Рішення № 13494347, 13.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2011 р. Справа № 21/060-10/7

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95», м. Дніпропетровськ,

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська область, м.Бровари,

простягнення 8152,81грн.

представники сторін у судове засідання не зявились

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №679-юр від 10.03.2010року (вх. №1282 від 26.03.2010року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 8152,81грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобовязань за договором поставки №43 від 02.03.2009року, зокрема, щодо проведення оплати вартості поставленого згідно видаткових накладних товару, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 1625,71грн., 6065,38грн. пені, 131,44грн. 3% річних та 330,28грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області (суддя Ярема В.А.) від 17.05.2010року у справі №21/060-10 позов Товариства з обмеженою відповідальністю центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 8152,81грн. залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 85 ГПК України.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.07.2010року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95»на ухвалу господарського суду Київської області від 17.05.2010року залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 17.05.2010року у справі №21/060-10 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2010року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95»задоволено. Ухвалу господарського суду Київської області від 17.05.2010року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.07.2010року у справі №21/060-10 скасовано. Справу направлено на розгляд господарського суду Київської області.

Відповідно до резолюції Голови господарського суду Київської області справу №21/060-10 передано на розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2010року справу прийнято до свого подальшого провадження суддею Антоновою В.М., присвоєно їй №21/060-10/7 та призначено розгляд справи на 13.01.2011року.

У судове засідання 13.01.2011року представники сторін у справі не зявились.

Через загальний відділ господарського суду Київської області 05.01.2011року від Товариства з обмеженою відповідальністю центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95»надійшло клопотання №857-юр від 29.12.2010року (вх. №98), в якому позивач у звязку з неможливістю уповноваженого представника взяти участь у судовому засідання просив суд розглядати справу без присутності представника позивача.

У судове засідання 13.01.2011року відповідач, відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не зявився, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників відповідача, за наявними в ній матеріалами, так як їх незявлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 13.01.2011року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

02.03.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95»(постачальник за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки №43 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязався поставити, а покупець прийняти і оплатити лакофарбову продукцію в асортименті, в порядку і на умовах даного договору.

Згідно п. п. 2.1.-2.2. договору сума договору встановлюється загальною вартістю кожної партії продукції, отриманої покупцем за весь строк дії договору. Поставка товару провадиться окремими партіями. Найменування, асортименти, ціна й кількість товару в окремій партії визначається в підписаних сторонами накладних, які оформляються постачальником на підставі замовлення на поставку продукції.

Як визначено п.п. 3.3.-3.4. договору ціна на товар встановлюється постачальником у гривнях. Оплату кожної партії товару покупець здійснює на умові відстрочки платежу 8 банківських днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку, відповідно до реквізитів, зазначених у розділі 12 даного договору.

Сторонами, п. 3.3. договору, погоджено, що підписання видаткової накладної покупцем свідчить про фактичну передачу товару, що є моментом поставки товару.

Відповідно до п. 6.3. договору претензія й документи, що підтверджують обґрунтованість претензії, повинні бути спрямовані не пізніше 5 днів з моменту одержання товару від постачальника, а по якості протягом строку придатності або гарантійного строку. У випадку пропуску визначеного строку товар вважається поставленим відповідно до умов договору про кількість і якість відповідно до відвантажувальних документів.

Договір, згідно п. 11.1., діє з моменту його підписання обома сторонами та до 31 грудня 2009року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобовязань по розрахунках і не включає відповідальність, передбачену даним договором.

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар за накладними №822 від 05.03.2009року на суму 6104,86грн. (з ПДВ) та №52 від 19.03.2009року на суму 1019,30грн. (з ПДВ), а разом на суму 7124,16грн. (копії накладних наявні в матеріалах справи). Вказаний товар був отриманий відповідачем, що вбачається з підпису уповноваженого представника відповідача на накладних, який засвідчений печаткою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Жодних претензій щодо якості, кількості чи інших умов поставки у вказаний в договорі (п. 6.3.) строк відповідачем заявлено не було.

У відповідності до умов договору, позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95», на оплату вартості поставленого товару були виставлені відповідачу рахунки №70 від 02.03.2009року на суму 6104,86грн. та №102 від 19.03.2009року на суму 1019,30грн.

Згідно умов договору (п. 2.4.) Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повинен був оплатити вартість поставленого товару на протязі 8 банківських днів з моменту поставки, тобто за товар, поставлений по накладній №822 від 05.03.2009року до 18.03.2009року (05.03.2009року, дата поставки + 8 банківських днів) та за товар, поставлений по накладній №52 від 19.03.2009року до 31.03.2009року (19.03.2009року, дата поставки + 8 банківських днів), однак відповідач за товар, який поставлений по вищезазначеним накладним, у визначений договором строк не розрахувався.

Як стверджує позивач та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача, відповідач вартість отриманої лакофарбової продукції починаючи з 24.07.2009року сплатив частково у розмірі 4126,00грн., а саме 24.07.2009року у сумі 1500,00грн., 22.09.2009року у сумі 980,00грн., 24.09.2009року у сумі 1170,00грн. та 10.11.2009року у сумі 476,00грн.

Окрім того, з наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної №го-0000068 від 10.11.2009року вбачається, що відповідач повернув частину отриманої від постачальника, позивача у справі, продукцію на суму 1372,45грн.

У звязку з тим, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за отриманий товар розрахувався лише частково, позивач звертався до нього з претензією №658-юр від 02.02.2010року про погашення заборгованості у розмірі 1625,71грн., яка була направлена на адресу відповідача 05.02.2010року, що підтверджується копією фіскального чеку №0149 від 05.02.2010року та описом вкладення у цінний лист зі штемпелем відділення поштового звязку від 05.02.2010року.

Оскільки відповіді на надіслану претензію відповідач не надав, суму боргу не погасив, позивач звернувся з позовом до суду.

Сукупність вказаних обставин, встановлених судом та підтверджених документами у справі, свідчать про те, що на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену лакофарбову продукцію становить 1625,71грн. (7124,16грн., загальна вартість поставленого товару, - 4126,00грн., сплачені відповідачем грошові кошти, - 1372,45грн., вартість повернутого товару).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарський суд зазначає, що предметом заявленого позову є стягнення з відповідача, серед інших, 1625,71грн. боргу за поставлену по накладним лакофарбову продукцію.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обовязків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обовязок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Умовами договору поставки №43 визначено, що покупець, відповідач у справі, зобовязаний оплатити вартість поставленого товару протягом 8 банківських днів з моменту поставки на підставі рахунку. Як уже зазначалось, позивач належним чином виконав взяті за договором зобовязання, поставив відповідачеві визначену продукцію та виставив йому на оплату вказаного товару відповідні рахунки.

Відповідач всупереч умовам договору та вимог чинного законодавства України обовязок щодо оплати прийнятої продукції належним чином не виконав, а відтак на момент розгляду спору у суді сума боргу відповідача за отриманий товар становить 1625,71грн.

За таких обставин господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1625,71грн. є обґрунтованою, доведеною і такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що покупець за порушення строків оплати, при умові відстрочки платежу, за поставлений товар, виплачує постачальнику за кожен день прострочення платежу штрафні санкції в розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару, починаючи від дня наступного за днем виникнення прострочення та по день погашення заборгованості включно.

Проаналізувавши вищезазначену умову договору, господарський суд вважає, що за своєю правовою природою передбачені договором штрафні санкції за прострочення оплати поставленого товару є пенею.

Відповідно до п. 7.3. договору позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 6065,38грн. з розрахунку 0,5% від суми неоплаченого товару за період прострочення з 19.03.2009року по 18.09.2009року.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одночасно, частиною 6 п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»від 07.04.2008року № 01-8/211 передбачено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, наведеним вище Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку відповідачем платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічної правової позиції дотримується Виший господарський суд у постановах від 04.02.2010року у справі №28/152, від 26.02.2009року у справі №20/474/08, від 14.02.2008року у справі №5/2164, від 26.02.2008року у справі №21/278 тощо.

Окрім цього, у відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Таким чином, беручи до уваги вимоги вищенаведених правових норм, а також те, що відповідно до умов договору відповідач у справі повинен був провести розрахунок протягом 8 банківських робочих днів з моменту поставки, та враховуючи часткову оплату відповідачем вартості товару, господарський суд зазначає, що періоди нарахування пені визначаються:

-на суму боргу 6104,86грн. з 19.03.2009року по 31.03.2009року;

-на суму боргу 7124,16грн. з 01.04.2009року по 23.07.2009року;

-на суму боргу 5624,16грн. з 24.07.2009року по 18.09.2009року.

Беручи до уваги вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», здійснивши власний розрахунок пені (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за визначений строк прострочення з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ на суму боргу, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 755,41грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 5309,97грн. пені (6065,38грн. 755,41грн.), суд відмовляє.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 330,28грн. та 3% річних у сумі 131,44грн.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд вважає, що вони є арифметично вірними.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 2842,84грн., з яких 1625,71грн. сума основного боргу, 755,41грн. пеня, 330,28грн. інфляційні втрати та 131,44грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 5309,97грн. пені суд відмовляє.

Враховуючи, що спір виник з вини Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

При цьому, господарський суд зазначає, що згідно п. п. б ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993року державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00грн.).

Розмір державного мита, що підлягало сплаті за подання позовної заяви у справі № 21/060-10/7 становить 102,00грн. (встановлений мінімальний розмір державного мита), в той час позивачем при подачі позову до суду квитанцією №7103.177.1 від 11.03.2010року сплачено 120,00грн., тобто позивач сплатив державне мито у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Згідно зі ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сплачене державне мито підлягає поверненню повністю або частково у випадку внесення мита у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

За таких обставин, надмірно сплачене державне мито у розмірі 18,00грн. (120,00грн. 102,00грн.) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд. 22-Б, кв. 13, код ЄДРПОУ 21864549) 1 625 (одну тисячу шістсот двадцять пять) грн. 71 коп. основного боргу, 755 (сімсот пятдесят пять)грн. 41коп. пені, 330 (триста тридцять)грн. 28коп. інфляційних втрат, 131 (сто тридцять одну)грн. 44 коп. 3% річних та судові витрати: 102(сто дві)грн.00коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю центр упровадження високих технологій «Ноябрь-95»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд. 22-Б, кв. 13, код ЄДРПОУ 21864549) з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі 18 (вісімнадцять) грн. 00 коп., про що видати довідку.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В.М.

Повне рішення складено 17.01.2011року