Ухвала суду № 134949640, 18.03.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5436/26

1-кс/569/2475/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому капітана Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий, у рамках кримінального провадження № 12025181180000752 від 29.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України, звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_4 у якому просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

В обґрунтування клопотання зазначає, що у період з 17.10.2025 по 17.11.2025 ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді виконувача обов`язків лісничого Клеванського лісництва Костопільського надлісництва Філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», будучи працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи, що рубка лісових насаджень на лісовій ділянці у кварталі 44 виділу 40 площею 0.7 га Клеванського лісництва Костопільського надлісництва Філії незапроектована в матеріалах лісовпорядкування земель лісового фонду, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перевищуючи свої службові повноваження, тобто діючи умисно, виходячи за межі наданих їй повноважень, у порушення вимог статті 69 Кодексу, та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», надала вказівку невстановленим досудовим розслідуванням особам, здійснити незаконну порубку 140 дерев різних порід у зазначеному вище кварталі, спричинивши державним інтересам в особі Клеванської територіальної громади у сумі 4865729 грн. 49 коп., тобто спричинено тяжкі наслідки державі у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів.

Крім того, у період з 17.10.2025 по 17.11.2025 ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді виконувача обов`язків лісничого Клеванського лісництва Костопільського надлісництва Філії «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу, як важливого елементу навколишнього природного середовища, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді шкоди довкіллю, незаконно, без спеціального на те дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом, маючи прямий умисел направлений на незаконну порубку дерев, перевезення, зберігання та збут незаконно зрубаних дерев організувала у кварталі 44 виділ 40 площею 0.7 га Клеванського лісництва Костопільського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» порубку 136 сироростучих дерев породи «яблуня», 3 сироростучих дерев породи «каштан», 1 сироростучого дерева породи «груша» невстановленими досудовим розслідуванням особами, спричинивши шкоду лісу у сумі 4865729 грн. 49 коп., що у шістдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.

У подальшому, у середині листопада, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, діючи з прямим умислом, маючи намір на незаконне зберігання та перевезення незаконно зрубаних дерев, з метою подальшого збуту вказаної деревини, організувала невстановленими досудовим розслідуванням особами, невстановленими транспортними засобами перевезення зрубаної деревини у кількості 16,93 м. куб. з місця проведення незаконної порубки, що у кварталі 44 виділ 40 площею 0.7 га Клеванського лісництва Костопільського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» на територію Різдва Богородиці Білівського жіночого монастиря, що у селищі Білівські Хутори Рівненського району Рівненської області по вулиці Монастирська, 29а, де безоплатно її збула представнику вказаного монастиря. Іншу частину незаконно зрубаної деревини у кількості 25,485 куб.м. ОСОБА_5 зберігала на місці проведення незаконної порубки дерев, а решту незаконно зрубаної деревини у кількості 31,9 куб.м. збула за невстановлених досудовим розслідуванням обставин.

Як наслідок, 17.03.3026, ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України.

Обгрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними у ході проведення досудового розслідування доказами, а саме:

-протоколом огляду місця події від 22.11.2025;

-протоколом огляду предметів від 15.12.2025;

-протоколами допитів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18

-висновком інженерно-екологічної експертизи №6160-Е від 20.01.2026;

-протоколом огляду місця події від 13.02.2026;

-іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Так, згідно з інформацією ОСОБА_5 має у приватній власності наступне нерухоме майно:

- земельну ділянку з кадастровим номером 5624655400:02:018:3308 площею 0,0784 га (дата реєстрації 17.11.2025);

- земельну ділянку з кадастровим номером 5624655400:02:018:3307 площею 0,0966 га (дата реєстрації 17.11.2025);

- земельну ділянку з кадастровим номером 2123687501:02:003:0032 площею 0,1011 га (дата реєстрації 28.10.2014);

- земельну ділянку з кадастровим номером 2123687500:11:003:0010 площею 0,0989 га (дата реєстрації 28.10.2014);

- квартиру АДРЕСА_1 (дата реєстрації 17.02.2015);

Також встановлено, що ОСОБА_5 має відкриті рахунки у АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570).

Крім того, відповідно до інформації Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо запису про шлюб 04.05.2017 року ОСОБА_5 (дівоче прізвище Неспосудна) одружена з ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має у власності автомобіль марки «JEEP GRAND CHEROKEE» 1995 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 (дата набуття права 22.10.2021) та відкриті рахунки у АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570).

Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує на необхідність накладення арешту на вказане майно підозрюваного, з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна, як виду покарання.

З урахуванням заяви слідчого, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що слідчими третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025181180000752 від 29.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України .

У рамках кримінального провадження, за вищевказаних обставин, 17.03.3026, ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 246, ч. 3 ст. 365 КК України.

Згідно з інформацією ОСОБА_5 має у приватній власності вищевказане нерухоме майно та відкриті рахунки у АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570).

Крім того, відповідно до інформації Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо запису про шлюб 04.05.2017 року ОСОБА_5 (дівоче прізвище Неспосудна) одружена з ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має у власності автомобіль марки «JEEP GRAND CHEROKEE» 1995 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 (дата набуття права 22.10.2021) та відкриті рахунки у АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України (далі СК України), сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частина 3 статті 368 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частина 2 статті 60 СК України встановлює презумпцію, відповідно до якої кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Це має велике практичне значення як при здійсненні правомочності, пов`язаної зі спільною сумісною власністю подружжя, так і у разі поділу спільного майна дружини і чоловіка.

З вказаних норм законодавства випливає, що набуте у власність чоловіком підозрюваної ОСОБА_5 ОСОБА_19 під час перебування з нею у шлюбі транспортного засобу марки «JEEP GRAND CHEROKEE» 1995 року випуску автоматично є спільною сумісною власністю з підозрюваною у цьому провадженні, тобто його дружиною ОСОБА_5 .

Відповідно до практики застосування судами конфіскації майна Верховного суду України від 19.09.2000 року, при повній конфіскації вилучається в натурі й звертається у власність держави все майно, належне засудженому на праві власності, а також його частка в спільній з іншими особами власності.

Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до положень ст. 170 КПК України (далі - Кодекс), арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 6 ст. 170 Кодексу, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Водночас, цими актами законодавства передбачено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Однак, слід врахувати, що попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Одночасно з цим, вимоги ч.1 ст. 173 КПК України та абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України слід застосовувати у сукупності із приписами ч. 11 ст. 170 КПК України. Так, заборона або обмеження користування, розпорядження майном застосовується лише у разі, коли вже існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. В той же час, для накладення арешту шляхом заборони відчуження об`єкту (зміни власника) достатньо встановити наявність у особи правомочності відчужити та можливості приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити, перетворити відповідне майно.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

З урахуванням вказаних обставин, з метою майбутнього відшкодування заподіяних збитків, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про яку йдеться в клопотанні, а саме накладення арешту на майно з метою запобігання можливості приховування такого майна, пошкодження, псування, зникнення, втрати, використання, перетворення, пересування чи його передачі.

Зважаючи на викладене, на час досудового розслідування та судового провадження на вказане майно необхідно накласти арешт з метою майбутнього відшкодування заподіяних збитків, та відповідно до ч. 1 ст. 170 Кодексу виконати завдання арешту майна, а саме: запобігання можливості приховування такого майна, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, а також з метою конфіскації як додаткового виду покарання та спеціальній конфіскації майна.

З метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, є необхідність у накладенні арешту на вищевказане майно підозрюваної, відносно якого існує сукупність підстав застосування конфіскації майна як виду покарання, відповідно до санкцій інкримінованих статей Кримінального кодексу України, із забороню відчуження та розпорядження будь-яким чином вказаним майном, оскільки незастосування вказаних заходів може призвести до зникнення, втрати відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зважаючи на викладене, а також те що слідчим доведено необхідність в накладенні арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваної ОСОБА_5 , слідчий суддя з урахуванням ст. 170 КПК України, приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити.

Накласти арешт на майно із забороною розпоряджатися майном, а саме на всі кошти, що є на всіх рахунках, які відкриті на персональні дані ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) із обов`язковим зобов`язанням таких установ невідкладно надати органу досудового розслідування інформацію про номери таких рахунків та суму коштів, на які накладено арешт.

Накласти арешт на майно із забороною розпоряджатися майном, а саме на всі кошти, що є на всіх рахунках, які відкриті на персональні дані ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 , у АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) із обов`язковим зобов`язанням таких установ невідкладно надати органу досудового розслідування інформацію про номери таких рахунків та суму коштів, на які накладено арешт.

Накласти арешт на транспортний засіб марки «JEEP GRAND CHEROKEE» 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить її чоловіку ОСОБА_19 із позбавленням права на його відчуження та розпорядження.

Накласти арешт на нерухоме майно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером 5624655400:02:018:3308 площею 0,0784 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 5624655400:02:018:3307 площею 0,0966 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2123687501:02:003:0032 площею 0,1011 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2123687500:11:003:0010 площею 0,0989 га;

- квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя