Рішення № 134955650, 09.03.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/12732/25

Провадження № 2/204/1290/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Борсук А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Таран В.І.,

представника відповідача Бровкіної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, про визнання протиправною відмови у приватизації житлового приміщення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, в якій просив: визнати протиправною відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у приватизації житлового приміщення № 402 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради здійснити за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , приватизацію житлового приміщення АДРЕСА_2 . В обґрунтування позову зазначив, що позивач є військовослужбовцем, учасником бойових дій. З 2020 року проживає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно з типовим договором № 402 найму житлового приміщення у гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра від 27 червня 2024 року, Комунальне підприємство «Жилсервіс 5» Дніпровської міської ради в особі директора Карпенка Сергія Сергійовича, що діє на підставі розпорядження Дніпровського міського голови №1-15/9рк від 15.09.2023 з громадянином ОСОБА_1 на підставі ордера на житлове приміщення у гуртожитку комунальної власності територіальної громади м. Дніпра (далі - Гуртожиток) від 27 червня 2024 року серія НА № 80 уклали договір, відповідно до якого останньому надають в користування житлове приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 34,28 кв.м., житловою 25,7 кв.м. 11 липня 2025 року позивачем через Центр надання адміністративних послуг подано заяву та пакет документів для приватизації кімнати № 402, яка знаходиться за вищезазначеною адресою. Листом від 06 серпня 2025 року № 3/16-3768 відповідачу надано відмову у приватизації кімнати АДРЕСА_2 . Усунувши всі вищезазначені недоліки та доповнивши заяву необхідними документами, позивач подав повторно пакет документів відповідачеві. Однак, 27 жовтня 2025 року відповідачем повторно надано відмову у приватизації кімнати АДРЕСА_2 з наступних підстав: копії технічного паспорта на житлове приміщення надані не у повному обсязі (відсутній засвідчений належним чином кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури); відсутні відомості про реєстрацію та документи, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду з 01.01.1993 по 12.02.1996, з 20.02.1997 по 30.05.2002, з 23.11.2004 по 24.02.2005, з 19.05.2009 по 16.09.2009, з 23.06.2020 по 01.07.2024. Документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка, видана органом приватизації за попереднім місцем проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території). Відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради позивач вважає протиправною та такою, що чинить останньому перешкоду у реалізації його права на приватизацію вказаного житлового приміщення. У зв`язку з викладеним позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

09 січня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради позовні вимоги не визнає з огляду на наступне. Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради не оспарювалось право користування спірним майном, так само як і право на приватизацію. Відповідь департаменту спрямована на те, що у разі усунення недоліків, які зазначені в листі від 27.10.2025 №3/16-5298, позивач не обмежений в своєму праві звернутися із заявою ще раз. Окрім того, звертає увагу суду, що документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка, видана органом приватизації за попереднім місцем проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території). З паспорту позивача вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований: з 12.02.1996 по 20.02.1997 - АДРЕСА_4 ; з 30.05.2002 по 09.09.2004 - АДРЕСА_5 ; з 23.11.2004 по 24.02.2005 - Чернівецька обл., с. Рідківці; з 19.04.2005 по 19.05.2009 - Львівська обл., в/м Липники на території в/ч; з 16.09.2009 по 18.06.2020 - АДРЕСА_6 ; з 23.06.2020 - АДРЕСА_7 . Також, відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади №2025/008661201, позивач з 01.07.2024 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Враховуючи вищенаведене, наявні пропуски у реєстрації особи, а саме: з 29.08.1979 по 11.02.1996; з 21.02.1997 по 29.05.2002; з 10.09.2004 по 22.11.2004; з 25.02.2005 по 18.04.2005; з 20.05.2009 по 15.09.2009; з 19.06.2020 по 22.06.2020. Момент виписки за адресою: АДРЕСА_7 документально не підтверджений, а відтак встановити неможливо. Позивач звернувся до департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою про приватизацію, однак документів на підтвердження місць проживання без реєстрації (які необхідні для визначення уповноважених органів приватизації в інших областях та підтвердження невикористання житлових чеків) надано не було. Витяги з послужної картки проходження дійсної військової служби у Збройних Силах України підтверджують місце проходження служби, однак не місце проживання. Враховуючи вищевикладене, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним. Крім того, представник позивача просила поновити строк для подання відзиву на позовну заяву. У зв`язку з викладеним, просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви в повному обсязі (а.с.77-81).

15 січня 2026 року від представника позивача Таран В.І. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Наявні пропуски у реєстрації особи, а саме: з 29.08.1979 по 11.02.1996; з 21.02.1997 по 29.05.2002; з 10.09.2004 по 22.11.2004; 25.02.2005 по 18.04.2005; з 20.05.2009 по 15.09.2009; з 19.06.2020 по 22.06.2020 відрізняються від тих, які зазначені у листі департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 27.10.2025 № 3/16-5298, які, на думку відповідача, і є причиною відмови позивачеві у приватизації житлового приміщення 402 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, послужний список позивача чітко вказує його перебування у певний період часу в тій чи іншій військовій частині, також у матеріалах справи наявний Витяг із Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 14.08.2020 № 238 «Про зарахування на облік для поліпшення житлових умов військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 », яким встановлено зарахувати на облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання у військовій частині НОМЕР_2 Дніпровського гарнізону датою 19.04.2005 року в загальну чергу, датою 03.12.2015 року в першочергову чергу (учасник бойових дій та несення бойового чергування), датою 12.08.2020 року на облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею) старшого офіцера розвідувально-інформаційного відділу військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 . Згідно із Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим Постановою кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (зі змінами), у разі коли особа, місце проживання якої задекларовано/зареєстровано, декларує або реєструє нове місце проживання з одночасним зняттям з попереднього місця проживання (перебування), заява про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання не подається. При цьому внесення змін до реєстру територіальної громади за попереднім місцем проживання здійснюється на підставі повідомлення органу реєстрації про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи із зазначенням дати зняття з місця проживання. Ураховуючи вищевказане, у позивача відсутні відомості про зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_7 у зв`язку з нормами чинного законодавства України. Додатково звертає увагу, що позивачеві, як військовослужбовцю, Дніпровським міським головою у 2024 році було видано сертифікат на отримання квартири по АДРЕСА_1 та ордер на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади м. Дніпра серія НА № 80 від 27.06.2024 року, виданий на підставі розпорядження департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 20.06.2024 № 17. Ордер на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади м. Дніпра серія НА № 80 від 27.06.2024 року, виданий на підставі розпорядження департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 20.06.2024 № 179, був виданий на підставі наданого пакету документів, який є аналогічним із переліком документів для приватизації житлового приміщення у гуртожитку, і під час подання цих документів питань у відповідача до позивача не було. (а.с. 89-91).

22 січня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшли заперечення ( на відповідь на відзив), в яких зазначено, що основними нормативно-правовими актами, які регламентують питання приватизації житла, є Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 25.07.2018.; Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 за №396 (із змінами); «Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», затверджені постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 за № 470. Вказує, що відповідь на відзив не містить жодного нового доказу, який би підтверджував подання позивачем повного пакета документів, необхідного для прийняття рішення про приватизацію. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлює імперативну заборону повторної безоплатної приватизації. З метою забезпечення дотримання цієї заборони орган приватизації зобов`язаний перевірити, чи не було реалізовано таке право раніше. Єдиним передбаченим законом механізмом такої перевірки є отримання довідок від органів приватизації за попередніми місцями проживання громадянина. За відсутності підтверджених відомостей про реєстрацію місця проживання у певні періоди така перевірка є об`єктивно неможливою. Окремо зазначає, що фактично позивач просить суд не перевірити законність відмови, а замінити встановлений законом порядок приватизації судовим розсудом, що суперечить засадам правової держави та принципу поділу влад (а.с.97-102).

23 січня 2026 року від представника відповідача Бровкіної М.І. до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з огляду на наступне. Справу, що розглядається, не можна віднести до категорії складних, оскільки вона має типовий характер, не пов`язана з проведенням експертиз, дослідженням значного обсягу доказів чи участю представника позивача у великій кількості судових засідань. Заявлений розмір витрат у сумі 40 000 грн. є явно завищеним та таким, що не відповідає принципу розумності та співмірності судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду детального опису виконаних адвокатом робіт, розрахунку часу, витраченого на підготовку процесуальних документів, а також обґрунтування необхідності саме такого обсягу правничої допомоги для розгляду даної справи. Відсутні докази того, що заявлена сума витрат прямо пов`язана з конкретними процесуальними діями у цій справі та є об`єктивно необхідною. Також звертає увагу суду на те, що саме відсутність у позивача необхідних документів, а не дії чи бездіяльність відповідача, стала причиною виникнення спору та звернення за правничою допомогою, що виключає можливість покладення на Департамент обов`язку компенсувати відповідні витрати. У зв`язку з викладеним, просила суд не покладати на відповідача тягар у вигляді компенсації судових витрат понесених позивачем у зв`язку зі зверненням до суду (а.с. 111-116).

Позивач та представник позивача Таран В.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Бровкіна М.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 27 червня 2024 року ОСОБА_1 видано ордер на житлову площу в гуртожитку комунальної власності територіальної громади м. Дніпра серії НА №80, на право зайняти зі складом родини 1 особа жилої площі 25,7 кв.м. в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 на постійний строк (а.с. 22). Ордер виданий на підставі розпорядження департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 20 червня 2024 року № 179.

На підставі вказано ордера, 27 червня 2024 року між КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (далі Наймодавець) та ОСОБА_1 (надалі Наймач) укладено типовий договір найму житлового приміщення у гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпра № 402 (а.с. 38-39), відповідно до якого наймодавець надає наймачу і членам його родини в користування житлове приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 . Житлове приміщення складається з: окремої кімнати (квартири), загальною площею 34,28 кв.м.; житловою площею 25,7 кв.м.

З 01 липня 2024 року ОСОБА_1 зареєстрований у вказаному житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з реєстру Дніпровської територіальної громади № 2025/008661201 від 30 червня 2025 року (а.с. 28) та довідкою про реєстрацію місця проживання громадян зареєстрованих у жилому приміщенні (кімнаті, кімнатах) у гуртожитку від 09 жовтня 2025 року № 700, виданою КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (а.с. 21).

Позивач ОСОБА_1 у власності не має іншого житла, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29 червня 2025 № 433346120 (а.с. 32).

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з заявою стосовно приватизації житлового приміщення 402 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , а також надав необхідний пакет документів.

Однак, за вих. № 3/16-3768 від 06 серпня 2025 року Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради на ім`я ОСОБА_1 було надано відповідь, в якій зазначено наступне. Відповідно до ч. 15 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку» - проживання у гуртожитку протягом тривалого часу - проживання у гуртожитку постійно сукупно п`ять і більше років. Вимога щодо проживання у гуртожитку протягом тривалого часу не поширюється на членів сім`ї громадянина, якому видано ордер на жилу площу в гуртожитку та який є основним наймачем жилого приміщення в гуртожитку, а також на мешканців гуртожитків, які на правових підставах були вселені у гуртожиток, фактично проживали в гуртожитку сукупно не менше одного року та стали учасниками антитерористичної операції у складі Збройних Сил України, Національної гвардії України, органів внутрішніх справ України та інших військових формувань, створених відповідно до закону, та добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Для підтвердження цього факту необхідно надати довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції для розгляду питання приватизації житлового приміщення у гуртожитку. Додатково повідомили, що в поданому пакеті документів: довідка № 405 від 30.06.2025 про реєстрацію місця проживання громадян зареєстрованих у жилому приміщенні (кімнаті, кімнатах) у гуртожитку оформлена неналежним чином; не надано оформлені належним чином (у двох примірниках) копії технічного паспорта на житлове приміщення; форма первинної облікової документації №028/0 «Консультаційний висновок спеціаліста» з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз оформлена неналежним чином; відсутні відомості про реєстрацію та документи, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду всіх членів родини у період з 01.01.1993 по теперішній час. Документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка, видана органом приватизації за попереднім місцем проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території). Підставою у відмові надання адміністративної послуги є ненадання необхідних документів у повному обсязі.

15 жовтня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою щодо приватизації житлового приміщення (зв. бік а.с.21).

Листом № 3/16-5298 від 27 жовтня 2025 року Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради було повторно надано відмову у приватизації кімнати АДРЕСА_2 , з наступних підстав: копії технічного паспорта на житлове приміщення надані не у повному обсязі (відсутній засвідчений належним чином кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури); відсутні відомості про реєстрацію та документи, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду з 01.01.1993 по 12.02.1996, з 20.02.1997 по 30.05.2002, з 23.11.2004 по 24.02.2005, з 19.05.2009 по 16.09.2009, з 23.06.2020 по 01.07.2024 (а.с. 20).

У статті 4 ЦПК України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 наполягав на тому, що відмова Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у здійсненні приватизації займаного позивачем житлового приміщення № 402 за адресою: АДРЕСА_1 , чинить останньому перешкоду у реалізації його права на приватизацію вказаного житлового приміщення.

У статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відмовляючи в наданні адміністративної послуги щодо приватизації житлового приміщення № 402 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , Управління житлового господарства Дніпровської міської ради підставою відмови у наданні адміністративної послуги зазначило ненадання необхідних документів у повному обсязі та посилалось, зокрема, на те, що копії технічного паспорта на житлове приміщення надані не у повному обсязі (відсутній засвідчений належним чином кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури).

Так, стаття 9 Житлового кодексу України визначає, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені в Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII від 19 червня 1992 року.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (ч. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», а також заборона приватизувати конкретне приміщення (частина 4 статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 року № 396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404 (далі Положення № 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації, а саме: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі. Громадяни, які проживають у гуртожитку, крім документів, визначених у цьому пункті, до заяви також додають: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла; копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла; форму первинної облікової документації № 028/о «Консультаційний висновок спеціаліста» з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз.

Позивач при зверненні до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з заявою про приватизацію нерухомого майна, подав всі необхідні документи, в тому числі надав і технічний паспорт на житлове приміщення, як то вимагає п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Неналежне, на думку відповідача, надання копій технічного паспорта на житлове приміщення не у повному обсязі (відсутній засвідчений належним чином кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури), не може бути підставою для відмови особі у приватизації житла за наявності для цього передбачених законом підстав, оскільки надання копій таких документів пунктом 18 Положення № 396 не передбачено.

Враховуючи викладене, відмова Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в наданні адміністративної послуги щодо приватизації квартири з підстави, що копії технічного паспорта на житлове приміщення надані не у повному обсязі (відсутній засвідчений належним чином кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних зі створенням об`єктів архітектури), є неправомірною та такою, що порушує право позивача на набуття права власності на житло у встановленому законом порядку.

Крім того, відмовляючи у наданні адміністративної послуги щодо приватизації житлового приміщення № 402 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , Управління житлового господарства Дніпровської міської ради ще однією підставою відмови у наданні адміністративної послуги зазначило те, що в поданому ОСОБА_1 пакеті документів відсутні відомості про реєстрацію та документи, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду з 01.01.1993 по 12.02.1996, з 20.02.1997 по 30.05.2002, з 23.11.2004 по 24.02.2005, з 19.05.2009 по 16.09.2009, з 23.06.2020 по 01.07.2024.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація житлового фонду здійснюється шляхом його відчуження на користь громадян України у спосіб безоплатної передачі їм квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 кв.м. загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 кв.м. на сім`ю.

Згідно зі ст. 5 вищезазначеного Закону, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра. Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра.

Отже, для приватизації державного житлового фонду житлові чеки вважаються використаними повністю, якщо у власність наймача і кожного члена його сім`ї безоплатно передано з державного житлового фонду загальну площу квартири (будинку) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю. Так само житловий чек є використаним у повному обсязі один раз, якщо його залишок після безоплатної приватизації житла, площа якого менша санітарної норми, використано для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду або весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Таким чином, тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду».

Житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Довідка про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду необхідна для підтвердження невикористаного повністю або частково права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до п. 20 Положення документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).

З паспорту позивача вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований: з 12 лютого 1996 року по 20 лютого 1997 року - АДРЕСА_4 ; з 30 травня 2002 року по 09 вересня 2004 року - АДРЕСА_5 ; з 23 листопада 2004 року по 24 лютого 2005 року - Чернівецька область, с. Рідківці; з 19 квітня 2005 року по 19 травня 2009 року - Львівська область, в/м Липники на території в/ч; з 16 вересня 2009 року по 18 червня 2020 року - АДРЕСА_6 ; з 23 червня 2020 року - АДРЕСА_7 (а.с.33-35).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки виданої Харківським військовим університетом № 201, ОСОБА_1 за час проходження військової служби з 1996 року по 01.08.2001 року житловою площею не забезпечувався, мешкав в гуртожитку холостяків Харківського військового університету (зв. бік а.с. 11).

Згідно довідки від 23 вересня 2004 № 157 року, виданої Стрийською квартирно-експлуатаційною частиною району Міністерства оборони України, ОСОБА_1 в м. Стрий Львівської області за період з 30 липня 2001 року по 08 вересня 2004 року квартирним органом Міністерства оборони України не забезпечувався (а.с. 12).

З довідки виданої квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України від 28 квітня 2010 року № 18 вбачається, що ОСОБА_1 в Чернівецькому гарнізоні за період служби у в/ч НОМЕР_3 з 23 липня 2004 року по 03 березня 2005 року житловою площею не забезпечувався, на квартирному обліку не перебував (зв. бік а.с. 12).

З листа квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Міністерства оборони України від 22 червня 2012 року № 2129 вбачається, що останній підтверджує факт видачі ОСОБА_1 довідки № 76 від 17 листопада 2010 року про незабезпеченість житловою площею на час проходження служби у Львівському гарнізоні з 03 березня 2005 року по 03 квітня 2009 року (а.с. 13).

Згідно листа від 06 липня 2012 року №1319 на особисту заяву гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , КП «БТІ» м. Краматорська повідомляють, що за даними КП «БТІ» за ними не зареєстрована квартира і житловий будинок в м. Краматорську Донецької області. На період з 01 вересня 1993 року за ними не відчужувалося житло в м. Краматорську Донецької області (зв. бік а.с. 13).

Відповідно до довідки відділу обліку та розподілу житлової площі Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської ради від 26 червня 2012 року № 06/36-3/94, ОСОБА_1 з сім`єю: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не перебувають на квартирному обліку за місцем проживання у виконкомі Краматорської міської ради (а.с. 14).

З довідки виданої АТ «Ощадбанк» за вих. № 4865 від 06 грудня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 , що мешкав за адресою: АДРЕСА_4 у списках на приватизацію житла значиться за даною адресою. Майновий сертифікат використав в повному обсязі. Житловий чек на приватизацію у м. Краматорську не використовував. ОСОБА_4 у списках на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_4 не значиться. Житловий чек на приватизацію у м. Краматорську не використовувала. ОСОБА_5 у списках на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_4 не значиться. Житловий чек на приватизацію у м. Краматорську не використовувала.

З довідки виданої філією Чернівецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» від 23 лютого 2018 року за № 122.22-10/02/18096/2018-25/Вих вбачається, що громадянин ОСОБА_1 у безкоштовній приватизації житла за адресою: АДРЕСА_8 , участі не брав. Свої житлові чеки використав на суму 0,00 грн. Сума невикористаних житлових чеків складає 4,20 грн. (зв. бік а.с. 25).

02 березня 2018 року філією Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» від за № 16-49/400 видано довідку на ім`я ОСОБА_1 про те, що у списках громадян для використання коштів приватизаційних депозитних рахунків за номінальною вартістю житлового чека, за адресою: АДРЕСА_5 , не числиться (а.с. 26)

Крім того, філією Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» 02 березня 2018 року за № 16-43/399 видано довідку на ім`я ОСОБА_1 про те, що у списках громадян для використання коштів приватизаційних депозитних рахунків за номінальною вартістю житлового чека, за адресою: Пустомитівський район, с. Липники, на території військової частини, не числиться (зі. бік а.с.26).

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 46391 від 01 листопада 2019 року, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 з 16 вересня 2009 року (а.с.15), що також підтверджується відміткою в паспорті громадянина України, відповідно до якого ОСОБА_1 знято з реєстрації місця проживання 18 червня 2020 року.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи за вих. № 02.3-24/6932 від 25 червня 2020 року наданої відділом формування та ведення реєстру територіальної громади департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 з 23 червня 2020 року (а.с. 16), що також підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію від 15 липня 2020 року № 205, виданою військовою частиною НОМЕР_2 Міністерства оборони України (зв. бік а.с.17).

З довідки про забезпечення житлом від 15 липня 2020 року № 205, яка видана квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганська Міністерства оборони України, вбачається, що ОСОБА_1 під час проходження служби у Донецькому гарнізоні військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_4 не отримав жиле приміщення (постійне, службове, штатно-посадове, гуртожиток). Утримувану площу не утримує. Житлом за рахунок МО України в період з 03 квітня 2009 року по 22 червня 2020 року не забезпечувався (а.с.17).

Також, 08 липня 2025 року за № 224072/104.40/0271-17-2025 філією Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1 видано довідку про те, що Списки на приватизацію за адресою проживання: АДРЕСА_6 в Банк не надходили (а.с.27).

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання громадян зареєстрованих у жилому приміщенні (кімнаті, кімнатах) у гуртожитку від 09 жовтня 2025 року № 700, за відомостями КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради у кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрований та постійно мешкає ОСОБА_1 . Дата реєстрації - 01 липня 2024 року (а.с.21).

З листа КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 09 вересня 2025 року за № 959 вбачається, що станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі відомості щодо права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_3 , за гр. ОСОБА_1 , або за будь-якою іншою особою, відсутні. Реєстрація права власності та балансової належності на будівлю гуртожитку літ. 5-А за адресою: АДРЕСА_1 , в яку увійшло житлове приміщення № 402. Станом на 31 грудня 2012 року не проводилось. Згідно матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 , на дату останньої інвентаризації, проведеної 03 квітня 2024 року, відомості про наявність самочинного переобладнання житлового приміщення № 402, відсутні (зв. бік. а.с.22).

12 вересня 2025 року Департаментом економіки та управління активами Краматорської міської ради ОСОБА_1 надано довідку в тому, що він за період проживання: з 12 лютого 1996 року по 20 лютого 1997 року за адресою: АДРЕСА_4 , з 16 вересня 2009 року по 18 червня 2020 року за адресою: АДРЕСА_6 , участі у приватизації житлового фонду не приймав (зв. бік а.с.28).

Крім того, 22 вересня 2025 року за № 2219 Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» видано довідку ОСОБА_1 про те, що згідно даних технічного архіву Стрийського міжрайонного БТІ станом на 31 грудня 2012 року за громадянином ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 не зареєстровано (а.с.30).

Також, 02 жовтня 2025 року за № 3947 Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» видало довідку про те, що згідно архівних даних Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» станом на 29 грудня 2012 року реєстрацію права власності за ОСОБА_1 за адресою: в/м Липники, Львівського (Пустомитівського) району, Львівської області бюро не здійснювало (а.с.29).

Надаючи оцінку зазначеним вище доказам, суд зазначає, що позивачем належним чином виконано приписи п. 18 Положення № 396 щодо надання документів, що підтверджують невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, оскільки за усіма попередніми місцями свого проживання, позивач отримав та надав відповідачу відповідні довідки про те, що житлові чеки ним не використані.

При вирішенні даної справи суд виходить з того, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією та законами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, наявність або відсутність реєстрації місця проживання у позивача, у періоди пов`язані зі зміною його місця проживання, не можуть бути умовою для реалізації права позивача на приватизацію житла.

Підсумовуючи наведене суд констатує, що відсутність відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , а також документів, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду у періоди з 01.01.1993 по 12.02.1996, з 20.02.1997 по 30.05.2002, з 23.11.2004 по 24.02.2005, з 19.05.2009 по 16.09.2009, з 23.06.2020 по 01.07.2024, тобто у періоди, коли позивач змінював місце свого проживання та деякий час не реєстрував своє нове місце проживання, не можуть бути підставою для відмови позивачу у приватизації займаного ним житлового приміщення, оскільки необхідність надання таких документів приписами Положення № 396 не передбачена.

Враховуючи викладене, відмова Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в наданні адміністративної послуги щодо приватизації квартири з тієї підстави, що в пакеті документів відсутні відомості про реєстрацію та документи, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду з 01.01.1993 по 12.02.1996, з 20.02.1997 по 30.05.2002, з 23.11.2004 по 24.02.2005, з 19.05.2009 по 16.09.2009, з 23.06.2020 по 01.07.2024, є неправомірною та такою, що порушує право позивача на набуття права власності на житло у встановленому законом порядку.

Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» на органи приватизації покладено обов`язок дотримуватись виконання законодавства під час проведення приватизації громадянами житла.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (частина перша статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Суд зазначає, що рішення відповідача про відмову позивачу в оформленні передачі у приватну власність та приватизації квартири, прийняте неправомірно, без врахування норм законодавства, та порушує право позивача на отримання житла у власність.

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у приватизації житлового приміщення № 402 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо наведених у відзиві на позовну заяву посилань представника відповідача на те, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, то такі твердження представника позивача суд до уваги не бере та відхиляє. Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16, від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц.

Таким чином, суд вважає за потрібне зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради здійснити за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , приватизацію житлового приміщення № 402 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , а отже позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині також підлягають задоволенню.

Оцінюючи у сукупності усі інші докази та аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими та безпідставними.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу у вказаній справі надавала адвокат Таран Валентина Ігорівна, що підтверджується Договором про надання правничої допомоги № 2018 від 29 жовтня 2025 року, укладеним між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС» (а.с.136), та ордером про надання правничої допомоги від 26 листопада 2025 року серії АЕ № 1448639 (а.с.135)

Того ж дня, тобто 29 жовтня 2025 року, між сторонами підписано Специфікацію до договору про надання правової допомоги № 2018 від 29 жовтня 2025 року, відповідно до якої на виконання п. 1.1., 3.1. договору, сторони погодили наступний перелік послуг з надання правової допомоги, їх вартість та порядок розрахунків: супровід судового процесу про визнання права на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_3 ; 14 000,00 грн. сплачується клієнтом в момент підписання Специфікації, 13 000,00 грн. сплачується клієнтом до 24 листопада 2025 року, 13 000,00 грн. сплачується клієнтом до 24 жовтня 2025 року. До вартості послуг включено лише 3 судових засідання. Кожне наступне засідання сплачується клієнтом окремо із розрахунку 2 500,00 грн. за одне судове засідання (зв. бік а.с. 136).

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

11 лютого 2026 року між ОСОБА_1 як замовником та Адвокатським бюро Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС» як виконавцем було підписано Акт надання послуг № 28 в якому зазначено, що виконавцем були надані наступні роботи (надані такі послуги): адвокатські послуги з надання правової допомоги. Загальна вартість робіт (послуг) склала 40 000,00 грн. Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (послуг) не має (а.с. 137).

Позивач дійсно отримав правову допомогу від Адвокатського бюро Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС», а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

При цьому, суд зауважує, що в Акті надання послуг № 28 від 11 лютого 2026 року сторонами не визначений загальний час, витрачений адвокатом на надання зазначених в ньому послуг, що позбавляє суд можливості врахувати реальний обсяг витраченого адвокатом часу при визначенні вартості таких послуг, їх реальності та необхідності.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У своєму клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач просив взагалі відмовити у стягненні з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, заявлений розмір витрат у сумі 40 000 грн. є явно завищеним та таким, що не відповідає принципу розумності та співмірності судових витрат.

Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 40 000,00 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, вартість адвокатських послуг з надання правової допомоги є очевидно завищеними та такими, що не відповідають складності виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, беручи до уваги письмові заперечення відповідача щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги немайнового характеру були судом задоволені та позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (по 1 211,20 грн. за кожну позовну вимогу немайнового характеру).

На підставі ст. 47 Конституції України, ст. 15, 16, 345 Цивільного кодексу України, ст. 9, 58 Житлового кодексу України, ст. 3, 5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п. 17, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 року № 396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404, та керуючись ст.ст. 4, 81, 82, 133, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, про визнання протиправною відмови у приватизації житлового приміщення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у приватизації житлового приміщення № 402 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради здійснити за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , приватизацію житлового приміщення АДРЕСА_2 .

Стягнути з Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 16, ЄДРПОУ 38114671) на користь держави судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок).

Стягнути з Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 16, ЄДРПОУ 38114671) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень, 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез