Рішення № 13495356, 17.01.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.11                                                                                           Справа№ 3/206(10)

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Крю”, м. Київ

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Західно-Української Торгової Компанії „В.І.С.А.”, м. Миколаїв

Про стягнення 158480,23 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Олексів Н.М. - представник

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Крю” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Західно-Української Торгової Компанії „В.І.С.А.” про стягнення 158480,23 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.12.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 22.12.2010 р. В зв’язку з неявкою сторін розгляд справи було відкладено на 17.01.2011 р.

В судовому засіданні 17.01.2011 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з мотивів наведених в позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні, просила задоволити уточнені позовні вимоги та стягнути з відповідача 131605,00 грн. - основного боргу, 13575,14 грн. - пені, 9492,56 грн. –інфляційних втрат та 3807,53 грн. –трьох відсотків річних.

          Відповідач в судові засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 17.01.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

02.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідністю „Гран Крю” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Західно-Українською Торговою Компанією „В.І.С.А.” було укладено Договір № 323, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, систематично поставляти Покупцю визначений цим Договором товар: продукцію виноробної та лікеро-горілчаної групи, продовольчі та супутні товари, а покупець зобов’язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати названий товар та оплачувати його.

На виконання умов договору позивач протягом 2008-2009 років відповідно до замовлень відповідача поставляв йому обумовлений Договором товар згідно видаткових накладних (належно завірені копії в матеріалах справи, а.с.20-47, Том І). Однак відповідач свої договірні зобов’язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, заборгувавши позивачу 131605,00 грн.

Позивачем 27.04.2010 р. була направлена претензія про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день подання позову, основна заборгованість відповідача перед позивачем складала 131605,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 9492,56 грн. та три відсотки річних в сумі 3807,53 грн. Крім цього, відповідно до п.8.2 Договору позивачем нарахована пеня, яка не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення та становить 13575,14 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору № 323 від 02.08.2008 року позивач протягом 2008-2009 років відповідно до замовлень відповідача поставляв ТзОВ „Західно-Українській Торговій Компанії „В.І.С.А.” продукцію виноробної та лікеро-горілчаної групи, продовольчі та супутні товари, що підтверджується видатковими накладними (належно завірені копії в матеріалах справи, а.с.20-47, Том І).

Відповідно до п. 1.1., п. 5.1. Договору № 323 від 02.08.2008 року Покупець зобов’язувався оплачувати отриманий Товар після його реалізації, кожні сім днів.

Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 7 статті 182 ГК України встановлено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В п. 11.1 Договору № 323 від 02.08.2008 р. передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 01.08.2009 р.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання щодо оплати поставленого товару відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 131605,00 грн. за отриманий товар, які підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 3807,53 грн. та інфляційні втрати в розмірі 9492,56 грн. підлягають до стягнення.

Відповідно до п.8.2. Договору № 323 від 02.08.2008 року в разі порушення термінів сплати або поставки Товарів, передбачених цим договором винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі 0,5 % від вартості непоставленого товару або простроченої суми оплат за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ. Таким чином, нарахована позивачем пеня, яка не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, у розмірі 13575,14 грн. підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи вище викладене та відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 1584,80 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82-85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Уточнені позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Західно-Українська Торгова Компанія „В.І.С.А.” (81600, Львівська область, м. Миколаїв, вул. Львівське шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ 20791989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Крю” (04060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 24-А, код ЄДРПОУ 33194422) –131605,00 грн. – основного боргу, 9492,56 грн. –інфляційних втрат, 3807,53 грн. –трьох відсотків річних, 13575,14 грн. –пені, 1584,80 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.01.2011 року.

Суддя