Рішення № 134964238, 19.03.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2208/26

2/212/3197/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді Козлова Д. О.,

при секретарі Пижик В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутської міської військової адміністрації Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки, ОСОБА_1 , адвокат Голіней Л. Д., звернулась до суду із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому позивачка була зареєстрована в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 8 вересня 1990 року уклала шлюб з ОСОБА_4 , у зв`язку з чим її дошлюбне прізвище ОСОБА_5 було змінено на ОСОБА_6 . Додавала, що шлюб між батьками позивачки було розірвано. При цьому ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , мати позивачки. Натомість, за свідоцтвом про право власності на житло ОСОБА_3 належала на праві приватної власності частка у квартирі АДРЕСА_1 . Спірна квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , частки яких є рівними. Таким чином частка ОСОБА_3 в кв. АДРЕСА_1 становить 1/5. За довідкою Бахмутського бюро технічної інвентаризації від 06.10.2025 року № 10/18 право власності зареєстровано на квартиру по АДРЕСА_1 було за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27.05.1996 р. Після смерті матері позивачка як єдиний спадкоємець першої черги звернулася до Другої артемівської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, після чого нотаріусом було заведено спадкову справу № 258/14. При цьому згідно зі свідоцтвом про право власності на спадщину за законом від 12.10.2016 року ОСОБА_1 отримала у спадок після смерті матері земельну ділянку площею 2.8790 га, розташовану на території Сіверської міської ради. Оскільки спадкоємець, який прийняв спадщину, вважається таким, що прийняв усю спадщину, то ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 . Однак ОСОБА_1 не отримала одразу свідоцтво про право на спадщину на спірну квартиру, а потім їй довелось виїхати з м. Сіверськ через воєнні дії. З відповіді Східного Міжрегіонального Управління міністерства юстиції вбачається, що 2 артемівська нотаріальна контора була перейменована в Другу бахмутську нотаріальну контору, а за наказом міжрегіонального управління оголошено простій Бахмутської державної нотаріальної контори. При цьому документи нотаріального контори, в тому числі спадкові справи, до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, тому встановити їх місце знаходження неможливо. ОСОБА_1 , звернувшись до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, отримала відмову. Таким чином позивач не може реалізувати законне право на спадщину, тому змушена звернутись до суду із даним позовом. На підставі переліченого просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності в праві спільної сумісної власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ані позивачка, ОСОБА_1 , ані її представник, адвокат Голіней Л. Д., у судове засідання не з`явились, надавши заяву з проханням вирішити справу у їх відсутність, прохаючи при цьому суд заявлені позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідача, Бахмутської міської військової адміністрації Донецької області, у судове засідання також не з`явились з невідомих суду причин повторно, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, не надавши суду заяв по суті справи чи будь-яких клопотань.

Суд при цьому зазначає, що за ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому згідно із ч. 3 ст. 223 ЦПК якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, суд зазначає, що неявка у судове засідання учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому на підставі переліченого вмотивування, суд дійшов переконання про можливість провести розгляд справи за відсутності учасників процесу, які не з`явились.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного обґрунтування.

Судом було встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого 30 липня 1969 року, вбачається, що Андріївським сільським відділом РАЦС Боровського району Харківської області було складено актовий запис № 15 від 30 липня 1969 року, за яким вбачається, що ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

На підставі свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 8 вересня 1990 року Сіверською міською радою Артемівського району Донецької області, актовий запис № 82 від 8 вересня 1990 року, вбачається, що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 одружились, внаслідок чого позивачці присвоєно прізвище ОСОБА_6 .

У свою чергу за актовим записом про розірвання шлюбу № 24 від 20 лютого 1998 року, складеним відділом ДРАЦС по Артемівському району реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькі області, вбачається, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , укладений 9 вересня 1963 року актовий запис № 09, було розірвано.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 9 серпня 2025 року, вбачається, що Виконавчий комітет Сіверської міської ради Артемівського району Донецької області склав актовий запис № 59 від 17 березня 2014 року, за яким ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Сіверськ у віці 67 років.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 27 травня 1996 року Бюро приватизації житла Артемівського району «Мансарда» вбачається, що на праві спільної сумісної власності співвласниками 1/2 частки будинку, що становить трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 76,5 кв. м., житлова площа 33,5 кв. м.) зазначені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , право власності на яку було зареєстровано в Артемівському БТІ 12 червня 1996 року за № 5-1238, реєстр № 259, що підтверджується технічним паспортом на таку квартиру, складену на ОСОБА_2 .

Крім того за обліковими даними КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» від 06.10.2025 року № 10/18 вбачається, що станом на 31.12.2012 року право власності на 1/2 частку житлового будинку, що становить квартиру 1 (загальна площа 76,5 кв. м., житлова площа 33,5 кв. м.), розташованої в АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 травня 1996 року, запис в реєстраційній книзі № 5-1238 від 12 червня 1996 року.

Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, який набув чинності 1 січні 2004 року, передбачено, що такий ЦК застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.

За ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на спірну квартиру набувалось в порядку, який існував на час оформлення на неї права власності, тобто станом на 1996 рік.

Згідно із ст. 128 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речі набувачу.

При цьому станом на день виникнення у спадкодавця права власності на спадкове майно процедура реєстрації прав на нерухоме майно передбачала реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад, факт чого підтверджується проведенням Артемівським бюро технічної інвентаризації реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такого речового права.

Таким чином державна реєстрація права спільної сумісної власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 травня 1996 року на кв. АДРЕСА_1 підтверджується реєстрацією такого права власності за довідкою КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» від 06.10.2025 року № 10/18 відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такого речового права.

Згідно із ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України (в редакції 2004 року) (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 2 ст. 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На підставі ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

На підставі ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

На підставі п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Суд встановив, що спадкова справа 258/14 внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 була заведена нотаріусом 2-ї артемівської державної нотаріальної контори 25 липня 2014 року, що вбачається з витягу зі Спадкового реєстру від 25.07.2014 року та від 29.01.2026 року.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 жовтня 2016 року вбачається, що державним нотаріусом 2-ї артемівської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво НОМЕР_1 , за яким ОСОБА_1 після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , успадкувала право власності на земельну ділянку площею 2,8790 га, розташовану на території Сіверської міської ради (кадастровий номер 1420910400:00:001:0745), реєстр нотаріусу № 2178.

В той же час за інформацією від 11.11.2025 року Східного Міжрегіонального Управління міністерства юстиції вбачається, що 2-а артемівська нотаріальна контора була перейменована від 08.05.2023 року в Другу бахмутську нотаріальну контору, а за наказом міжрегіонального управління оголошено простій Бахмутської державної нотаріальної контори. При цьому документи нотаріального контори, в тому числі спадкові справи, до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались, тому встановити їх місце знаходження неможливо.

Згідно із роз`ясненням від 29 січня 2026 року приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області вбачається, що за заявою ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про права на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 було рекомендовано звернутись до суду із даним позовом.

Отже, судом було встановлено, що з метою оформлення спадщини позивачка подала своєчасно до 2-ї артемівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом 12 жовтня 2016 року на земельну ділянку площею 2,8790 га, розташовану на території Сіверської міської ради (кадастровий номер 1420910400:00:001:0745).

Однак в подальшому позивачка, звернувшись до приватного нотаріусу Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії відповідно до роз`яснення від 29.01.2026 року.

Суд зазначає при цьому, що Сіверська міська територіальна громада з 07.08.2024 року по теперішній час, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами), відноситься до територій активних бойових дій.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Належним відповідачем у спорах про визнання права власності на майно у порядку спадкування є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Аналогічна правова позиці викладена Верховним Судом у постанові від 16.02.2022 року по справі № 752/3435/16.

Суд зазначає, що згідно із ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

На підставі ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 в разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч. 2 ст. 370 ЦК України, ч. 2 ст. 372 ЦК України). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Таким чином суд встановив, що частка спадкодавця ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтвом про право власності на житло від 27 травня 1996 року на квартиру АДРЕСА_1 становить саме 1/5 частку.

Отже судом було встановлено, що ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець за законом першої черги після смерті своєї матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , фактично прийняла спадщину у встановленому законом порядку, однак через обставини, що не залежать від неї, не отримала в поза судовому порядку свідоцтво про право на спадщину на 1/5 частку квартири по АДРЕСА_1 (загальна площа 76,5 кв. м., житлова площа 33,5 кв. м.).

З огляду на те, що до складу спадщини входять усі права, належні спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та які не припинилися внаслідок його смерті, та враховуючи, що до позивачки перейшли спадкові права померлої ОСОБА_3 , то таким чином ОСОБА_1 успадкувала право власності на 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного вмотивування, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання за нею права власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 (загальна площа 76,5 кв. м., житлова площа 33,5 кв. м.) в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 .

Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Бахмутської міської військової адміністрації Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 76,5 кв. м., житлова площа 33,5 кв. м.), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 19 березня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Відповідач: Бахмутська міська військова адміністрація Донецької області, ЄДРПОУ: 44836774, місцезнаходження: м. Бахмут, вул. Миру 44.

Суддя: Д. О. Козлов