Ухвала суду № 134946519, 18.03.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/5874/25

Провадження № 2-н/932/700/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Дніпро

Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Юдіна Н.М., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИЛА:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра звернувся заявник із заявою про видачу судового наказу.

Дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, вважаю необхідним відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 160 ЦПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу містяться уст. 163 ЦПК України.

Нормами п. 4 ч. 2 ст. 163 ЦПК України передбачено, що в заяві повинні бути зазначені вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а згідно з п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Наказне провадження - одне з видів проваджень цивільного судочинства, в якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти. Одними з характерних ознак наказного провадження є: спрощена, оскільки має місце «урізана» цивільна процесуальна форма - на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності; не може бути пред`явлено зустрічний позов; урізана модель стадійності цивільного процесу - немає попереднього судового засідання, судового розгляду справи по суті; сторони не повідомляються про видачу судового наказу; судовий наказ видається за відсутності сторін та видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заявником.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 168 ЦПК України визначено, що у судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У прохальній частині заяви про видачу судового наказу заявник просить стягнути з ОСОБА_1 , з-поміж іншого, 70 грн 00 коп. поштових витрат на відправлення поштової кореспонденції.

Втім, указані витрати не є судовими витратами в розуміння ст. 133 ЦПК України з огляду на таке.

З наданих заявником доказів вбачається, що 17 жовтня 2024 року ним було направлено поштовим відправленням на адресу боржника заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ разом з доданими до неї документами.

За надані послуги ПАТ «Костянтинівське управління по газопостачанню та газифікації» сплатило 70 грн 00 коп., що підтверджується відповідним фіскальним чеком.

Пункт 4 частини 3 статті 163 ЦПК України не містить обов`язку щодо подання разом із заявою про видачу судового наказу доказу надсилання такої заяви з доданими до неї документами боржнику за умови її подання через підсистему «Електронний суд».

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність.

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що понесені заявником поштові витрати є такими, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, тобто, є судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Беручи до уваги, що заявником заявлена вимога про стягнення поштових витрат за направлення заяви про видачу судового наказу, яка не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, зазначені витрати також не належать і до судових витрат, а тому суд відмовляє у видачі судового наказу у вказаній частині.

На підставі наведеного, керуючись ст. 165, 258, 261 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» в особі Костянтинівського управління по газопостачанню та газифікації про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 в частині поштових витрат.

Відмова у видачі судового наказу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Н.М. Юдіна