Постанова № 13496652, 13.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 січня 2011 року Справа № 2а-8362/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача Алейникова Т.Г. (довіреність від 29.10.2010 б/н)

від відповідача державний податковий інспектор юридичного відділу

Купцова О.М. (довіреність від 04.01.2011 № 5/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання дій протиправними та зобовязання прийняти та занести до особового рахунку товариства податкові декларації з податку на додану вартість за квітень-вересень 2010 року,

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в якому позивач, з урахуванням заяви від 17.12.2010 б/н (арк. справи 120) просить:

- визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття у товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року, податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року та невнесення показників податкових декларацій до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз»;

- зобовязати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти та занести до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» направляло до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську податкові декларації та уточнюючі розрахунки, але вони не були прийняті податковим органом без надання будь-яких правових підстав, що є порушенням вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Жодних пропозицій від податкового органу щодо надання нової податкової декларації з виправленими показниками на день звернення до суду на адресу підприємства не надходило. Товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» вважає, що Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську порушила права підприємства щодо прийняття звітності як субєкта господарської діяльності. Відсутність нарахувань по особовому рахунку сум податкових зобовязань може свідчити про відсутність фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутність ведення діяльності, передбаченої статутними документами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити повністю, з урахуванням заяви від 17.12.2010 б/н, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 23.11.2010 за № 55532/10 (арк. справи 69-70). В запереченнях проти адміністративного позову відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.

Згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація.

Відповідач у запереченнях зазначив, що податкові декларації позивача за квітень та травень 2010 року не були прийняті у звязку з поданими ксерокопіями звітного документу, уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за травень 2010 року не був прийнятий у звязку з тим, що уточнюючий розрахунок за податковий період, за який не надано звітну декларацію з податку на додану вартість, уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за серпень 2010 року не був прийнятий у звязку з помарками, виправленнями, податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року не була прийнята у звязку з нечіткою видимістю звітного документа, податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року була прийнята, уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за червень 2010 року не був прийнятий у звязку з помарками, виправленнями, податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року не була прийнята, тому що має помарки на печатці підприємства, що суперечить Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982. Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську запропонувала товариству з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» виправити вказані недоліки, направивши листи, та надати знову уточнюючи розрахунки з податку на додану вартість, заповнені згідно затвердженого порядку. З огляду на викладене, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську вважає, що вона діяла згідно чинного законодавства та висновки про вчинення неправомірних дій є необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову 23.11.2010 за № 55532/10.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982) товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» надіслало поштою до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську з описом вкладеного та повідомленням про вручення:

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 16.06.2010 за квітень 2010 року, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), копію декларації та додатка 5, скаргу на імя начальника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, які згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримані відповідачем 24 червня 2010 року (арк. справи 10-16);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від __.06.2010 за травень 2010 року, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), копію декларації та додатка 5, скаргу на імя начальника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, які згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримані відповідачем 14 червня 2010 року (арк. справи 17-22);

- уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року від 17 серпня 2010 року, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), реєстр отриманих та виданих податкових накладних, які згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримані відповідачем 27 серпня 2010 року (арк. справи 23-28);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 15.07.2010 за червень 2010 року, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), реєстр отриманих та виданих податкових накладних та скаргу на імя начальника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, які згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримані відповідачем 29 липня 2010 року (арк. справи 29-35);

- уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року від __.08.2010, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), реєстр отриманих та виданих податкових накладних та магнітний диск, які згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримані відповідачем 13 серпня 2010 року (арк. справи 36-40);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 18.08.2010 за липень 2010 року, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), реєстр отриманих та виданих податкових накладних та магнітний диск, які згідно листа Луганського обласного вузла спеціального звязку від 02.11.2010 за № 2/23-510 отримані відповідачем 19 серпня 2010 року (арк. справи 41-46);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.09.2010 за серпень 2010 року, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), реєстр отриманих та виданих податкових накладних, скаргу на імя начальника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та магнітний диск, які згідно повідомлення-розписки про вручення відправлення спецзвязку отримані відповідачем 21 вересня 2010 року (арк. справи 47-54);

- податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.10.2010 за вересень 2010 року, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток), реєстр отриманих та виданих податкових накладних, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (додаток 1), скаргу на імя начальника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та магнітний диск, які згідно повідомлення-розписки про вручення відправлення спецзвязку отримані відповідачем 21 жовтня 2010 року (арк. справи 55-63).

Згідно листів Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 22.06.2010 за № 26417, від 14.06.2010 за № 25081, від 16.08.2010 за № 36484, від 20.08.2010 за № 39373/28-521, від 25.10.2010 за № 49463, від 22.09.2010 за № 43810 податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року не визнані як податкова звітність, оскільки податкові декларації з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року містили ксерокопії звітних документів, уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року мав підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання, податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року та серпень 2010 року мали помарки на печатці підприємства, податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року мала нечітку видимість, а уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року згідно доповідної записки від 30.08.2010 за № 1402 прийнятий «до відома», оскільки уточнюючий розрахунок надано за податковий (звітний) період, за який не надано звітну декларацію з податку на додану вартість (арк. справи 71, 73, 75, 77, 80, 83-84, 85).

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість від 15.07.2010 за червень 2010 року прийнята відповідачем 29 липня 2010 року за № 76615 і її показники занесені до картки особового рахунку позивача (арк. справи 97-98, 121-127).

Спеціальним законом з питань оподаткування є Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин (надалі Закон № 2181).

У відповідності із пунктом 1.11 статті 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань регулюється статтею 4 Закону № 2181.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом. Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується. Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Виходячи з вищенаведеної норми, слід зазначити, що податкова декларація може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Суд зазначає, що вищезазначені норми Закону № 2181 містять вичерпний перелік випадків не визнання податковим органом податкової декларації як такої. Інших випадків не визнання податкової декларації не встановлено ні Законом № 2181, ні іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із пунктом 3.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982), декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями.

Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.4 Порядку № 166).

У разі подання декларації на паперових носіях платником згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 Порядку № 166 подається до податкової інспекції (адміністрації) за його місцезнаходженням оригінал декларації (з оригіналами відповідних додатків).

У відповідності із пунктом 4.2 Порядку № 166 у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/ (спеціальної). У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення, а також: у разі наявності експортних операцій - оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням «3/8»); при поданні розрахунку суми бюджетного відшкодування - копії погашених податкових векселів, у разі їх наявності.

Підпунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Згідно з підпунктом 4.4 Порядку № 166 якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Враховуючи, що під час безпосереднього огляду податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року знайшли своє підтвердження обставини щодо наявності ксерокопій звітних документів (у податковій декларації за квітень 2010 року містилась ксерокопія 1-го додатку розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації; у податковій декларації за травень 2010 року містилась засвідчена печаткою та підписом керівника позивача ксерокопія 5-го додатка - розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), суд вважає, що відповідачем спірні податкові декларації правомірно не були визнані податковою декларацією, оскільки вони заповнені всупереч підпункту 4.1.2 пункту 4.1 Порядку № 166.

Оскільки податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року правомірно не була визнана податковою декларацією, суд погоджується з відповідачем про відсутність правових підстав для прийняття уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року, оскільки уточнюючий розрахунок надано за податковий (звітний) період, за який не надано звітну декларацію з податку на додану вартість.

Через те, що податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року прийнята відповідачем і її показники занесені до картки особового рахунку позивача, посилання позивача на неправомірність дій відповідача щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року та невнесення показників податкової декларації до особового рахунку та вимоги про зобовязання відповідача прийняти та занести до особового рахунку податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року визнаються судом безпідставними та необґрунтованими.

Під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження неправомірні дії відповідача в частині неприйняття у товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року та невнесення показників податкових декларацій до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз», що підтверджується карткою особового рахунку (арк. справи 121-127).

Обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування причин неприйняття уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року, суд вважає такими, що не підпадають під передбачений підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 вичерпний перелік випадків не визнання податковим органом податкової декларації як такої.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 13 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 18 січня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття у товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» (ідентифікаційний код 36827241) уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року та невнесення показників податкових декларацій до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз».

Зобовязати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську прийняти та занести до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» (ідентифікаційний код 36827241) уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, серпень 2010 року та вересень 2010 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український виробничо-промисловий союз» (ідентифікаційний код 36827241, місцезнаходження: м. Луганськ, вул. Шелкового, буд. 35) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 18 січня 2011 року.

СуддяТ.І. Чернявська