Рішення № 134964553, 04.03.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/17945/25

Номер провадження2/205/1249/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.10.2018 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі Первісний кредитор, АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 (далі Відповідач) було укладено Договір - Заява про надання кредиту «Кредитна картка № 010/0151/82/0203825 (далі Кредитний договір). Відповідно до умов якого Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» надало відповідачу кредит у розмірі 24 900 грн. 00 коп. на 48 місяців строком до 23.10.2022 року, а відповідач (позичальник) зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості.

Далі позивач зазначає, що 12.10.2022 року Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» уклали Договір відступлення права вимоги № 114/2-52. Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Райффайзен Банк Аваль», включно і до ОСОБА_1 за Договором - Заявою про надання кредиту «Кредитна картка № 010/0151/82/0203825 від 22.10.2018 року.

Оскільки відповідач порушив умови укладеного кредитного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим, станом на 14.11.2025 року заборгованість за Договором - Заявою про надання кредиту «Кредитна картка № 010/0151/82/0203825 від 22.10.2018 року виникла на загальну суму 37 722 грн. 84 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту 36 948 грн. 44 коп. та заборгованості за процентами 774 грн. 40 коп.

Також, відповідач був письмово повідомлений про те, що права вимоги за вказаним Договором відступлені АТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі Договору відступлення права вимоги № 114/2-52 від 12.10.2022 року. Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору відступлення права вимоги № 114/2-52 від 12.10.2022 року, позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 .

У зв`язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором - Заявою про надання кредиту «Кредитна картка № 010/0151/82/0203825 від 22.10.2018 року у загальному розмірі 37 722 грн. 84 коп., а також, судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог та просить здійснити розгляд справи за її відсутності, та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.

У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 22.10.2018 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 010/0151/82/0203825 шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на платіжну картку, яка має бути емітована банком, а відповідач зобов`язався повернути кредит у строк до 22.10.2022 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 45,00 %.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 24 900 грн. 00 коп. шляхом встановлення відповідного кредитного ліміту на платіжний засіб у вигляді банківської картки,

Судовим розглядом також встановлено, що 12.10.2022 року Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-52, у відповідності до умов якого Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» приймає належні Акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 17.10.2022 року до Договору відступлення права вимоги № 114/2-52 від 12.10.2022 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором - Заявою про надання кредиту «Кредитна картка № 010/0151/82/0203825 від 22.10.2018 року у загальному розмірі 37 722 грн. 84 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту 36 948 грн. 44 коп. та заборгованості за процентами 774 грн. 40 коп.

Позивач наголошує, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого за ним, ОСОБА_1 ,станом на 14.11.2025 року, за Договором - Заявою про надання кредиту «Кредитна картка № 010/0151/82/0203825 від 22.10.2018 року, виникла заборгованість на загальну суму 37 722 грн. 84 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту 36 948 грн. 44 коп. та заборгованості за процентами 774 грн. 40 коп.

Оскільки позивач вважає, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, а у свою чергу відповідач заперечує наявність у позивача право вимоги за вказаним кредитним договором, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до приписів ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ч.1 ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В даному випадку, на підтвердження фактичного надання кредитних коштів відповідачеві, як позичальнику, та не виконання такою особою своїх зобов`язань щодо повернення отриманих на умовах строковості грошових кредитних коштів, з боку банку суду представлено банківську виписку по руху коштів по картці, що була видана банком на ім`я відповідача.

Суд із цього приводу вказує, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Згідно частини 1статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п.1 п. 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджене Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018№ 75банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них.

Згідно п. 62 такого Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

В даному випадку надана позивачем виписка по руху коштів по картці є первинним документом, який беззаперечно свідчить про надання боржнику кредитних грошових коштів та існування у позичальника заборгованості за кредитним договором. Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

У зв`язку із тим, суд вважає, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем підтверджено належними доказами по справі, а відтак, у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі.

Перевіривши надані позивачем розрахунок заборгованості, у тому числі на предмет його узгодженості із вказаною випискою руху грошових коштів по картковому рахунку, та узявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов такого кредитного договору в частині своєчасного повернення сум отриманого тілу кредиту.

З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.

Таким чином, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язана повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладених договорів виникало зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитних договорах, то позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами суд вказує на таке.

Відповідно до ч.1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В даному випадку вказаним кредитним договором передбачено обов`язок позичальника сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, однак із матеріалів справи вбачається те, що відповідач свої договірні і зобов`язання зі сплати таких відсотків не виконує, що тягне за собою наявність підстав про стягнення заборгованості за відсотками.

Також суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1ст.1Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовихпослуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора АТ «Райффайзен Банк Аваль», які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Матеріали справи містять повідомлення про відступлення права вимоги по вказаному кредитному договору та необхідності сплати заборгованості, яка була надіслана на адресу відповідача по справі.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, зокрема, кредитний договір, оформлений та підписаний його сторонами в установленому законом порядку, первинні бухгалтерські документи про зарахування на рахунок позичальника визначених договором кредитних коштів, належний розрахунок кредитної заборгованості, проведений первісним кредитором, та договір відступлення прав вимоги (факторингу) за спірним кредитним договором новому кредитору Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал».

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача ні на рахунки попереднього кредитора.

Таким чином, аналізуючи здобуті у справі докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог банку у їх повному обсязі та стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» заборгованості за Договором - Заявою про надання кредиту «Кредитна картка № 010/0151/82/0203825 від 22.10.2018 року, станом на 14.11.2025 року, у загальному розмірі 37 722 грн. 84 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту 36 948 грн. 44 коп. та заборгованості за процентами 774 грн. 40 коп.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, в матеріалах даної справи наявний укладений 01 липня 2025 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» Договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого, адвокатському об`єднанню надається право представляти права та інтереси клієнта (бути представником клієнта) в усіх судових установах України, а також, в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах та організаціях, органах МВС України, прокуратурі, у приватних виконавців. Адвокатському об`єднанню надається право на подання та підписання усіх документів, необхідних для виконання доручень клієнта, в тому числі й від імені клієнта.

Згідно п.п.2.1, 2.2 цього Договору порядок розрахунків та інші аспекти виконання Договору визначаються Додатком №1 до Договору. Додаток №1 є документом, що стосується виключно правовідносин між сторонами, і становить собою конфіденційну інформацію.

Відповідно до п. 2.3 Договору про надання правничої допомоги детальна інформація про справу, ціна послуг та інші умови визначаються у Замовленні, яке є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання Договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року та Замовлення від 01.07.2025 року, АО «Апологет» надає детальний опис наданих послуг за період з 03.11.2025 року по 10.11.2025 року у справі, про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 010/0151/82/0203825, боржник: ОСОБА_1 , а саме: усна консультація клієнта, щодо перспективи та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год., погодження правової позиції клієнта у справі 30 хв., складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год. 30 хв., подання заяви до суду від імені клієнта 1 шт. Усього: 6 год. 30 хв. 8 000 грн. 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною, оскільки її обсяг становить 6 (шість) односторонніх аркушів, а також містить прохальну частина позову та перелік додатків до позовної заяви, виконання яких не потребує додаткового та надмірного інтелектуального навантаження. При цьому у самому тексті позову здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є виключно типовим для даного виду цивільно-правових спорів, та процесуальні застереження, формулювання та наявність яких визначена нормами ЦПК України. Окрім цього безпосередньо представник позивача участь у судових засіданнях не приймав.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі в контексті даного конкретного цивільно-правового спору, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене та з огляду на лише часткове задоволення позовних вимог, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

Також, за змістом ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме: судового збору у розмірі 2 422 грн. 00 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» (місце знаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль Стоцького, буд.1, корпус 28, 4 поверх, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за Договором - Заявою про надання кредиту «Кредитна картка № 010/0151/82/0203825 від 22.10.2018 року, станом на 14.11.2025 року, у загальному розмірі 37 722 грн. 84 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту 36 948 грн. 44 коп. та заборгованості за процентами 774 грн. 40 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» (місце знаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль Стоцького, буд.1, корпус 28, 4 поверх, код ЄДРПОУ 35234236) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» (місце знаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль Стоцького, буд.1, корпус 28, 4 поверх, код ЄДРПОУ 35234236) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2 422 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.