Ухвала суду № 134962810, 19.03.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 607/23826/25

Провадження № 6/604/5/26

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року cел.Підволочиськ.

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань селища Підволочиськ заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2026 року по справі № 607/23826/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги,

в с т а н о в и в :

03 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2026 року по справі № 607/23826/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги.

Свою заяву обґрунтовує скрутним матеріальним станом, відсутністю постійного доходу, перебуванням на його утриманні матері пенсійного віку, що значно ускладнює виконання рішення суду. Вказує, що стягнута за рішенням суду сума є великою для можливості сплати одночасно. Разом з тим, заявник має намір виконати рішення суду добросовісно і просить суд врахувати його обставини та розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

19.03.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, подану заяву про розстрочку виконання рішення підтримує та просить суд задовольнити.

У судове засідання представник ТОВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви про розстрочку виконання рішення повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, докази, надані на обґрунтування заяви, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2026 року по справі № 607/23826/25 позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення грошових в порядку регресу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» матеріальну шкоду в порядку зворотної вимоги (регресу) в сумі 56400,00 гривень, а також суму судового збору в розмірі 1514,00 гривень, а всього стягнуто 57914,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заявник стверджує, що не має фінансової можливості сплатити борг одразу в повному обсязі. Проте, має намір виконати рішення суду добровільно і просить врахувати його матеріальне становище, у зв`язку з чим просить суд про розстрочку виконання рішення суду.

На підтвердження скрутного матеріального становища заявником надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів за період з січня 2025 року по грудень 2025 року, відповідно до яких інформація щодо сплачених доходів та утримання податків відсутня.

Суд вважає, що ненадання розстрочки може спричинити негативні наслідки для боржника та ускладнити виконання рішення у зв`язку з відсутністю у нього необхідних коштів.

При вирішенні питання щодо розстрочки виконання судового рішення суд зважає на необхідність дотримання балансу інтересів сторін та зазначає, що ненадання такої розстрочки може мати значно негативніші наслідки для боржника, ніж розстрочення виконання рішення на незначний строк для стягувача.

В той же час, суд звертає увагу заявника на положення ч. 5 ст. 435 ЦПК України, у відповідності до яких, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що наявні підстави для розстрочення рішення суду, оскільки заявник не отримує достатнього доходу для виконання рішення суду одразу в повному обсязі, а також враховуючи намір заявника виконати рішення добровільно, суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 353, 354, 435 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2026 року по справі № 607/23826/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги- задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 лютого 2026 року по справі № 607/23826/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку зворотної вимоги, шляхом погашення заборгованості рівними частинами строком на 10 місяців, починаючи з дня набрання законної сили цієї ухвали суду, встановивши спосіб і порядок виконання рішення суду рівними платежами щомісячно у сумі 5791,40грн (п`ять тисяч сімсот дев`яносто одна гривня сорок копійок).

В іншій частині заяви - відмовити

Копію ухвали суду направити учасникам справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Тернопільського апеляційного суду безпосередньо або через Підволочиський районний суд Тернопільської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Сіянко