Рішення № 134961923, 19.03.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/49/26

Номер провадження 2/337/639/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючої судді Калугіної Г.Б.,

за участі секретаря Огурцової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

06.01.2026 року позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Війтенко В.Ю., звернулася до суду з вказаним позовом до Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно, яке мотивоване тим, що відповідно договору дарування АВР № 186827 від 02.02.2001, посвідченого приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Запорізької області, ОСОБА_1 (позивач) прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на підставі договору зареєстроване 09.02.2001, запис у реєстрі № 312. За даними технічного паспорта на квартиру власником вказаної квартири зазначена ОСОБА_1 , яка також зареєстрована за вказаною адресою (згідно Витягу з реєстру територіальної громади). 01.06.2005 ОСОБА_1 у Виконкомі Токмацької міської ради отримала дозвіл на будівництво балкона у квартирі. За даними Технічного паспорта від 09.01.2025, інвентаризаційна справа № 0008 кв/025/Е, відповідно проведеної інвентаризації квартири за адресою: АДРЕСА_2 має такі показники: загальна площа - 50,90 кв. м., житлова площа - 30,10 кв, м. Житлових кімнат -2, загальна площа змінилась з 47,8 кв. м. на 50,90 кв. м. за рахунок будівництва балкона самочинним, згідно дозволу на будівництво балкона від 01.06.2025. Самовільно збудованих конструкцій та втручань не зафіксовано. Вказана інформація підтверджується також технічним паспортом ТІ01: НОМЕР_1 . З 02.12.2022 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 3005-5002367369. 29.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до Державного реєстратора Оболонської районної в м. Києві Державнеї адміністрації з метою реєстрації права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 02.12.2025 Державний реєстратор Оболонської районної в м. Києві Державної адміністрації прийняв рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 82144246, у зв`язку з неотриманням відповіді на запит, яка містить інформацію щодо підтвердження факту набуття заявницею права власності (що виникло в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 на квартиру АДРЕСА_1 . Невизнання державою права за ОСОБА_1 на зазначену квартиру порушує її майнові права, тому для захисту своїх прав вона звернулася з позовом до суду.

Ухвалою суду від 08.01.2026 у даній цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 19.02.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Війтенко В.Ю, не прибули, від представника позивача надійшла заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, просять позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Токмацької міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Молодецький Р.Ф. в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просить прийняти рішення на розсуд суду.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, в т.ч. шляхом визнання права власності.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Ст. 41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ст. ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд встановив, що відповідно договору дарування АВР № 186827 від 02.02.2001, посвідченого приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Запорізької області, ОСОБА_1 (позивач) прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на підставі договору зареєстроване 09.02.2001, запис у реєстрі № 312.

01.06.2005 ОСОБА_1 у виконкомі Токмацької міської ради отримала дозвіл на будівництво балкона у квартирі.

За даними Технічного паспорта від 09.01.2025, інвентаризаційна справа № 0008 кв/025/Е, відповідно проведеної інвентаризації квартири за адресою: АДРЕСА_2 має такі показники: загальна площа - 50,90 кв. м., житлова площа - 30,10 кв, м. Житлових кімнат -2, загальна площа змінилась з 47,8 кв. м. на 50,90 кв. м. за рахунок будівництва балкона самочинним, згідно дозволу на будівництво балкона від 01.06.2025. Самовільно збудованих конструкцій та втручань не зафіксовано.

Вказана інформація підтверджується також технічним паспортом ТІ01: НОМЕР_1 .

З 02.12.2022 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 3005-5002367369.

29.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до Державного реєстратора Оболонської районної в м. Києві Державнеї адміністрації з метою реєстрації права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

02.12.2025 Державний реєстратор Оболонської районної в м. Києві Державної адміністрації прийняв рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 82144246, у зв`язку з неотриманням відповіді на запит, яка містить інформацію щодо підтвердження факту набуття заявницею права власності (що виникло в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 на квартиру АДРЕСА_1 .

У відповідності до п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» м. Токмак Пологівського району Запорізької області, де знаходиться вказане нерухоме майно, є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Згідно з ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Так, суд виходить з того, що в силу положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, суд вважає встановленим та доведеним, що позивачка ОСОБА_1 правомірно, на підставі нотаріально посвідченого договору дарування НОМЕР_2 від 02.02.2001, набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстровано в установленому законом порядку 09.02.2001, запис у реєстрі № 312, що підтверджується належними та допустимими доказами нотаріально посвідченою копією вказаного договору.

У зв`язку із збройною агресією рф проти України, введенням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, тимчасовою окупацією м. Токмак та вимушеною евакуацією оригінал вказаного договору дарування позивачкою було втрачено, що в цій справі не спростовано.

На підставі вищевикладеного, виходячи з вимог діючого законодавства, завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, законності, пропорційності, справедливості та розумності, суд вважає необхідним захистити порушене право позивачки ОСОБА_1 шляхом визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим заявлений позов слідзадовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання ВПО: АДРЕСА_3 , право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 50,90 кв. м., житловою площею 30,10 кв. м., яка належить ОСОБА_1 на підставі Договору дарування АВР № 186827 від 02.02.2001, посвідченого приватним нотаріусом Токмацького міського нотаріального округу Запорізької області, та зареєстровано в реєстрі за № 312.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.Б. Калугіна