Рішення № 134965158, 18.03.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/110/26

Номер провадження 2/341/338/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 березня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Аннишина С.І.,

за участю секретаря судового засідання: Рарик В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Усенко М.І. в інтересах довірителя ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся в Галицький районний суд Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла за кредитним договором № 2931446 від 16 вересня 2020 року у розмірі 22 960 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування поданого позову посилається на те, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за Договором № 2931446, який уклав 16 вересня 2020 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», у зв`язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 22 960 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7000 грн, заборгованість за сумою відсотків 15960 грн.

Між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ Фінансова Компанія «Кредит Капітал» укладено Договір про відступлення прав вимоги №ККАУ-21042021 від 21 квітня 2021 року. За цим договором позивач набув право вимоги до відповідача за вказаною заборгованістю та просить її стягнути.

В судове засідання належно повідомлений про таке представник позивача не з`явився. При подачі позову до суду зазначив про розгляд справи без участі представника.

У позовній заяві позивач також клопотав про витребування доказів, просив витребувати від АТ КБ «Приватбанк», інформацію про належність банківської картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , та чи про здійснення транзакції, здійсненої 16 вересня 2020 року по тому ж картковому рахунку в розмірі 7 000 грн.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні такого клопотання, оскільки всупереч вимогам пункту 4 частини 2 статті 84 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів вжиття заходів для отримання доказу самостійно та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причину неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала. На адресу суду повернувся поштовий конверт із позначкою - «адресат відсутній за вказаною адресою». Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Інших заяв, клопотань від сторін не надходило.

Згідно з частиною 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, із врахуванням позиції представника позивача, який не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідача, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

З урахуванням положень статті 280 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 16 вересня 2020 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2931446, який останнім підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за яким позикодавець зобов`язується передати позичальнику кредит на суму 7 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1,1.3 Договору) (а.с.21 зворот-24).

Кредит надається строком на 30 днів. Дата повернення кредиту вказується у графіку платежів, що є додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено в порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього Договору (пункт 1.4. Договору).

Відповідно до пункту 1.5.1. Договору знижена процентна ставка 0,01% в день від суми кредиту застосовується в межах строку надання кредиту, якщо позичальник не виконує умови договору

Пунктом 1.5.2. Договору передбачено стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту застосовується, якщо позичальник не виконує умови договору.

Згідно з Додатком №3 до Договору про надання фінансового кредиту №2931446 від 16 вересня 2020 року сторонами узгоджено графік платежів, сума кредиту 7000,00 грн; сума нарахованих процентів за користування кредитом 21,00 грн, разом до сплати 7021,00 грн, дата повернення кредиту та сплати процентів 16.10.2020. Цей Додаток є невід`ємною частиною до Договору споживчого кредиту №2931446 від 16 вересня 2020 року (а.с.25).

Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним підписом - одноразовим ідентифікатором С360248. Згідно з ним сума нарахованих процентів за користування кредитом за зниженою ставкою 21,00 грн, орієнтовна вартість кредиту за зниженою ставкою за весь строк користування кредитом - 7 021,00 грн, сума нарахованих процентів за користування кредитом за стаендартною ставкою 3990,00 грн, орієнтовна вартість кредиту за зниженою ставкою за весь строк користування кредитом 10 990,00 грн (а.с.25 зворот-27).

Відповідно до пункту 4.1. договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, визначених в пункті 1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку визначеному пунктами 4.2. 4.5 договору.

Згідно з пунктом 4.2 Договору Споживач у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пункту 4.3 Договору.

Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем (пункт 4.3. договору).

Довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Авентус Україна», підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Авентус Україна»: одноразовий ідентифікатор С360248, дата відправки ідентифікатора 16 вересня 2020 року, номер на який було відправлено ідентифікатор 380962977176 (а.с.27 зворот).

Кредит надається шляхом здійснення переказу коштів у сумі 7000,00 грн. на банківський рахунок позичальника.

Згідно з листом ТОВ «Авентус Україна» від 16 грудня 2025 № 6511-ВП ОСОБА_1 16 вересня 2020 року через платіжний сервіс «Platon» перераховано кредитні кошти в розмірі 7 000,00 грн на номер платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с.28).

З розрахунку заборгованості за Договором № 2931446 від 16.09.2020 станом на 04.10.2023 року, де позичальником є ОСОБА_2 , заборгованість за вищевказаним кредитним договором складає 22960 грн, з яких: 7 000 грн, - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 15960 грн прострочення користування кредитом (а.с.29-33).

21 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір факторингу №ККАУ-21042021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників (а.с.34 - 38).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №ККАУ-21042021 від 21 квітня 2021 року, ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за номером договору № 2931446 на загальну суму 16 940 грн (а.с.39 зворот).

Отже, судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли на даний час між позивачем та відповідачем є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 16 вересня 2020 року між ТОВ «Авентус України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2931446

ОСОБА_1 вказаний договір у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із кредитором та підписано одноразовим ідентифікатором.

Сторонами визначено та погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки, періоди здійснення обов`язкових платежів, а також суми платежів у них.

За вказаним договором позичальник отримав доступ до кредитних коштів, які були перераховані на йому на картковий рахунок через платіжну систему «Platon», що підтверджено позивачем відповідною квитанцією.

Разом з тим, відповідачем порушено погоджені умови Договору, внаслідок чого, як вбачається із наданого позивачем розрахунку, у останнього утворилась заборгованість, що складається із основної суми боргу в сумі 7 000,00 грн.

А тому, суд дійшов висновку, що непогашена відповідачем сума основного боргу у розмірі 7 000,00 грн стягується позивачем правомірно.

Доказів, що спростовують висновки суду, стороною відповідача до суду не надано.

Разом з тим, суд не погоджується із розрахунком позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.

Так, статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу частини 4 ст.атті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Суд вважає, що нарахування відсотків за користування кредитом може здійснюватись на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України виключно протягом строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК.

Так, відповідно до умов Договору (що підтверджено і в паспорті споживчого кредиту) сума кредиту, яку отримав ОСОБА_1 становить 7000,00 грн. зі строком користування 30 днів. За цей період йому нараховані відсотки за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,9%. Загальні витрати за кредитом становлять - 3 990 грн процентів за користування кредитом. Загальна вартість кредиту - 10 990,00 грн.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що кредит надається строком 30 днів.

Відповідно умов розділу 4 Договору Позичальник має право ініціювати продовження строку кредитування на підставі звернення до Кредитодавця, яке реалізується шляхом здійснення погашення відсотків за користування кредитом та отримання погодження останнього.

Матеріали справи не містять жодних доказів вчинення відповідачем дій, які б свідчили про продовження з його ініціативи строку надання кредиту

Інших умов про пролонгацію кредитного договору за ініціативою товариства, клієнта договір не містить.

Таким чином, враховуючи, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється і в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, про що зазначено у Постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18, вимоги позивача про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії Договору тобто після спливу 30 днів, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд вважає, що до стягнення підлягають відсотки в сумі 3990 грн, нараховані як плата за користування кредитом в межах строку кредитування (пункт 1.4. кредитного договору): 7 000 грн * 1.9 % * 30 днів = 3 990 грн.

За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в сумі 10 990,00 грн, з яких 7 000,00 грн - тіло кредиту, 3 990,00 грн відсотки за користування кредитом.

Щодо розподілу судових витрат Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частина 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 274,38 грн (із розрахунку: 10990*2662,40/22960)

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду наступні документи: Договір про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року, ордер про надання правничої допомоги, Акт №1170 наданих послуг правової допомоги від 12 січня 2026 на суму 8000,00 грн., детальний опис наданих послуг.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, розумності, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Таким чином, суд враховує, що справа є малозначною, у даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судового засіданні представник позивача не брав, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором №2931446 від 16 вересня 2020 року в загальному розмірі 10 990 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованості за процентами - 3990 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» 1274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) гривні 38 копійок судового збору та 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», місцезнаходження юридичної особи: 79018, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

СуддяСвятослав АННИШИН