Рішення № 13494069, 06.12.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2010 р. Справа № 8/110-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства «Центр правового консалтингу», ідентифікаційний код 33996487, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Кловський спуск, буд. 11,

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1,

третя особа 1 комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації, місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд. 9,

третя особа 2 Бабушкінська районна рада, місцезнаходження: 49069, м. Дніпропетровськ, вул. К.Лібкнехта, 70,

третя особа 3 - товариство з обмеженою відповідальністю «Астон Азімут», ідентифікаційний код: 36906637, місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 28-а,

про зобовязання вчинити певні дії,

за участю представників сторін:

від позивача: Ситий В.О., який діє на підставі довіреності від 24.06.2010 року;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи 1: не зявився;

від третьої особи 2: не зявився;

від третьої особи 3: директор ТОВ «Астон Азімут» ОСОБА_3, особа якого встановлена за допомогою паспорта НОМЕР_2 та який діє на підставі статуту, -

Обставини справи:

господарським судом Київської області 21.09.2010 року порушено провадження у справі № 8/110-10, за позовом дочірнього підприємства «Центр правового консалтингу»(надалі за текстом: Позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі за текстом: Відповідач) про заборону вчинення певних дій, з одночасним залученням до справи в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Бабушкінської районної ради (далі за текстом: 3-я особа - 2), та останню призначено до розгляду на 07.10.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 07.07.2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу №1 (надалі за текстом «попередній договір»), відповідно умов якого Позивач та Відповідач домовились в строк до 07.08.2010 року укласти основний договір купівлі-продажу нерухомого майна (надалі за текстом «майно»/ «предмет спору»). Проте, Відповідач ухилився від укладення основного договору.

На захист своїх прав, Позивач наголошує на обовязку сторони, передбаченого ст. 193 Господарського кодексу України, щодо виконання господарських зобовязань належаним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та на обовязку, встановленого ст. 526 Цивільного кодексу України, - належним чином виконувати зобовязання відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Одночасно з позовною заявою Позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом заборони фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам відчужувати та/або передавати в заставу (іпотеку) нерухоме майно будівлю автоцентру, а також заборони комунальному підприємству «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»вчиняти будь-які дії щодо реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2010 року заява Позивача про забезпечення позову - задоволена повністю.

07.10.2010 року в судове засідання представники Позивача, Відповідача та 3-х осіб 1, - 2 не зявилися та про причини неявки не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляд справи. Вимоги ухвали суду від 21.09.2010 року не виконали. У звязку з цим ухвалою господарського суду Київської області від 07.10.2010 року розгляд справи відкладено на 21.10.2010 року.

21.10.2010 року в судове засідання представники Позивача, Відповідача та 3-х осіб 1, 2 не зявилися та про причини неявки не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляд справи. Вимоги ухвали суду від 21.09.2010 року Позивач, Відповідач та 3 і особи 1, 2 не виконали. Через канцелярію суду надійшло клопотання 3-ї особи 1 щодо подальшого розгляду справи без участі їх представника, яке зареєстровано за вхідним № 12610. У даному клопотанні 3-я особа 1 повідомляла, що не може надати суду витребовуванні у неї документи через те, що останні вилученні органами прокуратури. У звязку з цим розгляд справи відповідно до ухвали господарського суду Київської області відкладено на 04.11.2010 року.

03.11.2010 року через канцелярію суду надійшло клопотання Відповідача про призначення почеркознавчої експертизи за документами, копії яких Позивачем додані до позову в якості документальних доказів. Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2010 року в задоволенні клопотання відмовлено з тих підстав, що Позивач та Відповідач не надали суду оригінали документів, копії яких Позивач додавав до свого позову в якості доказів, в звязку з тим, що при відсутності оригіналів таких документів призначення і проведення почеркознавчої експертизи є неможливим.

04.11.2010 року до господарського суду Київської області надійшла телеграма 3-ї особи 1: комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації, згідно якої підприємство просило подальший розгляд справи здійснювати за відсутності його представника та зазначало свою позицію, яка полягала в тому, що 3-я особа - 1 при вирішенні справи покладалась на думку суду. 3-я особа 1 повідомляла суду, що виконати вимоги ухвали суду від 22.09.2010 року, 07.10.2010 року не може, в звязку з тим, що всі наявні у нього документи вилученні правоохоронними органами.

04.11.2010 року в судове засідання представники Відповідача та 3-і особи 2 не зявилися та про причини неявки не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляд справи. Вимоги ухвал суду від 21.09.2010 року, від 21.10.2010 року Відповідач та 3 я особа 2 не виконали. В судове засідання зявився представник Позивача, який просив позов задоволити повністю. У звязку з цим розгляд справи відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 04.11.2010 року відкладено на 12.11.2010 року.

12.11.2010 року розгляд справи не відбувся в звязку з хворобою судді, в звязку з чим розгляд справи відповідною ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2010 року відкладено на 24.11.2010 року.

18.11.2010 року до господарського суду Київської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «Астон Азімут» про залучення товариства до участі у справі № 8/110-10 в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. ТОВ «Астон Азімут»свою заяву обґрунтовувало тим, що обєкти нерухомості, з приводу яких розглядається спір у справі №8/110-10, належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.2010 року, який зареєстрований в електронному реєстрі прав власності 05.05.2010 року.

18.11.2010 року ухвалою господарського суду Київської області заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Астон Азімут»про залучення його до участі у справі № 8/110-10 в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - задоволено повністю.

19.11.2010 року до суду надійшло клопотання Позивача про продовження розгляду справи на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, яке ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2010 року задоволено шляхом продовження розгляду справи до 07.12.2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2010 року скасовано повністю, вжитті відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 22.09.2010 року у справі № 8/110-10, - заходи по забезпеченню позову.

23.11.2010 року до господарського суду Київської області надійшла телеграма 3-ї особи 1: комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації, згідно якої підприємство просило подальший розгляд здійснювати за його відсутності та зазначало свою позицію, яка полягала в тому, що 3-я особа - 1 при вирішенні справи покладалась на думку суду.

24.11.2010 року в судове засідання представники Відповідача та 3-х осіб 2, - 3, не зявилися та про причини неявки не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляд справи. Вимоги ухвал суду від 21.09.2010 року, від 04.11.2010 року Відповідач та 3 і особи 2, - 3 не виконали. В судове засідання зявився представник Позивача, який надав суду письмові пояснення по справі. У звязку з цим розгляд справи відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 24.11.2010 року відкладено на 06.12.2010 року.

06.12.2010 року в судове засідання представники Позивача, Відповідача та 3-і особи 2, не зявилися та про причини неявки не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляд справи. Вимоги ухвал суду від 21.09.2010 року, від 24.11.2010 року Відповідач та 3 і особи 2 не виконали. В судове засідання зявився представник 3-ї особи 3: ТОВ «Астон Азімут», який виконав вимоги ухвали суду від 24.11.2010 року шляхом надання суду письмових пояснень і копій документів, які витребовувались судом. 3-я особа 3 просила суд відмовити повністю в задоволенні позову з тих підстав, що спірне майно належить їй на праві власності. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданого пояснення представника Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 06.12.2010 року.

Згідно з розясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Позивач та Відповідач належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлялась на адреси Позивача і Відповідача, суд дійшов висновку, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він міг би посилатися, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, 3-ї особи 3 дослідивши і обєктивно оцінивши подані докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, всебічно зясувавши всі обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 203 передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із вимогами ст.ст. 204, 205 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Також, Цивільний кодекс України в ст. 209 передбачає, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України в ст. 220 передбачає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Даний Кодекс у ст. 639 передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Цей же Кодекс у ст. 635 передбачає, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Відповідно до вимог ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

07.07.2010 року між Позивачем - дочірнім підприємством «Центр правового консалтингу» та Відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу №1 (надалі за текстом «попередній договір»), відповідно умов якого Позивач та Відповідач домовились в строк до 07 серпня 2010 року укласти основний договір купівлі-продажу, згідно з яким Відповідач зобовязаний передати за плату Позивачу нерухоме майно будівлю автоцентру літ. А-3, а-1, загальною площею 4085,1 кв. м., навіси А, А”, яке знаходиться за адресою: Запорізьке шосе, буд. 28 а, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська обл., Україна (надалі за текстом «майно»/ «предмет спору»), а Позивач зобовязаний сплатити Відповідачу кошти у розмірі 30000000,00 (Тридцять мільйонів гривень 00 коп.) грн. протягом 30 (тридцяти) днів з моменту підписання акту приймання-передачі майна. 10.07.2010 року Позивачем було направлено Відповідачу проект основного Договору купівлі-продажу, супровідний лист від 09.07.2010 року №9/12-001, в якому Позивачем запропоновано Відповідачу підписати Основний договір купівлі-продажу 26.07.2010 року.

Відповідач розглянувши вказаний лист та проект основного Договору купівлі-продажу надала відповідь (лист вих. № 11 від 12.07.2010 року), згідно з яким, Відповідач підтвердив, що дійсно 07.07.2010 року між дочірнім підприємством «Центр правового консалтингу»та Відповідачем був підписаний попередній договір №1, відповідно до умов якого Відповідач зобовязалась в строк до 07.08.2010 року оформити право власності на нерухоме майно, яке є предметом договору та підписати з Позивачем основний договір купівлі-продажу нерухомого майна. Однак, Відповідач вказала, що на день складання відповіді (12.07.2010 року) має більш вигідну пропозицію від третьої сторони щодо продажу вказаного Майна за ціною більшою, ніж пропонує Позивач; Відповідач доводить до відома Позивача те, що після оформлення права власності на Майно, має намір продати його іншій особі, а від виконання умов попереднього договору купівлі-продажу №1 відмовляється, вважає, що за природою підписаний між позивачем та Відповідачем попередній договір є фактичною угодою про наміри, яка не породжує для сторін жодних правових наслідків.

За наслідками дослідження договору від 07.07.2010 року за № 1 судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є попереднім договором, який повинен укладатись в обовязковій письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Станом на 06.12.2010 року Основний договір купівлі-продажу Майна не підписаний.

Судом встановлено, що попередній договір від 07.07.2010 року за № 1 є нікчемним і недійсним внаслідок того, що під час його укладення не дотримано вимоги щодо нотаріального посвідчення через те, що таке посвідчення є обовязковим для договорів купівлі-продажу обєктів нерухомості та Відповідача не уповноважували на реалізацію майна, яке належить на праві власності ТОВ «Астон Азімут».

В ході розгляду справи встановлено, що обєкти нерухомості (майно), з приводу яких між Позивачем та Відповідачем укладено попередні договір купівлі-продажу, належать на праві власності ТОВ «Астон Азімут»на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.04.2010 року, який зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №593 та у Державному реєстрі правочинів за №3885429 з послідуючою реєстрацією 05.05.2010 року в бюро технічної інвентаризації.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Основний договір купівлі-продажу між Позивачем та Відповідачем не може бути укладеним в звязку з тим, що Відповідач не являється власником обєктів нерухомості у вигляді будівлі автоцентру літ. А-3, а-1, загальною площею 4085,1 кв. м., навісів А, А”, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 28-а, з приводу яких укладався попередній договір від 07.07.2010 року за № 1, внаслідок чого цей попередній договір також не міг укладатись між Позивачем та Відповідачем через те, що Відповідача ніхто не уповноважував діяти від імені власника майна в особі ТОВ «Астон Азімут»та останнє належне йому майно не реалізовувало і намірів реалізовувати не мало. У звязку з цим вимоги Позивача є безпідставними внаслідок того, що Відповідач не має майнових прав щодо майна, з приводу якого укладався попередній договір, та судом встановлено, що Відповідача ніхто не уповноважував відчуджувати від іменні ТОВ «Астон Азімут»таке майно, через що в задоволенні вимог Позивача слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які наданні ТОВ «Астон Азімут»суду при вступі товариства у справу №8/110-10 в якості 3-ї особи, у вигляді нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 02.04.2010 року, витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів та витягу про реєстрацію 05.05.2010 року за товариством з обмеженою відповідальністю «Астон Азімут» права власності на нерухоме майно, є письмовим доказом належності на праві власності ТОВ «Астон Азімут»обєктів нерухомості у вигляді будівлі автоцентру літ. А-3, а-1, загальною площею 4085,1 кв. м., навісів А, А”, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 28-а, з приводу яких укладався попередній договір від 07.07.2010 року за № 1.

У судовому засіданні, надані ТОВ «Астон Азімут»докази належності останньому на праві власності обєктів нерухомості, з приводу яких між сторонами у справі укладався попередній договір купівлі-продажу від 07.07.2010 року за № 1, Позивачем та Відповідачем спростовані не були і по суду не заперечувались.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують наявність у нього права власності на обєкти нерухомості, з приводу яких між сторонами у справі укладався попередній договір купівлі-продажу від 07.07.2010 року за № 1.

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву на позовну заяву не подав, доказів наявність у нього права власності на обєкти нерухомості, з приводу яких між сторонами у справі укладався попередній договір купівлі-продажу від 07.07.2010 року за № 1, не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт відсутності у Позивача та Відповідач будь-яких майнових прав на обєкти нерухомості у вигляді будівлі автоцентру літ. А-3, а-1, загальною площею 4085,1 кв. м., навісів А, А”, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 28-а, судом встановлений.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При відмові в задоволені позову господарські витрати покладаються на позивача.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що в задоволені вимог Позивача слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову дочірнього підприємства «Центр правового консалтингу», ідентифікаційний код 33996487, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Кловський спуск, буд. 11, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1, про зобовязання вчинити певні дії відмовити повністю.

2.Господарські витрати за даним позовом покласти на дочірнє підприємство «Центр правового консалтингу», ідентифікаційний код 33996487, місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Кловський спуск, буд. 11.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2010 року

СуддяСкутельник П.Ф.