Ухвала суду № 134953012, 17.03.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

___________________

Провадження 2/760/6782/26

В справі 760/30661/25

У Х В А Л А

І. Вступна частина

17 березня 2026 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.

представника Відповідача-1 - Кирилюка Є.С.

представника Відповідача-2 - Проскурякової Н.А.

розглянув у судовому засіданні в залі суду заяву представника Служби безпеки України про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві, Служби безпеки України про звільнення майна з-під арешту.

ІІ. Описова частина

В провадженні судді Солом`янського районного суду міста Києва Коробенка С.В. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - Відповідач-1), Служби безпеки України (далі - Відповідач-2, СБУ) про звільнення майна з-під арешту. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить звільнити з-під арешту належне йому майно, арешт на яке було накладено постановами старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 Управління Головного слідчого управління СБ України від 01.08.2011, 16.08.2011 та 25.08.2011 у рамках кримінальної справи № 625. Зазначає, що 05.10.2015 кримінальне провадження № 22013000000000275 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, однак арешт на його майно скасовано не було, чим порушується його право власності на мирне володіння майном.

31.12.2025 представником Відповідача-2 подано заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, в якій зазначено, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Обґрунтовуючи заяву, представник Відповідача-2 посилається на те, що арешт на майно Позивача був накладений у межах кримінального провадження, кримінальне провадження закрито за правилами КПК України 2012 року, а тому питання про скасування арешту підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства - шляхом звернення до слідчого судді з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України 2012 року. На думку Відповідача-2, цивільний спір між сторонами відсутній, а юрисдикція цивільних судів на відповідні правовідносини не поширюється.

Представник Позивача подав заперечення на заяву про закриття провадження, в яких просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема на постанову від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19.

Представники Відповідачів у судовому засіданні підтримали клопотання про закриття провадження.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Відповідачів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про закриття провадження, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що арешт на майно Позивача було накладено постановами старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 Управління Головного слідчого управління СБ України від 01.08.2011, 16.08.2011 та 25.08.2011 у рамках кримінальної справи № 625, тобто за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, який був чинним на момент вчинення відповідних процесуальних дій. Надалі матеріали кримінальної справи № 625 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.11.2013 за №22013000000000275, а 05.10.2015 кримінальне провадження закрито постановою слідчого слідчого управління ГУМВС України в місті Києві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Водночас ані слідчим, ані прокурором не було вирішено питання про скасування арештів, накладених на майно Позивача під час досудового розслідування.

Ключовим для вирішення питання про юрисдикцію цього спору є встановлення того, за правилами якого процесуального закону було накладено арешт на майно Позивача, а не те, за яким процесуальним законом було закрито кримінальне провадження. Арешт на майно Позивача було накладено за правилами КПК України 1960 року - на підставі ст. 126 цього Кодексу. Ця обставина є визначальною для вирішення питання про порядок скасування такого арешту.

Відповідно до п. 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року запобіжні заходи, арешт майна, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Положеннями КПК України 1960 року передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про закриття кримінальної справи (ч. 1 ст. 214 КПК України 1960 року), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (ч. 6 ст. 126 КПК України 1960 року). Тобто КПК України 1960 року не встановлював механізму виправлення помилки слідчого чи прокурора, які не скасували арешт одночасно із закриттям кримінальної справи. Способів захисту права власника, порушеного внаслідок неприйняття після припинення кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, цей Кодекс не передбачав.

Розгляд відповідного клопотання за правилами кримінального судочинства фактично вимагав би повторного порушення кримінальної справи, що є недопустимим з точки зору захисту прав та законних інтересів Позивача, оскільки початок нового розслідування додатково зумовить правову невизначеність у зв`язку з повторенням ризиків офіційної констатації злочинної поведінки особи і таким чином призведе до погіршення її правового становища.

Після закриття кримінальної справи відповідне втручання у право власності Позивача фактично набуває свавільного характеру. Заінтересована особа правомірно розраховує на припинення такого втручання. Такі правомірні очікування ґрунтуються на закріпленому у ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод головному обов`язку держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність, утверджувати й забезпечувати права і свободи та надавати людині ефективний засіб їх юридичного захисту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) сформулювала висновок про те, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Водночас питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому ст. 174 КПК України 2012 року.

Тобто Велика Палата Верховного Суду чітко розмежувала два випадки: якщо арешт накладено за КПК 1960 року - спір розглядається за правилами цивільного судочинства; якщо арешт накладено за КПК 2012 року - питання вирішує слідчий суддя. У даній справі арешт накладено саме за правилами КПК 1960 року, а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 766/21865/17, від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц, від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11, а також у постанові Верховного Суду від 17.03.2023 у справі № 363/2043/20. В останній Верховний Суд зазначив, що встановивши факт закриття кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року та наявність записів у реєстрах про арешт, накладений за правилами КПК 1960 року, який не скасований, суди обґрунтовано констатували факт порушення права позивача на мирне володіння своїм майном.

Доводи Відповідача-2 про те, що кримінальне провадження було закрито за правилами КПК України 2012 року, а тому питання скасування арешту має вирішуватися слідчим суддею в порядку ст. 174 КПК України 2012 року, суд відхиляє, оскільки визначальним для встановлення юрисдикції є процесуальний закон, за правилами якого було накладено арешт, а не закон, за яким було закрито кримінальне провадження. Арешт на майно Позивача було накладено за правилами КПК 1960 року, і саме ця обставина визначає порядок його скасування - у порядку цивільного судочинства.

Посилання Відповідача-2 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 461/233/17-ц не спростовують висновків суду, оскільки зазначена постанова стосується іншої фактичної ситуації. Натомість наведені вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у пізніших постановах (від 2019-2020 років), безпосередньо стосуються правовідносин, аналогічних тим, що є предметом розгляду у цій справі.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для врахування іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України немає.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 19, 255, 259, 263 ЦПК України, суд ухвалив:

1.У задоволенні заяви представника Служби безпеки України про закриття провадження у справі № 760/30661/25 за позовом ОСОБА_1 до Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві, Служби безпеки України про звільнення майна з-під арешту - відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя :