Ухвала суду № 134958679, 17.03.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.03.2026Справа № 910/14311/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення у справі

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 2 269 585 847,13 грн.

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 2 269 585 847,13 грн.

У судовому засіданні 03.03.2026 Господарським судом міста Києва оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду - позов задоволено частково.

Відповідачем подано заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 розгляд заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочку виконання рішення суду призначено у судове засідання на 17.03.2026.

Позивач 16.03.2026 сформував у системі Електронний суд заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення суду.

Відповідач стверджує, що він має обов`язок та можливість спрямовувати на розрахунки з позивачем тільки грошові кошти, які надходять від учасників балансуючого ринку, тоді як учасники балансуючого ринку неналежним чином виконують свої зобов`язання перед відповідачем. Крім того, за твердженням відповідача, стягнення з останнього всієї суми грошових коштів одразу загрожує зупинкою належного функціонування оператора системи передачі і дестабілізує роботу всієї енергетичної інфраструктури України, функціонування якої є надзвичайно важливим питанням в період війни.

В свою чергу, стягувач, проти задоволення заяви заперечує в повному обсязі та стверджує, що суттєвим фактором, що провокує дефіцит обігових коштів у підприємства є багатомільйонна заборгованість відповідача перед позивачем. Крім того, на думку стягувача, боржником не наведено жодної підстави та не надано жодного належного доказу, які обґрунтовують подану заяву.

Відповідно до частин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно із частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

З огляду на наведене вище, судом враховано, що рішення суду підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Наразі, Господарський суд міста Києва зазначає, що боржником не надано до суду жодного документу, які відображають реальне фінансове становище боржника станом на день звернення до суду з цією заявою.

Крім того, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" не містить належних обґрунтувань та доказів на підтвердження виконання судового рішення у добровільному порядку після 03.03.2027, у випадку відстрочення судом виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/14311/25.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін (і стягувач і боржник є учасниками балансуючого ринку електроенергії) та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/14311/25.

Керуючись статтями 196, 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 у справі № 910/14311/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 19.03.2026.

Суддя Т.Ю.Кирилюк