Постанова № 1349668, 25.01.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2008 р. Справа № 15/231-05

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Старжинська О.О.

відповідача - не з*явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3726Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.07 р. по справі № 15/231-05

за позовом ТОВ "Пересічанське", смт. Пересічне

до СПД - ФО ОСОБА_1, с. Буди

про визнання договору недійсним та стягнення 23675,92 грн.

встановила:

У травні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в який просив визнати договір б/н від 01.08.2002 року про уступку права вимоги між позивачем та відповідачем -недійсним та стягнути з відповідача грошові кошти 23675 грн. 92 коп. та покласти судові витрати на відповідача .

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2007 р. по справі №15/231-05 ( суддя - Лаврова Л.С. ) в задоволенні позову відмовлено, з посиланням на те, що договір вважається укладеним коли досягнуто згоди за всіма істотними умовами, неукладений договір не можливо визнати недійсним, позивачем не було доведено, що він наполягав на визначені в договорі уступки права вимоги суми часткового повернення грошових коштів від відповідача.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погоджується та подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення господарського суду та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки рішення не відповідає дійсним обставинам справи. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що відповідно до ст. 56 ЦК УРСР та ст. 1212 ЦК України укладаючи договір уступки права вимоги б/н від 01.08.02 р. припустився помилки з вини відповідача, й не включив в договір умов повернення отриманих ним коштів, вважаючи, що це повністю врегульовується другим договором з відповідачем від 06.11.02 р. про надання юридичних послуг для повернення дебіторської заборгованості. Внаслідок суттєвої юридичної помилки, відповідач отримавши заборгованість з ТОВ Агрофірми «Рассвет»перед позивачем у сумі 33822,74 грн. згідно документів та договору б/н від 01.08.02 р. про уступку права вимоги не перерахував позивачеві 23 675,92 грн.( 70 %) -законну частку майна.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 3802306.

Судова колегія перевіривши матеріали справи, вислухавши представника позивача встановила, що 01.08.2002 року між позивачем та відповідачем укладено договір уступки права вимоги за предметом даного договору ТОВ Пересічанське" уступає новому кредитору (новий кредитор за умовами договору) СПД-ФО ОСОБА_1. право вимагати боргові зобов'язання з СТОВ "Старовірівська птахофабрика" та ТОВ агрофірма "Рассвет", які виникли перед ТОВ "Пересічанське" (позивачем по справі).

У відповідності до п. 2.1 договору уступки права вимоги кредитор (позивач) зобов'язаний передати новому кредитору (відповідачу) документи, які підтверджують право вимоги, прийняти права, забезпечуючи виконання зобов'язання.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що такі документи позивач відповідачеві не передав.

Як свідчать матеріали справи, господарський  суд приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині визнання договору уступки права вимоги від 01.08.2002 р. не дійсним, виходив з того, що зазначений договір не може бути визнано недійсним оскільки він був неукладений.

Згідно ст. 153 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час підписання договору, договір є укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 197 ЦК УРСР уступка вимоги кредитором інший особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання.

Отже, в період дії зобов'язання, за загальним правилом, припускається заміна приймаючих в ньому участь осіб із збереженням самого зобов'язання. При цьому повинно бути визначено зобов'язання, в якому проводиться заміна кредитора, обсяг переданих прав по зобов'язанню та інше. Зазначені умови є істотними для договору уступки права вимоги.

Як свідчать матеріали справи, в договорі уступки права вимоги від 01.08.02 р. сторонами всупереч вимогам чинного законодавства не обумовлено всіх необхідних істотних умов, зокрема не зазначено в якому зобов'язанні змінюється кредитор, не досягнуто згоди щодо обсягу прав, які переходять від первісного кредитора до нового, не визначено його ціну.

Таким чином, за договором про уступку право вимоги заміна особи кредитора та передача новому кредитору права в рамках певних цивільно-правових угод (договорів, правочинів) не відбулася, оскільки вказівка на них в цьому договорі відсутня, ознаки угод не визначені, в зв'язку з чим спірна майнова вимога не може вважатися належним чином індивідуалізованою і за відсутності такої індивідуалізації відступлення (уступка) права не може вважатися такою, що відбулася, оскільки не містить умов про свій предмет.

Обов'язковість належної індивідуалізації права вимоги, що відступається вимагає від сторін вказувати зобов'язання, з якого випливає це право, чи виникло воно у первісного кредитора на час відступлення права вимоги та його обсяг. Наявність цих положень у договорі спрямована на відображення зв'язку вимоги, що передається. Тобто, із змісту правочину про відступлення права вимоги повинні визначатись обсяг прав і умов, які існували, належать кредиторові та передаються третій особі, а також підстави їх виникнення. Відсутність цього зв'язку не дає підстав поширювати на відносини, що склалися, законодавчі норми про заміну осіб у зобов'язанні і не може підтверджувати факт здійснення зміни особи кредитора у певному зобов'язанні.

Отже, за відсутності у договорі ознак, щодо індивідуалізації відступлення права вимоги, що стосуються істотних (об'єкта, предмета, прав і умов) основного зобов'язання він не може мати відповідних наслідків для останнього, оскільки відносно них сторони за договором не досягли згоди.

Враховуючи, що в договорі уступки права вимоги від 01.08.02 р. сторонами всупереч вимогам чинного законодавства не обумовлено всіх необхідних істотних умов означений договір є таким, що суперечить вимогам ст. 197 ЦК України, в зв'язку з чим договір є не укладеним.

Договір, який не укладений, не може бути визнаний недійсним, так як його не існує і провадження у справі в цієї частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, так як відсутній предмет спору.

Посилання позивача на те, що стягнення боргу проводилось на підставі укладеного між сторонами договору від 06.11.2002 р. на надання юридичних послуг безпідставне, так як позивач не надав доказів виконання зазначеного договору, а саме доказів надання довіреності відповідачу, акту приймання -передачі виконаних робіт та інших.

Як свідчать матеріали справи, по не укладеному договору уступки права вимоги від 1.08.2002 р., відповідачем було отримано з боржника ТОВ агрофірма "Рассвет" грошові кошти в розмірі 33822 грн. 74 коп..

Відповідно до ст. 469 ЦК УРСР особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Отже, основною умовою для застосування зазначеної статті повинно бути відсутність правових підстав для набуття майна.

В зв'язку з тим, що договір про уступку права вимоги є неукладеним є підстави для застосування норм ст. 469 ЦК УРСР, так як відповідач отримав кошти без договору.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 23675,92 грн. грошових коштів отриманих відповідачем від ВАТ агрофірма «Рассвет»в якості заборгованості і заявлені позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.

Таким чином, рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи і підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, керуючись ст.197, ст.469 ЦК УРСР, ст.ст.80,101-105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2007 р. по справі № 15/231-05 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з СПД-ФО ОСОБА_1, с. Буди (62456, Харківська обл., Харківський р-нАДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в АКБ «Базіс»м. Харків, МФО 351760, код ЄДРНОМЕР_2) на користь ТОВ «Пересічанське», смт. Пересічне (62362, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт. Пересічне, р/р 26008012445 в філії № 6 АКБ «Граніт»смт. Солоницівка, МФО 350459, код ЄДР 30763785) - 23 675,92 грн. грошових коштів, 236,75 грн. держмита, 118 грн. судових витрат, 118,37 грн. держмита по скарзі.

В іншій частині позову провадження у справі припинити.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 26.01.2008 р.