Рішення № 134967568, 19.03.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 рокуСправа №160/24770/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" (вул. Шевченка, 11, 45,м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49044) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17а, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

УСТАНОВИВ:

28 серпня 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0479780705 від 22.08.2025року.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області за результатами проведеної документальної перевірки зробило помилкові та необґрунтовані висновки про нереальність господарських операцій ТОВ «ВІСТА» з ТОВ «Регіон-Продукт» та, як наслідок, безпідставно встановило завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 237 720 грн. Позивач вказує, що під час перевірки контролюючому органу були надані всі належні первинні бухгалтерські та податкові документи, які підтверджують фактичне придбання товару (цукру), його транспортування, оплату, оприбуткування, використання у власному виробництві та подальшу реалізацію готової продукції, однак такі документи відповідач не врахував при формуванні висновків акту перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. На думку позивача, висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та інформації з внутрішніх баз даних щодо контрагентів по ланцюгу постачання, що не є належними доказами відсутності реальних господарських операцій. У зв`язку з цим позивач вважає податкове повідомлення-рішення №0479780705 від 22.08.2025 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 02 вересня 2025 року суд відкрив провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 21 квітня 2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи № 160/10252/25 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 20 травня 2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків стосовно розгляду справи № 160/10252/25 в судовому засіданні за участі сторін.

15 вересня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зазначило, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВІСТА» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ» за період 01.10.2024 31.10.2024 встановлено відсутність реального здійснення відповідних господарських операцій, у зв`язку з чим позивач безпідставно сформував податковий кредит з ПДВ у сумі 237 720,00 грн та завищив від`ємне значення, що переноситься на наступний звітний період. Відповідач послався на те, що діяльність суб`єктів господарювання, задіяних у ланцюгу постачання товарів з кодами УКТЗЕД 1701 та 1701991000, має ознаки створення штучного документообігу з метою отримання податкової вигоди, а джерело первинного походження товару не підтверджено. Також контролюючий орган вказав на недоліки товарно-транспортних накладних (зокрема відсутність відомостей щодо часу прибуття/вибуття, підписів водіїв, а також невідображення транспортних засобів у повідомленнях за формою 20-ОПП у перевізника ТОВ «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «АВАНГАРД» та відсутність подання цим суб`єктом звітності), що, на думку відповідача, виключає можливість підтвердження фактичного переміщення товару. У ланцюга та наявність кримінального провадження стосовно ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ», а також зазначено про ненадання позивачем сертифікатів якості, походження чи інших документів, якими, на думку відповідача, має підтверджуватися постачання відповідної продукції. Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що надані позивачем первинні документи (видаткові, податкові накладні, платіжні документи тощо) не є достатніми для підтвердження реальності операцій, а відтак відображення сум за такими операціями у складі податкового кредиту є неправомірним; у зв`язку з цим податкове повідомлення-рішення №0479780705 від 22.08.2025 року, на переконання відповідача, є законним і підстав для його скасування немає.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності та проаналізувавши норми матеріального і процесуального права, встановив таке.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі відповідного направлення та наказу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТА» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ» за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 року та звітних періодів, у яких було задекларовано податковий кредит за операціями з цим контрагентом.

За результатами перевірки складено акт від 29.07.2025 №3329/04-36-07-05/32007578, у якому зазначено, що позивачем у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2024 року відображено податковий кредит за операціями з ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ» у сумі 237 720 грн.

У висновках акту перевірки контролюючий орган встановив відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом і, як наслідок, безпідставне формування податкового кредиту. В обґрунтування такого висновку відповідач послався на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, відсутність окремих відомостей щодо перевезення товару, а також на інформацію з податкових баз даних щодо перевізника та суб`єктів господарювання, задіяних у ланцюгу постачання, зокрема про відсутність у них необхідних трудових і матеріально-технічних ресурсів та ознаки ризиковості. Також зазначено про ненадання позивачем сертифікатів якості та документів, які, на думку контролюючого органу, мали б підтверджувати походження товару.

З огляду на наведене, контролюючий орган вказав на неможливість підтвердження фактичного придбання та переміщення товару, вважаючи, що первинні документи, надані позивачем, не свідчать про реальне здійснення господарських операцій, а тому суми податку за такими операціями не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Також контролюючий орган зазначив, що спірні господарські взаємовідносини, за його висновком, були оформлені на підставі договору поставки товару від 30.08.2024 №30-08-24, укладеного між ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ» як постачальником та ТОВ «ВІСТА» як покупцем, на виконання якого постачальником були виписані податкові та видаткові накладні на загальну суму 1 426 320,00 грн, у тому числі ПДВ 237 720,00 грн, а позивачем включено зазначену суму ПДВ до складу податкового кредиту за податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2024 року. При цьому податковий орган звернув увагу, що транспортування товару, яке, за документами, здійснювалося на підставі товарно-транспортних накладних із залученням перевізника ТОВ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «АВАНГАРД», на його думку, не підтверджує реального руху товару, оскільки подані ТТН містять недоліки, а наведені в них транспортні засоби та водії, за висновками перевірки, не були належним чином підтверджені даними податкової звітності та відомостями за формою 20-ОПП.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0479780705 від 22.08.2025 року, яким позивачу зменшено від`ємне значення податку на додану вартість на суму 237 720 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та вважаючи його протиправним і таким, що порушує його права та законні інтереси, ТОВ «ВІСТА» звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час розгляду справи встановлено, що для забезпечення своєї основної господарської діяльності, пов`язаної з виробництвом какао, шоколаду, цукрових кондитерських виробів, сухарів, сухого печива, борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІСТА» здійснювало закупівлю сировини, необхідної для виготовлення готової продукції, зокрема цукру як одного з основних інгредієнтів виробництва. З цією метою між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕГІОН-ПРОДУКТ» як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІСТА» як покупцем був укладений договір поставки товару №30-08-24 від 30.08.2024 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, а покупець - прийняти його та оплатити на умовах, визначених договором. Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовної заяви, предметом поставки за вказаним договором був цукор, який у подальшому використовувався позивачем у власному виробництві.

Суд встановив, що у жовтні 2024 року на виконання умов договору поставки товару №30-08-24 від 30.08.2024 року ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ» здійснило на адресу ТОВ «ВІСТА» поставку цукру на загальну суму 1 426 320,00 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 237 720,00 грн. Відповідно до матеріалів справи протягом зазначеного періоду відбулося чотири окремі поставки товару, що підтверджується видатковими накладними, наданими позивачем до матеріалів справи. Разом із видатковими накладними позивачем подано товарно-транспортні накладні, якими оформлювалося перевезення товару до місця призначення, а також податкові накладні, складені постачальником - ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ», з доказами їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того з наданих матеріалів убачається, що оплата вартості поставленого товару здійснювалася позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними інструкціями, долученими до позовної заяви. На підтвердження відображення відповідних господарських операцій у бухгалтерському обліку позивачем також надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за період з жовтня 2024 року по червень 2025 року, а також окремо за жовтень 2024 року щодо взаємовідносин із контрагентом ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ». На підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності до матеріалів справи долучено бухгалтерську довідку про рух активів - цукру, придбаного у ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ», за період з 01.10.2024 року по 31.10.2024 року, технологічні карти на виготовлення продукції підприємства, зокрема цукерок, при виробництві яких використовувався придбаний цукор-пісок, оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 за жовтень 2024 року за номенклатурою товару «цукор-пісок», а також оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за четвертий квартал 2024 року, що, за твердженням позивача, підтверджує реалізацію готової продукції покупцям.

Також судом встановлено, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору поставки транспортування товару здійснювалося не покупцем, а постачальником. Як зазначено у позовній заяві та відображено в акті перевірки, перевезення товару здійснювалося ТОВ «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «АВАНГАРД», тоді як замовником перевезення виступало саме ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ», що відповідало умовам пункту 5.3 договору поставки товару №30-08-24 від 30.08.2024 року. При цьому у товарно-транспортних накладних зазначено транспортні засоби, якими здійснювалося перевезення, а саме автомобіль IVECO AS440S42T/Р, державний номер НОМЕР_1 , причіп KRONE SD, державний номер НОМЕР_2 , а також автомобіль DAF CF 65.220, державний номер НОМЕР_3 . У відповідних документах також зазначено водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що всі зазначені документи, а саме договір поставки товару №30-08-24 від 30.08.2024 року, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, докази їх реєстрації в ЄРПН, платіжні інструкції, оборотно-сальдові відомості та інші бухгалтерські документи, що підтверджують оприбуткування, рух, списання сировини у виробництво та реалізацію готової продукції, надавалися позивачем як під час проведення податкової перевірки, так і до суду на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій із ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ».

Водночас контролюючий орган у акті перевірки зазначив, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні мають певні недоліки, а саме не містять окремих відомостей щодо часу прибуття та вибуття автомобіля, а також підписів водіїв у розділі вантажно-розвантажувальних операцій. Крім того, відповідач послався на те, що транспортні засоби, зазначені у товарно-транспортних накладних, відсутні у повідомленнях за формою 20-ОПП, поданих перевізником ТОВ «ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «АВАНГАРД», а також на те, що вказаним суб`єктом не подавалася податкова звітність за 2024 рік, у зв`язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про відсутність належного підтвердження фактичного перевезення товару. Окрім цього, відповідачем в акті перевірки наведено інформацію з податкових баз даних щодо ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ» та його контрагентів по ланцюгу постачання, зокрема ТОВ «ТК «Делос» та ТОВ «Галаксі Омега Постач 2023», стосовно яких, за твердженням податкового органу, наявні рішення про відповідність критеріям ризиковості, а також зазначено про наявність кримінального провадження стосовно ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ». Також відповідач звернув увагу на те, що під час перевірки позивачем не було надано висновків санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатів якості, сертифікатів походження товару або посвідчень про якість товару, які, на думку контролюючого органу, мали б підтверджувати походження придбаної продукції.

Разом із тим позивач наполягав, що господарські відносини у спірному періоді існували безпосередньо лише між ним та ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ», тоді як відомості щодо інших суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання не можуть бути покладені в основу висновку про порушення саме з боку ТОВ «ВІСТА». Позивач також зазначив, що транспортування товару здійснювалося відповідно до умов договору постачальником через залученого ним перевізника, а тому обставини оформлення діяльності такого перевізника не свідчать самі по собі про відсутність поставки товару покупцеві. Окрім того, позивач вказував, що придбаний товар був фактично оприбуткований, використаний у виробництві кондитерської продукції та в подальшому реалізований, що підтверджується сукупністю наданих первинних та бухгалтерських документів.

Враховуючи викладені приписи чинного законодавства та обставини справи, суд зробив такі висновки у справі.

Стосовно здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ», то суд встановив, що між сторонами укладено договір поставки товару №30-08-24 від 30.08.2024, відповідно до умов якого контрагент у жовтні 2024 року здійснив постачання на адресу позивача товару цукру, що використовується у виробничій діяльності підприємства.

Факт поставки товару підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, зокрема видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжними інструкціями про здійснення безготівкових розрахунків, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках бухгалтерського обліку, а також документами, що підтверджують оприбуткування отриманого товару на складі позивача та його подальше використання у виробництві кондитерських виробів.

Як видно з матеріалів справи що у жовтні 2024 року мало місце декілька поставок товару, транспортування яких здійснювалось відповідно до товарно-транспортних накладних, після чого товар був прийнятий позивачем, оприбуткований та використаний у господарській діяльності, що підтверджується бухгалтерськими документами та технологічними картами виробництва готової продукції. Оплата за поставлений товар проведена у безготівковій формі.

Надані позивачем документи містять відомості про рух активів, їх надходження на склад, списання у виробництво та реалізацію виготовленої продукції, що свідчить про фактичні зміни у структурі активів, зобов`язань та власного капіталу підприємства.

Разом з тим висновки контролюючого органу про нереальність операцій ґрунтуються переважно на податковій інформації щодо контрагентів позивача та суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання, зокрема на відомостях про відсутність у них певних матеріально-технічних ресурсів, поданні звітності та ознаках ризиковості, а також на зауваженнях до оформлення окремих товарно-транспортних накладних і ненаданні сертифікатів якості та походження товару.

Однак, такі обставини самі по собі не спростовують факту здійснення господарських операцій між безпосередніми сторонами договору та не свідчать про відсутність реального постачання товару позивачу, оскільки оцінці підлягають саме взаємовідносини між ТОВ «ВІСТА» та його контрагентом, а не діяльність третіх осіб по ланцюгу постачання.

Контролюючим органом не надано доказів визнання у встановленому законом порядку недійсними договорів між позивачем та ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ», а також не доведено відсутності фактичного руху товару чи отримання позивачем економічного результату від здійснених операцій.

З урахуванням досліджених доказів суд робить висновок, що господарські операції між ТОВ «ВІСТА» та ТОВ «РЕГІОН-ПРОДУКТ» мали реальний характер були пов`язані з його основною діяльністю, що спростовує доводи контролюючого органу про безтоварність таких операцій.

У пункті 110 рішення у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС. Проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Також контролюючим органом не було проведено контрольних заходів щодо контрагентів постачальників позивача та дослідження їх первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 року у справі № 810/1052/15.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений зокрема в постановах від 17.04.2018 року у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 року у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 року у справі №140/1845/19, від 19.11.2021 року у справі №160/6707/20, від 16.02.2023 року у справі №420/4722/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.10.2019 року у справі № 826/16601/18, від 04.04.2023 року у справі №320/4019/19.

Вищенаведене доводить, що по-перше, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

По-друге, сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Таким чином контролюючий орган не надав належних та допустимих доказів на спростування реальності господарських операцій, зокрема, не долучив до матеріалів перевірки жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду відносно контрагента позивача, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Податкова ж інформація щодо контрагентів позивача не може слугувати підставою для відмови позивачу в отриманні податкової вигоди за відсутності доведення податковим органом недобросовісних узгоджених дій сторін господарської операції або обізнаності платника податку із податковими зловживаннями контрагентів.

Разом з тим зазначених обставин, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатньо, щоб стверджувати про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.12.2019 року у справі №814/1439/17 та від 26.01.2023 року у справі № 280/5647/19.

В контексті наведеного суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, позивач надав належно оформлені первинні документи та інші документи, складені в межах вчинених господарських операцій, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій та використання їх в межах господарської діяльності позивача, що є підставою для формування платником податкового обліку.

В свою чергу, викладені відповідачем аргументи є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати, саме, для цієї особи.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що при прийнятті оскаржуваних податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2422,40 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією від 28.08.2025 року №3787.

Оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 3 073,78 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" (вул. Шевченка, 11, 45,м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49044) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17а, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0479780705 від 22.08.2025року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17а, ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТА" (вул. Шевченка, 11, 45,м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49044)судові витрати з оплати судового збору у сумі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук