Рішення № 13495687, 10.01.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2011 р. Справа № 4/155/10

Позивач Дочірнє підприємство комунального підприємства “Миколаївкомунтранс”

“Абонентська служба “Заводський”,

вул. Фрунзе, 84, м. Миколаїв, 54020

адреса для листування: а/с 27, м. Миколаїв-1, 54001

Відповідач Приватне підприємство “Шалгіс”,

вул. Космонавтів, 56Б, кв. 14, м. Миколаїв, 54018

Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача – Пономаренко А.П. довіреність № 09220-03 від 23.09.09р.

Від відповідача –Довжук А.А. довіреність № 205 від 22.03.10р.

СУТЬ СПОРУ: стягнення в сумі 52915,79 грн., з яких: 11232,53 грн. пені, 16068,22 грн. інфляції, 2076,93 грн. 3 % річних за період з 15.05.10р. по 09.11.10р., 23538,11 грн. 10% штрафу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми 52915,79 грн., з якої: 11232,53 грн. пені, 16068,22 грн. інфляції, 2076,93 грн. 3 % річних за період з 15.05.10р. по 09.11.10р. та 23538,11 грн. 10% штрафу, посилаючись на належне виконання відповідачем обов’язків по оплаті вартості отриманих послуг щодо вивезення ТПВ за договором від 17.06.09р., обґрунтовуючи свої вимоги ст. 625 ЦК України, ст. 229 ГК України, ст. 35 ГПК України.

Відповідач надав відзив, яким позов визнав частково в сумі 14387, 07 грн., з яких: 5977,24 грн. пені та 8409,83 грн. штрафу, заперечив нарахування пені, штрафу та інше, посилаючись на те, що дія договору закінчилась 31.05.10р.

Крім того, заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на невідповідність тарифу вартості наданих послуг позивачем, що призвело до безпідставної переплати коштів позивачу. Також просить врахувати, що Законом України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»він позбавлений можливості стягувати пеню з населення, заборгованість якого склала майже 1 000 000,00 грн. станом на 01.01.11р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, але підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

17.06.09р. сторони уклали договір № 1 про вивезення та контейнерний збір твердих побутових відходів, згідно якого позивач зобов'язувався за дорученням відповідача надати послуги із завантаження та вивезення ТПВ, накопичених у відповідача.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.1.1 договору № 1, плата за послуги із контейнерного збору та вивезення ТПВ в розмірі 49564,00 грн. здійснюється по акту виконаних робіт до 15 числа поточного місяця. Акт виконаних робіт підписується щомісячно, на підставі актів звірок по об’ємам.

Позивач виконав роботи за визначеним договором, про що свідчать акти виконаних робіт за квітень - серпень 2010 року.

Проте, відповідач вартість отриманих послуг щодо вивезення ТПВ оплатив частково в сумі 15500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 389 від 02.06.10р., № 403 від 04.06.10р., № 406 від 07.06.10р. та актом взаємозвірки розрахунків.

23 вересня 2010р. та 28 жовтня 2010р. господарський суд Миколаївської області прийняв рішення по справам №№ 7/95/10, 12/136/10, які набули законної сили.

Визначеними рішеннями позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за період з грудня 2009р. по травень 2010р. в сумі 109743,52 грн. та за період з червня по серпень 2010р. в сумі 125282,72 грн. були задоволені в повному обсязі.

При цьому, приймаючи рішення по цих справах, господарський суд встановив, що послуги з квітня по серпень 2010 року позивач надав на виконання умов договору № 1.

Згідно з приписами ч.ч. 2,5 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Отже, посилання відповідача на закінчення дії договору спростовується рішенням по справі № 12/136/10.

Пунктом 7.1.1. договору № 1 від 17 червня 2009 року, сторони передбачили, що за прострочення терміну платежів згідно п. 3.1 договору стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від несплаченої суми за кожний день прострочення але не більше двох облікових ставок НБУ. При умові несплати суми заборгованості (розрахованої по п. 3.1) на кінець звітного періоду до 5 числа місяця наступного за звітнім, додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків вказаної суми.

Позивач складає окремий рахунок на суму пені та штрафу, який підлягає оплаті відповідачем при черговій оплаті.

На виконання умов договору, відповідачу був виставлений рахунок № 1918 від 09.11.10р. на суму 11232,53 грн. –пені та 23538,81 грн. –штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У зв’язку з простроченням грошових зобов’язань позивачем нараховані за період з 15.05.10р. по 15.09.10р. пеня в сумі 11 232,53 грн. та 10 % штрафу в розмірі 23 538,11 грн., які підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

- розмір пені та штрафу узгоджений сторонами в п.7.1.1 договору;

- однак, враховуючи часткове виконання грошових зобов’язань відповідачем, значну заборгованість населення за надані послуги, суд вважає можливим зменшити розмір пені та штрафу на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, стягнути з відповідача суму пені 5616,27 грн. та 11769,00 грн. –10% штрафу.

Позов в частині нарахованих позивачем за період з 15.05.10р. по 15.09.10р. інфляції в сумі 16 068,22 грн., 3% річних в сумі 2 076,93 грн., які підтверджені розрахунками позивача, підлягають задоволенню повністю на підставі ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Заперечення відповідача не є підставою відмови в позові, але суд врахував клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу), оскільки клопотання заявлене з поважних причин.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судові витрати слід віднести на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства “Шалгіс” (вул. Космонавтів, 56Б, кв. 14, м. Миколаїв, код 23081509) на користь дочірнього підприємства комунального підприємства “Миколаївкомунтранс” “Абонентська служба “Заводський” (вул. Фрунзе, 84, м. Миколаїв, код 36486760) суму 35530,42 грн. (тридцять п’ять тис. п’ятсот тридцять грн. 42 коп.), з яких: 5616,27 грн. –пені, 16068,22 грн. –інфляції, 2076,93 грн. –3 % річних, 11769,00 грн. –10% штрафу, 355,30 грн. –держмита та 158,12 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу.

На суму 5616,27 грн. –пені та 11769,00 грн. –10% штрафу в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

Суддя Т.М.Дубова

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 13.01.2011р.