Рішення № 134956207, 19.03.2026, Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/1349/25

Провадження № 2/197/115/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4471072 від 14.03.2024 у розмірі 26312,50 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що 14.03.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4471072 відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 2500 грн. Строк, на який надається Кредит - 360 днів з 14.03.2024 по 09.03.2025. Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 25.10.2024 року ТОВ "Лінеура Україна" на підставі Договору факторингу № 25/10/2024 за плату відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" набуло право грошової вимоги до Відповідача. Станом на дату укладання Договору факторингу, строк дії Договору № 4471072 від 14.03.2024 року не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" у період з 26.10.2024 року по 09.03.2025 року (135 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4471072 від 14.03.2024 року загальною сумою 26312,5 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 2500 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 14125 грн, нарахованих процентів ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" за 135 календарних днів 8437,50 грн, штрафні санкції 1250 грн.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, представник позивача в судове засідання не з`явилися. В позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. У разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, зокрема шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, про причини своєї неявки не повідомила. Заяв, клопотань від неї не надходило.

Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне рішення, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 березня 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4471072, відповідно дор умов якого Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту - 2500 грн. Строк кредитування 360 днів. Стандартна процента ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 2.5%. Знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом та застосовується на умовах визначених договором. Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний електронним підписом 19021.

Згідно листа ТОВ "Пейтек" вих. № 20241101-5788 від 01.11.2024, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ "Лінеура Україна" 14.03.2024 на суму 2500 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Лінеура Україна" становить 17875 грн, з яких 2500 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1425 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 1250 грн - штрафні санкції.

На підставі договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 укладеного між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" первісний кредитор відступив на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" права вимоги до боржників в том числі за Кредитним договором № 4471072 до ОСОБА_1 .

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал".

Відповідно до умов кредитного договору, строк кредиту 360 днів: з 14.03.2024 року по 09.03.2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 25.10.2024 року №25/10/2024, строк дії Договору № 4471072 від 14.03.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" у період з 26.10.2024 року по 09.03.2025 року (135 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою -2,5%, у сумі 8437,50 грн.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4471072 від 14.03.2024 року загальною сумою 26312,5 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 2500 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 14125 грн, нарахованих процентів ТОВ "Фінтраст Капітал" за 135 календарних днів 8437,5 грн, штрафні санкції 1250 грн.

При розгляді справи, суд керується такими нормами права.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, - це одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 вищевказаного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції, так якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредит у визначений договором строк.

При вирішенні спору судом враховується, що відповідачка отримала кредитні кошти, була повідомленою про умови, правила та відсотки банку, однак належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, що створило заборгованість. Відповідачка відзиву чи заперечень на позов не подавла, тому наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині суми основного боргу, за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти в розмірі 2500 грн у добровільному порядку не повернуті, тож ОСОБА_1 не виконала обов`язок з повернення кредитних коштів і позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів, а відтак в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2500 грн суд вбачає підстави для задоволення позову.

Разом з тим, щодо суми боргу за відсотками, суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України "Про споживче кредитування", якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена ч. 5 згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Суд враховує, що п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону "Про споживче кредитування" передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

З огляду на встановлене, після набрання 24.12.2023 змінами до Закону України "Про споживче кредитування" і по 21.04.2023 застосовується денна процентна ставка не більше 2.5%, з 22.04.2024 по 19.08.2024 - не більше 1.5%, а з 20.08.2024 - не більше 1%.

Судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено 14.03.2024, строк кредитування 360 днів, згідно розрахунку заборгованості з 14.03.2024 по 23.03.2024 товариством нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою, а відтак за вказаний період на вказану кредиту суму підлягає нарахуванню узгоджений розмір відсотків - в розмірі 0,01%, та з 24.03.2024 по 21.04.2024 підлягає нарахуванню узгоджений розмір відсотків за стандартною процентною ставкою в розмірі 2,50%, при цьому сума такого боргу становить 2437,50 грн. Однак, з 22.04.2024 і по 19.08.2024 підлягає нарахуванню розмір відсотків 1,5%, та з 20.08.2024 по 09.03.2025 (останній день дії кредитного договору) підлягає нарахуванню розмір відсотків 1 %, що відповідає вимогам Закону України "Про споживче кредитування", так як узгоджений розмір 2,5 % - є нікчемним. Враховуючи встановлене, за період з 22.04.2024 і по 19.08.2024 підлягає стягненню сума відсотків у розмірі 1,5%*2500= 4500 грн, та за період з 20.08.2024 по 09.03.2025 підлягає стягненню сума відсотків у розмірі 1%*2500=5050 грн, а разом 2437,50+4500+5050=11987,50 грн, та саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. При цьому, суд встановив, що позивач просить 22562,50 грн - відсотків за користування кредитом, однак суд встановив, що такі відсотки рівні 11987,50 грн, а відтак в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 1250 грн, суд зазначає, що п.18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України вказує про те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Вказана норма діє на час виникнення спору, а відтак, у стягненні з відповідача штрафних санкцій слід відмовити.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 14487,50 грн, тобто в частині суми тіла кредиту в розмірі 2500 грн та відсотків за користування останнім в розмірі 11987,50 грн, в іншій частині - відмовлено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що понесені ТОВ "ФК "Фінтраст капітал" витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024; Заявкою № 13451 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; актом № 13451 від 04.12.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року на суму 1000 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, за відсутності заперечень щодо таких витрат від відповідача, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн підлягають стягненню з відповідачки.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжної інструкції № 8289 від 04.12.2025, позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Виходячи з вищенаведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 14487,50 /26312,50*2422,40 = 1333,76 грн.

Керуючись ст.ст. 89, 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 6, 509, 512, 526, 536, 625, 626, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ: 44559822) до ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за кредитним договором № 4471072 від 14 березня 2024 року в розмірі 14487 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 50 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" сплачений судовий збір у розмірі 1333 (одна тисяча триста тридцять три) гривні 76копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення - 19.03.2026.

Суддя М.В. Панчук