Рішення № 13493910, 13.12.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2010 р. Справа № 3/213-10

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ

доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Макарів, Київська область

простягнення 5557,36 грн. та витребування майна,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про 5557,36 грн., з яких 4621,95 грн. борг, 137,98 грн. пеня, 25,90 грн. 3% річних, 49,53 грн. інфляційні втрати, 722,00 грн. штраф та вилучення майна, що належить позивачу: листогиб ТАРСО МАХ 20-08, довжина 2,6 м, 2008 року випуску.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу від 27.03.08р. №080327-54/ФЛ-Ф-О, щодо сплати лізингових платежів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.10р. було порушено провадження у даній справі, а її розгляд призначено на 02.11.10р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.10р., у звязку з неявкою представника відповідача, розгляд даної справи було відкладено на 30.11.10р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.10р., у звязку з неявкою представника відповідача, розгляд даної справи було відкладено на 13.12.10р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 12.10.10р., від 02.11.10р. та від 30.11.10р., проте в жодне з судових засідань не зявився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд,

встановив:

27.03.08р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (лізиноодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №080327-54/ФЛ-Ф-О (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації до Договору, а відповідач зобов'язався прийняти майно (предмет лізингу), своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені Договором.

Відповідно до п.п. 1.2 Договору, майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії договору.

18.04.10р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (лізингоодержувач) було складено та підписано акт прийому-передачі майна в користування за Договором, відповідно до якого лізингодавець передав майно, а саме: Листогиб ТАРСО МАХ 20-08, довжина 2,6 м, 2008 року випуску, лізиноодержувач прийняв вказане майно в користування (копія акта в матеріалах справи).

Згідно п.п. 3.1 Договору, лізиноодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіка сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 Договору.

17.05.10р. між сторонами була укладена додаткова угода до вказаного Договору, відповідно до умов якої відповідач зобов'язувався сплачувати лізингові платежі сумарно згідно із графіком сплати лізингових платежів №1 та №2, вказаних в додатку №1 до даного Договору.

Господарським судом встановлено, що позивачем належним чином виконані умови Договору, в т.ч. предмет лізингу був переданий в користування відповідачу, на підставі підписаного сторонами Договору акту прийому-передачі майна, проте всупереч прийнятих на себе договірних зобовязань, відповідач свої обовязки щодо сплати лізингових платежів за Договором виконує не в повному обсязі, в наслідок чого за останнім у період з червня 2010р. по 30 вересня 2010р. утворилась заборгованість, а саме: з 18.06.10р. існує залишок непогашеної заборгованості в сумі 35,45 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунок - фактура №СФ-927551 від 18.06.10р.; з 16.07.10р. заборгованість збільшилась на суму 4098,05 грн., без врахування штрафних санкцій (рахунки - фактури № СФ-928810 та СФ-928770 від 16.07.10р.

Нарахування лізингових платежів здійснюється з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США відповідно до вимог пунктів 3.4.1-3.4.5 Договору.

Станом на 30.09.10р., основна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 4621,95 грн.

Приписами п. 2 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частин першої та п'ятої ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 своїх зобовязань за договором фінансового лізингу 27.03.08р. №080327-54/ФЛ-Ф-О за умови надання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" в платне користування майно.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, інфляційні втрати складають 49,53 грн., а 3% річних складають 25,90 грн. (їх розмір судом визнається обґрунтованим).

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 137,98 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 11.2.1 Договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 Договору і графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим позивачеві, понад вказану пеню.

Розрахунок позивача відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення пені в розмірі 137,98 грн. підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 722,00 грн.

Відповідно до п. 8.2.1 та п. 11.2.3 Договору, відповідач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачу звіту у формі встановленій Договором (Додаток № 3 до Договору). Позивач зазначає, що відповідач з 3 кварталу 2009 року по 2 квартал 2010 року звіт в установленій формі не надавав.

Згідно п. 11.2.3. Договору, за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 1 відсотку загальної вартості предмету лізингу на момент укладення Договору за кожен випадок такого порушення.

Загальна вартість предмету лізингу на момент укладення за Договору фінансового лізингу від 27.03.08 р. № 080327-54/ФЛ-Ф-О становила 18050 грн.

Звіти не здавалися на протязі чотирьох кварталів, а штраф за неподання звітності за кожен квартал складає 1% від вартості майна, за чотири квартали 4%, і відповідно загальна сума штрафу становить 18050 грн.*4% = 722,00 грн. З огляду на наведене, вимога про стягнення 722,00 грн. штрафу є обґрунтованою, і відповідно підлягає задоволенню.

Окрім цього, позивач заявляє вимогу відповідно до якої просить суд вилучити та передати власнику позивачу майно (обєкт фінансового лізингу - листогиб ТАРСО МАХ 20-08, довжина (2,6 м), 2008 року випуску.

Відповідно до п.2.1 Договору строк користування лізингоодержувачем майном становить 25 місяців з моменту підписання акту приймання-передачі майна згідно п.4.3 Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором.

Згідно частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В п.2.1 ст.2 Договору встановлено, що в разі дострокового розірвання Договору або в разі закінчення строку користування предметом лізингу та в інших випадках дострокового повернення майна, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути майно Лізингодавцю, а Лізингодавець зобов'язаний прийняти майно у Лізингоодеружвача. При цьому відповідно до п. 17.4 Договору, якщо в результаті порушення Лізингоодержувачем умов цього Договору або законодавства України, Лізингоодержувач має прострочену заборгованість за лізинговими платежами, не сплатив штрафні санкції або не відшкодував збитки (якщо вони нараховані Лізингомдавцем), або майно вилучено у Лізингоодержувача (чи триває процедура вилучення майна або розглядається будь-який судовий позов Лізингодавця до Лізингоодержувача з приводу цього Договору), Лізингоодержувач втрачає право придбати у власність (викупити) майно на умовах, передбачених цим Договором, а обов'язки Лізингодавця. вказані у пункті 17.2 цього Договору припиняються.

Приписами п. 7 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано факту порушення свої договірних зобовязань перед позивачем.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 Г, код ЄДРПОУ 33880354) 4621 (чотири тисячі шістсот двадцять одну гривню) 95 коп. боргу, 137 (сто тридцять сім гривень) 98 коп. пені, 25 (двадцять п'ять гривень) 90 коп. 3% річних, 49 (сорок дев'ять гривень) 53 коп. інфляційних втрат, 722 (сімсот двадцять дві гривні) 00 коп. штрафу, 282 (двісті вісімдесят дві гривні) 50 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Вилучити у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та передати власнику Товариству з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21 Г, код ЄДРПОУ 33880354) майно, обєкт фінансового лізингу - листогиб ТАРСО МАХ 20-08, довжина (2,6 м), 2008 року випуску

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяА.В. Лопатін

Дата підписання: 24.12.10р.