Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 212/1700/26
2/212/2918/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого - Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Хімченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зменшивши свої позовні вимоги 04.03.2026 року, просили стягнути заборгованість в розмірі 2 037.00 гривень та 1300 гривень, судового збору 2662, 40 гривень та витрат на правничу допомогу 4500 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ідентифікаційний код юридичної особи 39861924) (надалі Кредитодавець) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_1 ) (надалі Позичальник/Відповідач) укладено Договори про надання коштів у кредит, зокрема: - - Договір №71238926 від 25.05.2025 року; Договір №8376143 від 30.05.2025 року. В подальшому, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 43311346) уклали Договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за вказаними вище кредитними договорами (Договір факторингу №16/10/25 від 16.10.2025 р. разом з додатками та витяг з Реєстру прав вимог від 16.10.2025 р. додається ). Так, згідно п.2.1.3. перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді є невідємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 71238926 від 25.05.2025 року в сумі 3 300,00 грн. з яких 1 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 300,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0.00 грн. - сума заборгованості за комісією, 2 000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування (витяг з Реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025р. додається). Відповідно до Реєстру прав вимог №16/10/25-01 від 16.10.2025 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 8376143 від 30.05.2025 року в сумі 4 037,00 грн. з яких 1 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 864,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 172.5 грн. - сума заборгованості за комісією, 2 000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування (витяг з Реєстру прав вимог №16/10/25-01 від 16.10.2025р. додається). Отже, враховуючи наведене вище право вимоги за кредитним договором № №71238926 від 25.05.2025 року та №8376143 від 30.05.2025 року належить Позивачу. З урахуванням зменшених позовних вимог просили стягнути з відповідача за Договором позики № 71238926 в розмірі 1 300,00 грн., з яких: 1 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 300,00 грн. сума заборгованості за процентами; та суму заборгованості за Договором позики №8376143 в розмірі 2 037,00 грн., з яких: 1 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 864,50 грн. сума заборгованості за процентами; 172.5 грн. сума заборгованості за комісією.
Ухвалою суду від 18.02.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
Представник позивача до суду не прибув, в матеріалах справи міститься письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач не з`явився надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Скористався правом подання відзиву в якому просив зменшити розмір пені за кредитними договорами, зменшити розмір витрат на правову допомогу, у разі задоволення позову просив розстрочити виконання рішення суду терміном на 12 місяців. 09.03.2026 року подав заяву в якій зазначив, що сума витрат на правову допомогу з урахуванням зменшених позовних вимог, у розмірі 4500 гривень є неспівмірною з основною сумою заборгованості за кредитними договорами. Зазначив, що згадана справа є малозначною та типовою, а розмір витрат надмірним, необґрунтованим, у зв`язку з чим просить суд зменшити витрати на правову допомогу.
Ураховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та частини другої статті 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору позики, які регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що 25.05.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 71238926 у відповідності до якого останньому надано 1000 гривень кредиту, строком на 30 днів, процентна ставка в день фіксована 1.00%, проценти за понадстрокове користування кредитом становлять 4, 00% в день (а.с. 11 зворотній--19).
ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію, якому 25.05.2025 року року надано одноразовий ідентифікатор. Вказаний договір підписано шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», дата та час операції 2505.2025, номер договору 71238926 (а.с. 20).
За договором № 71238926були перераховані кошти у сумі 1000 гривень нараховані НОМЕР_2 , що підтверджено довідкою (а.с. 20 зворотній; 21).
Крім того, 30.05.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 8376143 у відповідності до якого останньому надано 1000 гривень кредиту, строком на 360 днів, процентна ставка в день фіксована 0.95%, дата повернення кредиту 24.05.2026 року, комісія за надання кредиту 17.25% від суми кредиту та становить 172.50 гривень (а.с. 23-30)
ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію, якому 30.05.2025 року року надано одноразовий ідентифікатор. Вказаний договір підписано шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», дата та час операції 30.05.2025, номер договору 8376143 (а.с.31).
Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 1000 гривень підтверджено довідками про зарахування коштів на карту НОМЕР_2 (а.с. 31-32).
Вказані обставини відповідачем не заперечувалися.
ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за вказаними вище кредитними договорами (Договір факторингу №16/10/25 від 16.10.2025 р. разом з додатками та витяг з Реєстру прав вимог від 16.10.2025 р. додається ). Так, згідно п.2.1.3. перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (день підписання реєстру прав вимог). Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді є невідємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги.
Право вимоги за кредитним договором № 71238926 від 25.05.2025 року та № 8376143 від 30.05.2025 року перейшло до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ».
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За ст.ст.628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді відповідно до ст.ст. 205, 207 ЦК України.
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно змісту ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено у формі електронного документу та підписано відповідачем електронним підписом.
У статті 3Закону України «Про електрону комерцію» зазначено,що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За правилами статті 11 вказаного закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень 12 Закону України «Про електрону комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно із абзацом 2 ч. 2 ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Приписами ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України,кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
На підставі договору відступлення прав вимоги позивач набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В заяві про зменшення позовних вимог від 04.03.2026 року позивачем здійснено розрахунок заборгованості у відповідності до якого просили стягнути за Договором позики № 71238926 в розмірі 1 300,00 грн., з яких: 1 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 300,00 грн. сума заборгованості за процентами; та суму заборгованості за Договором позики № 8376143 в розмірі 2 037,00 грн., з яких: 1 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 864,50 грн. сума заборгованості за процентами; 172.5 грн. сума заборгованості за комісією.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, встановлені фактичні обставини свідчать про порушення договірних прав позивача, а тому на їх захист з відповідача підлягають стягненню неповернені кредитні суми, заборговані відсотки з урахуванням чого позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Враховуючи, що суд задовольнив заявлені позовні вимоги, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 гривень, підлягають на підставі ст. 141 ЦПК стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають також стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 2662.40 гривень.
Щодо розстрочки виконання рішення суду.
За правилами ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Так, відповідач, у зв`язку зі складним матеріальним становищем у зв`язку з тим, що офіційно не працевлаштований, перебуванні на утриманні малолітньої дитини, його дохід не стабільний приблизно 9000 гривень на місяць, крім того він має статус ВПО, просив надати розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців із щомісячною сплатою рівними частинам.
Частиною 3 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано суду належних та підтверджуючих доказів наявності виключних обставин, які б давали підстави для відстрочки/розстрочки виконання рішення суду.
Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст.11, 14-16,610-612,623,625,627,629, 1054-1055,1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2,18,77-81,259,263-265,280-281 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитом в розмірі1300.00 гривень та 2037.00 гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судовий збір в сумі 2662 гривень 40 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень 00 копійок.
Відмовити ОСОБА_1 у клопотанні про розстрочку рішення суду строком на 12 місяців.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: місто Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9а, офіс, 204;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено та підписано 19.03.2026 року.
Суддя: І. Б. Чайкін
Судове рішення № 134964267, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 19.03.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 212/1700/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: