Ухвала суду № 134967824, 19.03.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 березня 2026 рокуСправа № 160/4927/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон Анна Олегівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської Комісії Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської Комісії Міністерства оборони України, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформленої у формі довідки ВЛК №4/5866 від 30.10.2024 (позивачем в позові помилково зазначено "30.10.2025") про визнання ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , придатним у військових частинах забезпечення, ТЦК та СЦ, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, охорони…»;

-зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України винести Постанову, якою визнати ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 » непридатним до військової служби.

Ухвалою суду від 04 березня 2026 року адміністративний позов залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати:

-обґрунтовану заяву/клопотання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчать про дотримання строку звернення до суду;

-оригінал платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору у розмірі 1064,96 гривень за подання даного адміністративного позову (оригінал платіжного документу);

-копію рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке є предметом оскарження у цій справі.

Також, в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року позивачу вказано на те, що предметом оскарження є рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, проте до суду копію такого рішення не надано.

Крім того, суд звернув увагу позивача на те, що довідка ВЛК №4/5866 від 30.10.2024, про яку позивач зазначає у прохальній частині позовної заяви, була винесена ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України.

09 березня 2026 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору, копію листа Центральної військово-лікарської Комісії Міністерства оборони України від 10.12.2024 №598/4/27946 за результатами розгляду скарги на рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.10.2024 №4/5866 та клопотання про поновлення строків звернення до адміністративного суду, в якому зазначено про те, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише у грудні 2025 року, тобто з моменту отримання інформації про відмову у задоволенні скарги. В обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду вказав також, що ним вживалися заходи із оскарження постанови Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України в іншій справі. Проте, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 позовна заява ОСОБА_1 була повернута позивачу.

Ознайомившись з вказаним клопотанням, суд вважає, що вказані в ньому причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, а тому не можуть бути поновленими з огляду на те, що позивачем не надано відповідних доказів існування обставин, які становили об`єктивну непереборну перешкоду для звернення позивача до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі №990/236/24 порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності є високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин.

Пунктом 6.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 990/236/24 вказано, що Велика Палата Верховного Суду наголошує, що підставою для поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду можуть бути визнані лише обставини, які становили об`єктивну непереборну перешкоду для звернення до суду.

Натомість позивач як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в позовній заяві таких обставин не вказав.

За ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2024 року у справі №520/31098/23.

Водночас, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься відмова у задоволенні скарги позивача на довідку ВЛК від 30.10.2024 №4/5866, яка оформлена листом Центральної військово-лікарською комісією від 10.12.2024 № 598/4/27946.

Про існування відмови у задоволенні скарги позивач знав ще з грудня 2024 року, а не з грудня 2025 року, як про це зазначив позивач у своєму клопотанні.

На підтвердження обізнаності позивача з оскаржуваним рішенням свідчать також дії позивача, направлені на оскарження рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України в іншій справі №160/16736/25.

Факт оскарження рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України у справі №160/16736/25 не є свідченням поважності причин пропуску строку звернення до суду в цій справі.

Відтак, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він звернувся до суду в межах шестимісячного строку з моменту, коли фактично дізнався про наявність порушення своїх прав.

До того ж, ані позовна заява, ані заява про поновлення строку на звернення до адміністративного суду не містять посилань позивача на обставини непереборної сили, які б зумовили неможливість звернення позивача до суду у строк, передбачений чинним законодавством.

Нових підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, окрім вже зазначених в позовній заяві, позивачем не наведено у клопотанні.

Отже, станом на 19.03.2026 вимоги ухвали суду від 04.03.2026 позивачем, у строк визначений судом, не виконано, недоліки позовної заяви не усунуто.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною восьмою статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд вважає за необхідне повернути її позивачу.

Керуючись статтями 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Центральної військово- лікарської Комісії Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути.

Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.О. Сластьон