Ухвала суду № 134963339, 17.03.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/4427/25

Провадження № 1-кп/686/17/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

представника цивільного позивача ОСОБА_8 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду кримінальне провадження №12024240000001337 про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гута Бушинська Тиврівського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню та неповнолітню дітей, військовослужбовця, учасника бойових дій, раніше не судимого, за ст.348 КК України,

встановив:

У судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження, у вказаному кримінальному провадженні, на 60 діб строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , без права внесення застави, посилаючись, з-поміж іншого, й на те, що останній обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 15 років або довічного позбавлення волі, а передбачені ст.177 КПК України ризики: переховування від суду; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення, на теперішній час продовжують існувати, більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не в змозі запобігти вказаним ризикам, оскільки не гарантуватимуть постійного перебування обвинуваченого за місцем проживання, належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 , перебування на волі якого може становити загрозу суспільним інтересам, життю та здоров`ю громадян. Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 заперечили щодо задоволення заявленого прокурором клопотання, просили застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням обов`язку носіння електронного засобу контролю.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що наявні підстави для часткового задоволення поданого прокурором клопотання з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п.4 ч.2 ст.183 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку суду, наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку дії застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу, у виді тримання під вартою, є обґрунтованими. Підстав для зміни обвинуваченому міри запобіжного заходу на інший, більш м`який запобіжний захід, на цей час суд не вбачає.

Так, ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.01.2026 р. дію застосованого під час досудового розслідування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою було продовжено судом до 23.03.2026 р. включно. До спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим, у тому числі з урахуванням обсягу пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, проведених у кримінальному провадженні процесуальних (слідчих) дій (згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, завершити не представляється можливим.

Суд ураховує, що ризики, наявність яких була доведена прокурором у суді при застосуванні відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також при продовженнях строку тримання його під вартою, істотно не зменшились. ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ст.348 КК України (замах на вбивство працівників правоохоронного органу у зв`язку із виконанням цими працівниками службових обов`язків), який, за своїм характером, становить особливу суспільну небезпеку та за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, у справі не з`ясовані усі обставини, встановлені під час кримінального провадження, не перевірено їх доказами, а відтак ОСОБА_7 , який показання суду ще не надав, виявивши бажання надавати показання лише після дослідження всіх доказів по справі, усвідомлюючи суворість покарання, яке йому може загрожувати у разі засудження, може переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню, а з огляду на відомості про його особу, характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, існує ризик того, що ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Наведене свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, шляхом застосування інших, більш м`яких, запобіжних заходів та що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ОСОБА_7 процесуальних рішень по справі.

Відомості про особу ОСОБА_7 , який вважається раніше не судимою особою, військовослужбовцем, працює у місці попереднього ув`язнення, має постійне місце проживання, родину, не є визначальними і достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, а також не є такими, що б давали можливість скасувати або змінити запобіжний захід на інший, більш м`який запобіжний захід. Зокрема, особисте зобов`язання не підлягає до застосування з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , та наявність реальних сумнівів того, що останній виконуватиме покладені на нього обов`язки. Особиста порука не підлягає застосуванню, оскільки будь-яких клопотань від осіб, яких би суд міг вважати такими, що заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, до суду не надходило. Запобіжний захід у виді домашнього арешту, навіть з покладенням обов`язку носіння електронного засобу контролю, про який клопотали представники сторони захисту, теж не підлягає застосуванню, з огляду на те, що такий захід забезпечення кримінального провадження не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_7 не перебуватиме під цілодобовим наглядом правоохоронних органів та зможе переховуватись від суду, перешкоджаючи кримінальному провадженню, чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування застави, як основного запобіжного заходу, на даній стадії судового розгляду, теж неможливе, оскільки при застосуванні такого запобіжного заходу, можливість його виконання відтермінована у часі, за який обвинувачений, не ризикуючи втратити заставу, матиме можливість переховуватись від суду, перешкоджаючи кримінальному провадженню, або ж вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відсутні й відомості щодо інших обставин, які б переважили вищеозначені, заявлені прокурором, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Більш того, стороною захисту не доведено та не надано будь-яких доказів того, що вказані ризики зменшились.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд також враховує, що своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні вищевказаного умисного особливо тяжкого злочину, а тому, з урахуванням ризиків, строку розгляду кримінального провадження, продовження дії застосованого запобіжного заходу є виправданим.

Завдання кримінального провадження виправдовують вжиття таких обмежувальних заходів та такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, з метою уникнення вищевказаних ризиків. При цьому, судом також враховується суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, що також можливе за умови нівелювання зазначених ризиків.

Враховуючи характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , суворість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, суд дійшов до висновку про існування обґрунтованих підстав вважати, що існують не абстрактні, а конкретні ризики, про які зазначено вище та які передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому змінити застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на на інший, менш суворий запобіжний захід, на даний час, неможливо.

Даних, які б перешкоджали триманню ОСОБА_7 під вартою, судом не встановлено.

За наведених обставин, судом відхиляються, зазначені стороною захисту аргументи про те, що на сьогоднішній день відсутні ризики, про які зазначено у клопотанні прокурора, оскільки ОСОБА_7 не має намірів перешкоджати кримінальному провадженню, чого він фактично й не здійснював, не планує ухилятися від суду та не буде вчиняти інше кримінальне правопорушення, а також щодо можливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов`язку носіння електронного засобу контролю. До того ж, саме для запобігання вказаним ризикам і був застосований ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, у зв`язку із цим, слід вважати дієвим заходом.

Окрім того, щодо аргументів, наведених захисником, щодо тривалості застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється у розумні строки.

Разом з тим, із урахуванням усіх обставин справи та вимог закону, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_7 заставу, як альтернативу застосованому запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

У ч.3 ст.183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Отже, у п.1 ч.4 ст.183 КПК України передбачено право суду, а не обов`язок, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину з застосування насильства до потерпілих, тобто вказана норма закону свідчить про те, що право у визначенні обвинуваченому застави віднесено до дискреційних повноважень суду, тому відсутні перешкоди для визначення у даному кримінальному провадженні розміру застави, як альтернативи вищеозначеному, найсуворішому запобіжному заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , який перебуває під вартою з 14.09.2024 р.

При постановленні такого рішення суд також зважає на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово, в своїх рішеннях, вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен посилатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт З статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»). У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» п.7б). Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справ «S.B.C. V. the UK» п.п.23-24).

Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 гривні.

Визначаючи на підставі ч.3 ст.183 КПК України розмір застави, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , майнового та сімейного стану останнього, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, про які зазначено вище, суд вважає, що за умови покладення на ОСОБА_7 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, застава в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998400 грн., буде достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_7 обов`язків, передбачених КПК України, щодо належної поведінки обвинуваченого та його явки у судові засідання.

У разі внесення застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998400 грн., обвинувачений ОСОБА_7 буде зобов`язаний прибувати до суду за першою вимогою, а також на нього, строком на два місяці з дня внесення застави, будуть покладені наступні обов`язки: не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

Застава, визначена у максимальному розмірі, з передбаченого ч.5 ст.182 КПК України, - 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на думку суду, не є завідомо непомірною для ОСОБА_7 та його родини, крім того, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. На даний час відсутні належні правові підстави для визначення застави, як альтернативи запобіжному заходу у виді тримання під вартою, у меншому розмірі, ніж той, що визначений судом.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 331, 350, 392 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 15 травня 2026 року включно.

Визначити заставу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998400 гривень, в разі внесення якої, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 зобов`язання прибувати до суду за першою вимогою, а також на нього слід покласти, строком на два місяці з дня внесення застави, наступні обов`язки:

- не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження;

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

У разі невиконання даних обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя

Судді