Вирок № 134954207, 19.03.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/2345/26

Провадження № 1-кп/243/641/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000746 від 16.07.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Слов`янська Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не маючого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Відповідно до ст. ст. 2, 65, 68, 73 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.07.1997 № 3-зп зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.

Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

До участі у військовій агресії РФ проти України керівництвом окупаційної адміністрації РФ задіяно створені на тимчасово окуповані території Донецької області не передбачені законом збройні формування.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено та на даний час діє.

Розуміючи всі вище наведені обставини, громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.06.2025 діючи умисно, всупереч інтересам держави України, в умовах воєнного стану, з особистих мотивів, перебуваючи за місцем свого постійного проживання в м. Слов`янськ Краматорського району Донецької області на власному каналі із назвою « ОСОБА_7 » ідентифікатор « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відеохостингу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » розмістив відеоролик із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на якому зафіксовано місце стоянки автотранспорту Сил оборони України, із можливістю ідентифікації розташування на місцевості, в АДРЕСА_3 , при цьому така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.

В подальшому громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.06.2025, діючи умисно, всупереч інтересам держави України, в умовах воєнного стану, з особистих мотивів, перебуваючи за місцем свого постійного проживання в м. Слов`янськ Краматорського району Донецької області на власному каналі із назвою « ОСОБА_7 » ідентифікатор « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відеохостингу «YouTube» розмістив відеоролик із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 », на якому зафіксовано місце стоянки автотранспорту Сил оборони України, із можливістю ідентифікації розташування на місцевості, в АДРЕСА_4 , поблизу будівлі 30, при цьому, така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 114-2 КК України, тобто поширення інформації про переміщення та розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.

18.03.2026 між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22025050000000746 від 16.07.2025, та ОСОБА_4 , за участю захисника, адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. ст. 468, 468, 472 КПК України.

Згідно з наданою суду угодою про визнання винуватості, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відповідно до класифікації злочинів за ст. 12 КК України, внаслідок якого шкода завдана лише державним та суспільним інтересам, повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину та зобов`язується:

- беззастережно визнати обвинувачення у судовому провадженні;

- сприяти здійсненню досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження № 22026051000000140 від 12.03.2026 стосовно відомого йому мешканця міста Краматорськ Донецької області, який причетний до вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, а також надати відповідні свідчення під час розгляду обвинувального акту у судових засіданнях;

- добровільно передати грошові кошти у сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень, як благодійний внесок на потреби Збройних сил України, отримувач: Центр спеціального призначення «Омега» НГУ (в/ч 3073), ЄДРПОУ 44709450, МФО: 820172, зарахувавши їх на офіційний спеціальний рахунок: UA988201720313201001302060006, в ДКСУ м. Київ, не пізніше 30 днів з дня ухвалення вироку.

Під час укладання угоди враховано, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому та негативно відноситься до скоєного, під час досудового розслідування та судового розгляду сумлінно виконував свої процесуальні обов`язки.

Крім того, ОСОБА_4 здійснив добровільний благодійний внесок на потреби Збройних сил України у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень.

При визначенні узгодженої міри покарання враховано наявність обставин, що пом`якшують покарання, дані про особу ОСОБА_4 , який є особою, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв`язки за місцем мешкання, а також відсутність тяжких наслідків від вчиненого, що у сукупності дає підстави для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Вказана угода не порушує права та інтереси інших осіб.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду беззастережно визнав свою винуватість у поширенні інформації про переміщення та розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчиненому в умовах

Між сторонами зазначеної угоди узгоджено покарання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 114-2 КК України - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

При цьому, сторони погоджуються, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

При узгоджені міри покарання врахована мета покарання, визначена ст. 50 КК України, яке має на меті не лише покарати засуджену особу, а й слугуватиме її виправленню, запобігання вчиненню злочину нею та іншими особами.

Речовий доказ: системний блок із наклейкою з номером 20595Е8000379, - конфіскувати в дохід держави на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.

Долю інших речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 із запропонованим видом та мірою покарання, а також із визначеними в угоді зобов`язаннями, погодився, про що свідчить його підпис в укладеній угоді.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою провину, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, розкаявся, просив затвердити угоду про визнання винуватості, зобов`язався виконати визначені угодою зобов`язання щодо сприяння ним здійсненню досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження № 22026051000000140 від 12.03.2026, а також зобов`язався добровільно передати на користь Збройних Сил України грошові кошти в сумі 40 000,00 грн.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання з`ясував у обвинуваченого, чи цілком він розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також він має такі права:

- мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;

- мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;

- допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Суд роз`яснив ОСОБА_4 наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, а також вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Сторони просять затвердити угоду про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні в тому числі щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією). (п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України)

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, яке, згідно з ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана лише державним та суспільним інтересам.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд також зважає на той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив свій намір виконати зобов`язання, визначені укладеною угодою про визнання винуватості, в повному обсязі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що укладення цієї угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, і що угода відповідає вимогам закону і вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 , і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України, враховуючи відомості, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 (раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, одружений, утриманців не має, має стійкі соціальні зв`язки за місцем мешкання), суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 23.01.2026, слід скасувати, а ОСОБА_4 - звільнити з-під варти негайно.

При цьому, ОСОБА_4 , на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк відбування покарання слід зарахувати строк попереднього ув`язнення, а саме - з 21.01.2026 по 19.03.2026, з розрахунку - один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати відсутні.

Речовий доказ, а саме - системний блок з наліпкою з номером 20595Е8000379, - підлягає спеціальній конфіскації на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.

Долю решти речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 18.03.2026, укладену на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22025050000000746 від 16.07.2025, та ОСОБА_4 , за участю захисника, адвоката ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Застосувати ст. ст. 75, 76 КК України та у відповідності із цими статтями кримінального закону звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного цим вироком, з випробуванням на строк 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає зобов`язання: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Соборного районного суду м. Дніпра від 23.01.2026, - скасувати, звільнивши ОСОБА_4 з-під варти негайно.

Зарахувати ОСОБА_4 , на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення, а саме - з 21.01.2026 по 19.03.2026, з розрахунку - один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Долю речових доказів вирішити наступним чином:

-системний блок з наліпкою з номером 20595Е8000379, - конфіскувати в дохід держави на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України;

-системний блок ASUS та мобільний телефон Redmi Note 10 Pro, ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , з двома SIM-картами, - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, а саме:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором - виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1