Рішення № 13495144, 28.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.10                                                                                           Справа№ 10/211(10)

За позовом: ЗАТ „Галичина”, м. Радехів

до відповідача: ТзОВ „Ювенал”, м. Львів

до відповідача 2: ТзОВ „Полагро”, м. Полтава

про стягнення солідарно 82182,67 грн. боргу

Суддя : Довга О.І

Секретар Скремета О.О.

Представники:

від позивача Кінаш Т.П. –б/н від 24.11.10р.

від відповідача не з‘явився

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом ЗАТ „Галичина”, м. Радехів до ТзОВ „Ювенал”, м. Львів та ТзОВ „Полагро”, м. Полтава про стягнення солідарно 82182,67 грн. боргу.

Представник позивача позовні вимоги обґрунтовує наступним:

На підставі Договору купівлі-продажу товарів №44/067 від 03 січня 2010 року, Відповідачем-2 (за період з 03 січня 2010 року і по сьогоднішній день) згідно накладних, що знаходяться в матеріалах справи отримано товар на суму 88650,77 грн.

Дебетове сальдо на користь Позивача станом на 01 січня 2010р., згідно акту звірки від 29.10.2010р. становить - 46 169,25грн. Разом відвантаженої продукції Покупцю за весь період співпраці між сторонами становить 134 820,02 грн.

Сума у 134 820,02грн. є сумою, що складається з суми поставленої продукції до 03 січня 2010р. - 46 169,25грн. (існує договір поставки №48 від 20.02.2009р., проте термін дії Договору поставки закінчився ще 31.12.2009р.), і суми поставленої продукції після 03 січня 2010р. - 88650,77 грн., коли в дію вступив Договір купівлі-продажу товарів №44/067 від 03 січня 2010р. Саме за період з 03 січня 2010 року і по день подачі позову до суду, на думку Позивача слід розглядати існування заборгованості Відповідача-2; заборгованості, яка виникла у зв'язку з неоплатою товару поставленого Позивачем Відповідачу на підставі Договору купівлі-продажу товарів №44/067 від 03 січня 2010 року.

Часткова оплата Відповідачем –2 була проведена платіжними дорученнями, закриваючи попередні розхідні накладні, про що свідчать банківські виписки на загальну суму 59000,00 грн.

Таким, чином Позивач просить стягнути з Відповідача-2 75820,02 грн. боргу та пеню нараховану відповідно до п.6.2 Договору в розмірі подвійної облікової ставки НУ, за кожний день протягом всього періоду прострочення, що становить 6362,65 грн.

Також Позивач подав клопотання, яким просить суму боргу стягнути з Відповідача 2 –ТзОВ „Полагро”, оскільки вони частково погасили заборгованість та надіслали на адресу Позивача підписаний акт звірки, яким визнають суму боргу в розмірі 73320,01 грн.В частині вимог до Відповідача 1 –просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач 2 будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №05168670

За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України.

Судом встановлено:

Відповідно до договору купівлі-продажу №44/067 від 03.01.10р., укладеного між сторонами, позивач з 03.01.2010р. по 24.-3.10р. передав відповідачу-2 молокопродукти по накладних (знаходяться в матеріалах справи) на загальну суму 88650,77 грн.

Відповідно до п.5.4 Договору розрахунки за отриманий товар Відповідач-2 зобов’язаний був проводити на умовах відстрочки платежу не пізніше 14 календарних днів.

Відповідач-2 частково провів оплату отриманого товару на суму 32000,00 грн., що підтверджено банківськими виписками від 05.02.2010р. на суму 3000,00 грн., від 15.02.2010р. на суму 3000,00 грн., від 19.02.2010р. на суму 8000,00 грн., від 22.02.2010р. на суму 2000,00 грн., від 23.02.2010р. на суму 1000,00 грн., від 5.03.2010р. на суму 5000,00 грн., від 09.03.2010р. на суму 2000,00 грн., від 13.03.2010р. на суму 1500,00 грн., від 15.03.2010р. на суму 1500,00 грн., від 19.03.2010р. на суму 2000,00 грн., від 13.04.2010р. на суму 1000,00 грн., від 23.04.2010р. на суму 1000,00 грн., від 05.05.2010р. на суму 1000,00 грн. в яких зазначено призначення платежу: за молочну продукцію по накладних 2010 року (знаходяться в матеріалах справи).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (господарських зобов’язань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та факти, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. В силу частини 2 статті 22 ГПК України сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частина 2 статті 43 ГПК України), якими в силу статті 32 даного Кодексу є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ, відображаючи загальну суму заборгованості, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та існування господарських зобов’язань у сторін. Достовірність даних бухгалтерського обліку відповідно до статті 10 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтверджується інвентаризацією активів і зобов'язань.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, господарське зобов’язання, яке виникло між сторонами на підставі договору купівлі-продажу 44/067 від 03.01.2010р. Відповідачем виконано частково, заборгованість яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення становить 54150,77 грн.

В решті частині боргу та пені, суд залишає позов без розгляду оскільки Позивачем не подано доказів що підтверджують заявлену суму боргу 75820,02 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

          Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193, 230 ГК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд , -

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з ТзОВ Полагро” (36034, м.Полтава, вул.Половки, буд. 68, ЄДРПОУ 25168931) на користь ЗАТ "Галичина" (80200, Львівська область, м. Радехів, вул. Б. Хмельницького, 120, ЄДРПОУ 25553579) 54150,77 грн. боргу 541,50 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 21669,25 грн. боргу та 6362,65 грн. пені –позов залишити без розгляду.

4.          В задоволенні позовних вимог до ТзОВ „Ювенал” –відмовити.

5.          Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя Довга О.І.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.