Ухвала суду № 134948392, 18.03.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/258/26

Провадження № 2-о/364/8/26

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

18.03.2026, суддя Володарського районного суду Київської області Моргун Г. Л., ознайомившись з заявою

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , № тел.: НОМЕР_2 , інформація щодо наявності електронного не зазначена),

представник заявника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , адвокат, адреса: АДРЕСА_2 , № тел.: НОМЕР_2 , е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація щодо наявності електронного не зазначена),

інша особа ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 , засоби зв`язку не зазначено),

заінтересована особа: Білоцерківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 33341882, адреса: вул. Ярослава Мудрого, 22, м. Біла Церква, Київська область, 09117, № тел. 38045635344, е-пошта: bilocerkivdracs@justicekyiv.gov.ua)

про встановлення факту, що має юридичне значення,

УСТАНОВИЛА:

10.03.2026 представник заявниці звернувся до суду із зазначеною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту народження дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені ст.ст. 175-177 ЦПК України. Загальні правила цієї статті застосовуються і до заяв, поданих в порядку окремого провадження, зокрема, заяв про встановлення факту народження.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Частиною четвертою статті 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Так, основні суб`єкти окремого провадження (ст. 42, 294 ЦПК України): заявник: особа, яка звертається до суду для встановлення певного юридичного факту та заінтересовані особи: особи, на права та інтереси яких може вплинути рішення суду.

Наразі представник заявника у заяві вказує такий суб`єкт ОСОБА_3 , як «інша особа», що не узгоджується з положеннями ЦПК України.

Зокрема, слід взяти до уваги що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб`єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов`язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.

Частина 1 ст. 318 ЦПК України встановлює вимоги до заяви, а саме, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

Як вбачається із заяви, представник заявника просить встановити факт народження дитини жіночої статі ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Стрий Львівської області, Україна, від батьків: матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України та батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України. Однак при зверненні до органів РАЦС до заяви не було долучено доказів походження дитини від батька, а саме свідоцтва про шлюб або спільної заяви матері та батька дитини. Тобто відмова реєстрації народження дитини відбулася не через відсутність медичних документів чи неможливість отримати медичне свідоцтво про народження (форма 103/о) або довідку від лікаря, що був присутній при пологах, а відмова ДРАЦС у державній реєстрації народження дитини відбулася через брак документів, підтверджуючих походження дитини від батька.

Відповідно до ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Частиною 1 статті 144 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Заявником у заяві про встановлення факту народження дитини вказано про те, що батьком дитини є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак не зазначено, якими обставинами та доказами це стверджується.

Всі діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним - так закріплено у ст. 52 Конституції України . Факт народження дитини породжує виникнення біологічного та морального зв`язку між нею та її батьком і матір`ю. Юридичне значення факт походження набуває лише з моменту його державної реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану.

Права та обов`язки, що виникають у батьків і дітей, є взаємними. Підставою виникнення взаємних прав та обов`язків батьків і дітей є кровне споріднення, походження дітей від цих батьків. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану (стаття 121 Сімейного кодексу України). Реєстрація народження дитини провадиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. На підставі реєстрації народження дитини видається свідоцтво про народження, в якому засвідчується походження дитини від вказаних у ньому батьків (одного з батьків).

Зі змісту заяви вбачається, що представник заявника зазначає мету встановлення факту: встановити факт народження дитини та внести відомості про батьківство. Встановлення батьківства є спором про право, а відтак не може розглядатися в порядку окремого провадження.

За таких обставин заявнику слід надати строк для усунення недоліків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення заяви без руху зазначаються недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Заявник, усуваючи недоліки заяви, повинен:

-привести у відповідність заяву та належним чином зазначити учасників цього провадження при цьому вказати всі необхідні особисті дані;

-зазначити у заяві та долучити докази походження дитини від батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави («Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року). Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 року у справі «Тойшлер проти Німеччини»).

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У зв`язку з наведеним, залишення без руху заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних вище невідповідностей та недоліків у суду будуть відсутні процесуальні перешкоди для продовження розгляду справи у порядку окремого провадження.

З огляду на наведене вважаю, що оскільки заява не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст.175, 177 ЦПК України, її слід залишити без руху відповідно до ст.185 ЦПК України, надавши заявнику та його представнику строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260, 261, 293, 294, 315, 316 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

У Х В А Л И Л А :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без руху.

Повідомити заявнику та його представнику про необхідність виправити зазначені в ухвалі суду недоліки заяви в десятиденний строк з дня отримання її копії.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, заяву буде визнано неподаною та повернуто зі всіма доданими документами.

Копію ухвали направити заявнику та його представнику не пізніше наступного дня після її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Г. Л. Моргун