність у правовій позиції між ним та ОСОБА_1 , а тому просив замінити його іншим адвокатом (т. 1 а.с. 97).

Надалі відповідно до пунктів 9, 11 статті 17, пункту 10 частини 2 статті 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» та заяви адвоката Гринчишина І.Я. наказом від 09.09.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/297 замінено адвоката Гринчишина І.Я., який надає безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з дорученням від 26.03.2024 №017/06.1/2717 ОСОБА_1 у вигляді здійснення представництва інтересів у суді, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, як потерпілому у кримінальному провадженні №12023091010001196, а також припинено дію доручення від 09.09.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/297 (т. 1 а.с. 52).

Окрім цього, ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогами від 28.09.2024 та від 30.09.2024 про надання звіту про виконану роботу адвоката Гринчишина І.Я. по кримінальному провадженню №12023091010001196 (т. 1 а.с. 75).

Листом відповідача від 29.10.2024 №Д-680/017/551 ОСОБА_1 надано відповідь, серед іншого, на його вимоги від 28.09.2024, та від 30.09.2024 (т. 1 а.с. 59-62).

Вважаючи, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність в частині забезпечення позивача своєчасно наданою безоплатною вторинною правничою допомогою по справі №12023091010001196, не реагування на звернення (скарги, вимоги) від 15.04.2024 №Д-280/017, від 29.08.2024 №Д-627/017, ненадання звіту згідно вимог від 28.09.2024 і 30.09.2024, а також вважаючи протиправним наказ №3-БВПД/017/06.1-2/297 в частині підстави зміни адвоката Гринчишина І.Я., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги визначено Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02.06.2011 №3460-VI (далі Закон №3460-VI).

Відповідно до визначень, що містяться у статті 1 Закону №3460-VI: безоплатна правова допомога правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел; правова допомога надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення; правові послуги надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Відповідно до статті 3 Закону №3460-VI, право на безоплатну правову допомогу гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 6-1 Закону №3460-VI, до системи надання безоплатної правничої допомоги належать: 1) Координаційний центр з надання правничої допомоги; 2) суб`єкти надання безоплатної первинної правничої допомоги; 3) суб`єкти надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Статтею 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правнича допомога вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 14 Закону №3460-VI, право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають такі категорії фізичних осіб: повнолітні особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід, розрахований відповідно до методики, затвердженої Міністерством юстиції України, не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або державну соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» і «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатної особи, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону (пункт 1); внутрішньо переміщені особи на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону (пункт 14).

Частина четверта статті 14 Закону №3460-VI визначає, що суб`єкти права на безоплатну вторинну правничу допомогу, визначені пунктами 1, 14, 17, 19, 20, 26-29 частини першої цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного періоду та одночасно не більше ніж за шістьма рішеннями про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, прийнятими центрами з надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до статті 15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Приписами статті 16 Закону №3460-VI передбачено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські), місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) та міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) центри з надання безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правничої допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідних адміністративно-територіальних одиниць та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням. Центри з надання безоплатної правничої допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної правничої допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України. Під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри з надання безоплатної правничої допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Діяльність центру з надання безоплатної правничої допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правничої допомоги визначені статтею 17 Закону №3460-VI та полягають у: 1) наданні правничих послуг безоплатної первинної правничої допомоги, визначені частиною другою статті 7 цього Закону; 2) здійсненні правопросвітництва; 3) прийнятті рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги; 4) забезпеченні складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; 5) забезпеченні участі захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; 6) забезпеченні участі захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення; 7) забезпеченні здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 8) укладенні договорів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги; 9) виданні доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 10) прийнятті рішення про уповноваження працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги на надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 11) прийнятті рішення про заміну адвоката чи працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги відповідно до статті 24 цього Закону; 12) поданні клопотання до Координаційного центру з надання правничої допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 24 цього Закону; 13) прийнятті рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 14) забезпеченні надання послуг з медіації у встановленому порядку; 15) поданні Координаційному центру з надання правничої допомоги звітів про свою діяльність; 16) виконанні інших функцій, передбачених Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

Порядок подання звернень про надання безоплатної вторинної правничої допомоги визначений статтею 18 Закону № 3460-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, звернення про надання одного з видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, подаються особами, які досягли повноліття, або їх представниками до центру з надання безоплатної правничої допомоги в письмовій формі за місцем фактичного проживання таких осіб незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи або за місцезнаходженням органу, що здійснює дізнання, досудове розслідування, суду, слідчого судді, що розглядають справу. У зверненні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання особи, яка потребує безоплатної вторинної правничої допомоги, поштова адреса, номери засобів зв`язку, викладається суть питання, для вирішення якого особа звертається за безоплатною вторинною правничою допомогою, та зазначається її належність до категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу. Письмове звернення підписується такою особою або її представником та подається до центру з надання безоплатної правничої допомоги особисто або надсилається поштою.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону №3460-VI передбачено, що звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, оформлене без дотримання вимог, визначених цією статтею, повертається заявникові з відповідними роз`ясненнями протягом трьох робочих днів з дня його надходження для усунення недоліків. Після усунення недоліків звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги може бути подано повторно. У такому разі забороняється відмовляти у прийнятті звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з підстав, про які не було зазначено раніше.

Статтею 19 Закону №3460-VI визначено порядок розгляду звернень про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, за змістом частин 1, 2 якої, у разі звернення особи, яка належить до однієї з категорій фізичних осіб, визначених пунктами 1, 2, 9-29 частини першої статті 14 цього Закону, або її законного представника, патронатного вихователя/представника про надання безоплатної вторинної правничої допомоги центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення та документів, що підтверджують належність такої особи до відповідної категорії, приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає такій особі або її законному представнику, патронатному вихователю/представнику копію зазначеного рішення, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини.

Місцеві центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги здійснюють свою діяльність на підставі Положення про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 №967/5 (далі Положення №967/5).

Відповідно до пункту 1 Положення центри з надання безоплатної правничої допомоги (далі центри) утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правничої допомоги (далі Координаційний центр) з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги і є територіальними відділеннями Координаційного центру.

Відповідно до пункту 6 Положення під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами надання безоплатної правничої допомоги, органами адвокатського самоврядування, громадськими об`єднаннями.

Відповідно до підпункту 4 пункту 9 Положення №967/5, міжрегіональні центри, юрисдикція яких поширюється на територію більше двох областей, а також Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя, розглядають звернення осіб про надання безоплатної первинної правничої допомоги невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня надходження звернення. Якщо звернення з об`єктивних причин не може бути розглянуто у визначений строк у зв`язку із складністю питань, що в ньому зазначаються, встановлюється необхідний строк для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний строк розгляду звернення не може перевищувати 10 робочих днів.

Відповідно до підпункту 12 пункту 9 Положення №967/5, міжрегіональні центри розглядають звернення суб`єктів права на безоплатну вторинну правничу допомогу та перевіряють належність особи до категорій осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, у встановленому порядку.

Порядок організації та надання безоплатної правничої допомоги міжрегіональними центрами з надання безоплатної правничої допомоги затверджено наказом Координаційного центру з надання правничої допомоги №2 від 28.01.2019 (далі Порядок №2), який був чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту Порядку №2, під час надання безоплатної первинної правової допомоги (далі - БППД) працівник центру, серед іншого, під час першого звернення до центру особи, яка бажає отримати правову допомогу (далі - клієнт), з`ясовує анкетні дані особи, роз`яснює порядок надання безоплатної правової допомоги, отримує письмову згоду на оброблення його (її) персональних даних та реєструє інформацію про клієнта у комплексній інформаційно-аналітичній системі забезпечення організації надання безоплатної правової допомоги (далі - КІАС); з`ясовує суть питання клієнта та у разі необхідності пропонує клієнту надати центру для ознайомлення документи, на яких ґрунтується звернення, сканує їх та вносить до КІАС. Під час надання БППД працівник центру використовує копії документів, наданих клієнтом;

Відповідно до приписів пункту 3 Порядку №2, під час надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - БВПД) працівник центру надає БВПД в межах повноважень, визначених наказом центру про уповноваження працівника центру для надання такої допомоги (далі - наказ), а також звернення клієнта про надання БВПД, на підставі якого центром прийнято рішення про надання БВПД; інформує клієнта про стан розгляду справи та погоджує з ним процесуальні дії, вчинення/невчинення яких може вплинути на результат розгляду справи; з урахуванням узгодженої з клієнтом правової позиції в межах повноважень, наданих йому клієнтом, бере участь в судових засіданнях у судах всіх інстанцій.

Також відповідно до вимог ст. 26 Закону №3460-VI, адвокат або працівник центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог Конституції України, цього Закону, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів; 2) надавати якісно та в необхідному обсязі безоплатну вторинну правничу допомогу; 3) приймати до провадження справи осіб, які потребують безоплатної вторинної правничої допомоги, відповідно до рішень, прийнятих центром з надання безоплатної правничої допомоги, про уповноваження працівника; 4) не розголошувати конфіденційну інформацію про особу, яка стала відомою у зв`язку з наданням безоплатної вторинної правничої допомоги. Адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі обов`язки, встановлені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншими законами України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 скористався своїм правом на отримання безоплатної правничої допомоги, як потерпілий в кримінальному провадженні №12023091010001196, для представництва інтересів якого було видано доручення від 26.03.2024 №017/06.1/2717. На підставі вказаного доручення позивачу призначено адвоката Гринчишина Ігоря Ярославовича (т. 1 а.с. 14а).

При цьому, з матеріалів справи слідує, що на виконання доручення адвокат Гринчишин І.Я. ознайомився з матеріалами кримінального провадження №12023091010001196, а також брав участь у судових засіданнях у вказаному кримінальному провадженні.

Відтак, судом з`ясовано, що адвокат Гринчишин І.Я. на виконання доручення відповідача приступив до виконання своїх обов`язків у кримінальному провадженні №12023091010001196, що, в свою чергу, свідчить про відсутність бездіяльності Західного міжрегіонального центру з БПД в частині забезпечення позивача наданою безоплатною вторинною правничою допомогою по справі №12023091010001196.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Західного міжрегіонального центру з БПД в частині залишення без реагування звернень (скарг) позивача від 15.04.2024 та від 29.08.2024, то суд зазначає наступне.

Так, як уже встановлено, Доненко В.О. звернувся до відповідача із відповідними скаргами від 15.04.2024 та від 29.08.2024 про невиконання ОСОБА_2 обов`язків представника потерпілого у кримінальному провадженні №12023091010001196.

Натомість, листами відповідача від 19.04.2024 №Д-204/017/215 та від 26.09.2024 №Д-624/017/507 ОСОБА_1 надано відповідь на такі звернення (скарги), у яких зазначено відомості про призначення позивачу у кримінальному провадженні №12023091010001196 адвоката Гринчишина І.Я., а також про те, 09.09.2024 до відповідача надійшла заява адвоката Гринчишина І.Я. про його заміну і припинення дії доручення від 26.03.2024, на підставі якої було видано наказ від 09.09.2024 про заміну адвоката у кримінальному провадженні №12023091010001196. Також зі змісту листів відповідача слідує, що ОСОБА_1 повідомлялось і про виконанні роботи ОСОБА_2 , зокрема, зазначено, що на виконання доручення адвокат Гринчишин І.Я. ознайомився з матеріалами кримінального провадження №12023091010001196; 17.04.2024 о 13:00 адвокат Гринчишин І.Я. був присутній у судовому засіданні в Івано-Франківському міському суді Івано-Франківської області у справі №344/5114/24 за скаргою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні. Також, цього ж числа, у ОСОБА_1 відбулась зустріч з адвокатом.

Таким чином, враховуючи наведене, суд констатує про відсутність бездіяльності Західного міжрегіонального центру з БПД в частині не реагування на звернення від 15.04.2024 та від 29.08.2024.

В той же час, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказу направлення вказаних листів-відповідей позивачу, як і не містять доказу вручення їх ОСОБА_1 .

Отже, суд дійшов висновку, що фактичне створення і реєстрація вказаних листів відповідача від 19.04.2024 №Д-204/017/215 та від 26.09.2024 №Д-624/017/507 (про що свідчить штамп у нижньому куті) не може свідчити про те, що відповідач виконав обов`язок щодо доведення до відома ОСОБА_1 змісту таких листів.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав ОСОБА_1 , слід зобов`язати Західний міжрегіональний центр з БПД повторно направити ОСОБА_1 відповідь на його звернення від 15.04.2024 №Д-280/017 та від 29.08.2024 №Д-627/017.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Західного міжрегіонального центру з БПД щодо ненадання підсумкового звіту про виконані роботи представником згідно поданих вимог від 28.09.2024 і 30.09.2024, то суд зазначає таке.

Як уже встановлено, ОСОБА_1 звертався до відповідача з вимогами від 28.09.2024 та від 30.09.2024 про надання звіту про виконану роботу адвоката Гринчишина І.Я. по кримінальному провадженню №12023091010001196, на які листом відповідача від 29.10.2024 №Д-680/017/551 ОСОБА_1 повідомлено з посиланням на положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про заборону будь-яких втручань і перешкод здійсненню адвокатської діяльності, витребування документів, пов`язаних із здійсненням адвокатської діяльності, втручання у правову позицію адвоката. Також повідомлено, що ОСОБА_1 має право самостійно запитувати в адвокатів, які надавали (надають) йому безоплатну вторинну правничу допомогу, інформацію про виконану ними роботу за дорученнями (т. 1 а.с. 59-62).

Суд звертає увагу, що положеннями статей 25, 26 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» передбачено, що адвокат, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, має всі права, гарантії та обов`язки, встановлені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», іншими законами України.

Так, відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Адвокат зобов`язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що впливали б на його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта та перешкоджають належному здійсненню адвокатської діяльності.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності; забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею; забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом; забороняється втручання у правову позицію адвоката; забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності, витребування документів пов`язаних із здійсненням адвокатської діяльності.

Таким чином, суд погоджується із відповідачем, що фахівці Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги не вправі впливати на адвоката чи іншим чином втручатися у його діяльність, зокрема й запитувати в адвоката на вимогу клієнта письмовий звіт про об`єм виконаної роботи, витребувати у адвоката всі документи, які отримано від час виконання доручення, а також з`ясовувати його «правову позицію.

В той же час, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правничої допомоги.

Тобто, саме до адвоката Гринчишина І.Я., який безпосередньо представляв інтереси позивача, в даному випадку в кримінальному провадженні №12023091010001196 при наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, Доненко В.О. мав право направляти запити щодо надання інформації про виконану роботу за дорученням.

Суд також звертає увагу, що адвокати надають безоплатну вторинну правничу допомогу відповідно до положень Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2017 №4125/5 (далі Стандарти якості).

Так, стандарти якості це комплекс основних характеристик моделі гарантованого державою захисту, передбачених міжнародними правовими актами, законодавством України, у межах яких та з урахуванням узгодженої правової позиції із суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу адвокат є незалежним в обранні правової позиції для здійснення активного та розумного захисту прав, свобод та законних інтересів всіма не забороненими законом способами. Дотримання Стандартів якості є обов`язковим для адвокатів при наданні ними безоплатної вторинної правничої допомоги.

Відповідач під час розгляду справи повідомив, що не володіє жодною підтвердженою та достовірною інформацією про порушення адвокатом Гринчишином І.Я. вказаних стандартів, в тому числі і під час надання безоплатної правової допомоги позивачу в межах кримінального провадження №12023091010001196.

Судом також не встановлено і позивачем не підтверджено факт таких порушень. Як наслідок, суд вважає, що не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального центру з БПД, який не виконав своїх договірних обов`язків згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2023 №1163, а також в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання підсумкового звіту про виконані роботи представником згідно поданих позивачем вимог від 28.09.2024 і від 30.09.2024.

Окремо суд звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2023 №1163 регулює питання порядку і умов проведення конкурсу з відбору адвокатів, які залучаються для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, однак не регулює виконання умов укладених за результатами такого конкурсу договорів.

Щодо позовних вимог в частині визнання частково протиправним і скасування наказу Західного міжрегіонального центру з БПД про заміну ОСОБА_2 від 09.09.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/297 в частині підстави заміни адвоката та, відповідно, зобов`язати відповідача внести іншу підставу заміни адвоката, то суд зазначає таке.

Статтею 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» визначено підстави та порядок заміни адвокатів або працівників центрів з надання безоплатної правничої допомоги, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу. Так, частиною 1 вказаної статті передбачено, що адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено у випадках та порядку, визначених законом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 24 Закону №3460-VI, адвоката або працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, може бути замінено на адвоката або працівника такого центру за рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги у разі: неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору (пункт 2); наявності інших підстав, передбачених законом (пункт 10).

Як з`ясовано судом, на підставі заяви адвоката Гринчишина І.Я. та відповідно до пунктів 9, 11 статті 17, пункту 10 частини 2 статті 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», наказом від 09.09.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/297 замінено адвоката Гринчишина І.Я., який надає безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з дорученням від 26.03.2024 №017/06.1/2717 ОСОБА_1 у вигляді здійснення представництва інтересів у суді, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, як потерпілому у кримінальному провадженні №12023091010001196, а також припинено дію доручення від 09.09.2024 №3-БВПД/017/06.1-2/297 (т. 1 а.с. 52).

Тобто підставою у самому наказі вказано, серед іншого, п. 10 ч. 2 статті 24 Закону №3460-VI наявність інших підстав, передбачених законом. Тому суд відхиляє доводи відповідача, що жодних із наведених підстав (п. 2 і п. 10 ч. 2 статті 24 Закону №3460-VI) для заміни вказано адвоката оскаржуваний наказ не містить.

Натомість, позивач вважає, що підставою винесення такого наказу мав би слугувати п. 2 ч. 2 статті 24 Закону №3460-VI неналежне виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору.

Проте, суд, враховуючи вищенаведені висновки щодо відсутності встановленого факту неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань за умовами договору, вважає такі доводи позивача безпідставними та необґрунтованими, а тому у цій частині позовні вимоги також не підлягають до задоволення.

Окрім того, враховуючи похідний характер відносно вищенаведених позовної вимоги про зобов`язання Західного міжрегіонального центру з БПД подати скаргу до Кваліфікаційної комісії адвокатури Івано-Франківської області про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за невиконання обов`язків по дорученню центру на представництво потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12023091010001196, подати клопотання до координаційного центру БПД про виключення адвоката Гринчишина І.Я. з реєстру адвокатів, які надають БПД, а також враховуючи вищенаведені висновки про відсутність факту неналежного виконання адвокатом своїх зобов`язань, суд зазначає, що така вимога також не підлягає до задоволення.

Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000 євро, суд звертає увагу на таке.

У відповідності до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пунктах 2, 4 вказаної постанови зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що подає відповідний позов.

Крім того, за правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В постанові №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Пленум Верховного Суду України в пункті 4 вказав, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В пункті 9 цієї Постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі №804/2252/14 та від 20.02.2018 у справі № 818/1394/17.

Також Верховний суд у своїй постанові від 05.12.2022 у справі №214/7462/20 зазначає, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Беручи до уваги дані положення, суд звертає увагу на наступне.

Так, у своїй позовній заяві позивач вказує, що дії відповідача завдали йому значних страждань та моральної психологічної травми.

Однак, суд звертає увагу, що належним чином вказані доводи не обґрунтовані та жодними доказами не підтверджені.

Вказане позбавляє суд можливості встановити факт завдання позивачу моральної шкоди протиправними діями чи бездіяльністю відповідача та провести розрахунок її розміру згідно з критеріями, встановленими статтею 23 Цивільного кодексу України.

Також, в контексті аналізу даного питання, суд звертає увагу на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №9901/54/19, відповідно до змісту якого: « 144. Велика Палата зауважує, що саме лише визнання Спірного рішення протиправним і його скасування не є безумовним підтвердженням наявності обставин, які в силу статті 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди, та не звільняє позивачку від обов`язку доказування обставин і фактів, якими обґрунтовується позов у цій частині вимог».

Крім того, згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.93 у справі «Гольм проти Швеції», від 29.11.96 у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства», від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії», від 13.07.2006 у справі «Сілін проти України») визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду та фактичні обставини справи, суд робить висновок про недоведеність позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди, зважаючи на що у задоволенні даної вимоги слід відмовити.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та наявних доказів, суд дійшов висновку, що у спірному випадку позивач частково довів свої позовні вимоги, відтак позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо судових витрат, то позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача процесуальних витрат, зокрема, на складення і подання позовної заяви у сумі 48 000,00 грн (24 витрачені години з розрахунку 2 000 грн за одну годину).

З приводу відшкодування визначених позивачем процесуальних витрат суд звертає увагу на таке.

Згідно положень частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пунктів 1, 5 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; а також витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 138 КАС України, розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як уже зазначено, серед вимог про стягнення процесуальних витрат позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача процесуальних витрат, зокрема, на складення і подання позовної заяви у сумі 48 000,00 грн. Однак, суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних належних доказів понесення таких витрат та обґрунтованого розрахунку їх розміру.

Зважаючи на вищевикладене, у задоволенні вимог про стягнення процесуальних витрат слід відмовити.

Розподіл судових витрат, зокрема, в частині судового збору, згідно із ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (код ЄДРПОУ 38357766, вул. За Рудкою, буд. 33, офіс 601, м. Тернопіль, 46003) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій, задовольнити частково.

Зобов`язати Західний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги повторно направити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) відповідь на його звернення від 15.04.2024 №Д-280/017 та від 29.08.2024 №Д-627/017.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 20 березня 2026 р.