Ухвала суду № 134965948, 18.03.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/1126/26

Провадження №4-с/639/5/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді - Рубіжного С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Чубенко О.С.,

представника скаржника Зарубіна Є.В.,

представника стягувача Чернишової О.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гарковець Олени Сергіївни, стягувач ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

До Новобоварського районного суду міста Харкова звернувся ОСОБА_3 , в особі свого представника адвоката Зарубіна Є.В. із скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гарковець О.С.

Просив визнати дії старшого державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гаркавцевої Олени Сергіївни у виконавчому провадженні № 73170379 щодо неврахування сплачених сум, згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 від 16.10.2025 за період з квітня 2022 року по жовтень 2025 року, як аліменти неправомірними.

Зобов`язати старшого державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 73170379 здійснити перерахунок по заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів з урахуванням сплачених сум за період з квітня 2022 року по жовтень 2025 року.

В обґрунтування скарги посилається на те, що 06 березня 2019 року рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова по справі № 639/711/19, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06.02.2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

12 квітня 2019 року на виконання рішення суду було видано виконавчий лист, який був у вересні 2023 року пред`явлений до Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 30.10.2023, державним виконавцем Гаркавцевою Оленою Сергіївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73170379.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та веденням воєнного стану в України ОСОБА_1 був мобілізований до військової частини НОМЕР_1 де приймав участь в бойових діях по захисту держави.

ОСОБА_1 виконуючи свій військовий обов`язок по захисту України від збройної агресії російської федерації сплачував аліменти на відомий йому картковий рахунок ОСОБА_2 у різних розмірах по мірі можливості на утримання спільних дітей, через мобільний додаток Приват 24.

У жовтні 2025 року картковий рахунок, який належить ОСОБА_1 та відкритий у АТ КБ «Приватбанк», був заблоковано. При зверненні до АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 було повідомлено, що постановою держаного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.10.2025 про арешт коштів боржника накладено арешт на усі кошти.

21.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби стосовно арешту рахунку, де йому повідомили про наявність заборгованості по сплаті аліментів по виконавчому провадженню № 73170379.

До виконавчої служби було надано виписку з рахунку ОСОБА_1 відкритому у АТ КБ «Приватбанк» про перерахування аліментів на рахунок ОСОБА_2 за період з квітня 2022 року по жовтень 2025 року.

29.10.2025 від Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції була отримана відповідь, згідно якої відділ відмовився врахувати інформацію про окремі операції по рахунку АТ КБ «Приватбанк» як сплата аліментів. Свою відмову Харківський ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції мотивував тим що відсутня в призначенні платежу слова «аліменти». Додатково було повідомлено що державним виконавцем надіслана вимога до стягувача що до підтвердження отримання грошових коштів на рахунок в якості аліментних платежів. До відповіді було додано розрахунок заборгованості станом на 29.10.2025. Станом на 29.10.2025, згідно розрахунку заборгованості, заборгованість зі сплати аліментів складає 996 013,60 грн.

20.01.2026 на адресу Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України була надіслана заява, оскільки стягувач не заперечував що частково сплачені суми є аліментами, про: проведення перерахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню ВП № 73170379; надіслання до Головного управління ПФУ в Харківській обл. інформації про відсутність заборгованості по аліментам у ОСОБА_1 ; скасування арешт з грошові коштів ОСОБА_1 що містяться на відкритих рахунках в банках.

03.02.2026 від виконавчої служби надійшла відповідь, згідно якої в рахунок сплати заборгованості не були враховані усі суми які були перераховані за період з квітня 2022 року по жовтень 2025 року.

Вважає відмова у зарахуванні сплачених ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 з квітня 2022 року по жовтень 2025 року неправомірна, виходячи з наступного: ОСОБА_1 з 08.03.2022 по 22.09.2024 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 . ОСОБА_1 періодично декілька разів на місяць перераховував на картку Приват банку ОСОБА_2 грошові кошти як аліменти на утримання доньок ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . За період з квітня 2022 року по жовтень 2025 року їм було перераховано 1 101 977,79 грн. Старший державний виконавець Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гаркавцева О.С. відмовилась враховувати ці кошти як сплата аліментів, так як у призначенні платежу відсутні слова «аліменти».

Скаржник наголошує, що між ним та ОСОБА_2 відсутні будь-яких інших зобов`язань, окрім зобов`язань зі сплати аліментів. Окрім цього ОСОБА_2 , у заяві на вимогу виконавця, визнає що кошти на її рахунок надходили.

Отже виходячи із сталої судової практики Верховного Суду, вважаємо, що не зазначення боржником у квитанціях про те, що грошові кошти перераховувались стягувачу в рахунок сплати аліментів з урахуванням того, що між стягувачем та боржником немає інших грошових зобов`язань, окрім аліментних зобов`язань та того, що стягувач не заперечує отримання вказаних грошових коштів від боржника, однак частково заперечує отримання зазначених коштів саме в якості аліментів на утримання дітей, враховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з цією скаргу.

Вказана скарга містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за скаргою. Призначено судове засідання.

26 лютого 2026 року на адресу суду надійшли заперечення на скаргу сформовані в системі «Електроний суд» представником стягувача ОСОБА_2 адвокатом Чернишовою О.Ю.. Зі скаргою на дії державного виконавця сторона стягувача не погоджується в повному обсязі. Платежі, здійснені заявником, які підтвердила сторона стягувача, як аліменти, вірно були враховані вірно державним виконавцем Гаркавцевою О.С., та ці дії законні та направлені на захист інтересів неповнолітніх дітей.

ОСОБА_2 разом з двома дітьми виїхала на початку березня 2022 року за кордон, залишалася в Польші, на протязі трьох місяців 2022 року мешкали спочатку у волонтерів, прийомній родині. Вже з травня 2022 року ОСОБА_2 офіційно вийшла на роботу, у зв`язку з чим не отримує ніякої допомоги, самостійно знімає житло ( 2 місяці кімната, потім невеликий будинок), оплачуючи за це грошовими коштами. Так, після вирахувань податків, страхування за здоров`я та життя дітей, які навчаються в школі та коледжі в Польші, на руках залишається 3000 злотих, оренда будинку сягає 2500 злотих. Окрім вказаного, в даний будинок частково придбалися меблі, техніка за весь час перебування стягувачки з дітьми за кордоном.

Також, окрім аліментів, були витрачені додаткові витрати, погоджені з заявником скарги та на що він також добровільно надсилав грошові кошти.

З 20.08.2024 неповнолітня ОСОБА_7 спостерігається у лікаря ортодонта, її була встановлена брекет система ( вже витрачено 12 410 тисяч злотих, що з врахуванням курсу складає 149 064,00 грн ). І даний курс лікування є довгим, потребує щомісячних витрат, і не є завершеним зараз. Про ці обставини відомо заявнику, на погашення вказаних витрат надсилалися кошти добровільно, вони не були аліментами. Також, враховуючи навчання ОСОБА_7 на перукаря, необхідністю приймати участь у навчанні, іноді в режимі відеоконференції, та пов`язаними з цим необхідністю опрацювання навчальної програми, що стало особливими обставинами, які призвели до додаткових витрат, для ОСОБА_7 було придбано 1) спецільне обладання, матеріали на 140 злотих 2) в кредит телефон на 6 тисяч 274 злотих, що складає приблизно 75 тис грн. Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою тощо).

На підставі вказаного, з урахуванням судової практики (справи 390/2379/24, 333/6869/19) вважаємо, що дані кошти, які проведені без конкретизації їх призначення як аліменти не можуть вважатися сплатою аліментів, тому скарга є необгрунтованою та задоволенню не підлягає. На підставі вказаного прошу залишити без задоволення скаргу ОСОБА_1 від 13.02.2026 року по ВП 73170379.

10 березня 2026 року державним виконавцем Гарковець О.С. в системі «Електроний суд» сформована заява, зареєстровна судом 11.03.2026, відповід до якої пояснила, що згідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень у Харківському відділі державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 73170379 з примусового виконання виконавчого листа № 639/711/19, виданого 12.04.2019 Жовтневим районним судом м. Харкова, про: стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання їх спільних неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06.02.2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Долучено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП№73170379 від 02.02.2026 станом на 31.01.2026. Розрахунок заборгованості аліментів обчислюється виконавцем на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Відповідно до інформації на запити в АСВП боржник отримував дохід у: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВИРОБНИЧІ СИСТЕМИ ТОРНАДО", ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА НОМЕР_1 , Головне управління ПФУ в Харківській обл. Однак в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про щомісячний дохід боржника. При наданні відповіді на запит адвокату Євгенію Зарубіну від 03.02.2026 № 8078 державним виконавцем запропоновано надати до Відділу інформацію про суми нарахованого та виплаченого доходу боржника за період з 06.02.2018 по дату надання інформації для коригування розрахунку заборгованості. Жодна уточнююча інформація з цього приводу на адресу Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України наразі не надходила. Розрахунок заборгованості виконано на підставі інформазії АСВП у відповідь на запити державного виконавця до Державної податкової служби України. Додатково повідомляємо, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП№ 73170379 від 02.02.2026 станом на 31.01.2026 виконано з урахуванням заяви ОСОБА_2 на вимогу державного виконавця від 03.11.2025.

В судовому засіданні представник скаржника Зарубін Є.В. надавав аналогічні пояснення, викладені в скарзі, зазначив що скаржник ОСОБА_1 регулярно здійснював перекази в якості аліментів на картку ОСОБА_2 , будь-яких інших зобов`язань, окрім зобов`язань зі сплати аліментів між скаржником і стягувачем відсутні. Також без подачі заяви уточнив вимоги та просив визнати в якості аліментних платежів з 20.05.2022 до 23.08.2022 року на суму 250 227,27 грн, а також з 10.09.2023 по 10.01.2024 на суму 180 050,0 грн.

Представник стягувача Чернишова О.Ю. заперечувала проти задоволення скарги, зазаничила, що між боржником і стягувачем була домовленість щодо додаткоих витрат на навчання та лікування дівчат, оплату оренди житла. Боржник не заперечував та надав допомогу.

Держваний виконавець в судове засідання не з`явилась, про день час та місце слухання справи повідомленна належним чином, клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи та заперечення сторін, дослідивши надані копії документів, дійшов до наступного висновку.

Положенням ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно достатті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (частина перша 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Так в судовому засіданні було встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 березня 2019 року у справі №639/711/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їх спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 06.02.2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Відповідно до інформації про виконавче проваження, виконавчий лист, виданий Жовтневим районним судом м. Харкова по справі №639/711/19 14.04.2019 предявлено до виконання 27.10.2023 (а.с. 25-27).

Відповідно до ч. 3 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Постановою державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гарковцевою О.С. від 30 жовтня 2023 року відкрито виконавче провадження № 73170379.

15 жовтня 2025 року старшим державним виконавцем Гаркавцевою О.С. винесено постанову про арешт коштів боржника.

Як зазначає представник скаржника, 21.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби стосовно арешту рахунку, де йому повідомили про наявність заборгованості по сплаті аліментів по виконавчому провадженню № 73170379. До виконавчої служби було надано виписку з рахунку ОСОБА_1 відкритому у АТ КБ «Приватбанк» про перерахування аліментів на рахунок ОСОБА_2 за період з квітня 2022 року по жовтень 2025 року.

29.10.2025 від Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції була отримана відповідь, згідно якої відділ відмовився врахувати інформацію про окремі операції по рахунку АТ КБ «Приватбанк» як сплата аліментів. Так, порядок стягнення аліментів визначається законом.

Свою відмову Харківський ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції мотивував тим що відсутня в призначенні платежу слова «аліменти». Додатково було повідомлено що державним виконавцем надіслана вимога до стягувача що до підтвердження отримання грошових коштів на рахунок в якості аліментних платежів (а.с. 9).

Відповідно до розрахунку Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 29.10.2025 розмір заборгованості по аліментах у ВП №73170379 становить 996013,60 грн. (зворот а.с. 10-11).

Згідно з частинами 1, 3, 4, 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

При цьому, у відповідності до частини 13 приведеної статті, довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.

Відповідно до ч.1 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого Наказом МЮУ 02 квітня 2012 року № 512/5 виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною 4 статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та витрати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст. 195 Сімейного кодексу України.

Форму розрахунку заборгованості зі сплати аліментів визначено в пункті 4 розділу XVI додатку 15 до Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Виконавець на виконання вимог інструкції №512/5 при розрахунку заборгованості, який обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, враховує відомості, отримані із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інші документи, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. При цьому, сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 СК України.

Згідно з частиною 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний враховувати всі обставини, що можуть вплинути на виконання рішення, зокрема надходження аліментних платежів.

Аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами, у тому числі й з урахуванням платежів, які підтверджуються копіями квитанцій, і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 572/2303/19 (провадження № 61-407св20) вказано, що «відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Частиною 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. В діях державного виконавця щодо неприйняття платіжних квитанцій у повному обсязі вбачається упереджене ставлення до боржника та незаконне вчинення виконавчих дій не в повному обсязі.

Виходячи з аналізу ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» з метою неупередженого виконання судового рішення державний виконавець не обмежений у засобах та способах, що сприяють фактичному виконанню рішення, встановленню достовірності доказів та запобігають порушенню прав не тільки стягувача, але й боржника. З метою захисту інтересів стягувача державний виконавець має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.3 ч. 3 ст. 18 Закону). Таким чином, державний виконавець має змогу реалізувати своє право на отримання підтвердження достовірності проведених заявником операцій зі сплати коштів та їх надходження на картковий рахунок стягувача.

В свою чергу, вимоги ч. 4 ст. 19 Закону про покладення на сторони виконавчого провадження обов`язку невідкладного повідомлення виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, необхідно розуміти не тільки як обов`язок боржника, але як і обов`язок стягувача.

Виходячи із зазначеного, державний виконавець може зобов`язати стягувача та витребувати надати належні докази на підтвердження або спростування факту здійснених заявником виплат.

Згідно зі статтею 71 Закону "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

ОСОБА_1 з 08.03.2022 по 22.09.2024 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 ., що підтверджується копією довідки форми 5 від 25.09.2024 №9/185 (а.с. 13).

Як зазначає представник скаржника, ОСОБА_8 за період з квітня 2022 року по жовтень 2025 року перерахував 1 101 977,79 грн. Старший державний виконавець Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гаркавцева О.С. відмовилась враховувати ці кошти як сплата аліментів, так як у призначенні платежу відсутні слова «аліменти».

Відповідно до заяви ОСОБА_9 на вимогу виконавця від 29.10.2025, відповідно до якого остання визнає частинуплатежів, відповідно до довідки Приватбанка від 16.10.2025 року, здійснених ОСОБА_1 , про те у даній довідці є платежі, які не були аліментами, в цілому на суму 500 077,27 грн, а саме: не визнає перерахування коштів, в якості аліментних платежів з 20.05.2022 до 23.08.2022 року на суму 250 227,27 грн, а також з 10.09.2023 по 10.01.2024 на суму 180 050,0 грн; з приводу коштів одержувача ОСОБА_10 повністю за весь період, з 20.11.2024 року по 12.10.2025 року на суму 69 800 грн, також не визнаю як оплату аліментних платежів, оскільки це був особистий подарунок для доньки від батька Таким чином, враховуючи розрахунок заборгованості виконавця на суму 996 478,40, 3 урахуванням довідки на суму 1 391 777,79 грн за вирахуванням (а.с. 14).

Відповідно до довідкти АТ КБ «Приватбанк» про окремі операції ОСОБА_1 періодично декілька разів на місяць перераховував на картку «Приватбанку» ОСОБА_11 та ОСОБА_6 грошові кошти (а.с. 15-17). Суд зазначає, що в жодному з переказів не мімтиться призначення платежу.

У листі державний виконавець відмовляючи у зарахуванні сплачених добровільно коштів посилається на Постанову ВС від 05.08.2025 у справі №390/2379/24, у якій КЦС ВС зазначив, що при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державний виконавець може зарахувати як добровільну сплату аліментів лише ті платежі, в яких чітко визначено призначення платежу як аліменти чи борг на утримання дітей. Проте в зазначеній справі у сторін існували і інші догвірні зобовязання «Грошові перекази, які ОСОБА_12 здійснював на її рахунок, на підтвердження чого він надає копії дублікатів чеків, перераховувалися ним з метою здійснення обробітку земельної ділянки, яка йому належить, зокрема на придбання посівного матеріалу, добрив, кропіння від шкідників, придбання сільськогосподарської техніки, сплату земельного податку тощо. Оскільки вони проживали однією сім`єю, а боржник на той час проходив військову службу, то ці витрати здійснювалися нею за рахунок вказаних вище коштів».

Суд зазначає, що в жодному з переказів, як тих що визнається стягувачем, так і тих що не визнаєтьмя, не мімтиться призначення платежу.

Крім того, представник скаржника наголошував, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні будь-які інші зобов`язання, окрім зобов`зань зі сплати аліментів, окрім цього, ОСОБА_2 , у заяві на вимогу виконавця, визнає що кошти на її рахунок надходили.

В запереченні на скаргу представник стягувача зазначає, що ОСОБА_2 разом із дітьми на початку березня 2022 року виїхал до Польщі. Стягувач окрім аліментів, несе додаткові витрати, погоджені з заявником скарги та на що він також добровільно надсилав грошові кошти. Діти навчаються та лікуються в Польщі, в звяку з чим стягувач несен додаткові витрати на лікування, придбання начального матеіралу, меблів, оренду житла тощо.

З наданого боржником виписки вбачається, що останній в добровільному порядку перераховув кошти з квітня 2022 року, в той час як виконавче провадження відкрито лише 30.10.2023. Про існування виконавчого првадження він дізнався лише в жовтні 2025 року, після блакування картки.

У постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 707/999/21 враховано те, що немає відомостей про існування у боржника перед стягувачем будьяких інших зобов`язань, які є відмінними від зобов`язань зі сплати аліментів. Сплата боржником на користь стягувача грошових коштів у спірний період здійснювалася зі сталою періодичністю. Також Верховний Суд врахував суперечливу процесуальну позицію стягувача щодо спірних коштів, яка у скарзі на дії державного виконавця посилалася на те, що не отримувала зазначених коштів, в апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції стверджувала, що кошти, які перераховував їй боржник, є платою за користування майном (побутовою технікою, меблями тощо), а у відзиві на касаційну скаргу звертала увагу, що із виписки за картковим рахунком неможливо встановити особу, яка перерахувала їй ці кошти.

В постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21 встановлено, що між стягувачем та боржником немає інших грошових зобов`язань, окрім аліментних. Стягувач не заперечувала отримання від боржника тих грошових переказів, де вона була зазначена отримувачем, а матеріали справи не містять відомостей щодо відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником. Наведене свідчить про часткове добровільне виконання боржником свого обов`язку зі сплати аліментів. Враховуючи, що боржник надав копії квитанцій про здійснення платежів на користь стягувача, у державного виконавця не було підстав не враховувати надані боржником квитанції під час визначення заборгованості зі сплати аліментів.

В постанові від 08 квітня 2024 року по справі № 522/19803/15-ц Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що у разі відсутності інших боргових зобов`язань між сторонами, перераховані платником аліментів на рахунок стягувача систематичні щомісячні кошти слід вважати аліментами. Верховний Суд зазначив, що реалізовуючи стандарт переважаючої переконливості в оцінці обставин справи, що переглядається, та доказів, поданих учасниками справи, квитанції без зазначення призначення платежу "аліменти", надані на підтвердження сплати боржником на користь стягувача аліментів, також мають бути враховані при обрахунку заборгованості.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 545/1241/20 (провадження № 61-11846св24) зазначено, що: «35. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 на обґрунтування доводів скарги послався на безпідставне неврахування виконавцем квитанцій про перерахунок коштів на утримання дітей, сплачених на банківську картку стягувача ОСОБА_2 та на банківську картку сина ОСОБА_1. Боржник звертав увагу суду на те, що грошові перекази були здійснені з метою виконання обов`язку з утримання дітей з частковою позначкою «аліменти». 36. Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій порушили частину третю статті 195 СК та частину восьму статті 71 Закону № 1404-VIII (див. пункт 27). 37. В порушення статей 30-35 ЦК та статті 179 СК (див. пункти 31-34) суди не врахували, що з урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів. 38. Поряд із цим встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що ОСОБА_1 здійснив перерахування коштів по сплаті аліментів на рахунок неповнолітньої дитини ОСОБА_1. 39. Зокрема, платіжна інструкція Р24А1308628412С2960 (а.с.38) містить інформацію про переказ коштів в сумі 1100 грн з призначенням переказ власних коштів за аліменти; платіжна інструкція Р24А850295162С46516 (а.с.42) містить інформацію про переказ коштів в сумі 11200 грн з призначенням переказ власних коштів за аліменти. 40. Вказані суми (див. пункт 39) повинен був врахувати державний виконавець при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. 41. Інші платіжні інструкції (а.с.35-37, 39-41) посилання на аліменти у призначенні платежу не містять. 42. Таким чином суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права. […] 46. Проте скарга на дії державного виконавця підлягає частковому задоволенню, оскільки не всі платіжні інструкції, на які посилається скаржник, підтверджують перерахування коштів як аліментів (див. пункти 39-41)».

Часткове зарахуванням коштів, сплачених батьком в рахунок аліментів, державний виконавець Гаркавцева О.С. здійснювала на підставі визнання стягувачем ОСОБА_2 , інші платежі не прийняті до уваги за відсутністю призначення платежів як сплата аліментів.

У відмові зарахування іншій коштів, виходили на підставі правової позиції Верхового Суду, викладеної у постанові від 05 серпня 2025 року у справі № 390/2379/24.

У вказаній постанові Верховний Суд звернув увагу на ту обставину, що кошти, які ОСОБА_2 сплачував їй згідно вказаних квитанцій були витрачені нею на здійснення обробітку земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2. Тому при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державний виконавець може зараховувати як добровільну сплату аліментів лише ті платежі, в яких чітко визначено призначення платежу як аліменти чи борг на утримання дітей. Грошові перекази без додаткової конкретизації призначення платежу не можуть бути автоматично зараховані як сплата аліментів.

Як зазначено стороною скаржника, про існування судового рішення та виконавчого провадження дізнався лише в жовтні 2025 року, до цього добровільно сплачував аліменти на утримання дітей.

Сторона стягувача, не заперечувала проти отримання коштів на утримання дітей та частково визнала, про подала виконавцю відповідну заяву. Ішні платежі е визнавала як аліменти, зазначивши що інші окшти які не враховані витрачаються на додткові витрати на дітей.

В силу ч.1 ст. 181 СУ України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Статтею 185 СК України передбачена участь батьків у додаткових витратах на дитину, а саме вказано, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Таким чином, суд встановлено, що між сторонами не існує інших правовідносин крім тих щодо утримання дітей. Проте відсутня домовленість про розподіл коштів на аліменти та додаткові витрати. Платником аліментів не спростовано відсутності домовленості щодо сплати на додаткові витрати дітей та не доведено, що платежі з визначенням одержувача доньки ОСОБА_13 є аліментами, а не подарунками або додатковим витратами.

Відповідно до розрахунку заборгованості, боржник ОСОБА_1 мав сплатити з травень 2022 31254,99 грн., за червень 2022 31254,99 грн., за липень 2022 21642,89 грн., за серпень 2022 21642,89 грн.

Як вбачається з виписки по картці ОСОБА_1 в травні 2022 року, їм було здійснео переказів на картку ОСОБА_11 на суму 110048,04 грн, а саме 20.05.2022 20000,00 грн., 20.05.2022 30024/,02 грн., 20.05.2022 30000,00 грн., 20.05.2022 30024,02 грн.; в червні 2022 здійснено переказ на 20026,03 (25.06.2022); в липні 2022 перераховано 50050,05 грн., а саме 31.07.2022 20026,03 грн., 31.07.2022 30024,02 грн.: в серпні 2022 перерахував кошти в загальній сумі 70103,15 грн., а саме 23.08.2022 20026,03 грн., 23.08.2022 20026,03 грн, 23.08.2022 20026,03 грн., 23.08.2022 10025,06 грн.

Таким чином відповідно до здійсненого розрахнку, боржник мав сплатити за період з травня по серпень 2022 року включно 105795,76 грн., в той час як ним самостійно здійснено переказів на суму 250227,27 грн.

Що стосується періода з 10.09.2023 по 10.01.2024, який не визнає стягувач та просить врахувати скаржник, суд зазначає наступне: відповідно до розрахунку заборгованості, боржник мав сплатити за вересень 2023 15998,11 грн., за жовтень 2023 33208,89 грн., листопад 2023 33208,89 грн., за грудень 2023 33208,89 грн., січень 2024 31039,28 грн.

Відповідно до виписки, 10.09.2023 боржником здійснено переказ в сумі 20000,00 грн. на картку ОСОБА_10 ; 20.10.2023 20000,00 грн. ОСОБА_10 : 29.10.2023 20000,00 грн. ОСОБА_10 ; 05.12.2023 50000,00 грн. ОСОБА_10 ; 21.12.2023 20000,00 грн. ОСОБА_10 ; 23.12.2023 30000,00 грн. ОСОБА_10 ; 10.01.2024 20050,00 грн ОСОБА_14 .

Суд не вбачає підстав врахувати кошти перераховані на імя доньки ОСОБА_13 за період з 10.09.2023 по 23.12.2023, проте вважає можливим частково зарахувати у рахунок погашення забогованості за січень 2024 року в сумі 20050,00 грн., переказані на імя стягувача ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе врахувати в якості сплачених аліментів суму в загальному розмірі 125845,76 грн., які згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 від 16.10.2025 сплачені за період з 20 травня 2022 року по 23.08.2022 року та січень 2024 року в сумі, що відповідає загальному розміру аліментів, який мав бути сплачений платником за вказаний період.

Відповідно до вимог ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 258-261, 352-353, 447-448, 450-451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гарковець Олени Сергіївни, стягувач ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії старшого державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гаркавцевої Олени Сергіївни у виконавчому провадженні № 73170379 щодо неврахування сплачених сум в розмірі 125845,76 грн., згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 від 16.10.2025 за період з 20 травня 2022 року по 23.08.2022 року та січень 2024 року, як аліменти неправомірними.

Зобов`язати старшого державного виконавця Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 73170379 здійснити перерахунок по заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів з урахуванням сплачених сум в розмірі 125845,76 грн., згідно виписки з рахунку ОСОБА_1 від 16.10.2025 за період з 20 травня 2022 року по 23.08.2022 року та січень 2024 року, як аліменти неправомірними.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту їх проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 18.03.2026.

Суддя С.О. Рубіжний