Рішення № 134940107, 09.03.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 560/11597/25

РІШЕННЯ

іменем України

09 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,

за участю:секретаря судового засідання Тодорук О.О., представника позивача - Шурмана Я.В., представників відповідача - Ткачук Н.І., Гаврилюка О.О., розглянувши у закритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Шепетівський військовий лісгосп" (далі - позивач, ДП "Шепетівський військовий лісгосп") звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просить: визнати протиправними та скасувати винесені ГУ ДПС у Хмельницькій області на підставі Акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки від 12.02.2025 року №3017/22-01-07-09/43075760 податкові повідомлення - рішення від 24 березня 2025 року, а саме: податкове повідомлення - рішення від 24 березня 2025 року № 6253/2201-0709; податкове повідомлення - рішення від 24 березня 2025 року № 6254/2201-0709; податкове повідомлення - рішення від 24 березня 2025 року № 0062002408; податкове повідомлення - рішення від 24 березня 2025 року № 0062032408; податкове повідомлення - рішення від 24 березня 2025 року № 0062052408.

Ухвалою від 08.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами загального позовного провадження; ухвалено призначити підготовче засідання на 28.07.2025 р. о 10:00 год.

Ухвалою суду від 22.09.2025 клопотання Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" про розгляд справи № 560/11597/25 в частині у закритому судовому засіданні задоволено; ухвалено здійснювати розгляд справи № 560/11597/25 у закритому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 22.09.2025 закрито підготовче провадження у справі; ухвалено призначити справу № 560/11597/25 до судового розгляду по суті; ухвалено призначити судовий розгляд на 13.10.2025 о 14.15 год.

Ухвалою суду від 09.03.2026 закрито провадження у справі за позовом Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «ПС» від 24.03.2025 № 6254/2201-0709.

Відповідно до заяв по суті справи, ДП "Шепетівський військовий лісгосп" позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Вказує, що Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на підставі Акту №3017/22-01-07-09/43075760 «Про результати документальної планової виїзної перевірки від 12 лютого 2025 року відносно державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп» 24 березня 2025року винесені оскаржувані у цій справі податкові повідомлення - рішення.

Позивач не згоден із винесеними ГУ ДПС у Хмельницької області на підставі Акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки від 12.02.2025 року №3017/22-01-07-09/43075760 податковими повідомленнями-рішеннями від 24 березня 2025року № 6253/2201-0709; № 6252/2201-0709; № 6249/2201-0709; № 6250/2201-0709; № 6255/2201-0709; № 6251/2201-0709; № 6256/2201-0709; № 0062002408 та № 0062032408 вважає їх незаконними, помилковими, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області, згідно із заявами по суті справи, проти задоволення позовних вимог заперечує та просить у їх задоволенні відмовити повністю з огляду на таке.

Відповідач посилається на те, що у спірних правовідносинах діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А отже, як вказує відповідач, він не допустив порушення прав та законних інтересів позивача.

Під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у заявах ДП "Шепетівський військовий лісгосп" по суті справи.

Під час розгляду справи по суті представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили та просили у їх задоволенні відмовити з підстав, вказаних у заявах Головного управління ДПС у Хмельницькій області по суті справи.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Головним управління ДПС у Хмельницькій області відповідно до план-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік, на підставі наказів Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 03.04.2024 №1356-П, від 26.04.2024 №1797-П, від 07.01.2025 №80-П та від 17.01.2025 №318-П проведена документальна планова виїзна перевірка ДП "Шепетівський військовий лісгосп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 25.06.2019 по 31.12.2023 та за період з 25.06.2019 по 31.12.2023 з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки складено акт від 12.02.2025 №3017/22-01-07-09/43075760 та встановлено ряд порушень, які узагальнені у висновку акту перевірки.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки листом від 26.02.2025 №117 (в/х №5444/6 від 04.03.2025) у якому він частково не погоджувався з висновками, викладеними в акті перевірки від 12.02.2025 №3017/22-01-07-09/43075760, зокрема щодо: 1) проведених операцій з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» (ПН 43388398), що призвело до заниження доходів в сумі 8 678 858 грн та завищення податкового кредиту в сумі 1 309 875 гривень; 2) операцій з реалізації лісопродукції фізичним особам, що призвело до заниження доходів в сумі 536 226 гривень; 3) сум перерахованого податку на дохід фізичної особи (далі - ПДФО), що за даними бухгалтерського обліку не співпадають з сумами за даними інтегрованих карток підприємства; 4) застосування ставки єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) в розмірі 8,41% до доходів працівника, інвалідність якого з 01.06.2023 по 20.11.2023 не могла бути підтверджена завіреною довідкою до акта огляду в медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності копією (оскільки така довідка видана 21.11.2023).

За результатами розгляду заперечення, листом від 18.03.2025 №673/10/22-01-07-09-09, позивачу надіслано відповідь, згідно якої, висновки акта перевірки залишено без змін.

ГУ ДПС у Хмельницькій області прийнято ряд податкових-повідомлень рішень (рішень) від 24.03.2025, у тому числі: №6253/2201-0709 форми «Н», яким застосовано штрафну санкцію за нереєстрацією податкової накладної в ЄРПН в сумі 964 428 гривень; №6254/2201-0709 форми «ПС», яким застосовано штрафну санкцію за несвоєчасно подані декларації з ПДВ в сумі 3 060 гривень; №6252/2201-0709 форми «Р», яким донараховано ПДВ в сумі 1 416 475 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 338 129 гривень; №6249/2201-0709 форми «П», яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (збитки) в сумі 2 238 110 гривень; №6250/2201-0709 форми «Р», яким донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 1 255 855 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 304 261 гривень; №6251/2201-0709 форми «Р», яким донараховано частину чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в сумі 6 381 735 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 66 082 гривень; №6255/2201-0709 форми «ПС», яким застосовано штрафну санкцію за неподання повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форма №20-ОПП в сумі 41 820 гривень; №6256/2201-0709 форми «Ш», яким застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань (код платежу 21080900) в сумі 140, 30 гривень; № 0062002408 форми «Д», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 4502831,79 грн (у тому числі, податкове зобов`язання 4 281 930, 43 грн, штрафні санкції 137697,09 грн, пеня 83203,97 грн.); № 0062032408 форми «Д» яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 435488,56 грн (у тому числі, податкове зобов`язання 408626,57 грн., штрафні санкції 16842,79 грн, пеня 10019,2 грн.); № 0062052408 (рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску) на суму 8891,56 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішення (рішеннями), листом від 07.04.2025 №229, позивачем подано скаргу до ДПС України (в/х ДПС №162621/6 від 10.04.2025).

Згідно рішення ДПС України від 05.06.2025 №16263/6/99-00-06-01-01-06 скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №6254/2201-0709 форми «ПС» в частині застосованої штрафної санкції в сумі 2 040 грн.

Інші податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Уважаючи вказані податкові повідомлення-рішення (рішення) протиправними, ДП "Шепетівський військовий лісгосп" звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

Так, щодо податкових повідомлень-рішень від 24.03.2025 №6249/2201-0709, від 24.03.2025 №6250/2201-0709 та від 24.03.2025 №6251/2201-0709, то суд зазначає про таке.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено порушення: п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями; ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, зі змінами та доповненнями; п.2.1, п.2.3 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704; п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306; п.5 П(С)БО 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153; за рахунок: 1) заниження інших операційних доходів у сумі 6 440 748 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: 1 квартал 2021 в сумі 6 440 748 грн, півріччя 2021 в сумі 6 440 748 грн, три квартали 2021 в сумі 6 440 748 грн, рік 2021 в сумі 6 440 748 грн, в результаті не віднесення до їх складу безоплатно отриманих активів комплектів заготовок для виготовлення тари дерев`яної (ґрунтованих, антисептованих, фарбованих з фурнітурою), оскільки у постачальника ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» (ПН 43388398) для здійснення постачання були відсутні самі активи, виробничі та трудові ресурси, за реквізитами даного суб`єкта господарювання оформлені лише первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні) з метою формування витрат та податкового кредиту для ДП "Шепетівський військовий лісгосп" та, як наслідок, мінімізації сплати податків до бюджету; 2) заниження інших операційних доходів у сумі 536 226 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: три квартали 2021 в сумі 22 081 грн, рік 2021 в сумі 64 031 грн, 1 квартал 2022 в сумі 29 749 грн, півріччя 2022 в сумі 41 148 грн, три квартали 2022 в сумі 137 213 грн, рік 2022 в сумі 174 230 грн, 1 квартал 2023 в сумі 15 673 грн, півріччя 2023 в сумі 45 782 грн, три квартали 2023 в сумі 180 812 грн, рік 2023 в сумі 297 965 грн, в результаті не віднесення до їх складу безоплатно отриманих активів грошових коштів, отриманих від фізичних осіб в якості оплати лісопродукції, яка фактично не здійснювалась.

Із приводу проведених операцій ДП "Шепетівський військовий лісгосп" з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» (ПН 43388398), то суд зазначає про таке.

Перевіркою встановлено відображення в бухгалтерському та податковому обліках позивача операцій з придбання комплектів заготовок для виготовлення тари дерев`яної (ґрунтованих, антисептованих, фарбованих з фурнітурою) в кількості 4 638 комплектів, у ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» 05.01.2021 на загальну суму 10 414 629,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 735 771,50 грн (8 678 857,50 грн без ПДВ) згідно видаткових накладних.

У бухгалтерському обліку позивача операції з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» відображені кореспонденцією рахунків: 01.04.2021 оприбуткування ТМЦ по видаткових накладних від 05.01.2021: Д-т 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» К-т 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в сумі 8 678 857,50 гривень; нараховано податковий кредит з ПДВ: Д-т 64.1.5 «ПДВ» в сумі 1 735 771,50 гривень; проведена оплата: Д-т 63.1«Розрахунки з вітчизняними постачальниками» К-т 31.1.8 «Поточні рахунки в національній валюті» в сумі 10 414 629,00 гривень.

При цьому, відповідач посилається на те, що у підтвердження транспортування придбаних ТМЦ від ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» на адресу позивача до перевірки не надано та в процесі проведення перевірки не встановлено товарно-транспортних накладних.

Також, як вказує відповідач, товарно-транспортних накладних не надано позивачем й до поданого заперечення, що свідчить, на думку Головного управління ДПС у Хмельницькій області, про їх відсутність у розмінні п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України.

Окрім того, відповідач зазначає, що у підтвердження якості/відповідності придбаних ТМЦ у ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ», зокрема вимогам, передбачених у додатку 1 до договору на виготовлення та поставку товару від 15.12.2020 №15/12-2020/БФ, до перевірки не надано та в процесі проведення перевірки не встановлено документів (паспортів якості, паспортів виробника, інших документів щодо відповідності заготовок вимогам ТУ тощо).

Як вказує відповідач, таких документів не надано й до поданого заперечення, що свідчить, на думку Головного управління ДПС у Хмельницькій області, про їх відсутність у розмінні п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України.

Окрім того, відповідач посилається на те, що ним встановлено відсутність у ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» активів і трудових ресурсів для здійснення господарських операцій з реалізації ТМЦ позивачу.

Як вказує відповідач, проведеною перевіркою встановлено: неможливість самостійної поставки (в т.ч. виготовлення) ТМЦ ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ», у зв`язку з відсутністю наймах працівників; відсутність земельних ділянок/складських приміщень, що свідчить про відсутність у ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» необхідних приміщень для виготовлення/зберігання комплектів заготовок; відсутність підтвердження факту перевезення у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних та придбання послуг з перевезення; відсутність документів щодо підтвердження виробника (якості, ТУ) комплектів заготовок; наявність Рішення про відповідність ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» критеріям ризиковості платника податку від 29.11.2021 №119644, у зв`язку з не підтвердженням придбанням комплектів заготовок по ланцюгу придбання по кількості.

Зазначене, на думку Головного управління ДПС у Хмельницькій області, об`єктивно свідчить про неможливість реального здійснення господарських операцій між ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» та ДП "Шепетівський військовий лісгосп" у січні 2021 року, як наслідок, укладений між позивачем та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» договір на виготовлення та поставку товару від 15.12.2020 №15/12-2020/БФ не опосередковувався реальним виконанням операцій, які становлять його предмет.

Відповідач також вказує, що перевіркою встановлено, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» фактично комплекти заготовок для виготовлення тари дерев`яної (ґрунтовані, антисептовані, фарбовані з фурнітурою) для позивача не поставляло, даним суб`єктом господарювання в порушення вимог ст. 9 Закону №996 та п. 2.3 Положення №88 оформлені завідомо недостовірні документи: видаткові накладні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд зазначає про таке.

Так, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Відповідно до п.44.2 ст.44 ПКУ для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996 у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У ст. 2 Закону № 996 визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для формування показників бухгалтерського обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88 у редакції, чинній на момент виникнення спірних праовідносин), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.2.2 Положення №88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Пунктом 2.4. Положення №88 визначено обов`язкові реквізити первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 (у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно із п. 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Так, судом встановлено, що п.1.1 та 2.1 укладеного Договору на виготовлення та поставку товару від 15.12.2020 №15/12-2020/БФ передбачено, що постачальник зобов`язаний: Виготовити та передати товар покупцю в кількості та якості відповідно до умов Договору; передати покупцю всі необхідні документи на товар.

Договір містить підписи від імені уповноважених осіб сторін на скріплений відтисками печаток сторін.

При цьому, матеріали справи містять копії видаткових накладних, складених постачальником ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» в адресу покупця ДП "Шепетівський військовий лісгосп", з яких убачається інформація про поставлені товари, зокрема, їх кількість і вартість

Окрім того, судом встановлено, що зазначені видаткові накладні містять всі обов`язкові реквізити первинного документа, визначені ст. 9 Закону №996, містить підписи уповноважених осіб сторін та відтиски печаток сторін.

Відповідно, суд виходить з того, що зазначені видаткові накладні є первинними документами, що документально підтверджують здійснення операцій з постачання ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» товарів ДП "Шепетівський військовий лісгосп".

Із приводу доводів відповідача про відсутність у ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» активів і трудових ресурсів для здійснення господарських операцій з реалізації ТМЦ позивачу, то суд зазначає про таке.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих можливостей контрагента. Переконання контролюючого органу про те, що контрагенти постачальника позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів та дослідження первинних документів.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№ 826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі № 826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у суб`єкта підприємницької діяльності трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду висловленій, наприклад, у постанові від 07.12.2023 у справі № 380/6949/21.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду сформульовану у постанові від 12.02.2020 у справі № 440/3783/18, відповідно до якої, під час надання оцінки висновкам контролюючого органу про відсутність реального факту поставки за договором, недоліки або відсутність товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операцій з поставки продукції, оскільки мова йде про правильність формування податкового кредиту за взаємовідносинами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а не за взаємовідносинами з перевезення. Паспорти та сертифікати якості також не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а відтак, їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту поставки товару.

Також суд вказує на те, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Подібна правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 24.01.2019 у справі № 803/1712/13-а.

Окрім того, суд виходить з того, що включення підприємства до переліку ризикових платників податків, а саме - ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ», на що посилається відповідач, не є об`єктивною підставою вважати будь-які операції такого підприємства безтоварними та такими, що відображені тільки на папері.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у своїй сталій практиці наголошує на принципі індивідуальної відповідальності платника податків: платник податків (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків через можливі порушення контрагента, якщо не встановлено обізнаність та/або узгодженість їх дій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №826/2066/18, а також у постанові Великої палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

З огляду на викладене вище, суд виходить з того, що податковим органом не доведено порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями; ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, зі змінами та доповненнями; п.2.1, п.2.3 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704; п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306; п.5 П(С)БО 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153; за рахунок: заниження інших операційних доходів у сумі 6 440 748 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: 1 квартал 2021 в сумі 6 440 748 грн, півріччя 2021 в сумі 6 440 748 грн, три квартали 2021 в сумі 6 440 748 грн, рік 2021 в сумі 6 440 748 грн, в результаті не віднесення до їх складу безоплатно отриманих активів комплектів заготовок для виготовлення тари дерев`яної (ґрунтованих, антисептованих, фарбованих з фурнітурою), оскільки у постачальника ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» (ПН 43388398) для здійснення постачання були відсутні самі активи, виробничі та трудові ресурси, за реквізитами даного суб`єкта господарювання оформлені лише первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні) з метою формування витрат та податкового кредиту для ДП "Шепетівський військовий лісгосп" та, як наслідок, мінімізації сплати податків до бюджету.

Із приводу господарських операцій позивача з реалізації лісопродукції фізичним особам, то суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що слідчими Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, за процесуального керівництва Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024242310000003 від 01.02.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.4 ст.246 КК України.

Із матеріалів справи вбачається, що головним управлінням ДПС у Хмельницькій області направлено до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області лист від 10.01.2025 №326/5/22-01-07-01-08 з проханням надати дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування №42024242310000003 від 01.02.2024 та надати до Головного управління ДПС у Хмельницькій області документи/копії документів (матеріалів, доказів), здобутих під час розслідування вказаного кримінального провадження, якими підтверджується порушення вимог податкового законодавства службовими особами ДП "Шепетівський військовий лісгосп".

Листом від 15.01.2025 №9460-2025 Слідче управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області надано дозвіл на розголошення відомостей та повідомлено про забезпечення доступу до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024242310000003 від 01.02.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.4 ст.246 КК України в межах проведення документальної планової виїзної перевірки позивача.

Судом встановлено, що у процесі проведення перевірки ДП "Шепетівський військовий лісгосп" відповідачем використано протоколи допитів фізичних осіб покупців у ДП "Шепетівський військовий лісгосп" деревини.

Із матеріалів справи також вбачається, що проведеною відповідачем перевіркою позивача встановлено відображення за даними бухгалтерського обліку ДП "Шепетівський військовий лісгосп" операцій з реалізації лісопродукції (дров та ділової деревини) згідно товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс).

Судом встановлено, і відповідачем не заперечується, що до перевірки позивачем надано банківські виписки та прибуткові касові ордери, згідно яких, в якості оплати за поставлену лісопродукцію фізичним особам ДП "Шепетівський військовий лісгосп" отримано грошові кошти в загальній сумі 536 226 гривень.

Як також встановлено судом, відповідачем не заперечується факт, що лісопродукція була реалізована ДП "Шепетівський військовий лісгосп", враховуючи її відсутність за даними бухгалтерського обліку (бухгалтерський рахунок 26 «Готова продукція») на балансі підприємства.

Водночас, відповідач посилається на те, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з постачання (продажу) позивачем лісопродукції на адресу вказаних у акті перевірки фізичних осіб.

Отже, як вказує відповідач, сума податкових зобов`язань з ПДВ по даній поставці залишається незмінною. Позивачем неправомірно визначено саме контрагентів-покупців вищевказаних фізичних осіб та відображено за даними бухгалтерського обліку по рахунку 36.1 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд виходить із таких міркувань.

Як убачається з копій договорів поставки ДП "Шепетівський військовий лісгосп", які укладалися з фізичними особами, зазначеними у Акті перевірки ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ), указані договори містить, серед інших, такі умови.

« 1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1.Продавець зобов`язується в строк, визначений пунктом 4.1. розділу 4 Договору, передати (поставити) Покупцеві лісопродукцію (надалі іменується - «Товар»), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору.

2. ЗОБОВ ЯЗАННЯ СТОРІН.

2.1. Продавець зобов язується:

2.1.1.Передати Товар Покупцю в порядку та терміни, встановлені цим договором.

2.1.2.Передати Товар в кількості та якості відповідно до умов цього Договору.

2.1.3.Одночасно з Товаром передати Покупцю всю необхідну документацію.

2.2.Покупець зобов`язується: 2.2.2. Прийняти Товар в кількості та якості відповідно до умов цього Договору.

2.2.3.Здійснити оплату Товару в строки й порядку передбачені цим Договором.

3. КІЛЬКІСТЬ, ЯКІСТЬ, ЦІНА, УМОВИ ОПЛАТИ ТОВАРУ.

3.1. Кількість Товару, одиниця виміру, ціна , вид, асортимент або (сортимент) місце передачі Товару та загальна вартість Товару, що підлягає передачі Покупцю, відповіднії до цього Договору, визначаються у видаткових накладних (товарно - транспортних цак 'них), які видаються на Товар.

3.2. Кількість Товару за цим Договором не може перевищувати: дров`яна деревина -15 метрів кубічних.; ділова деревина - 30 метрів кубічних.

3.3. По якості деревини Товар відповідає вимогам чинних, стандартів, а саме відповідно до ДСТУ. Об`єм Товару визначається згідно ДСТУ 4020-2-2001 «Методи обмірювання та визначення об ємів».

3.4. Розрахунок за Товар здійснюється Покупцем у вигляді 100% попередньої оплати, на підставі виставленого Продавцем рахунку, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, або шляхом внесення коштів в касу Продавця. Сторони домовилися, що проценти на суму попередньої оплати у відповідності до ст. 536 ЦК України не нараховуються.

3.5. У випадку недотримання Покупцем умов цього Договору щодо попередньої оплати за Товар усі зобов`язання Продавця за цим Договором зупиняються до виконання Покупцем, зобов`язання, передбаченого п. 3.4. цього Договору.

3.6. Продавець має право в односторонньому порядку змінювати ціну Товару в залежності від прейскуранту цін, що затверджуються по підприємству, про що повідомляє Покупця.

3.7.Ціна на Товар встановлюється за один метр кубічний продукції з (верхньогб/нижнього) складу Продавця.

4. СТРОКИ ТА УМОВИ ПЕРЕДА ЧІ - ПРИЙМАННЯ ТОВАРУ

4.1. Продавець зобов язується передати Покупцеві Товар до 202_ року. Продавець повідомляє Покупця про готовність Товару для приймання та необхідності направлення транспорту. Повідомлення про готовність Товару до передачі здійснюється

4.2. Приймання Товару по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання лісопродукції по кількості і якості - П-6, П-7.

4.3. Передача-приймання Товару за кількістю та якістю провадиться

уповноваженими представниками Покупця і Продавця за місцем отримання Товару.

4.5. Одночасно з Товаром Продавець передає Покупцю: видаткову накладну (товарно - транспортну накладну) на Товар.

4.7. При купівлі Товару з верхнього складу Продавця Покупець забезпечує завантаження Товару на поданий транспортний засіб власними силами та за власний рахунок».

Суд вказує на те, що у матеріалах справи наявні копії видаткових накладних щодо постачання позивачем деревини зазначеним вище фізичним особам, а також копії касових ордерів щодо отримання позивачем грошових коштів від зазначених фізичних осіб в оплату за поставлену лісопродукцію.

Також у матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних щодо перевезення лісопродукції, реалізованої позивачем зазначеним фізичним особам.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Відповідно до п.44.2 ст.44 ПКУ для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до вимог Закону № 996, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У ст. 2 Закону № 996 визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для формування показників бухгалтерського обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення № 88, первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.2.2 Положення №88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Пунктом 2.4. Положення №88 визначено обов`язкові реквізити первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із п. 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пункт 7 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, визначає, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Так, судом встановлено, що операції з постачання лісопродукції зазначеним вище фізичним особам відображені у регістрах бухгалтерського обліку ДП "Шепетівський військовий лісгосп" по рахунку 36.1 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками», вартість реалізації лісопродукції включена до складу витрат позивача у загальній сумі 536 226 грн.

Суд вказує на те, що, зокрема, даними бухгалтерського обліку позивача, банківські виписками та прибутковими касовими ордерами підтверджується документально відвантаження лісопродукції ДП "Шепетівський військовий лісгосп" фізичним особам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 у загальній сумі 536 226 грн. без ПДВ та відображення зазначеної виручки від реалізації у складі доходів позивача (дохід від реалізації, субрахунок 701 «Дохід від реалізації продукції»).

Суд виходить з того, що, зокрема, вказані вище дані бухгалтерського обліку позивача, банківські виписки та прибуткові касові ордери були доступні посадовим особам відповідача, які проводили перевірку ДП "Шепетівський військовий лісгосп", за результатами якої складений Акт №3017/22-01-07-09/43075760 «Про результати документальної планової виїзної перевірки від 12 лютого 2025 року відносно державного підприємства «Шепетівський військовий лісгосп».

Водночас, із приводу посилання відповідача як на підтвердження своєї позиції на протоколи допитів у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024242310000003 від 01.02.2024, то суд виходить із такого.

Суд зазначає, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція сформульована, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.112018 у справі № 822/551/18, постанові від 25.07.2024 у справі №600/1052/20-а.

З огляду на викладене вище, судом не встановлено заниження позивачем інших операційних доходів у сумі 536 226 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: три квартали 2021 в сумі 22 081 грн, рік 2021 в сумі 64 031 грн, 1 квартал 2022 в сумі 29 749 грн, півріччя 2022 в сумі 41 148 грн, три квартали 2022 в сумі 137 213 грн, рік 2022 в сумі 174 230 грн, 1 квартал 2023 в сумі 15 673 грн, півріччя 2023 в сумі 45 782 грн, три квартали 2023 в сумі 180 812 грн, рік 2023 в сумі 297 965 грн, в результаті не віднесення до їх складу безоплатно отриманих активів грошових коштів, отриманих від фізичних осіб в якості оплати лісопродукції, яка фактично не здійснювалась.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача від 24.03.2025 №6252/2201-0709, то суд зазначає про таке.

Перевіркою повноти визначення податку на додану вартість встановлено порушення: п.44.1 ст.44, п.п. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями, за рахунок: 1) завищення податкового кредиту у сумі 1 309 875 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: січень 2021 в сумі 1 309 875 грн, в результаті віднесення до його складу сум податку на додану вартість по нереальних господарських операціях з поставки ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» (ПН 43388398) на адресу ДП "Шепетівський військовий лісгосп" комплектів заготовок для виготовлення тари дерев`яної (ґрунтованих, антисептованих, фарбованих з фурнітурою), оскільки у постачальника ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» для здійснення постачання були відсутні виробничі, трудові ресурси та самі активи; за реквізитами даного суб`єкта господарювання оформлено первинні бухгалтерські документи (накладні та податкові накладні) з метою формування витрат та податкового кредиту кінцевому споживачу підприємству реального сектору економіки ДП "Шепетівський військовий лісгосп"; 2) завищення податкового кредиту у сумі 106 600 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: листопад 2023 в сумі 106 600 грн, в результаті віднесення до його складу сум ПДВ, що не підтверджені належним чином складеними та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними постачальником ФОП ОСОБА_22 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Так, із приводу завищення позивачем податкового кредиту у сумі 1 309 875 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: січень 2021 в сумі 1 309 875 грн, в результаті віднесення до його складу сум податку на додану вартість по нереальних господарських операціях з поставки ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ», то суд виходить із такого.

Із наявних у матеріалах справи копій податкових накладних, складених ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» в адресу позивача (і які були доступні перевіряючим на дату проведення перевірки ДП "Шепетівський військовий лісгосп") за результатами здійснення операцій з постачання матеріальних цінностей (комплект заготовок для виготовлення тари дерев`яної (ґрунтований, антисептований, фарбований з фурнітурою)).

Судом встановлено, що ці податкові накладні належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать відповідні квитанції.

Отже, суд виходить з того, що зазначеними податковими накладними підтверджується наявність документальних підстав для включення позивачем зазначеної в них суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту (в частині податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН) у загальній сумі 1 309 875 грн.

Згідно п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції у спірний період), платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Окрім того, судом не встановлено, що придбані позивачем матеріальні цінності (комплект заготовок для виготовлення тари дерев`яної (ґрунтований, антисептований, фарбований з фурнітурою) у постачальника ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» не використовувались у господарській діяльності підприємства, отже, у даному випадку не підлягає застосуванню норма п. 198.5 ст.198 ПКУ щодо необхідності нарахування ДП "Шепетівський військовий лісгосп" компенсуючих податкових зобов`язань з ПДВ у сумі податкового кредиту, раніше визнаного при придбанні товарів у постачальника ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ».

Водночас, із приводу посилань відповідача на нереальність господарських операцій між ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА БУДПРОМІНВЕСТ» і ДП "Шепетівський військовий лісгосп", то відповідна оцінка цим аргументам ГУ ДПС України в Хмельницькій області дана судом у цьому рішенні вище.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.03.2025 №6252/2201-0709 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість: за податковими зобов`язаннями на 1 309 875 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями на 327 469 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту у сумі 106 600 грн, у тому числі, в розрізі звітних податкових періодів за: листопад 2023 в сумі 106 600 грн, в результаті віднесення до його складу сум ПДВ, що не підтверджені належним чином складеними та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними постачальником ФОП ОСОБА_22 (РНОКПП НОМЕР_1 ), то суд зазначає про таке.

Так, відповідно до абз. 1 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, у спірний період), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, у спірний період) встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

За п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України (у редакції, у спірний період), датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, у спірний період), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, у спірний період), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, у спірний період), датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

У той же час, згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (у редакції, у спірний період), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, вбачається, що податкова накладна складається окремо на кожне постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі складання таких податкових накладних постачальником по інших датах, ніж коли виникають податкові зобов`язання, покупець не має підстав для віднесення зазначених в них сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки такі податкові накладні не відповідають первинним документам.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем у процесі перевірки позивача досліджено питання дотримання постачальником ФОП ОСОБА_22 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201 ПКУ щодо відповідності основних реквізитів податкових накладних «дата складання податкової накладної» фактичній даті виникнення податкових зобов`язань, згідно первинних документів, наданих до перевірки.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_22 податкові накладні на загальну суму ПДВ 106 600 грн складені з порушенням вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201 ПКУ.

Так, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_22 у листопаді 2023 року виписано та зареєстровано в ЄРПН на адресу позивача податкові накладні (зазначені в акті перевірки) на загальну суму ПДВ 106 600, 00 грн.

Також судом встановлено, що згідно вказаних податкових накладних позивачем віднесений до складу податкового кредиту ПДВ, що відображений у рядку 17 таблиці 2.1 «Відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7% і 14%» розділу ІІ «Податковий кредит» додатка 1 «Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)» (в/х №9345722139 від 19.12.2023) до декларації з податку на додану вартість за листопад 2023 року.

У процесі проведення перевірки відповідачем, так само як і судом у ході судового розгляду, не встановлено придбання ТМЦ позивачем у ФОП ОСОБА_22 за листопад 2023 року.

Зокрема, у матеріалах справи відсутні копії видаткових накладних щодо придбання позивачем, а так само - копії договорів та платіжних документів щодо оплати вартості придбаних товарів у ФОП ОСОБА_22 .

Із картки рахунку 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ФОП ОСОБА_22 за період з 01.11.2023 по 31.12.2023 вбачається, що позивачем 27.11.2023 здійснено погашення заборгованості перед ФОП ОСОБА_22 в сумі 215 040,00 грн за раніше поставлені ТМЦ, яка станом на 01.11.2023 складала 215 040,00 грн (сальдо по контракту).

Отже, суд вказує на те, що у ФОП ОСОБА_22 відсутні підстави, передбачені п.187.1 ст.187 ПКУ для виписки на адресу позивача податкових накладних 02.11.2023 та 03.11.2023.

Так само, у позивача відсутні підстави, передбачені ст.198 ПКУ, для віднесення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене вище, суд виходить з того, що у порушення вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, позивачем завищено податковий кредит в сумі 106 600 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: листопад 2023 в сумі 106 600 грн, в результаті віднесення до його складу сум ПДВ, що не підтверджені належним чином складеними та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.

Отже, оскаржуване повідомлення-рішення відповідача від 24.03.2025 №6252/2201-0709 в цій частині є правомірним та скасуванню не підлягає.

У той же час, з приводу наявного у матеріалах справи висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 19.08.2025, то суд бере до уваги фактичні констатації експертизи як такі, що ґрунтуються на спеціальних економічних знаннях експерта і підтверджені первинними документами, наявними у матеріалах справи.

Одночасно правові формулювання у висновку експерта суд не бере до уваги, оскільки відповідна правова кваліфікація належить виключно суду.

Із приводу податкового повідомлення-рішення відповідача від 24.03.2025 №6253/2201-0709 форми «Н», яким до позивача застосовано штрафну санкцію за не реєстрацію податкової накладної в ЄРПН в сумі 964 428 гривень, то суд вказує на таке.

Так, судом встановлено, що 28.12.2020 ДП «Шепетівський військовий лісгосп» отримало

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

в сумі 11 573 134,00 грн, у тому числі ПДВ 1 928 856,00 грн (база оподаткування 9 644 278,00 грн).

За цією операцією позивач мав скласти податкову накладну № 252 від 28.12.2020 та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) не пізніше 15.01.2021 як граничної дати реєстрації згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на 15.01.2021).

Податкова накладна № 252 в ЄРПН позивачем не зареєстрована ні станом на 15.01.2021, ні станом на дату проведення перевірки, ні на момент прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У квітні 2024 року позивач подав уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за грудень 2020 року та додаток Д1, в яких самостійно відобразив податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 1 928 856,00 грн за зазначеною операцією, зокрема шляхом заповнення таблиці щодо податкових накладних, не зареєстрованих в ЄРПН на дату подання декларації.

За результатами планової виїзної документальної перевірки позивача контролюючий орган дійшов висновку про порушення ним пункту 201.10 статті 201 ПК України та виніс податкове повідомлення-рішення № 6253/2201-0709 форми «Н», яким застосував до позивача штраф за пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України у розмірі 964 428,00 грн, що становить 50 % суми ПДВ 1 928 856,00 грн.

Як встановлено судом, податковий орган кваліфікував відповідну операцію як оподатковувану за ставкою 20 %,

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у цій частині, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Отже, з огляду на викладене вище, для податкової накладної № 252 від 28.12.2020 граничний строк реєстрації в ЄРПН спливав 15.01.2021.

Стаття 120-1 ПК України передбачає, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У разі порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень, при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.2 цієї статті, не застосовуються.

Відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120-1.1 цієї статті, не застосовуються.

У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, виявлених контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної за заявою покупця, - тягне за собою накладення на платника податку - продавця штрафу в розмірі 170 гривень та зобов`язання виправити такі помилки.

Невиконання податкового повідомлення-рішення контролюючого органу з попередженням про необхідність виправлення платником податків - продавцем зазначених в абзаці першому цього пункту помилок протягом 10 календарних днів, наступних за днем його отримання, - тягне за собою накладення на такого платника податку штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, - у разі невиправлення помилок протягом 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, - у разі невиправлення помилок у строк від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, - у разі невиправлення помилок у строк від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, - у разі невиправлення помилок у строк від 61 до 90 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, - у разі невиправлення помилок у строк від 91 до 120 календарних днів; 60 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, - у разі невиправлення помилок у строк від 121 до 150 календарних днів; 70 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, - у разі невиправлення помилок у строк від 151 до 180 календарних днів; 100 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній, - у разі невиправлення помилок після спливу 181 календарного дня.

Отже, суд вказує на те, що перший абзац пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України встановлює, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

Водночас, пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України у редакції, чинній на період з 01.03.2020 по 26.05.2022, передбачав, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

При цьому, суд вказує на те, що змісту пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України у редакції, чинній на період з 01.03.2020 по 26.05.2022, убачається, що до переліку правопорушень, охоплених цим мораторієм, віднесено й порушення строків реєстрації податкових накладних.

Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» внесені зміни до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, якими з 27.05.2022 припинено застосування положень законодавства про мораторій на штрафи на період карантину, у тому числі пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Підпункти 69.1, 69.1-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України (у редакції після внесення змін Законом № 2260-IX) передбачають, що, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Платники податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2 відсотки за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2 відсотки.

У разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25 липня 2022 року, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені.

Платники податку на додану вартість, тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбаченого пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року із показниками на зменшення податкових зобов`язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктами 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України (у редакції, чинній з 08.02.2023) встановлено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Отже, суд зазначає, що у цих нормах відсутня пряма вказівка на їх зворотну дію в часі, а відповідальність, установлена пунктом 90, прив`язана саме до граничних строків, визначених пунктом 89.

Пункт 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлює, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: спеціальних засобів індивідуального захисту (каски, виготовлені відповідно до військових стандартів або технічних умов, чи їх еквіваленти та спеціально призначені для них компоненти (тобто підшоломи, амортизатори), що класифікуються у товарній підкатегорії 6506 10 80 00 згідно з УКТ ЗЕД, бронежилети, що класифікуються у товарній підкатегорії 6211 43 90 00 згідно з УКТ ЗЕД), виготовлених відповідно до військових стандартів або військових умов для потреб правоохоронних органів, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, інших суб`єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС); ниток та тканин (матеріалів), що класифікуються у товарних підкатегоріях 3920 10 89 90, 3920 61 00 00, 3921 90 60 00, 5402 11 00 00, 5407 10 00 00, 5603 14 10 00 та 6914 90 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, для виготовлення бронежилетів та шоломів; лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту "в" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, в обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України; лікарських засобів та медичних виробів без державної реєстрації та дозвільних документів щодо можливості ввезення на митну територію України, що призначені для використання закладами охорони здоров`я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, за переліком та в обсягах, встановлених Кабінетом Міністрів України; продукції оборонного призначення, визначеної такою згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про державне оборонне замовлення", що класифікується за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД: 3601, 3602; 3603 (тільки для ударних капсулів, детонаторів, що використовуються в оборонних цілях), 3604 90 00 00 (тільки для освітлювальних та сигнальних ракет, що використовуються в оборонних цілях); 8525 60 00 00, 8529 90 20 00 (тільки для апаратури для передачі та приймання голосу, зображень та іншої інформації, включаючи апаратуру для комунікації в мережі дротового або бездротового зв`язку, апаратури прослуховування направленої дії, радіостанцій ультракороткохвильового і короткохвильового діапазону військового призначення, розвідувально-сигнальної апаратури, їх частин і приладдя, у разі якщо постачання (закупівля) таких товарів здійснюється для державних замовників з оборонного замовлення); 8702-8705 (тільки для пасажирських та вантажних автомобілів звичайного типу, що використовуються в оборонних цілях та мають легку броню або обладнані з`ємною бронею); 8710 00 00 00; 8802, 8803 (тільки для безпілотних літальних апаратів з озброєнням чи без озброєння, що використовуються в оборонних цілях, їх частини); 8804 (тільки для парашутів та інших пристроїв, призначених для десантування військовослужбовців та/або військової техніки); групи 90 (тільки для біноклів, приладів нічного бачення, тепловізорів, захисних окулярів та аналогічних оптичних виробів, телескопічних прицілів та інших оптичних пристроїв для військової зброї, якщо вони не поставлені разом із військовою зброєю, для якої вони призначені, інші оптичні, навігаційні та топографічні прилади та інструменти, що використовуються в оборонних цілях); групи 93, крім включених до товарних позицій 9303-9304, а також 9305 (тільки призначених для виробів товарних позицій 9303-9304), 9306 90 90 00 та 9307.

Отже, суд виходить з того, що пільга жорстко прив`язана до коду УКТ ЗЕД, а не лише до фактичного військового призначення товару.

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

У постановах Верховного Суду, зокрема у справі № 420/10367/20 від 10.12.2021, сформовано підхід, згідно з яким: правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації/нереєстрації податкової накладної є триваючим; воно починається наступного дня після граничного строку її реєстрації і триває до фактичної реєстрації податкової накладної в ЄРПН (якщо така відбувається).

Цей правовий висновок повторно підтверджено й у подальшій судовій практиці Верховного Суду, у тому числі в постанові судової палати з розгляду податкових спорів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 200/4768/23.

У постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 280/4484/23 та від 06.02.2024 у справі № 160/10740/23, а також у постанові судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 200/4768/23, Верховний Суд дійшов, зокрема, таких висновків: мораторій, передбачений пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, діяв до 26.05.2022 включно; з 27.05.2022, у зв`язку з набранням чинності Законом № 2260-IX, норми про мораторій більше не застосовуються; оскільки порушення щодо податкових накладних є триваючим, у разі його продовження після 27.05.2022 платник не звільняється від відповідальності за ст. 120-1 ПК України; пункти 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України не мають зворотної дії, зменшені штрафи за пунктом 90 застосовуються лише: до податкових накладних/розрахунків коригування, граничний строк реєстрації яких припадає на період дії пункту 89 (тобто на час після 08.02.2023), або до податкових накладних/розрахунків коригування, строк реєстрації яких не сплив станом на 08.02.2023.

У постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 600/2658/20-а зроблено висновок, що: після внесення змін Законом № 466-IX застосування пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України у частині штрафу 50 % суми ПДВ поширюється на нереєстрацію податкових накладних за операціями без надання накладної отримувачу (покупцю), якщо такі накладні не підпадають під винятки, прямо передбачені цим пунктом; правомірним є застосування штрафу 50 % від суми ПДВ до таких податкових накладних як у редакції пункту 120-1.2 до 23.05.2020, так і в редакції після набрання чинності Законом № 466-IX.

У постанові від 11.11.2022 у справі № 200/6441/20-а Верховний Суд, зокрема, уточнив підхід до обчислення 1095-денного строку для застосування штрафів, але не поставив під сумнів можливість застосування штрафу 50 % за нереєстрацію податкових накладних у випадках, визначених пунктом 120-1.2 ПК України.

Так, у справі № 560/11597/25 факт нереєстрації позивачем податкової накладної № 252 від 28.12.2020 в ЄРПН: підтверджується матеріалами справи та висновками акта перевірки; визнається й самим позивачем, який у квітні 2024 року у додатку Д1 до уточнюючого розрахунку прямо зазначив суму ПДВ 1 928 856,00 грн за податковою накладною, яка не зареєстрована в ЄРПН.

Отже, обов`язок, встановлений пунктом 201.10 статті 201 ПК України (редакція станом на дату виникнення спірних правовідносин), не виконано податкову накладну № 252: позивач повинен був скласти та зареєструвати не пізніше 15.01.2021; на дату граничного строку й на момент прийняття відповідачем оскаржуваного ППР податкова накладна відсутня в ЄРПН.

За наведених обставин, суд виходить з того, що у контролюючого органу виникли підстави для застосування пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України у відповідній редакції.

При цьому, ключовий спір у частині кваліфікації операції стосується питання, чи підпадає

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

під звільнення від ПДВ, передбачене пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України (редакція станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Так, із матеріалів справи вбачається, що:

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Разом з тим: перелік кодів УКТ ЗЕД у пункті 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України є вичерпним; він містить низку конкретних кодів (зокрема груп 36, 85, 87, 88, 89, 90, 93 тощо), які відповідають товарам оборонного призначення у розумінні Закону України «Про оборонні закупівлі»;

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

у цьому переліку немає.

У той же час, факт того, що

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

, сам по собі не є достатнім, якщо код товару за УКТ ЗЕД не відповідає одному з кодів, прямо зазначених у пункті 32.

Крім того, суд бере до уваги, що сам позивач, подаючи у квітні 2024 року уточнюючий розрахунок за грудень 2020 року, самостійно нарахував ПДВ 20 % з цієї операції і відобразив її як оподатковувану, а не звільнену.

Це свідчить, що на момент подання уточнення платник фактично не застосовував оборонну пільгу.

За таких обставин суд доходить висновку, що:

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

не підлягає звільненню від ПДВ за пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин; відповідна операція є звичайною оподатковуваною операцією за ставкою 20 %.

Щодо можливості застосування знижених штрафів 2 % / 5 %, то суд виходить із таких міркувань.

Знижені штрафи (2 % та 5 % від обсягу постачання з обмеженням у декілька тисяч гривень) у статті 120-1 ПК України (редакція після набрання чинності Законом № 466-IX) призначені для окремих категорій податкових накладних, а саме: складених за нульовою ставкою; складених за звільненими від оподаткування операціями; складених за операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу, з урахуванням спеціально визначених випадків.

Оскільки судом встановлено, що:

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

не є звільненою від ПДВ; податкова накладна № 252 відображає звичайну оподатковувану поставку у межах договору з неплатником ПДВ (

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

); позивач сам нарахував по ній ПДВ за ставкою 20 %, то податкова накладна № 252 не належить до категорії податкових накладних, для яких законодавець установив знижені штрафи 2 % / 5 %.

Відповідно, до спірної податкової накладної застосовується загальний режим пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України штраф у розмірі 50 % суми ПДВ.

Такий підхід узгоджується, зокрема, з правовою позицією Верховного Суду у справі № 600/2658/20-а (постанова від 19.10.2022), де визнано правомірним застосування штрафу 50 % до податкових накладних, які не надаються покупцю, але не підпадають під винятки пункту 120-1.2 ПК України.

Позивач також посилається на дію мораторію за пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, який справді діяв у період виникнення правопорушення (граничний строк реєстрації податкової накладної № 252 15.01.2021).

Разом з тим, Верховний Суд у наведених вище постановах (справи № 280/4484/23, № 160/10740/23, № 200/4768/23) виходить з того, що: порушення, пов`язане з нереєстрацією податкових накладних, має триваючий характер; з 27.05.2022, у зв`язку з набранням чинності Законом № 2260-IX, дія мораторію припинена; якщо правопорушення (нереєстрація податкової накладної) продовжується після 27.05.2022, платник не може посилатися на пункт 52-1 ПКУ як на безумовну підставу звільнення від відповідальності.

У цій справі податкова накладна № 252 не зареєстрована до цього часу, тобто правопорушення триває і охоплює період після 27.05.2022, коли пункт 52-1 ПКУ уже не застосовувався.

Відповідних доказів, які б свідчили про реєстрацію зазначеної податкової накладної у межах строку дії мораторію, матеріали справи не містять і позивач на це не посилається.

Отже, підстав для звільнення позивача від відповідальності на підставі пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України суд не вбачає.

Щодо застосування пунктів 69.1, 69.1-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України до спірних правовідносин, то суд зазначає про таке.

Як зазначено вище, підпункти 69.1, 69.1-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України (у редакції після набрання чинності Закону № 2260-IX) передбачають можливість звільнення від відповідальності платника податків у разі неможливості виконання податкових обов`язків, у тому числі обов`язку реєстрації податкової накладної, за умови подання платником відповідної заяви і документів за Порядком № 225.

Водночас, у цій справі позивач: не стверджує і не доводить, що він не мав фізичної можливості зареєструвати податкову накладну № 252 у ЄРПН; не надав доказів подання до контролюючого органу заяви та документів на підтвердження такої неможливості.

Контролюючий орган посилається на те, що жодних заяв про неможливість виконання обов`язків від позивача не надходило.

За таких обставин суд дійшов висновку, що умови для застосування звільнення позивача від відповідальності, передбаченого підпунктами 69.1, 69.1-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, відсутні.

Щодо можливості застосування положень пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України до спірних правовідносин, то суд вказує на таке.

Граничний строк реєстрації податкової накладної № 252 (15.01.2021) істотно передує даті набрання чинності Законом № 2876-IX (08.02.2023), яким було доповнено підрозділ 2 розділу XX ПК України пунктами 89, 90.

Як убачається з наведеної вище практики Верховного Суду (справи № 280/4484/23, № 160/10740/23, № 200/4768/23), зменшені штрафи за пунктом 90: не мають зворотної дії; застосовуються лише до податкових накладних/розрахунків коригування, складених та зареєстрованих з порушенням строків, визначених пунктом 89, тобто до тих, чий граничний строк реєстрації припадає на період після 08.02.2023, або строк реєстрації яких не сплив станом на 08.02.2023.

Оскільки граничний строк реєстрації податкової накладної № 252 настав 15.01.2021, суд виходить з того, що ці правовідносини завершилися задовго до набрання чинності Законом № 2876-IX, і, відповідно, пункти 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України до спірної ситуації не застосовуються.

Також є необхідним зазначити про таке.

Як вже вказано вище, адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

З огляду на викладене вище, суд виходить із того, що на дату винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 6253/2201-0709: пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України фактично не застосовувався у зв`язку з набранням чинності Законом № 2260-IX; діяла редакція статті 120-1 ПК України з урахуванням змін Законом № 466-IX (штраф 50 % за пунктом 120-1.2) та усталена практика Верховного Суду в аналогічних правовідносинах щодо відсутності зворотної дії пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України; позивач самостійно визнав операцію оподатковуваною за ставкою 20 % і не застосовував оборонну пільгу.

За таких умов, кваліфікуючи операцію як оподатковувану та застосувавши за нереєстрацію позивачем податкової накладної № 252 штраф у розмірі 50 % суми ПДВ за пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного ППР), контролюючий орган діяв: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені ПК України; у відповідності до підходів, сформованих у наведеній вище практиці Верховного Суду.

З урахуванням: встановленого факту нереєстрації податкової накладної № 252 від 28.12.2020 в ЄРПН при граничному строку реєстрації 15.01.2021; відсутності підстав для застосування звільнення від ПДВ за пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX ПК України до операції з

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

; віднесення такої податкової накладної до таких, щодо яких застосовується загальний штраф 50 % суми ПДВ за пунктом 120-1.2 статті 1201 ПК України; припинення дії карантинного мораторію з 27.05.2022 та триваючого характеру правопорушення, яке не було припинено шляхом реєстрації вказаної податкової накладної; відсутності доказів неможливості виконання позивачем обов`язку реєстрації податкової накладної і відповідної заяви за пунктами 69.1, 69.1-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України; неможливості застосування до спірних правовідносин положень пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України до податкової накладної, граничний строк реєстрації якої настав 15.01.2021, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 6253/2201-0709 форми «Н» про застосування до ДП «Шепетівський військовий лісгосп» штрафної санкції у розмірі 964 428,00 грн є правомірним, прийнятим з дотриманням вимог ПК України, а тому, підстав для його визнання протиправним та скасування не вбачається.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача від 24.03.2025 №6255/2201-0709, то суд зазначає про таке.

У процесі проведення відповідачем перевірки встановлено, що позивач у період з 25.06.2019 по 31.12.2023 використовував у власній господарській діяльності об`єкти оподаткування, зокрема, автомобілі, по яких не подано повідомлення за формою №20-ОПП.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем отримані машини згідно з актом прийому-передачі від 01.07.2019 (м. Івано-Франківськ), затвердженого начальником Головного управління майна та ресурсів О. Бікчантаєвим, відповідно до якого, здав т.в.о. директора ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (ПН 08033772) В.С. Рибачук, прийняв т.в.о. директора ДП "Шепетівський військовий лісгосп" О.В. Паздерник, зокрема, транспортні засоби, перелік яких наведений в акті перевірки.

Отже , за результатами перевірки відповідачем встановлено порушення вимог п.63.3 ст.63 ПКУ та пункту 8.5 розділу VIIІ Порядку №1588 позивачем не подано до відповідача повідомлення за формою №20-ОПП по 41 (сорока одному) об`єкту оподаткування, об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність.

Так, відповідно до п.63.3 ст.63 ПКУ (тут і далі у редакції, у спірний період), з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Згідно із п. 22.1 ст. 22 ПКУ, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 затверджений Порядок обліку платників податків і зборів (далі Порядок № 1588).

Порядок № 1588 розроблений відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах.

Згідно із п. 8.1 Порядку №1588, платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

За п. 8.2 Порядку №1588, об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Відокремлені підрозділи юридичної особи подають інформацію про об`єкти оподаткування, що знаходяться на їх балансі.

Юридична особа інформує про всі об`єкти оподаткування крім тих, відомості щодо яких надані до відповідних контролюючих органів відокремленими підрозділами такої юридичної особи.

Пункт 8.3 Порядку №1588 визначає, що, якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку.

Пункт 8.4 Порядку №1588 передбачає, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Під час надання повідомлень за формою № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об`єкт оподаткування (наприклад, якщо подається інформація про об`єкти оподаткування - офіс, склад, склад-магазин, розташовані в одному офісному центрі за одною адресою, достатньо надати інформацію за одним із типів об`єктів оподаткування, зазначивши у найменуванні: офіс, склад, склад-магазин).

Принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об`єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, у повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація і про земельну ділянку, і про об`єкт нежитлової нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці).

Інформація про однотипні (за видом, використанням, станом та видом права власності) автомобільні транспортні засоби, які не є пунктами пересувної роздрібної торгівлі, громадського харчування або послуг, інших ніж пасажирські та вантажні перевезення, може бути подана в повідомленні за формою № 20-ОПП як узагальнена з типом об`єкта оподаткування «автомобільні транспортні засоби» та зазначенням кількості таких транспортних засобів в графі «Реєстраційний номер об`єкта оподаткування.

У разі створення відокремленого підрозділу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України повідомлення за формою № 20-ОПП подається юридичною особою протягом 10 робочих днів після створення, реєстрації такого підрозділу до контролюючого органу за основним місцем обліку юридичної особи у паперовому вигляді. У такому випадку розділ 3 повідомлення за формою № 20-ОПП заповнюється з урахуванням такого: у графі 6 зазначається код країни місцезнаходження такого підрозділу, у графі 8 - повне місцезнаходження в країні за межами України, графа 7 не заповнюється.

Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати повідомлення за формою № 20-ОПП засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

Повідомлення за формою № 20-ОПП з інформацією про об`єкти оподаткування, які зареєстровані у відповідному державному органі без присвоєння реєстраційного номера (кадастрового номера, реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна), подаються до контролюючого органу за основним місцем обліку в паперовому вигляді із доданням копії документа, що підтверджує реєстрацію об`єкта оподаткування у відповідному державному органі. У такому разі графа 12 «Реєстраційний номер об`єкта оподаткування» повідомлення за формою № 20-ОПП не заповнюється.

За п. 8.5 Порядку №1588, у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування.

При цьому в разі зміни призначення об`єкта оподаткування або його перепрофілювання інформація щодо такого об`єкта оподаткування надається в повідомленні двома рядками, а саме: в одному рядку зазначається інформація про закриття об`єкта оподаткування, призначення якого змінюється, у другому - оновлена інформація про об`єкт оподаткування, який створено чи відкрито на основі закритого, при цьому ідентифікатор об`єкта оподаткування змінюється.

Згідно із абз. 1 п. 1.5 Порядку №1588, дія цього Порядку поширюється на платників податків - юридичних осіб (резидентів та нерезидентів), їх відокремлені підрозділи та постійні представництва нерезидентів, а також самозайнятих осіб. Інформація про таких платників податків, отримана для їх обліку згідно з цим Порядком, вноситься до Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб (далі - Єдиний банк даних юридичних осіб) та складових частин такого банку даних (реєстру платників податків - нерезидентів, реєстру договорів про спільну діяльність, договорів управління майном та угод про розподіл продукції), а також до Реєстру самозайнятих осіб, який є складовою частиною Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФО).

Підставою для скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідача позивач зазначає, що неподання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, не містить у собі складу порушення, відповідальність за яке передбачена п.117.1 ст.117 ПК України.

Водночас, сам факт неподання ним повідомлення за формою 20-ОПП позивачем не заперечується.

Надаючи оцінку аргументам сторін у цих спірних правовідносинах, суд зазначає про таке.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово виходив із того, що неподання 20-ОПП є підставою для штрафу за п.117.1 ПКУ, оскільки 20-ОПП розглядається як складова облікових даних платника, пов`язаних з податковим контролем.

Наприклад, у постанові Верховного Суду від 25.09.2025 у справі №560/17705/24 судом касаційної інстанції зазначено, що 20-ОПП складова облікових даних, а відповідальність за п.117.1 застосовується правомірно; також зазначено, що порушення платника податків щодо неподання/несвоєчасного подання 20-ОПП має характер триваючого.

У той же час, із приводу посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №640/18630/21, де викладено правовий висновок, що диспозиція ст.117 ПКУ не передбачає відповідальності за неподання повідомлення щодо об`єкта оподаткування (20-ОПП), то суд вказує на таке.

Наведене вище може свідчити про наявність колізії у практиці Верховного Суду щодо аналогічних спірних правовідносин.

При цьому, у постанові від 25.09.2025 у справі №560/17705/24 Верховний Суд знову підтвердив свій підхід: подання інформації за формою №20-ОПП є елементом виконання обов`язку платника податків щодо повідомлення про об`єкти оподаткування/об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, а порушення в частині неподання (несвоєчасного подання) інформації за формою №20-ОПП має триваючий характер, відтак невиконання такого обов`язку станом на час перевірки є підставою для притягнення до відповідальності за пунктом 117.1 статті 117 ПК України.

З огляду на викладене вище, виходячи, серед іншого, з того, що постанова Верховного Суду від 25.09.2025 у справі №560/17705/24 є хронологічно більш актуальною, ніж постанова Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №640/18630/21, суд зазначає про те, для вирішення спірних правовідносин у цій справі необхідно враховувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.09.2025 у справі №560/17705/24 і постановах, вказаних вище, які містять подібну правову позицію.

Додатково суд звертає увагу на те, що кількість постанов Верховного Суду, які містять правову позицію аналогічну тій, яка викладена у постанові від 25.09.2025 у справі №560/17705/24, наразі є переважаючої, що, на думку суду, може навіть свідчити про сталість вказаної правової позиції суду касаційної інстанції в аналогічних спірних правовідносинах.

Водночас, зазначена вище правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №640/18630/21, має разовий характер і, на думку суду, не може свідчити про зміну фактично сталої правової позиції суду касаційної інстанції в аналогічних правовідносинах.

Окрім того, суд враховує, що у справі №640/18630/21 Верховний Суд, зокрема, скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині та направив справу на новий розгляд (тобто касаційний перегляд у цій частині був зумовлений необхідністю додаткового дослідження доказів і встановлення фактичних обставин).

За таких умов, зазначена постанова Верховного Суду не може розглядатися судом як таке, що формує для даних правовідносин визначальний та достатньо певний висновок, який переважав би більш пізню та предметно релевантну практику Верховного Суду щодо відповідальності за порушення правил подання платником податків інформацію за формою №20-ОПП.

Щодо застосування відповідачем штрафних санкцій за кожен об`єкт оподаткування і об`єкт, пов`язаний з оподаткуванням, то суд виходить із таких міркувань.

Так, Верховний Суд у постанові від 04.04.2023 у справі №120/15979/21-а прямо розглядав ситуацію множинності об`єктів і підтвердив штраф, помножений на кількість об`єктів, щодо яких 20-ОПП платником податків не подано.

Верховний Суд зазначав, що можливість подавати узагальнену інформацію про однотипні об`єкти не означає, що штраф рахується за кількістю неподаних узагальнюючих повідомлень, бо право узагальнення належить платнику податків.

У справі № 560/11597/25 суд встановив, що повідомлення не подано позивачем щодо 41 окремого об`єкта (транспортних засобів), які позивач ідентифікує як самостійні об`єкти обліку/використання у господарській діяльності; судом не встановлено, що ці об`єкти за правилами заповнення ф. №20-ОПП підлягали відображенню як один об`єкт, або що контролюючим органом неправильно визначено кількість об`єктів, щодо яких допущено порушення.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 24.03.2025 №6255/2201-0709.

Із приводу податкового повідомлення-рішення відповідача від 24.03.2025 №6256/2201-0709, суд виходить із такого.

Так, судом встановлено , що, згідно із рішення відповідача від 10.01.2017 №1 надано розстрочку ДП «ПОДІЛЬСЬКВИБУХПРОМ» (ПН 23656341) на сплату, зокрема: платежу 21080900 штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання готівки в обігу та застосування РРО в сумі 12 017,00 грн терміном з 25.01.2017 по 24.12.2021.

У процесі проведення перевірки, відповідно до ІКП позивача, встановлено несвоєчасну сплату розстрочених (вiдстрочених) сум податкового боргу, в результаті об`єднання ІКП з ДП «ПОДІЛЬСЬКВИБУХПРОМ» (ПН 23656341), як правонаступником в зв`язку з реорганізацією, а саме: по коду платежу 21080900 штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання готівки в обігу та застосування РРО.

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 ПКУ (тут і далі - у редакції, у спірний період), розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Пунктом 100.6 ст. 100 ПКУ визначено, що розстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Суд встановлено, що у порушення вимог п. 100.6 ст. 100 ПКУ позивачем несвоєчасно перераховано розстрочені (відстрочені) суми податкового боргу в загальній сумі 1 403,00 грн, в тому числі в розрізі платежів: - 21080900 штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання готівки в обігу та застосування РРО у сумі 1 403,00 гривень.

Отже, суд не вбачає підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 24.03.2025 №6256/2201-0709.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача від 24.03.2025 №0062002408, то суд виходить із такого.

Аналізом виплати доходу у формі заробітної плати працівникам за період з 01.07.2019 по 31.12.2024 встановлено початкове сальдо в сумі 1 314 375,61 грн станом на 01.07.2019 взято з Акту прийому-передачі активів та зобов`язань (прав та обов`язків) від ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до позивача від 01.07.2019.

Встановлено, що за даними бухгалтерського обліку таке сальдо становило 1 316 237, 32 гривень.

Перевіркою встановлено, що протягом значного періоду у підприємства була заборгованість по заробітній платі (початкове кредитове сальдо на початок місяця не перекривалось сплатою у поточному місяці, а якщо перекривалось то в незначній пропорції).

Окрім того, перевіркою встановлено і у ході судового розгляду підтверджено, що суми перерахованого ПДФО за даними бухгалтерського обліку не співпадають з сумами за даними інтегрованих карток позивача.

Судом також встановлено, що позивачу відповідачем було запропоновано привести дані щодо сплати податку з даними встановленими перевіркою.

Так, початкове сальдо станом на 01.07.2019 за даними бухгалтерського обліку (2 960 894,71 грн) передане відповідно до Акту прийому-передачі активів та зобов`язань (прав та обов`язків) від ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до позивача від 01.07.2019.

У вказаному початковому сальдо врахована сума податкового боргу по ПДФО (основного платежу без штрафних санкцій та пені) в сумі 2 795 168, 77 грн, яка встановлена актом перевірки від 08.11.2019 №0144/22-01-05-07/24972050 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Шепетівського військового лісгоспу державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (ПН 24972050).

Судом установлено, що станом на дату реєстрації даного Акту вказаний борг в сумі 2 795 168,77 грн підприємством оскаржувався в судовому порядку, а тому до розрахунків боргу та штрафних санкцій відповідачем не приймався до уваги.

Також судом встановлено, що станом на 31.12.2023 за підприємством рахувалася кредиторська заборгованість по податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 431 045, 90 гривень.

Так, відповідно п. 54.2 ст. 54 ПКУ (тут і далі у редакції, у спірний період), грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно із п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПКУ, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.2. пункту 168.1 статті 168 ПКУ передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Підпунктом 168.1.4. п.168.1 ст.168 ПКУ визначено, що, якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п.п.168.1.5. п.168.1 ст.168 ПКУ, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно із п.п. 168.1.6 п.168.1 ст.168 ПКУ, для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Згідно із п.п. «а» п.176.2 ст.176 ПКУ, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Перевіркою встановлено, що позивачем не дотримано вимог п.54.2 ст.54, п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п. «а» п.176.2 ст. 176 ПКУ, зокрема не перераховано податок на доходи фізичних осіб з нарахованої, але несвоєчасно виплаченої заробітної плати працівникам в сумі 4 281 930, 43 грн та несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з нарахованої, але несвоєчасно виплаченої заробітної плати працівникам в сумі 4 635 877, 13 гривень.

Суд зазначає про те, що вказане вище порушення підтверджуються: оборотно-сальдовими відомостями по заробітній платі, по податку на доходи фізичних осіб, актом прийому-передачі активів та зобов`язань (прав та обов`язків) від ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до позивача від 01.07.2019, банківськими та касовими документами щодо виплати заробітної плати та податків і зборів з них.

При цьому, суд вказує на те, що зазначені вище документи надані самим позивачем на письмовий запит перевіряючих від 15.01.2025 листом від 23.01.2025 № 44.

Із приводу посилань позивача на те, що дані інтегрованих карток підприємства не співпадають з сумами платника податків у зв`язку з протиправно нарахованими штрафними санкціями по Шепетівському військового лісгоспу Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (ПН 24972050), то суд зазначає про таке.

Суд встановлено, що в примітці зазначено, що не співпадають саме суми перерахованого ПДФО, а платник податків вказує про нарахування, які відбулись за наслідками перевірки Шепетівського військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (ПН 24972050).

Судом також встановлено, що ІКП по платежу 11010100 «податок на доходи фізичних осіб» Шепетівського військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (ПН 24972050) ведеться окремо і не об`єднано з аналогічною ІКП позивача.

Підстава: результати контрольно-перевірочної роботи перебувають в стадії судового оскарження та не відображені в відповідній ІКП.

Суд вказує на те, що розбіжність між сумами перерахованого ПДФО за даними бухгалтерського обліку та за даними інтегрованих карток підприємства, про які вказано в примітці 1 пов`язані з тим, що за період липень-вересень 2019 року ДП "Шепетівський військовий лісгосп" (ЄДРПОУ 43075760) згідно призначення платежу сплачувало податок за Шепетівський військовий лісгосп ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», (ПН 24972050).

Щодо аргументів позивача щодо вказаної відповідачем суми 2 795 168, 77 грн, яка оскаржується підприємством в судовому порядку, то суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що сума боргу 2 795 168, 77 грн врахована даним актом перевірки і відображена в початковому сальдо по ПДФО.

Окрім того, судом встановлено, що початкове сальдо станом на 01.07.2019 за даними бухгалтерського обліку (2 960 894, 71 грн) включає в себе суму боргу, встановлену за результатами документальної позапланової виїзної перевірки (2 795 168, 77 грн), яку прийнято на баланс згідно передавального акту від Шепетівського військового лісгоспу державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (ПН 24972050).

Зі змісту примітки 2 убачається, що на борг в сумі 2 795 168, 77 грн не буде нараховуватись штрафна санкція і пеня, оскільки це було зроблено за результатами перевірки Шепетівського військового лісгоспу державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (ПН 24972050) (акт перевірки від 08.11.2019 №0144/22-01-05-07/24972050).

Із матеріалів справи судом встановлено, що для розрахунку сум неперахування/несвоєчасного перерахування ПДФО перевіркою бралися нарахування і сплати, що відбулись виключно в періоді, що охоплювався документальною плановою виїзною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 25.06.2019 по 31.12.2023 та за період з 25.06.2019 по 31.12.2023 з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із матеріалів справи вбачається, що борг по ПДФО, встановлений даним актом в сумі 4 635 877, 13 грн, не враховує борг в сумі 2 795 168, 77 грн, встановлений за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Шепетівського військового лісгоспу державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (ПН 24972050). Так, п.112.8 ст.112 ПКУ передбачає, що обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів; вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 125-1 цього Кодексу); вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету.

Ненарахування штрафів та/або пені за порушення, що були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету, закріплюється (реалізується) у програмному забезпеченні, яке застосовується для автоматичного розрахунку штрафів та/або пені за порушення податкового законодавства; самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу).

Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу відповідно до пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу; вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору); вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані; вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України; інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.

Судом не встановлено відповідних підстав для звільнення позивача від відповідальності у спірних правовідносинах.

Згідно із підпунктами 125-1.1 та 125-1.2 п.125.1 ст.125-1 ПКУ, ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

З огляду на викладене вище, податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.03.2025 №0062002408 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача від 24.03.2025 №0062032408, то суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 54.2 ст.54 ПКУ (тут і далі у редакції, у спірний період), грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

За п.п. 168.1.1 п.168.1 ст.168 ПКУ, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п.п. 168.1.2 п. 168.1.2 ст. 168 ПКУ, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Підпункт 168.1.5. п.168.1 ст.168 ПКУ визначає, що, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Підпунктом «а» п.176.2 ст.176 ПКУ встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до п.п. 1.4 п. 16-1 підрозд.10 розд. XX ПКУ, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпункт 1.3 п. 16-1 підрозд.10 розд. XX ПКУ встановив, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до п.п. 1.6. п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Так, розрахунок сум неперахування/несвоєчасного перерахування військового збору наявний в акті перевірки від 12.02.2025 №3017/22-01-07-09/ НОМЕР_2 .

Як убачається із матеріалів справи, борг розраховано як різниця між кредиторською заборгованістю станом на 31.12.2023 та сумою податку на доходи фізичних осіб сплаченого у грудні 2023 року.

За п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Так, перевіркою встановлено, і в ході судового розгляду підтверджено, що позивачем не дотримано вимог п.54.2 ст.54, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п. «а)» п.176.2 ст.176, п.1.4, п.1.6. пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПКУ, зокрема, не перераховано військовий збір з нарахованої, але несвоєчасно виплаченої заробітної плати працівникам разом в сумі 408 626, 57 грн та несвоєчасно перераховано до бюджету військовий збір з нарахованої, але несвоєчасно виплаченої заробітної плати разом в сумі 437 821,74 гривень.

Вказане порушення підтверджуються: оборотно-сальдовими відомостями по заробітній платі, по військовому збору, актом прийому-передачі активів та зобов`язань (прав та обов`язків) від ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до ДП «ШЕПЕТІВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ЛІСГОСП» від 01.07.2019, банківськими та касовими документами щодо виплати заробітної плати та податків і зборів з них.

Суд також виходить з того, що зазначені документи надані самим позивачем на письмовий запит перевіряючих від 15.01.2025 листом від 23.01.2025 №44.

Отже, суд вказує на те, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.03.2025 №0062032408 є правомірним і скасуванню не підлягає.

Із приводу рішення відповідача від 24.03.2025 №0062052408, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464 (далі Закон №2464 у редакції, у спірний період), єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, в яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.

Згідно із абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464, для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Підпунктом 5 п.2 р. ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції, у спірний період), визначено, що особливості визначення бази нарахування єдиного внеску для деяких категорій платників, визначених частиною першою статті 4 Закону: пільговий розмір єдиного внеску для платників єдиного внеску, визначених частиною першою статті 4 Закону та умови його застосування: єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону, встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 Закону бази нарахування єдиного внеску, крім: підприємств, установ і організацій, фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, в яких працюють особи з інвалідністю,- для яких єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 8,41 відсотка суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги з тимчасової непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами для працюючих осіб з інвалідністю; підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю, зокрема товариств УТОГ та УТОС, у яких кількість осіб з інвалідністю становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працівників, за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці,- для яких єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 5,3 відсотка суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, а також суми оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги з тимчасової непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами; підприємств та організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, у яких кількість осіб з інвалідністю становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працівників, за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці,- для яких єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 5,5 відсотка суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги з тимчасової непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами для працюючих осіб з інвалідністю.

Для можливості застосування платником пільгової ставки єдиного внеску необхідно підтвердити встановлення працівнику інвалідності.

Підтвердженням встановлення працівнику інвалідності є завірена копія довідки до акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності. Завірення копії довідки здійснюється безпосередньо платниками, зазначеними в абзацах другому - четвертому пункту 3 цього розділу цієї Інструкції.

Нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених абзацами другим - четвертим пункту 3 цього розділу цієї Інструкції, здійснюється з дати встановлення групи інвалідності (але не раніше одержання завіреної копії довідки до акта огляду в медико-соціальній експертній комісії) та закінчується датою припинення інвалідності.

Суд вказує на те, що на підставі довідки МСЕК нарахування ЄСВ у розмірі 8,41% здійснюють із дати встановлення групи інвалідності (але не раніше одержання завіреної копії довідки до акта огляду МСЕК) та закінчують датою припинення інвалідності.

Отже, суд вказує на те, що, якщо працівник надав роботодавцю копію довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності не з першого робочого дня місяця, то ЄСВ слід нараховувати: до дати одержання копії довідки МСЕК у розмірі 22%; із дати одержання копії довідки МСЕК у розмірі 8,41%.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає про таке.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок встановлено, що позивач до доходів працівника, інвалідність якого з 01.06.2023 по 20.11.2023 не могла бути підтверджена завіреною довідки до акта огляду в медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності копією (оскільки така довідка видана 21.11.2023), застосовувалась ставка ЄСВ в розмірі 8,41 відсотка бази нарахування, хоча, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, до таких виплат застосовується розмір єдиного внеску в розмірі 22 відсотки бази нарахування.

За таких обставин, суд виходить з того, що позивачем завищено базу нарахування, до якої застосовується єдиний внесок в розмірі 8,41 відсотка та занижено базу нарахування з єдиного внеску в розмірі 22 відсотка, у результаті чого, позивачем занижена сума нарахованого єдиного внеску разом в розмірі 17 783,12 грн, чим порушено положення ч. 5 та ч. 13 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», п.1 та п.6 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 № 449.

Пунктом 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З огляду на викладене вище, суд вказує на те, що до позивача відповідачем правомірно застосовано штраф у розмірі 8 891, 56 грн за рішенням від 24.03.2025 №0062052408.

Відтак, позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню частково.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 11 010, 91 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «Р» від 24.03.2025 № 6252/2201-0709.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «П» від 24.03.2025 № 6249/2201-0709.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «Р» від 24.03.2025 № 6250/2201-0709.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «Р» від 24.03.2025 №6251/2201-0709.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп", понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 010 (одинадцять тисяч десять) гривень 91 копійку, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 18 березня 2026 року

Позивач:Державне підприємство "Шепетівський військовий лісгосп" (пров. Героїв Небесної Сотні, 18,м. Шепетівка,Хмельницька обл., Шепетівський р-н,30405 , код ЄДРПОУ - 43075760) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171) Головуючий суддя Є.В. Печений