Вирок № 134947042, 18.03.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/625/26

Провадження № 1-кп/346/524/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Коломия матеріали кримінального провадження внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025091180000953 від 19 грудня 2025 року, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, пенсіонер, інвалід ІІ групи, працює заступником директора ПАФ «Вільна Україна», на утриманні нікого немає, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив незаконну порубку дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду.

Досудовим розслідуванням, а також аналізом чинного на момент учинення кримінального правопорушення законодавства України встановлено наступне:

Згідно ст. 4 Лісового кодексу України «Склад лісового фонду України», до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Відповідно до п. 1 абз. 1 ст. 39 Лісового кодексу України «Поділ лісів за екологічним і соціально-економічним значенням», ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії: захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, грунтозахисні та інші захисні функції).

Відповідно до п.п. 2 п. 7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 р. № 733, до категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об?єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема: лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення каналів, залізниць та автомобільних доріг.

Статтею 69 Лісового кодексу України «Спеціальний дозвіл на використання на використання лісових ресурсів» встановлено:

Спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Згідно п. 2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007р. № 761, лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Однак, ОСОБА_4 , діючи умисно та всупереч вищенаведеним нормам законодавства України, 18 грудня 2025 року приблизно о 14.00 год, прийшов до лісової ділянки, розташованої у смузі відведення залізниці, що належить до категорії захисних лісів лісового фонду України, а саме до кварталу м104, виділ № 18 восьмої виробничої дільниці виробничо-структурного підрозділу «Львівська дистанція захисних насаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця», що у напрямку «Коломия-Стефанешти» за прив`язкою км 8 пк 10 (права сторона колії по ходу зростання кілометрів), що в адміністративних межах с. Підгайчики Коломийського району Івано-Франківської області, де, керуючись корисливим мотивом та діючи з прямим умислом, спрямованим на порушення суспільних відносин у сфері захисту, раціонального використання і відтворення лісів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без передбаченого діючим законодавством спеціального дозволу на заготівлю деревини, використовуючи технічні засоби для зрізання дерев, а також осіб, які не усвідомлювали злочинності його діяння, здійснив незаконну порубку п?яти сухостійних дерев породи ясень діаметрами у корі біля шийки кореня - 21 см, 51 см, 35 см, 56 см, 61 см, та одного сухостійного дерева породи осика, діаметром у корі біля шийки кореня 24 см, чим спричинив Підгайчиківській сільській раді Коломийського району Івано-Франківської області істотну шкоду, яка, згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи, становить 50 101,44 грн (п?ятдесят тисяч сто одна гривня 44 копійки), що у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Вказані дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 246 КК України, а саме вчинення дій, які виразилися в незаконній порубці дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду.

До суду разом із обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 надійшла угода про визнання винуватості укладена між обвинуваченим та прокурором, згідно якої сторони дійшли згоди щодо підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого, який у повному обсязі беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Цю угоду підписано також захисником обвинуваченого.

Угода про визнання винуватості укладена зі згоди потерпілого, про що свідчить його заява від 15.01.2026 року.

Також сторонами, що уклали угоду визначено узгоджене покарання, яке обвинувачений повинна понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме сторони погодилися на призначення ОСОБА_4 покарання згідно санкції ч. 1 ст. 246 КК України штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

Завдана шкода повністю відшкодована ОСОБА_4 шляхом перерахунку коштів в сумі 50 101,44 грн на спеціальний рахунок Підгайчиківської сілької ради.

Прокурор вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України, просить угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246КК України, підтримав угоду про визнання винуватості і просить суд затвердити її. При цьому він пояснив, що укладення угоди є цілком добровільним, обвинувачений повністю розуміє характер обвинувачення, вид покарання, наслідки невиконання угоди. Також обвинуваченому роз`яснено обмеження щодо права оскарження вироку та інші наслідки, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що угода відповідає вимогам кримінального процесуального кодексу та є всі підстави для затвердження угоди про визнання винуватості.

Представник потерпілого ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з?явився, 16 березня 2026 року подав до суду заяву, в якій зазначив, що судовий розгляд справи просить проводити без його участі. Проти затвердження угшоди про визнання винуватості не заперечує.

Вирішуючи питання про затвердження угоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до статей 468 та 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо тяжких і нетяжких злочинів (до яких відноситься і кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 286 КК України), внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином.

Статтею 472 КПК України передбачено, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Судом встановлено, що вказані обставини знайшли своє відображення в розглядуваній угоді про визнання винуватості.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч.1 ст. 246 КК України є правильною.

При цьому суд з`ясував, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд, в судовому засіданні переконався, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Потерпілий дав згоду на укладення такої угоди. шкода потерпілому відшкодована.

Взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов`язання є можливими для виконання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умови вказаної угоди відповідають вимогам закону, угода не суперечить інтересам суспільства, не порушує законні права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, а також відсутні інші підстави для відмови в затвердженні даної угоди, передбачені ч.7 ст.474 КПК України.

Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Пом`якшуючими покарання обставинами згідно зі ст. 66 КК України є щире каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування завданого збитку.

Необхідності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні стягнути ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 100, 374, 469, 470, 472- 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 11 лютого 2026 року між прокурором Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в сумі 2 120,40 грн.

Речові докази:

- транспортний засіб трактор реєстраційний номер НОМЕР_1 із причепом червоно кольору, власником яких є ПАФ «Вільна Україна», який переданий на зберігання власнику ОСОБА_4 повернути останньому, знявши з нього арешт;

- бензопилу марки «STIHL MS110», 2009 року виготовлення, №11309673300CS, бензопилу марки «DWT BKS55-20B» повернути власнику, яким є ПАФ «Вільна Україна», знявши з них арешт;

- незаконно здобуті лісоматеріали сухостійних дерев, які зберігаються в Коломийському РВП передати власнику Підгайчиківській сільській раді.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України потерпілий та прокурор мають право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Роз`яснити обвинуваченому, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Вирок на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення копії вироку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 КПК України: для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя: ОСОБА_1