Рішення № 134966478, 11.03.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/8216/25

Номер провадження 2/725/2932/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2026 року. Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.

при секретарі Заяц Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (бульвар Лесі України, 26, офіс 407 м.Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Чернівецького районного суду м.Чернівці із вказаними вище позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилався на те, що 11.01.2023 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.сom.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1139-4763.

Відповідно до умов кредитного договору, погодженого сторонами, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надав відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 6000грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; промо-ставка - 0,01% в день; знижена відсоткова ставка - 2,50 % в день; стандартна відсоткова ставка - 3,00 % на день.

Разом з тим, відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку із чим у неї станом на 25.08.2025 виникла заборгованість у розмірі 57044,24грн., з яких: 5998,40грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 51045,84грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

При цьому Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг та частково списано заборгованість за нарахованими відсотками у сумі 27054,24грн., за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 29990грн. (5998,40грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 23991,60грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами), а також 2422,40грн. сплаченого судового збору.

20.11.2025 відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву.

Зазначила, що кредитний договір №1139-4763 з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не укладала. Про вказане свідчить відсутність її власноручного підпису у договорі.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, у зв`язку із чим, усі вимоги Товариства є надуманими та шахрайськими.

Крім того, умови договору про встановлення будь-яких комісій є несправедливими, відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів», що є наслідком нікчемності цієї угоди.

Просила у задоволенні позову відмовити.

Справа слухалась у відсутність представника позивача, який в судове засідання не з`явився. Надав до матеріалів позову клопотання про розгляд справи у його відсутність. Позов підтримав у повному обсязі. Не заперечував щодо ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, незважаючи на те, що належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи. Причину своєї неявки не повідомила.

У зв`язку із тим, що в судове засідання учасники справи не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав:

Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 № 2401 «Про видачу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)», Товариству з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

08.03.2024 року Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 38548598) на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги - надання коштів та банківських металів у кредит, (розміщено в загальному доступі на сайті https://creditkasa.com.ua/dozvilni-dokumenty).

Отже, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» уповноважене на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту), що повністю спростовує доводи відповідачки з цього приводу, викладені у відзиві.

Судом встановлено, що 11.01.2023 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1139-4763, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 6 000 грн шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника зі сплатою відсотків за користування кредитом: базовий період - 14 днів; промо-ставка - 0,01% в день; знижена відсоткова ставка - 2,50 % в день; стандартна відсоткова ставка - 3,00 % в день, строком на 300 календарних днів, датою повернення 07.11.2023 (а.с.11-27).

Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором (п.п.2.2 Договору).

Відповідно до п. 4.10. та 10.1. Кредитного договору - нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою:

Стандартна процентна ставка становить 3.00% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою).

Промо-ставка становить 0.01% за кожен день користування Кредитом протягом 14 календарних днів першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця.

Пільгова процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування Кредитом протягом першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця.

Знижена процентна ставка становить 2.50 % за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору.

Базовий період складає 14 календарних днів (п.4.4.).

Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику 300 календарних днів (п.4.8.).

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, вказане повністю спростовує доводи відповідачки з приводу того, що кредитний договір є неукладеним, так як не містить її власноручного підпису.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Сторони узгодили, що кредитодавець надсилає позичальнику підписаний договір у особистий кабінет позичальника та на його електронну адресу Angel_87.02@ukr.net (п.3.11.).

Згідно з пунктом 11.1 договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця https://creditcasa.com.ua, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватися договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Підпунктом 11.3.1 договору позичальник даним підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті https://creditkasa.com.ua, що забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансових послуг без нав`язування їх придбання.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А6423 для підписання вказаного Договору, інших супутніх документів та для підтвердження ознайомлення з Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів).

ОСОБА_1 також було підписано паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка, уклавши кредитний договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки, а тому на думку суду, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, відповідачка, підписавши Кредитний договір, шляхом введення одноразового ідентифікатора, була обізнана з його умовами, що виключає можливість їх неоднозначного трактування.

Як вбачається з умов кредитного договору №1139-4763 від 11.01.2023, зокрема пунктів 4.1, 4.2 договору, кредит у сумі 6000грн. підлягає перерахунку на банківський рахунок Позичальника, шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

При цьому відповідачкою при оформленні заявки на отримання кредиту вказано наступні реквізити електронного платіжного засобу (карткового рахунку) № НОМЕР_1 .

Факт перерахування відповідачці кредитних коштів у сумі 6000грн. підтверджено довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту та довідкою АТКБ «ПриватБанк» від 28 серпня 2025 року, з якої слідує, що 11.01.2023 кошти у вказаній сумі перераховані відповідачці на її картковий рахунок № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі LiqPay 2187749707 (а.с.28-31).

Як вбачається із змісту кредитного договору, в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки, а саме № НОМЕР_1 . Зазначену інформацію про банківські реквізити платіжної картки вказано у відповідному вигляді, зважаючи на ту обставину, що, така інформація згідно з чинним законодавством України становить банківську таємницю та, відповідно, позивач за будь-яких обставин не міг би отримати ці банківські реквізити не інакше як від самої відповідачки або за її згодою (стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Пунктом 10Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_4 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу)

Відповідачкою при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу), але відповідно до вищенаведеного Положення позивач не може повністю зазначати та зберігати у документах номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Отже, на підтвердження перерахування відповідачці коштів, до суду надано довідку про перерахування суми кредиту (а.с.31).

Суд враховує, що первинні банківські документи по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений законом.

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

У відповідності до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі Відповідач має прийняти виконання зобов`язання за Кредитним договором, запропоноване за Позивача третьою особою.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже, у відповідності до вимог ст.5 ЗУ «Про платіжні послуги», позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку відповідачки фінансова установа не може, оскільки не володіє такою інформацією.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про доведеність обставини перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів за договором №1139-4763 від 11.01.2023.

Згідно розрахунку заборгованості відповідачка здійснювала часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, чим вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки (а.с.32-36).

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.12.2020 (справа №127/23910/14-ц).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Разом з тим, ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань за договором не виконала.

Так, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, у відповідачки станом на 25.08.2025 виникла заборгованість у розмірі 57044,24грн., з яких: 5998,40грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 51045,84грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (а.с.32-36). З урахуванням програми лояльності позивач просив стягнути з відповідачки 29 990грн., що складається з 5998,40грн. - простроченої заборгованості по кредиту, 23991,60грн. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, а також у ньому відображено часткове погашення відповідачкою заборгованості, а тому приймається судом як належний та допустимий доказ заборгованості за договором.

У відповідності до п.6.9. Договору відповідачка ОСОБА_1 не скористалася можливістю відмовитися від умов договору протягом 14 календарних днів з дня його укладення.

Крім того, відповідачці було повідомлено про орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (п.4.10.).

Таким чином, позичальник була повідомлена про загальні витрати, які будуть понесені нею у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір відсотків, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою в кредит.

З урахуванням вказаного, у суду наявні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачкою, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими позивач.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до умов Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за процентною ставкою 3% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою, зниженою, пільговою процентною ставкою).

Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідачка у межах строку кредитування за користування кредитними коштами (стаття 1048 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Згідно з п.4.8 Договору, дата повернення кредиту 07.11.2023. Строк договору є рівним строку кредитування. Продовження Строку кредитування або строку дії договору або строку виплати кредиту в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається.

Тлумачення змісту кредитного договору дає підстави для висновку, що сторонами погоджено саме відсоткову ставку за користування кредитом, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, що настає у разі невиконання зобов`язань за договором.

Отже, положення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" не можуть бути застосовані щодо обумовлених сторонами процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливою умовою договору.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У цій справі проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані виключно у межах строку дії кредитного договору в порядку 1056-1ЦК України та вони не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником в розумінні п.5 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" і ст. 549 ЦК України.

Статтею 18 Закону Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено самостійні підстави визнання умов договорів недійсними, що обмежують права споживача. Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина 6 статті 18 Закону). Визначення поняття «несправедливі умови договору» (частина друга статті 18 цього Закону) - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Отже, наведеними вище нормами передбачено, що у разі, якщо особа вважає несправедливим умови договору, вона має звернутися до суду з позовом про визнання таких умов договору недійсними. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 03 лютого 2020 року у справі № 554/1400/16-ц.

Однак з таким позовом ОСОБА_1 до суду не зверталася. Докази, які б свідчили протилежне відповідачкою не надано.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції чинній на момент укладення договору) визначено, що споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, ТОВ «Укр Кредит Фінанс», звертаючись до суду із даним позовом, на підтвердження укладення з ОСОБА_1 кредитного договору надало суду належні та достатні докази на підтвердження факту укладення договору, отримання відповідачкою кредиту, наявність заборгованості та правильність розрахунку її розміру в межах визначеної сторонами процентної ставки та строку кредитування 300 днів, а також з урахуванням застосованого позивачем права на зменшення нарахованої суми заборгованості за процентами ( з 51045,84грн. до 23991,60грн.).

При цьому у суду відсутні підстави для застосування Закону України «Про споживче кредитування», виходячи з наступного:

Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка була доповнена частиною п`ятою ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон №3498-IX від 22.11.2023), передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Закон України від 22.11.2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки договір про відкриття кредитної лінії №1139-4763 від 11.01.2023 укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», строк його дії збіг 07.11.2023, отже після набрання чинності цим Законом строк дії договору не продовжувався, відтак положення цього Закону не застосовуються до договору про відкриття кредитної лінії №1139-4763 від 11.01.2023.

Відповідно до частин першої, п`ятої-шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, факт укладення між сторонами кредитного договору, наявність заборгованості у відповідачки за таким договором, у зв`язку з невиконанням нею, як позичальником, взятих на себе кредитних зобов`язань підтверджується матеріалами справи.

Отже, установивши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не повернуті, суд приходить до висновку висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м.Київ, 01133) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1139-4763 від 11.01.2023 у розмірі 29 990 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто)грн., а також судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)грн. 40коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.