Рішення № 134965176, 19.03.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/231/26

Номер провадження 2/341/405/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 березня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув заочно у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

УСТАНОВИВ

Представниця Ткаченко Ю. О. в інтересах ТзОВ «Деал фінанс груп» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

У позові просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Договором кредиту від 22.08.2025 № 6526744 у розмірі 21403,30 грн, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачка не виконує взяті на себе зобов`язання за Договором кредиту від 22.08.2025 № 6526744, у зв`язку з чим у неї виникла загальна заборгованість на суму 21403,30 грн, з яких: 9000,0 грн розмір заборгованості за тілом кредиту, 6350,80 грн розмір заборгованості за процентами, 1552,50 грн розмір заборгованості за комісією, 4500,0 грн розмір заборгованості за пенею/неустойкою.

Ухвалою суду від 19.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 19.03.2026.

У судове засідання 19.03.2026 сторони не з`явились.

Представниця позивача у позовній заяві просить справу розглядати без участі представника, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, хоч про день, час та місце розгляду справи вважається повідомленою належним чином відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Копію ухвали про відкриття провадження з датою засідання надіслано на офіційну зареєстровану адресу відповідачки. Відповідачка документи не отримала, оскільки відсутня за адресою зареєстрованого місця проживання, що підтверджується відміткою поштового відділення.

Водночас до позову долучено докази направлення відповідачці копії позовної заяви з додатками за адресою зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 (а. с. 6).

Таким чином відповідачка вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання. Проте, відзив на позовну заяву відповідачка не подала, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилала. Ходом розгляду справи не цікавилась. У судове засідання не прибула.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд прийняв рішення про заочний розгляд справи, оскільки відповідачка повідомлена належним чином про судове засідання, причини неявки суду не повідомила, відзив не подала, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавала.

У позовній заяві заявлено клопотання про витребування доказів у АТ «Універсал Банк» для підтвердження виконання зобов`язань за кредитним договором в частині надання коштів відповідачці.

З огляду на принцип змагальності, відсутність заперечень відповідачки щодо факту отримання кредитних коштів у межах спірних правовідносин, ураховуючи достатність наданих позивачем доказів для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність необхідності для задоволення клопотання позивача та витребування відповідних доказів.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі сторін на підставі наявних матеріалів.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

22.08.2025 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 6526744 (далі Договір, Кредитний договір) (а. с. 14-21).

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору сума кредиту 9000,0 грн.

Строк кредитування 352 дні (п. 2.2.2).

Дата сплати першого обов`язкового платежу 12.09.2025 (п. 2.2.5).

Згідно з п. 2.2.8 комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1552,50 грн.

Відповідно до п. 2.2.9 Договору сторони домовились, що позичальник, як учасник програми лояльності, отримує від кредитодавця індивідуальну знижку (промокод) на процентну ставку, визначену у колонці 3 таблиці п. 2.2 Договору, виконанні позичальником наступних умов: позичальник у строк до дати сплати першого обов`язкового платежу, визначеного в п. 2.2.5 Договору, але не раніше, ніж за чотири і менше календарних днів до дати сплати першого обов`язкового платежу, визначеного в п. 2.2.5 Договору, сплатить комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у сумі, не менше ніж 3433,50 грн.

У такому випадку позичальнику надається можливість сплачувати проценти з урахуванням процентної ставки, яка є нижчою за розмір ставки, визначеної у колонці 3 таблиці п. 2.2 Договору та становить 0,95 % на день протягом перших 22 календарних днів з дати надання кредиту (знижена процентна ставка). У разі, якщо позичальник не сплатить/сплатить за п`ять і більше календарних днів до закінчення першого обов`язкового в платежу//сплатить не в повному обсязі суму, вказану в цьому підпункті Договору, вважається, що позичальник відмовився від пропозицій сплати процентів за користування кредитом за процентною ставкою, нижчою за розмір ставки, визначеної у колонці 3 таблиці п. 2.2 Договору, а нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за процентною ставкою, визначеною у колонці 3 таблиці п. 2.2 Договору.

Згідно з п. 2.3.1 Договору денна процентна ставка/день 0,999 %.

Цей договір підписаний від імені ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 328227.

Відповідно до копії квитанції підтверджується перерахування коштів 22.08.2025 у розмірі 9000,0 грн, відправник: ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», отримувач: ОСОБА_2 (а. с. 9).

Згідно з копією довідки від 05.01.2026 ТзОВ «Європейська платіжна система» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів від 30.09.2020 № ПВ30-09-20, укладеного між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: дата 22.08.2025, сума 9000,0 грн, отримувач ОСОБА_3 (а. с. 22 зворот).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за Договором загальна заборгованість станом на 23.12.2025 становить 21403,30 грн, з яких: 9000,0 грн розмір заборгованості за тілом кредиту, 6350,80 грн розмір заборгованості за процентами, 1552,50 грн розмір заборгованості за комісією, 4500,0 грн розмір заборгованості за пенею/неустойкою.

З указаного розрахунку суд установив, що 22.08.2025 надано кредит у розмірі 9000,0 грн. Протягом періоду з 22.08.2025 до 12.11.2025 відповідачці нараховувались проценти за ставкою 0,95 % згідно з п. 2.2 Договору, тобто по 85,50 грн на день. При цьому кредитодавець врахував, що відповідачка 12.09.2025 сплатила заборгованість у розмірі 745,70 грн, яку зараховано у сплату процентів за користування кредитом (а. с. 12 зворот-13).

Таке нарахування процентів та строк їх нарахування відповідають та не суперечать погодженим сторонами Договору умовам, які відповідачка прийняла.

16.09.2025 між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТзОВ «Деал фінанс груп» укладено договір факторингу № 16/09/25 (далі Договір факторингу), за умовами якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за Договором (а. с. 23 зворот-27).

Виконання умов Договору факторингу підтверджено витягом з реєстру боржників до Договору факторингу та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів (а. с. 31-32).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «Деал фінанс груп» за Договором загальна заборгованість становить 21403,30 грн, з яких: 9000,0 грн розмір заборгованості за тілом кредиту, 6350,80 грн розмір заборгованості за процентами, 1552,50 грн розмір заборгованості за комісією, 4500,0 грн розмір заборгованості за пенею/неустойкою. Станом на 21.01.2026 заборгованість за Договором не погашена, залишок заборгованості складає 21403,30 грн (а. с. 10).

Надаючи правову оцінку установленим у справі обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою та другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 514 ЦК України установлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, право вимоги за Договором від ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» перейшло до ТзОВ «Деал фінанс груп» на підставі договору факторингу від 16.09.2025 № 16/09/25.

У Договорі містяться конкретні умови використання коштів, зокрема відсоткові ставки, з якими відповідачка ОСОБА_1 ознайомилась і які прийняла шляхом підписання відповідного Договору.

При цьому відповідачка сплатила у межах договору 745,70 грн, які під час розрахунку заборгованості кредитодавець урахував.

Отже, суд установив, що відповідачка була ознайомлена з указаними у вищевказаному Договорі умовами отримання і користування кредитними коштами, на них погодилась, частково виконувала ці умови шляхом отримання коштів, здійснення сплати часткової заборгованості.

Таким чином, суд установив, що сформована і заявлена у позові до стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9000,0 грн, заборгованість зі сплати процентів у розмірі 6350,80 грн та заборгованість зі сплати комісії у розмірі 1552,50 грн відповідає погодженим сторонами умовам договору.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором у загальному розмірі 16903,30 грн (9000,0 +6350,80 +1552,50) підлягають задоволенню.

Водночас ОСОБА_1 відзиву, будь-яких пояснень чи доказів, які б спростовували відповідні вимоги позову, суду не надала.

З огляду на принцип змагальності та відсутність будь-яких доказів, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення в частині стягнення 16903,30 грн.

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за Договором в частині суми нарахованої пені/неустойки в розмірі 4500,0 грн, то суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан діяв, триває і не припиняв свою дію в період укладення Договору та нарахування пені/неустойки позикодавцем.

Тобто, в цьому випадку відповідачка як позичальниця звільнена від обов`язку сплати пені/неустойки за прострочення своїх кредитних зобов`язань, оскільки такі нараховані після укладення кредитного договору та під час дії воєнного стану.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені/неустойки у розмірі 4500,0 грн задоволенню не підлягають.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св 19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються копією договору про надання правничої допомоги від 22.08.2025 № 22-08/25/ДІЛ, укладеним між ТзОВ «Деал фінанс груп» та адвокатом Ткаченко Ю. О., копією витягу з акта № 7-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 22.08.2025 № 22-08/25/ДІЛ, копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів, копією ордера про надання правничої допомоги, копією свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю (а. с. 33-39).

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від відповідачки не надходило.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3553,88 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, оскільки позивач подав до суду позовну заяву в електронній формі, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2102,64 грн (а. с. 5).

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд з дотриманням положень вимог ч. 4 статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 128, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272-274, 279-280, 284, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» заборгованість за Договором кредиту від 22.08.2025 № 6526744 у розмірі 16903,30 грн, з яких: 9000,0 грн розмір заборгованості за тілом кредиту, 6350,80 грн розмір заборгованості за процентами, 1552,50 грн розмір заборгованості за комісією.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2102,64 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3553,88 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 19 березня 2026 року.

Учасники:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Деал фінанс груп», місцезнаходження: вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, код ЄДРПОУ 44280974;

відповідачка ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ