Ухвала суду № 134939063, 18.03.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3664/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

за участі секретаря Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду в с-щі Овідіополь питання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Алькор Інвест», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 про припинення зобов`язання за договором іпотеки

ВСТАНОВИВ:

З 19.07.2021 р. в провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Алькор Інвест», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 про припинення зобов`язання за договором іпотеки.

Позивач у підготовче засідання 18.03.2026 р. не з`явився, про час та місце проведення підготовчого засідання позивач повідомлений належним чином.

Інші учасники справи в підготовче засідання не з`явились.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, ураховуючи наступне.

Позивач у підготовчі засідання 10.02.2026 р. та 18.03.2026 р. не з`явився, про час та місце проведення підготовчого засідання позивач повідомлений належним чином.

Із наведеного вбачається, що позивач будучі двічі поспіль належно повідомленим про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, до суду не з`явився. В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 , викладена на російській мові, незрозумілого змісту, яку суд до уваги не бере. Заяв про розгляд справи без участі позивача до суду не надходило.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового/підготовчого засідання; повторної неявки позивача до суду, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Тобто закон не вимагає встановлення судом причин повторної неявки сторони позивача до суду для вирішення питання про залишення позову без розгляду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

При цьому чинне процесуальне законодавство пов`язує поважність причин неявки лише з першою неявкою, а при повторній неявці позов залишається без розгляду не залежно від обставин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №658/1141/18 наголосив на тому, що системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Отже, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове/підготовче засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення сторони позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове/підготовче засідання та неподання нею заяви про розгляд справи за його відсутності.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 43 та ч. 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Окрім того, розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини.

Згідно ст. 210 ЦПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

За змістом ч. 3 ст. 189 ЦПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України одним з завдань цивільного судочинства є своєчасний розгляд справи, а строки розгляду справи за правилами загального позовного провадження передбачені ст.ст. 189, 210 ЦПК України, при цьому провадження у цій справі було відкрите ухвалою суду від 21.07.2021 року і відтак на теперішній час розгляд справи у підготовчому провадженні триває більше 4 років.

Тобто, навіть з урахуванням положень ч. 3 ст. 189 ЦПК України щодо можливості продовження строку підготовчого провадження до 90 днів, у цій справі підготовче провадження триває більше 4 років.

Згідно статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Статтею 257 ЦПК України передбачено, що поважна чи неповажна причина повторної неявки належним чином повідомленого позивача до суду значення не має, оскільки положення закону направлене на дотримання розумного строку розгляду справи і недопущення зловживання процесуальними правами як самих таких учасників процесу, так і правами інших осіб. Вказана позиція кореспондується з висновком ВССУ у справі №6-24063/ск15.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосереднього, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 року в справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Поряд із цим, позивач двічі поспіль не з`явився до суду. Повідомлення позивача про час та місце розгляду справи є належним. Заяв про розгляд справи без участі позивачем суду не надано.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо розгляду судом справи по суті та вирішення спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру упродовж розумного строку, а відтак Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

При цьому суд звертає увагу, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд протягом розумного строку не тільки позивачу, а й іншій стороні відповідачу, в тому числі при вирішенні питання про залишення позову без розгляду, оскільки відповідач вправі мати обґрунтовані сподівання на прийняття судом законних процесуальних рішень відповідно до приписів процесуального закону.

Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст. 6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).

У відповідності до положень цивільно-процесуального закону на суд покладається обов`язок забезпечення усім учасникам процесу рівних можливостей для реалізації наданих їм прав. В той же час суд не може змусити таку сторону використовувати надані їй права та можливості.

Установивши всю сукупність передбачених законом обставин, ураховуючи все вище наведене, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

Наведені вище положення п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України щодо наслідків повторної неявки позивача в судове/підготовче засідання у вигляді залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки є чіткими, доступними та прогнозованими для позивача, а тому не становлять порушення його прав.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, будучи належно повідомленим та не з`явившись два рази поспіль до суду, позивач очевидно та поза всяким розумним сумнівом діяв на власний розсуд та за своєї розсудливості і обачливості мав передбачати наслідки таких процесуальних дій, тому залишення позову без розгляду ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою і відповідно не суперечить ст. 6 Конвенції.

Частиною 9 ст. 158 ЦПК України визначено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки у цій справі суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду, а із матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 12.07.2021 року судом було вжито заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви (справа №509/3409/21), такі заходи забезпечення маються бути скасовані відповідно до положень ч. 9 ст. 158 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись 2, 12, 13, 43, 44, 130, 158, 189, 210, 257, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Алькор Інвест», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 про припинення зобов`язання за договором іпотеки залишити без розгляду.

Вжиті ухвалою суду від 12.07.2021 р. по справі №509/3409/21, заходи забезпечення позову до подачі позовної заяви, у вигляді заборони нотаріусам, органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам вчинення певних дій пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно по відчуженню відносно нерухомого майна, а саме: - земельної ділянки, загальною площею, 0.05, га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:003:1074, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 908158151237, номер запису про право власності 14270010; - житлового будинку АДРЕСА_2 . скасувати.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Кочко В.К.