Постанова № 13496672, 19.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.14

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 січня 2011 року Справа № 2а-10133/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Солоніченко О. В.,

при секретарі: Псоміаді С.І.,

за участю

представника позивача : Муц Л.І. (довіреність № 10/8-28 від 05.01.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Ровеньківського міського центру зайнятості до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Управління по збуту вугільної продукції «Ровенькивуглезбут» про стягнення заборгованості по страховим внескам, -

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ДП «Ровенькиантрацит» в особі ВП «Управління по збуту вугільної продукції «Ровенькивуглезбут» в якому зазначив, що згідно з ст. 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ работодавець зобовязаний своєчасно та у повному розмірі сплачувати страхові внески до Фонду. Відповідач має заборгованість у сумі 12647,54 грн., на яку нарахована пеня в сумі 1191,43 грн., тому позивач просить стягнути з відповідача зазначені суми.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ВП «Управління по збуту вугільної продукції «Ровенькивуглезбут» ДП «Ровенькиантрацит» не має статусу юридичної особи та зареєстрований у Ровеньківському міському центрі зайнятості у якості платника внесків до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття 27.10.2005 року.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно ч. 5, 6 п. 7 Прикінцевих положень Закону України № 2464-VІ стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообовязкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» діяв порядок, передбачений Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ роботодавець зобовязаний своєчасно та у повному розмірі сплачувати страхові внески.

Пунктом 2 ст. 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування» № 2213-ІІІ від 11.01.2001 року встановлені розміри внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

·для роботодавців 1,6 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату доходу (прибутку) за договорами цивільно-правового характеру та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

·для найманих працівників, військовослужбовців 0,6 відсотка суми оплати праці, грошового забезпечення, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Згідно ст. 38 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення у трикратному розмірі зазначеної суми. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Позивачем була проведена планова перевірка відповідача та виявлена прострочена заборгованість за період з 30.07.2009 року по 30.09.2010 року в сумі 12647,54 грн. та за несвоєчасну (неповну) сплату відповідачем страхових внесків нарахована пеня в сумі 1191,43 грн., про що був складений акт № 186 від 16.11.2010 року.

Оскільки заборгованість до цього часу відповідачем не сплачена, тому, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість по страховим внескам в сумі 12647,54 грн. та пеню в сумі 1191,43 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 112, 136, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Ровеньківського міського центру зайнятості до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Управління по збуту вугільної продукції «Ровенькивуглезбут» про стягнення заборгованості по страховим внескам задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит» на користь Ровеньківського міського центру зайнятості до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 13838,97 грн., з них:

-заборгованість по страховим внескам на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 12647,54 грн. (дванадцять тисяч шістсот сорок сім грн. 54 коп.) на р/р 37179971900059 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код 24046930;

-пеню в сумі 1191,43 грн. (одна тисяча сто девяносто одна грн. 43 коп.) на р/р 37175975900059 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код 24046930.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову складено в повному обсязі 24 січня 2011 року.

СуддяО.В. Солоніченко