Рішення № 134965737, 09.03.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

610/1615/25 2/610/191/2026 09 березня 2026 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: ОСОБА_2 (відеоконференція),

секретаря: Ворони І.О.,

розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області, Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Позивач просить: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову вказує, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з нею та перебуває на її утриманні. З моменту розлучення і по цей час відповідач бачив дитину лише декілька разів, аліменти сплачував невчасно і не в повному обсязі, ніякої іншої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав і не надає, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною взагалі, тобто не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Син не отримує жодного подарунку від відповідача на день народження, жодної іграшки. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, навіть не цікавився його життям, не відвідував і не відвідує його вдома, в дитячому дошкільному закладі, у ліцеї. А після вироку суду, яким відповідач був засуджений за ч. 7 ст. 111-1 КК України до позбавлення волі та був направлений до місць позбавлення волі відбувати покарання, взагалі розірвав будь які відносини з сином. До того ж, відповідач взагалі не пов`язує своє майбутнє з громадянським суспільством та з державою Україна, так як оголосив своє бажання іти на обмін українських захисників та цивільних, які перебувають в полоні РФ (а.с. 2-5).

Ухвалою від 11.12.2025 Балаклійську міську військову адміністрацію Ізюмського району Харківської області залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (а.с. 86).

Ухвалою від 22.01.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду. Відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжено судовий розгляд внаслідок того, що визнання відповідачем позову не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини (а.с. 102).

В судовому засіданні позивач даний позов підтримала та просила задовольнити. Пояснила, що батько дитини засуджений за колабораційну діяльність і ця обставина у майбутньому може перешкодити дитині у кар`єрі (прокурор, суддя, поліцейський, військовий), позбавити можливості обирати навчальний заклад за своїм бажанням. Відповідач аліменти не сплачує, має заборгованість з їх сплати, дитиною не цікавиться, участі в її житті, навіть до засудження, не приймав, не бачився з ним, не навідувався у дитячий садочок та до шкоди, навчанням з ним не займався.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, оскільки немає аргументованих підстав, передбачених законом, для позбавлення його батьківських прав. Проте, щоб не перешкоджати майбутній кар`єрі дитини через його засудження за колоборанізм, що буде заважати його дитині все життя, він не проти позбавлення його батьківських прав для забезпечення кращого майбутнього дитини. Зазначив, що не хоче втрачати дитину, але такі обставини, так для дитини буде краще.

Представник третіх осіб просила розглядати справу за відсутності їхнього представника, позов підтримала (а.с. 77, 96).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23), від 05 березня 2025 року у справі № 336/1230/23 (провадження № 61-872св25).

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Зазначене вбачається з постанови Верховного Суду у справі № 686/16892/20 провадження № 61-6807св21 від 29.07.2021 р.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі "Strand Lobben and Others v. Norway" (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживання відповідно до довідки ВПО від 06.06.2023 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6-7, 9).

За загальнодоступними відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ОСОБА_2 за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27.11.2023 засуджений за ч. 7 ст. 111-1 КК України, та йому призначене покарання у вигляді 13 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в судових та правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 15 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідач відбуває покарання у Державній установі ДУ "П`ятихатська виправна колонія (№ 122)" (а.с. 112).

За актом обстеження умов проживання від 30.09.2024, проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , за якою проживають позивача ОСОБА_1 , її сина ОСОБА_3 , бабусі ОСОБА_4 та дідуся ОСОБА_5 , встановлено, що будинок зі зручностями, є газо, електро, водопостачання, індивідуальне опалення, будинок складається з 4 житлових кімнат, крім цього є передпокої, комора, кухня, санвузол. В будинку встановлені дерев`яні вікна, на стінах шпалери, підлога дерев`яна, вкриті килимами, у наявності, ліжка, дивани, меблеві тумби, трюмо, стіл для навчання, шафа для одягу, стіл-тумба, обідній стіл. Житло відповідає санітарно-гігієнічним нормам, є побутова техніка, родина забезпечена всіма необхідними продуктами харчування та засобами гігієни. У малолітнього ОСОБА_6 є окреме місце для відпочинку, ліжко, шафа з шухлядами для зберігання речей, місце для навчання з письмовим столом, комп`ютер та планшет для відвідування занять та вивчення навчальних предметів, забезпечений сезонним одягом та взуттям, особистими речами. На момент обстеження ОСОБА_6 поводив себе добре, хлопчик відкритий, товариський, пояснив, що проживає разом з мамою, дідусем та бабусею, з його слів з батьком вони не бачаться, він поїхав на "Сєверний полюс" і коли повернеться не знає, про маму відгукується з любов`ю.

Комісією встановлено, що проживання дитини в існуючих умовах відповідає нормам, створені необхідні умови для його проживання, виховання та утримання (а.с. 11).

За характеристикою військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2025 ОСОБА_1 , діловод обліково-операційного відділення в/ч НОМЕР_1 , за час роботи зарекомендувала себе з позитивного боку, якісно та своєчасно виконує поставленні завдання, дисциплінована, відповідально ставиться до виконання посадових обов`язків, займається підвищенням своїх фахових знань та вдосконаленням професійних навичок, рахується з думками інших, здатна оцінити їх пропозиції для прийняття оптимального рішення, документи відпрацьовує своєчасно в терміни встановлені керівними документами, здатна правильно реагувати на критику, об`єктивно оцінити результати своєї діяльності, користується повагою у колективі, державну таємницю зберігати вміє (а.с. 13).

Відповідно до довідки про доходи від 08.04.2025 ОСОБА_1 за період з жовтня 2024 року до березня 2025 року нараховано 90437,90 грн, а до отримання 72802,51 грн, в березні заробітна плата була нарахована у розмірі 16840,70 грн (а.с. 12).

Згідно з довідкою Балаклійського ДНЗ (ясла-садок) № 4 БМР Харківської області від 24.09.2024 ОСОБА_3 відвідував їхній заклад в період з 27.07.2018 до 31.08.2023. За цей час дитину приводила і забирала мати, на батьківські збори та свята батько не приходив, успіхами сина не цікавився (а.с. 14).

Відповідно до довідки Балаклійського ліцею № 3 Балаклійської міської ради Харківської області ОСОБА_3 дійсно навчається у них в 2-Б класі, батько навчанням сина не цікавиться, на контакт з адміністрацією закладу освіти та класним керівником не виходить, батьківські збори не відвідує (а.с. 15).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеному Балаклійським ВДВС в Ізюмському районі Харківської вбачається СМУ МЮ, вбачається, що з боржника ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа, виданого 03.09.2019, стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, у розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.08.2019 і до повноліття дитини. Зазначено, що в матеріалах виконавчого провадження містяться квитанції про самостійну часткову сплату аліментів у період з 01.02.2022 по 31.03.2023, а з 06.04.2023 боржник відбуває покарання у місцях позбавлення волі. За період з 01.02.2022 до 31.03.2025 у ОСОБА_2 утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 30747,25 грн (а.с. 16-17).

За висновком Балаклійської МВА Ізюмського району Харківської області від 14.08.2025 визнано доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки з моменту розлучення сторін він бачив дитину лише декілька разів, аліменти сплачував невчасно і не в повному обсязі, не піклується про фізичний і духовний розвиток свого сина, не спілкується з дитиною взагалі, не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизначених норм моралі, не надає доступ до культурних та інших духовних цінностей, не бере участі у вихованні, утриманні та розвитку сина, не піклується про його стан здоров`я, не цікавиться успіхами дитини з розвитку, не допомагає матеріально, не робить подарунків дитині тощо, тобто він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини: не бере участі у вихованні, утриманні та розвитку, не піклується про його здоров`я, не виявляє інтересу до внутрішнього світу, не створює сприятливих умов для проживання та розвитку дитини. Позбавлення батька дитини батьківських прав відповідатиме інтересам малолітнього ОСОБА_6 (а.с. 55-56).

Згідно зі ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та підлягає оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та інші).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає, що зазначений висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав не містить мотивованих висновків необхідності позбавлення батьківських прав відповідача та чи відповідає позбавлення батьківських прав інтересам дитини; у зазначеному висновку відсутня належна характеристика батька дитини, стосунків, які склались між ним та дитиною, наявності з його боку загрози для малолітнього ОСОБА_3 , його здоров`я та психічного розвитку. Органом опіки та піклування не було з`ясовано думки дитини, її бажання чи не бажання спілкуватися з батьком, не вказано у висновку і того, які заходи вживалися органом опіки та піклування для покращення взаємовідносин батька та дитини, отже висновок не надає достатньо підстав для застосування такого крайнього заходу.

Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав має рекомендаційний характер та не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками.

За таких обставин суд не може погодитися з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої дитини.

Також суд зважає на те, що з початку 2023 року та по теперішній час батько перебуває в місцях позбавлення волі, що об`єктивно йому заважає належним чином виконувати свої батьківські обов`язки з вказаного часу.

Цей висновок суду підтверджується і відсутністю відомостей про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП, за ухилення від виконання батьківських обов`язків тощо.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

Натомість не убачається негативної поведінки відповідача щодо нехтування ним батьківськими обов`язками та дій органу опіки та піклування у динаміці щодо супроводу цієї родини, надання їй допомоги в межах покладених на них функцій і завдань. З боку компетентних органів не проводилася робота, спрямована на надання допомоги батькові дитини, виправлення недоліків в його поведінці, з`ясування його проблем і можливості їх вирішення, а орган опіки та піклування обмежився лише наданням висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, що не є достатнім в такій сфері як батьківські відносини.

За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що дитина проживає з матір`ю, в належних умовах та знаходиться на її утриманні. Відповідач сплачує аліменти на утримання дитини, хоч і не в повному обсязі, з 01.02.2022 по 31.03.2023 надавав квитанції про самостійну їх часткову сплату.

Позивачем не надано належних та допустимих, достатніх доказів винної поведінки відповідача щодо умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків, як і не доведено, що інтереси дитини потребують позбавлення батька батьківських прав щодо неї.

Крім того факт перебування відповідача в місцях позбавлення волі з початку 2023 року об`єктивно є суттєвою перешкодою для належного та повноцінного виконання ним своїх батьківських обов`язків з цього часу. Тим більш, він фактично не хоче, щоб його позбавляли батьківських прав, а не проти цього тільки задля гарного майбутнього свого сина, якому може зашкодити судимість відповідача за колабораціонізм. Відповідач не вчинив злочин щодо своєї дитини.

Після народження дитини за порушення батьківських обов`язків до відповідальності не притягувався. До засудження на обліках у служб у справах дітей, соціальних служб тощо з приводу дитини не знаходився.

Прийшовши до переконання про те, що відповідач явно недостатньо приділяв уваги участі у вихованні своєї малолітньої дитини, у її духовному та моральному розвитку, як це передбачено ст. 150 СК України, суд зважає і на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, виходить із інтересів дитини.

З огляду на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Суд не встановив свідомого ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків стосовно виховання дитини, абсолютної байдужості батька до дитини (з урахуванням того, що він не хоче втрачати сина, але вважає, що так для нього буде краще, тому погоджується на позбавлення його батьківських прав), фактів заподіяння шкоди дитині, або того, що він становив загрозу для здоров`я та розвитку сина.

Ти більш, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19 (провадження № 61-2251св22)).

Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23) зазначив, що в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22, провадження №61-13923св23).

Суд зауважує, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Неактивність або певна бездіяльність відповідача, як батька, який з 2023 року перебуває у місцях позбавлення волі, з урахуванням наведеного вище є недостатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька/матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

Позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якого можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з батьком сімейних відносин не буде відповідати інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Позивач не надала достатніх доказів необхідності, розумності та пропорційності розірвання сімейних зв`язків батька з дитиною.

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках. А головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку (постанова КЦС від 20.12.2023 у справі № 522/20260/21). Саме ці докази і вважатимуться законними підставами для задоволення позову (постанова КЦС від 29.11.2023 у справі № 607/15704/22).

Таким чином, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, суд у контексті конкретних обставин цієї справи приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, та виходячи, в першу чергу з інтересів дитини, а також інтерес батька до неї, з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення батьківських прав, суд вважає необхідним надати відповідачу можливість змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, тому позовні вимоги є передчасними, оскільки достатніх підстав для задоволення позову на даний час не убачається.

Разом з тим, відповідно до вимог закону та п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», відповідача слід попередити про те, що батьки при вирішенні питань участі у здійсненні батьківських прав та обов`язків зобов`язані ставити у пріоритет інтереси дитини і що наслідком його пасивного відношення до фізичного та морального розвитку дитини буде позбавлення його батьківських прав відносно неї, тому йому необхідно змінити ставлення до виховання його неповнолітнього сина, оскільки, на думку суду, його участь в розвитку та вихованні сина за минулий період та в даний час є явно недостатньою.

Позивач не позбавлена в майбутньому права на повторне звернення до суду з аналогічним позовом, у разі впертого небажання відповідача після цього змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову в повному обсязі судовий збір не підлягає відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

1)Відмовити у задоволенні позову.

2)Попередити відповідача ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконання обов`язків щодо виховання та утримання дитини, передбачених сімейним законодавством, і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , відбуває покарання в ДУ "П`ятихатська виправна колонія (№ 122)": 52170, Дніпропетровська область, Кам`янський район, с. Красноіванівка, рнокпп 3377003356.

Третя особа: Служба у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області, місцезнаходження: 64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Захисників України, буд. 18, код ЄДРПОУ 43968655.

Третя особа: Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, місцезнаходження: 64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Захисників України, буд. 18, код ЄДРПОУ 44663704.

Суддя Стригуненко В.М.