Ухвала суду № 134968572, 18.03.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 березня 2026 року м. Житомир справа №240/9097/26

категорія 112010200

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування їй періодів роботи з 01.01.1992 по 03.02.1995 на території Російської Федерації до страхового пенсійного стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до її загального страхового пенсійного стажу період роботи на території Російської Федерації з 01.01.1992 по 03.02.1995 (з 04.06.1991 по 25.01.1993 на посаді швеї та з 25.01.1993 по 03.02.1995 на посаді провавця в магазині АТ "Оскольський трикотаж" м. Старий Оскол Белгородської області РФ).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно з частиною 5 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

За загальним правилом, під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем, із визначених у частині 1 статті 5 КАС України, способи захисту своїх порушених прав, свобод чи інтересів. Позовні вимоги повинні формулюватися позивачем максимально чітко і зрозуміло.

Суд відмічає, що предмет судового розгляду (зміст позовних вимог), який досліджується судом, має бути чітким та зрозумілим. При цьому, обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача.

Однак, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не відповідають принципам чіткості та зрозумілості, адже з їх змісту неможливо встановити, що саме є предметом спірних правовідносин.

Так, в пункті першому прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 просить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, але не зазначає при цьому його дати та номеру. Водночас вказує, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області стосувалось не зарахування до її страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 03.02.1995 на території Російської Федерації.

При цьому, в порушення вимог ч. 7 ст. 162 КАС України, копії рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про не зарахування періоду роботи з 01.01.1992 по 03.02.1995 до її страхового стажу, позивач до суду не надала.

До матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 було долучено рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.02.2026 №064150020577 про відмову у призначенні їй пенсії за віком.

Разом з тим, зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії був висновок пенсійного органу про відсутність у неї страхового стажу в необхідному розмірі, зокрема через те, що при підрахунку такого стажу пенсійний орган не зарахував період роботи заявниці з 01.01.1992 по 03.02.1995 на території Російської Федерації.

Відтак, враховуючи вказані обставини справи та формулювання заявлених позовних вимог, суд не може встановити, що є предметом оскарження в поданому позові: рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.02.2026 №064150020577 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; чи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 01.01.1992 по 03.02.1995.

У зв`язку із цим суд приходить до висновку, що позивачу необхідно уточнити заявлені нею позовні вимог, шляхом конкретизації що саме: рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.02.2026 №064150020577 про відмову у призначенні пенсії чи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування періоду роботи з 01.01.1992 по 03.02.1995 до страхового стажу порушують її права та оскаржуються нею в поданому позові.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 8 ст. 160 КАС України встановлено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

В порушення вищезазначених норм ОСОБА_1 не долучила до позовної заяви документу про сплату нею судового збору або ж документу, який підтверджує підстави звільнення її від сплати судового збору відповідно до закону.

Разом з тим, одночасно з позовною заявою позивач подала до суду клопотання, в якому просила звільнити її від сплати судового збору у зв`язку з тяжким матеріальним становищем.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір".

Статтями 1, 2 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зі змісту викладених норм випливає, що умовою для звільнення від сплати судового збору є незадовільний майновий стан позивача. Водночас, при вирішені питання про звільнення від сплати судового збору визначальним є дохід особи за календарний рік, що передує року звернення до суду з позовною заявою.

Відтак, особа, яка заявляє відповідне клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і надати суду докази на підтвердження того, що її майновий стан, а саме дохід за календарний рік, що передує року звернення до суду, перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення у здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 КАС України покладаються на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Разом з тим, ОСОБА_1 разом із клопотання про звільнення від сплати судового збору надала до суду лише відомості про її доходи за період з жовтня по грудень 2025 року, а не про доходи за 2025 календарний рік (за весь рік, що передує року її звернення до суду з даною позовною заявою).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню, оскільки позивач не підтвердила належними доказами, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 06.07.2005 №2747-IV "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у становить 3328,00 гривень.

Таким чином, позивач за подачу до суду даного позову повинна сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 гривень (Розрахунок судового збору, що підлягає сплаті: 3328,00 грн. х 0,4 = 1331,20 грн, де: 3328,00 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01 січня 2026 року; 0,4 - ставка судового збору з подання до суду позову немайнового характеру).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити їй строк для усунення недоліків шляхом надання до суду:

- позовної заяви в новій редакції (в 2-х екземплярах) із уточненням в ній заявлених позовних вимог шляхом конкретизації що саме: рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 10.02.2026 №064150020577 про відмову у призначенні пенсії чи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування періоду роботи з 01.01.1992 по 03.02.1995 до страхового стажу оскаржуються в поданому позові;

- квитанції про сплату судового збору в розмірі 1331,20 гривень.

Платіжні реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37976485

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA048999980313181206084006797

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу*;101; РНОКПП позивача; Судовий збір, за позовом ПІБ позивача, Житомирський окружний адміністративний суд.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя І.Е.Черняхович