Ухвала суду № 134962091, 19.03.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 2-618/10

Провадження № 4-с/442/9/2026

УХВАЛА

Іменем України

19 березня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої судді Курус Р.І.,

за участю секретаря судового засідання - Фіцяк А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобичі за скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області, за участю заінтересованої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гайдамацька»,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області, у якій просить зобов`язати Львівське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області зняти арешт на майно ОСОБА_1 , накладений в рамках виконавчого провадження №22867316 від 26.11.2020 та зобов`язати скасувати постанову про розшук майна ОСОБА_1 від 08.08.2011.

В обґрунтування скарги покликається на те, що скаржник звернувся до приватного нотаріуса з метою оформлення відповідних документів. Проте, приватним нотаріусом скаржнику повідомлено, що у державному реєстрі речових прав міститься архівний запис про накладення арешту на все майно ОСОБА_1 . На підтвердження вказаного, приватним нотаріусом 23.02.2026 було сформована інформаційна довідка з державного реєстру речових прав, з якої дійсно вбачається наявність запису про накладення арешту на все його майн.

Зсилається на те, що Дрогобицьким міськрайонним судом 15.11.2010 видано виконавчий лист №2- 618/2010 на підставі якого з ОСОБА_1 , як з поручителя (солідарний боржник), вирішено стягувати 993945,85 гривень заборгованості за кредитним договором на користь Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк". На даний час, кредитором та стягувачем за даним зобов`язанням виступає ТзОВ «Гайдамацька».

В ході проведення виконавчих дій з виконання зазначеного виконавчого листа, 26.11.2010 відділом державної виконавчої служби Трускавецького міського управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1

12.05.2011 відбулася передача матеріалів виконавчого провадження до ВПВР управління ДВС у Львівській області).

08.08.2011 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про розшук майна ОСОБА_1

22.04.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, державним виконавцем арешт накладений на майно, що належить ОСОБА_1 не було знято.

Зазначає, що новий стягувач ТзОВ "Гайдамацька" не заперечує проти зняття арешту та скасування постанови про розшук його майна та підтверджує факт повного розрахунку за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, заявник просить зобов`язати Львівське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області зняти арешт на майно, що йому належить, та зобов`язати скасувати постанову про розшук такого майна.

Ухвалою від 09.03.2026 прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 19.03.2026.

В судове засідання учасник справи не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час, місце та порядок розгляду зазначеної скарги. Їхня неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджає судовому розгляду.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали скарги, дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень судів та рішень інших органів покладається на державних та приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Трускавецького міського управління юстиції Федурко Р.В. від 26.11.2020, на підставі виконавчого листа №2-618 від 07.10.2010 виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, відкрито виконавче провадження №22867316 щодо боржника ОСОБА_1 . Згідно вказаної постанови накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Т.Г. від 08.08.2021 оголошено в розшук майно, що належить ОСОБА_1 .

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Денисяка Т.Г. від 22.04.2013, виконавчий лист №2/618 від 07.10.2010, виданий Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області повернуто стягувачу, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція від 30.06.1999).

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Відповідно до положень пункту 7 частини 1 підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції), підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа.

Як зауважує Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11, застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до матеріалів цивільної справи №2-618/10, 20.01.20210 АКІБ "УкрСиббанк" звернувся до суду з позовом про стягнення зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №11160728000 від 29.05.2007. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.09.2010 позов було задоволено та ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" 993945,85 грн. заборгованості по кредитному договорі. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.08.2012 замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2-618/10 про стягнення заборгованості по кредитному договору з АКБ "УкрСиббанк" на ТзОВ "Кей Колект".

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.01.2013 замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №2-618/10, про стягнення, зокрема, з ОСОБА_3 заборгованості по кредитному договору №11160728000 від 29.05.2007 року.

19.05.2016 між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінактив» (як новий кредитор згідно договору про відступлення права вимоги від 19.05.2016, укладеного між ТзОВ "Кей Колект та ТзОВ "Фінансова компанія "Фінактив") та ТзОВ «Гайдамацька» укладено Договір про відступлення прав вимоги №1/1, відповідного до умов якого ТзОВ «Фінансова компанія «Фінактив» (Цедент) відступає (передає), а ТзОВ «Гайдамацька» (Цесіонарій) набуває (приймає) належні йому права грошової вимоги за кредитним договором №11160728000 від 29.05.2007, з усіма змінами і доповненнями до нього.

Відповідно до листа від 15.06.2018 за №5, ТзОВ «Гайдамацька» в особі директора Грачова Д.Ю., як стягувач, не заперечує щодо зняття арештів та розшуку з майна ОСОБА_1 , що виникли у зв`язку з виконавчими діями, на підставі виконавчого листа №2-618/2010, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 15.11.2010.

Отже, судом встановлено, що арешт на майно ОСОБА_1 та розшук його майна було накладено у зв`язку з виконанням судового рішення про солідарне стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №11160728000 від 29.05.2007. В подальшому виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція від 30.06.1999). При цьому, виконавче провадження на даний час відсутнє, відбулась заміна стягувача і новий кредитор не заперечує щодо скасування арешту майна боржника ОСОБА_1 .

При цьому, суд враховує, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні після повернення виконавчого листа стягувачу, відсутності відкритого виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, порушує право ОСОБА_1 і підлягає захисту шляхом зобов`язання зняти арешт з майна боржника та скасувати постанову про розшук його майна.

Керуючись ст. ст. 247, 258-261, 265, 268, 450-451 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Скаргу задоволити.

Зобов`язати Львівське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області зняти арешт з усього майна, що належить боржнику ОСОБА_1 , накладеного постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Трускавецького міського управління юстиції Федурко Р.В. від 26.11.2020, на підставі виконавчого листа №2-618 від 07.10.2010 виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області.

Зобов`язати Львівське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області скасувати постанову про розшук майна, що належить ОСОБА_1 , винесену 08 серпня 2011 року у виконавчому провадженні №23302583.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 19 березня 2026 року.

Суддя Курус Р.І.