Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 191/4037/25
Провадження № 2/191/1867/25
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
26 лютого 2026 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Форощука О.В.
за участю секретаря Рибак М.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 19 липня 2021 року між АТ «Таскомбанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №002/10920002-СК_SВ, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби в розмірі 15000,00 грн. строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією, з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 43,96 відсотків. На виконання своїх зобов`язань за кредитним договором банком було видано кредит відповідачу. В свою чергу позичальник не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 47824,50 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 30000,00 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 17824,50 грн.
02 грудня 2024 року між АТ «Таскомбанк» і ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу №РІ/11/25-Ф, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором №002/10920002-СК_SВ від 19 липня 2021 року.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 47824,50 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.
Представник позивача Плачинда К.О. до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча неодноразово викликалася, але на адресу суду повернуті поштові конверти з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
У зв`язку з тим, що представник позивача не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд за його згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19 липня 2021 між АТ «Таскомбанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №002/10920002-СК_SВ, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби в розмірі 15000,00 грн. строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією, з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 43,96 відсотків.
02 грудня 2024 року між АТ «Таскомбанк» і ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу №РІ/11/25-Ф, відповідно до умов якого АТ «Таскомбанк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» прийняло належні АТ «Таскомбанк» права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.
Згідно Витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №РІ/11/25-Ф від 02 грудня 2024 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №002/10920002-СК_SВ від 19 липня 2021 року в розмірі 47824,50 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 30000,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 17824,50 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №002/10920002-СК_SВ від 19 липня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 становить 47824,50 грн.
Доказів повернення грошових коштів матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено парафом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У ст.526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Суд вважає доведеним та документально підтвердженим факт утворення відповідачем по справі заборгованості в розмірі 47824,50 грн. в результаті не виконання умов кредитного договору, позивач набув право грошової вимоги до відповідача відповідно до укладеного договору факторингу, а тому розмір заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що був сплачений ним при зверненні до суду у розмірі 3028,00 грн., у відповідності до ст.141 ЦПК України.
Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн. суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога позивачу у справі надавалась адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9438/10). Підставами для надання позивачу правничої допомоги є договір №03-07/24 від 03 липня 2024 року про надання правничої допомоги. Відповідно до акту №4 приймання-передачі послуг від 02 червня 2025 року вартість послуг за договором №03-07/24 від 03 липня 2024 року про надання правничої допомоги становить: первинна консультація (0,5 год.) 1000,00 грн., правовий аналіз наявних документів у замовника (2 год.) 4000,00 грн., підготовка позовної заяви (2,1 год.) 4200,00 грн. Загальна вартість виконаних робіт 9200,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у рішенні від 23 січня 2014 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (§ 268).
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні від 28 листопада 2002 року ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2023 року у справі № 206/2971/22 зазначив, що положення ст.137 ЦПК України не відхиляють можливість і не знімають із суду обов`язок застосувати принципи пропорційності, розумності та співмірності під час вирішення відповідних питань.
Крім цього, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
З урахуванням складності справи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, виходячи з обставин справи та заявленої ціни позову, суд дійшов висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 3000,00 грн. витрат на правову допомогу. Саме такий розмір витрат є об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 553, 554, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ: 40340222, адреса: 03035, м.Київ, пл.Солом`янська,2, заборгованість за кредитним договором №002/10920002-СК_SВ від 19 липня 2021 року в розмірі 48724 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 50 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 17824 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 50 коп., а також стягнути судові витрати по справі в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. В. Форощук
Судове рішення № 134946820, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області було прийнято 26.02.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 191/4037/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: