Рішення № 134961841, 11.03.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 183/10054/25 2/335/470/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., представника позивача Железняк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України, третя особа Державний нотаріус Першої самарівської державної нотаріального контори Дніпропетровської області Островерхова Олена Анатоліївна про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

29.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є сином померлої ОСОБА_2 , яка до 26.05.2024 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як отримувач пенсії за віком, що підтверджується даними її електронної пенсійної справи. За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 , після її смерті залишилась недоотримана пенсія у сумі 114 689,67 грн. На підставі отриманого 25.04.2025 свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивач звернувся із заявою від 25.04.2025 до відповідача щодо недоотриманої за життя померлою матір`ю пенсії на що отримав відповідь, що нарахована недоодержана пенсія виплачена в червні 2025 на поточний рахунок банківської установи, зазначеної позивачем у заяві від 25.04.2025. При цьому, фактично на рахунок ОСОБА_1 надійшло лише 55 548,04 грн., а решта коштів у сумі 59 141,63 грн. станом на момент звернення до суду залишається невиплаченою. У подальшому, позивач звернувся до відповідача про перерахування решти недоотриманою пенсії померлої матері у сумі 59 141,63 грн. та суми компенсації втрати частини доходів з 25.04.2025 по теперішній час, у зв`язку з порушенням строків виплати недоотриманою пенсії у відповідності до ч. 2 с. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Однак будь-якої відповіді на вимогу від 10.09.2025 позивач не отримав. Вважає, що за наявності свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що підтверджує право власності майна позивача, який в свою чергу, позбавлений права ним розпоряджатися на свій розсуд, що порушує право на мирне володіння майном, зобов`язує ОСОБА_1 звернутись до суду з метою визнання права власності майна у вигляді недоотриманої пенсії у сумі 59 141,63 грн. Враховуючи наведене просив суд, визнати за ним право власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити позивачу нараховану недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 у розмірі 59141,63 грн.; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, на користь позивача недоотриману пенсію у розмірі 59 141,63 грн, що охоплена Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25 квітня 2025 року та зобов?язати відповідача нарахувати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати недоотриманої пенсії у розмірі 59 141,63 грн.

Ухвалою судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.10.2025 матеріали вищевказаної справи було передано на розгляд Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025, головуючим суддею у справі визначено Рибалко Н.І.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 18.11.2025 вищезазначену позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду доказів доплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн. відповідно до вимог ст. 177 ЦПК України або документа, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

09.10.2025 від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків з квитанцією про сплату судового збору.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 16.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання.

30.12.2025 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України Сіпаки С.І. надійшов відзив на позовну заяву у якому остання просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). З березня 2022 АТ «Укрпошта» не мала технічної можливості здійснювати виплату і доставку пенсій до населеного пункту, за місцем проживання померлої, тому, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» на кожного пенсіонера, якому неможливо доставити пенсійні кошти за місцем проживання в Запорізькій області, Пенсійним фондом було відкрито технічні рахунки без звернення пенсіонера в АТ «Ощадбанк».

Представник зазначила, що виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01.05.2023 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. Тому з 01.05.2023 по день смерті ОСОБА_2 не нараховувалась. На запит приватного нотаріуса щодо суми недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , відповідачем було надано довідку від 04.03.2025 року (до набрання чинності Постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 299), де зазначено, що сума недоотриманої пенсії складає 114 689,67 грн., при цьому представник зазначив, що розмір виплати може бути зменшено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно з свідоцтва про право на спадщину

Разом з тим, на підставі заяви від 25.04.2025 та відповідних документів, наданих позивачем до територіального відділу обслуговування громадян (сервісного центру), Головним управління в червні 2025 року нараховано та виплачено недоотриману пенсію померлої ОСОБА_2 за період з 01.03.2022 по 30.04.2023 на поточний рахунок, відкритий в установі банку, у сумі 55 548,04 грн. Представник зазначила, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 виплачена в повному обсязі (суми фактично нараховані померлій ОСОБА_2 за період з 01.03.2022 по 30.04.2023), а тому, у зв`язку з вищезазначеним, недоотримані кошти відсутні. За викладених обставин, вважає, що орган Пенсійного фонду діяв в межах своїх повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Крім того, зазначила, що позивачу нарахування та виплата недоотриманої пенсії померлої відповідно до заявлених вимог не проводилась, тому відповідно правових підстав на компенсацію втрати частини грошових доходів у нього немає. Отже вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині нарахування компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», у зв`язку із їх передчасністю Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, оскільки нарахування цих сум не здійснювалося, суми не нараховувалися та виплата не відбувалася.

Ухвалою суду від 14.01.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.03.2026.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Железняк Л.В. підтримала позов на підставах, викладених у ньому, просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, разом з цим представником відповідача було подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа Державний нотаріус Першої самарівської державної нотаріального контори Дніпропетровської області Островерхова О.А. належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, разом з цим надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

09.03.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 18.03.2026.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 25.04.2025 державним нотаріусом Першої самарівської державної нотаріального контори Дніпропетровської області Островерховою О.А., спадкоємцем зазначеного майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у розмірі 114 689,67 грн.

Відповідно до витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі державним нотаріусом Першої самарівської державної нотаріального контори Дніпропетровської області Островерховою О.А. 23.10.2024 була заведена спадкова справа №2121/2024 після померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер справи у спадковому реєстрі: 73176986.

На момент видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус, визначаючи склад спадщини виходив із відомостей, які йому надав відповідач, а саме на підставі довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.03.2025.

Згідно з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 11054-10794/Ш-02/8-0800/25 від 01.07.2025, наданою на звернення позивача, вбачається, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні, як отримувачка пенсії, обчисленої відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» та була зареєстрована за адресою, що є тимчасово окупованою російською федерацією територією України. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.05.2023, у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058. У подальшому, звернень від ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило, тому законних підстав для поновлення виплати пенсії після її призупинення немає. Отже, враховуючи вищезазначене, після смерті ОСОБА_2 залишилася недоодержана пенсія в сумі 55 548,04 грн., яка була ОСОБА_1 нарахована та виплачена в червні 2025 року на поточний рахунок банківської установи, зазначений у його заяві від 25.04.2025 № 2546.

Отже спірні правовідносини по справі виникли саме з приводу не виплати позивачу пенсії померлої спадкодавиці в порядку спадкування за заповітом в сумі, яка зазначена в свідоцтві на спадщину, на яку позивач має право відповідно до частини третьої статті 52 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями ЗУ «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої ст. 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину».

За правилами ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно зі ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи неї проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію.

Нарахування та виплата пенсії відповідачем здійснювалося по 01.05.2023.

Після отримання свідоцтва про смерть, позивач звернувся до державного нотаріуса Першої самарівської державної нотаріального контори Дніпропетровської області Островерхової О.А

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат» п.4.14 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, встановлено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Отже, позивач, як спадкоємець за заповітом, який в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті матері, має право на отримання нарахованої, але не отриманої ОСОБА_2 за життя пенсії.

Як вбачається з листа Пенсійного фонду України № 11054-10794/Ш-02/8-0800/25 від 01.07.2025 та відзиву на позовну заяву, ОСОБА_2 з 01.05.2023 по день смерті виплату пенсії було припинено. Оскільки вона не зверталася до відповідача з заявою про поновлення пенсійних виплат, тому представник вважав, що підстав для їх нарахування та виплати спадкоємцю померлої немає.

Рішення стосовно припинення виплати пенсії за цей період суду не надано. Однак, встановлено, що ОСОБА_2 за життя перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як отримувач пенсії.

Посилання представника відповідача у відзиві, що померла за життя не зверталася із заявою про поновлення виплати пенсії до відповідача і пенсія не отримана з вини пенсіонера, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на нормах законодавства.

Вищенаведені судом положення законодавства з урахуванням сталої судової практики у спірних правовідносинах свідчать проте, що спадкодавиця ОСОБА_2 за життя мала право на нарахування та виплату пенсії за вищезазначений період незалежно від звернення до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області. на підконтрольній Україні території, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 1227 ЦК України має право на отримання пенсійних виплат в порядку спадкування за заповітом.

Отже, підстав для припинення нарахування належної померлій ОСОБА_2 пенсії не існувало і припинення виплат не впливає на спадкування, адже до спадкової маси належать суми всієї недоотриманої пенсії ОСОБА_2 з 01.05.2023 по день її смерті.

Разом з тим, саме позивачу видане нотаріусом свідоцтво про право на спадщину на частину недоотриманої пенсії, а, отже, він є таким, що прийняв спадщину в цілому (ч. 2 ст. 1268 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19.

Згідно зі статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера. Рішення стосовно припинення виплати пенсії на інших підставах суду не надано.

Крім того, відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, вказав, що «припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії не ґрунтується на Законі. Встановлення судом незаконності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено».

Тому не може бути припинена пенсія за інших підстав, ніж передбачено законами України, таким чином, відповідач порушив вимоги законодавства щодо соціального захисту в питанні припинення виплати пенсії.

Крім того, з наданих до суду документів вбачається, що позивач як спадкоємець померлої ОСОБА_2 за заповітом отримав у встановленому законом порядку свідоцтво про право на спадщину за заповітом спадкова справа 221/2024) від 25.04.2025, за змістом якого до нього перейшло право власності на недоотриману пенсію у сумі 114 689,67 грн. В той же час відповідачем за зверненням позивача вказану суму недоотриманої пенсії в повному обсязі не виплачено, та зазначено, що виплата була здійснена в червні 2025 на поточний рахунок позивача у сумі 55 548,04 грн.

Разом з тим, право на спадщину позивача підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видане на його ім`я та не є предметом спору в даній справі. У спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна. Аргументи відповідача не спростовують підстав позову і не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки право позивача на вищевказану суму недоотриманої пенсії посвідчене свідоцтвом про право на спадщину, яке в контексті положень ст. 66 Закону України «Про нотаріат» є процесуальним нотаріальним актом, що засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємиці та є для спадкоємиці основним правовстановлюючим документом. На час подачі даної позовної заяви свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним не визнано, неоспорене та є чинним.

За таких обставин, сума недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, відповідає сумі, визначеній нотаріусом у свідоцтві про право на спадщину, та становить 114 689,67 грн. Враховуючи, що відповідачем проведено часткову виплату по сплаті недоотриманої пенсії у розмірі 55 548,04 грн., остаточний розмір заборгованості становить 59 141,63 грн.

Щодо виплати компенсації втрати частини доходів, в порядку передбаченому Законом України «Про компенсацію громадянам втрати у зв`язку із порушенням строків їх виплати», суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон № 2050) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з положеннями ст. 2 Закону №2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (ч. 2 ст. 2 Закону №2050).

Статтею 3 Закону №2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з положеннями ст. 4 Закону №2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Враховуючи викладене суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині нарахування компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», у зв`язку із тим, що вказана сума не є доходом в розумінні статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Враховуючи, що позивач має право як спадкоємець на отримання нарахованих, але не виплачених сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя, проаналізувавши у сукупності надані докази, а також беручи до уваги те, що згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, на користь позивача недоотриману пенсію у розмірі 59 141,63 грн, що охоплена Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25 квітня 2025 року.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, щодо розподілу між сторонами судових витрат. В той же час, позивач не заявляв вимог про стягнення судового збору, тому на підставі ст. 13 ЦПК України, суд залишає витрати по сплаті судового збору за позивачем.

Керуючись ст.ст.2, 3, 12, 13, 81, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України, третя особа Державний нотаріус Першої самарівської державної нотаріального контори Дніпропетровської області Островерхова Олена Анатоліївна про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 , грошові кошти, набуті ним в порядку спадкування за заповітом у вигляді недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 59 141 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто сорок одну) гривню 63 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення ухвалене за наслідками розгляду справи в порядку загального позовного провадження та складене в повному обсязі 18 березня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 20490012, адреса: пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69005.

Суддя Н.І. Рибалко