Ухвала суду № 134955710, 16.03.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

16.03.2026 Єдиний унікальний номер 205/18533/25

Номер провадження2/205/1479/26

.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача у відкрите судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву, в якій просить закрити провадженні по справі та повернути сплачений судовий збір, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідач у відкрите судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, письмових заяв чи клопотань до суду не надсилав.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Слідуючи принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Таким чином, закриття провадження у справі на підставі відсутності предмету спору буде суперечити закону, оскільки на момент звернення до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі між сторонами існував спір, і був вирішений сторонами добровільно, вже під час розгляду справи в суді.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що відповідачем задоволено майнові вимоги позивача вже після звернення ним до суду з даним позовом, у зв`язку із чим позивач просить закрити провадження у справі.

З урахуванням викладеного, подана позивачем заява про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору підлягає оцінці судом з урахуванням як її змісту так і вказаної вище обставини, а не формального найменування, оскільки суд не пов`язаний правовою кваліфікацією, наданою заявником.

Суд вважає, що за своєю суттю така заява свідчить про відсутність у позивача наміру на подальший судовий захист заявлених вимог у зв`язку з їх фактичним задоволенням відповідачем після відкриття провадження у справі, що фактично є відмовою від позову.

А тому провадження у даній справі слід закрити саме з підстав відмови позивача від пред`явленого позову.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 206, 255, 256 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження по цивільній справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.В. Мовчан