Ухвала суду № 134938181, 16.03.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/676/25

Провадження № 4-с/946/19/26

УХВАЛА

16 березня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Баннікової Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Клопот М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Задорожного Максима Ігоровича, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Задорожного М.І. щодо відкриття останнім виконавчого провадження № 79976123 від 13.01.2026 року. Просив визнати скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.

Свою скаргу обґрунтував тим, що 13.01.2026 року йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження № 79976123 на підставі виконавчого листа № 946/676/25 від 11.12.2025 року про стягнення з нього грошової суми 88 728,00 грн. Зазначає, що він дізнався про виконавче провадження після того, як були заблоковані його банківські рахунки. Про судові засідання він не знав, оскільки є військовослужбовцем і за місцем реєстрації не проживає. Вважає постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не отримував копію судового рішення, що позбавило його права на апеляційне оскарження.

Вивчивши скаргу та матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

На підставі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі ст.447 ЦПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Як вбачається зі скарги ОСОБА_1 , приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Задорожним М.І. відкрито виконавче провадження № 79976123 від 13.01.2026 року на підставі виконавчого листа № 946/676/25, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 11.12.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості у розмірі 88 728,00 грн.

Підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, скаржник зазначив те, що він не отримував ні судові повістки про розгляд справи, ні копію судового рішення, що позбавило його права на апеляційне оскарження.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2025 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було ухвалено заочне рішення по справі за позовом ТОВ « Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення сум за кредитними договорами (договорами позики).

У виконання заочного рішення суду від 16.10.2025 р. 11.12.2025 р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було видано виконавчий лист.

Отже, дії виконавця були спрямовані на примусове виконання рішення суду.

При цьому, в компетенцію останнього не входить перевірка законності рішення суду та процесуальних питань, пов`язаних з його ухваленням.

Підстав для скасування постанови приватного виконавця з відкриття виконавчого провадження зі скарги ОСОБА_1 суд не вбачає.

При цьому, скаржник не позбавлений права в строк, визначений законом, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення суду в порядку норм ст.ст. 284- 285 ЦПК України.

Судові витрати, відповідно до ст.452 ЦПК України, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 3, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, ч.4 ст. 174, ст.ст. 181, 260, 353, 447- 452 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Задорожного Максима Ігоровича - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят п`ять копійок) грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Н.В.Баннікова