Рішення № 134936075, 18.03.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/170/26

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Качанка О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Заботіна Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Заботіна Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі також - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 12.01.2026 № 1176298125/1176298125-2026-2 про відмову у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та здійснення страхових виплат ОСОБА_1 з вересня 2025 року безстроково шляхом перерахування на банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 .

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Луганській області як потерпілий внаслідок професійного захворювання та отримував страхові виплати.

Щомісячні страхові виплати припинені Фондом соціального страхування України 31.01.2015 у зв`язку із закінчення терміну дії виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 28.01.2012 серії 10 ААА № 092222, відповідно до якого встановлено стійку втрату професійної працездатності 30% з 01.02.2013 до 01.02.2015 та ІІІ групу інвалідності.

Позивач не ухилявся від огляду, вчасно звертався до органів медико-соціальної експертизи для отримання необхідних документів, зокрема, отримав довідку серії 10 ААА № 107271 від 15.01.2019 та довідку серії ЛЦ № 051042 від 15.01.2019, що видані «Луганским республиканским центром медико-социальной экспертизы Луганской Народной Республики», що підтверджують встановлення ІІІ групи інвалідності та втрату професійної працездатності у розмірі 40% з 01.02.2019 безстроково.

06.01.2026 ОСОБА_1 через офіційний веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України подано заяву № 548 про відновлення страхових виплат, до якої серед іншого долучено вищевказані довідки.

Постановою Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області від 12.01.2026 № 1176298125/1176298125-2026-2 прийнято рішення про відмову у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг.

Позивач вважає вказану постанову відповідача протиправною.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 18.02.2026 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, як того і вимагає пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1323 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467, своєчасно прийняло від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області виплатні документи на січень 2023 року та справи про страхові виплати потерпілим та особам, які мають право на страхові виплати (по яких здійснено нарахування для виплати у січні 2023 року та по яких прийнято рішення про припинення здійснення страхових виплат, але справу не передано на архівне зберігання).

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, як того передбачає пункт 3 Постанови № 1323 та Постанова № 1467, від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області не отримувало виплатних документів на січень 2023 року на ім`я позивача - ОСОБА_1 , отже у січні 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області страхових виплат на рахунок позивача не здійснювало.

Відповідно до бази даних підсистеми «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України ОСОБА_1 як потерпілий внаслідок нещасного випадку на виробництві страхові виплати з 01.01.2023 не отримує.

Згідно з даними підсистеми «Призначення та виплати деяких соціальних виплат» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України в електронній особовій справі № 1176298125 ОСОБА_1 міститься рішення 579702 (08503.0)_44024 страхові виплати потерпілому нараховувалися Антрацитівським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області. Зазначене рішення призупинено через зміну відділення.

В електронній особовій справі № 1176298125 ОСОБА_1 зазначена остання виписка з акту огляду медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 28.01.2012 серія 10 ААА № 092222, термін дії якої закінчився 31.01.2015.

Разом з цим, відповідач вказує, що страхові виплати проводяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб.

При цьому, сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати непрацездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Позивач після припинення йому Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області виплат з 01.02.2015, за поновленням щомісячної страхової виплати не звертався та не надавав документів, які б доводили його право на отримання страхових коштів, починаючи з 01.02.2015.

Матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 № 914190844541 підтверджується, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 03.11.2025 пройшов фізичну ідентифікацію шляхом проведення відеоконференцзв`язку.

Електронна пенсійна справа ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Також відповідач вказує, що до заяв позивача про здійснення страхової виплати долучена довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 15.01.2019 серія 10 ААА № 107271, де потерпілому встановлено стійку втрату професійної працездатності 40% з 01.02.2019 безстроково та ІІІ групу інвалідності, яка видана нелегітимним органом.

Інших документів, які підтверджують право на продовження щомісячних страхових виплат, позивачем не долучено.

Ухвалою суду від 02.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебував на обліку як отримувач страхових виплат, як потерпілий внаслідок нещасного випадку на виробництві, в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків, письмовими поясненнями сторін у заявах по суті справи та відомостями з інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, наданими відповідачем.

Також не є спірним у даній справі, оскільки підтверджується обома сторонами, що з 01.02.2015 позивачу були припинені страхові виплати у зв`язку із закінченням терміну дії виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 28.01.2012 серія 10 ААА № 092222.

06.01.2026 позивач звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про поновлення страхових виплат.

До вказаної заяви додано, серед іншого, довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА № 107271 від 15.01.2019, що видана установою, яка здійснює свою діяльність на тимчасово окупованій території України - «государственное учреждение «луганский республиканский центр медико-социальной експертизы». Згідно з цією довідкою ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання, огляд проводився повторно, ступінь втрати працездатності у відсотках - 40%, з 01.02.2019 - безстроково, переогляду не підлягає.

Також до заяви додано довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії ЛЦ № 051042 від 15.01.2019, видану тією ж установою, яка здійснює свою діяльність на тимчасово окупованій території України, де зазначено подібну інформацію, що й вказана у вищезгаданій довідці серії 10 ААА № 107271 від 15.01.2019, зокрема, щодо групи інвалідності ОСОБА_1 (третя), її причин (професійне захворювання), дати її встановлення (з 01.02.2019) та терміну її дії (безстроково).

Постановою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 12.01.2026 № 1176298125/1176298125-2026-2 відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні страхових виплат, з причин відсутності інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документів).

14.01.2026 позивач вдруге звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про поновлення страхових виплат.

До вказаної заяви додано вищезгадані довідки медико-соціальної експертної комісії, що видані установою, яка здійснює свою діяльність на тимчасово окупованій території України, а також рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про встановлення особи від 03.11.2025 № 843005, згідно з яким, за результатами проведеного відеоконференцзв`язку 13.10.2025 10:38:36 та опрацювання наданих одержувачем документів, відповідей на поставлені запитання, в ході відеоконференції особу ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено. На питання «Чи отримуєте пенсію в іншій державі (від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації)?» особа відповіла «ні».

Постановою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19.01.2026 № 1176298125/1176298125-2026-3 відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні страхових виплат, з причин відсутності інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документів).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 14.01.2026 № 1200-0206-8/1018 повідомлено, серед іншого, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як потерпілий внаслідок професійного захворювання, але страхові виплати не отримує. Щомісячні страхові виплати припинені Фондом соціального страхування України 31.01.2015 в зв`язку закінченням терміну дії виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 28.01.2012 серії 10 ААА № 092222, відповідно до якого встановлено стійку втрату професійної працездатності 30% з 01.02.2013 до 01.02.2015 та ІІІ групу інвалідності. До заяви долучена довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 15.01.2019 серії 10 ААА № 107271 та встановлено стійку втрату професійної працездатності 40% з 01.02.2019 безстроково та ІІІ групу інвалідності, яка видана на тимчасово непідконтрольній державній владі території України. Таким чином, для продовження страхових виплат необхідно пройти оцінювання повсякденного функціонування особи, після проходження якого надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області заяву про продовження страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) з долученими документами: паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків; реквізити для перерахування страхових виплат; акти розслідування нещасних випадків на виробництві (за наявністю), актуальний висновок МСЕК про встановлення відсотків втрати професійної працездатності або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, актуальну довідку внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації на території підконтрольній державній владі України.

Також листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 22.01.2026 № 1200-0206-8/1792 повідомлено, серед іншого, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, як потерпілий внаслідок професійного захворювання, але страхові виплати не отримує. Щомісячні страхові виплати припинені Фондом соціального страхування України 31.01.2015 в зв`язку закінченням терміну дії виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 28.01.2012 серії 10 ААА № 092222, відповідно до якого встановлено стійку втрату професійної працездатності 30% з 01.02.2013 до 01.02.2015 та ІІІ групу інвалідності. До заяви долучена довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 15.01.2019 серія 10 ААА № 107271 та встановлено стійку втрату професійної працездатності 40% з 01.02.2019 безстроково та ІІІ групу інвалідності, яка видана на тимчасово непідконтрольній державній владі території України. Також, до заяви не долучено документ, який підтверджує право на продовження щомісячних страхових виплат, а саме: висновок МСЕК про встановлення відсотків втрати професійної працездатності або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на підконтрольній території державній владі в Україні. Згідно з протоколами обміну інформації з МОЗ за період з 01.01.2025 по теперішній час, відсутня інформація про проходження ОСОБА_1 оцінювання повсякденного функціонування особи. Тому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області відмовлено в розгляді заяви про призначення/перерахування/продовження страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) від 14.01.2026. Для продовження страхових виплат необхідно пройти оцінювання повсякденного функціонування особи на підконтрольній території державній владі в Україні, після проходження якого надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області заяву про продовження страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) з долученими документами: паспорт громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків; реквізити для перерахування страхових виплат, акти розслідування нещасних випадків на виробництві (за наявністю), актуальний висновок МСЕК про встановлення відсотків втрати професійної працездатності або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, актуальну довідку внутрішньо переміщеної особи за місцем реєстрації на території підконтрольній державній владі України.

Позивач, не погоджуючись з відмовою йому в продовженні страхових виплат, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV у редакції, яка діяла на час припинення позивачу страхових виплат - 01.02.2015) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

види соціального страхування: у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхування від нещасного випадку); медичне.

Розділом V Закону № 1105-XIV врегульовані питання загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону № 1105-XIV страхуванню від нещасного випадку підлягають: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).

Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Огляд потерпілого, складання та корегування індивідуальної програми реабілітації інваліда, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду, суду чи прокуратури.

Позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою потерпілого, страховика чи інших заінтересованих осіб, суду чи прокуратури.

Відповідно до частини першої статті 42 сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Щомісячна страхова виплата не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Частиною першою статті 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Судом встановлено, що попередньо (до моменту звернення до відповідача із заявами про поновлення страхових виплат) позивач перебував на обліку, як потерпілий внаслідок нещасного випадку на виробництві, в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області та йому були призначені страхові виплати, зокрема, на підставі виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 28.01.2012 серії 10 ААА № 092222, відповідно до якого встановлено стійку втрату професійної працездатності 30%.

При цьому, страхові виплати були припинені з 01.02.2015 у зв`язку із закінченням терміну дії вищезгаданої виписки з акта огляду МСЕК.

Наведені обставини визнаються сторонами в цій справі та не є спірними.

В подальшому позивач протягом тривалого часу не звертався до відповідних територіальних управлінь Фонду соціального страхування із заявами щодо продовження страхових виплат та документів щодо проходження ним медико-соціальної експертної комісії, у встановленому законодавством порядку, не подавав.

Також слід зазначити, що з 01 січня 2023 року набрали чинності зміни до Закону № 1105-XIV, внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 № 2620-ІХ (далі - Закон № 1105-XIV в редакції цих змін).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

Згідно із Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1105-XIV:

- цей Закон набирає чинності з 01 січня 2023 року (пункт 1);

- припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону (пункт 2);

- до завершення заходів, пов`язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України (пункт 3);

- Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 5);

- установити, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється (пункт 6);

- стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України (пункт 7);

- установити, що дія абзацу третього частини першої статті 22 цього Закону щодо здійснення страхової виплати територіальними органами Пенсійного фонду України поширюється на застрахованих осіб за фактами нездійснення їм страхувальником страхової виплати за страховими випадками, які настали до набрання чинності цим Законом;

- особливості здійснення страхових виплат за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам визначаються Кабінетом Міністрів України (пункт 9).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» припинено з 01 січня 2023 року, реорганізувавши шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, зокрема Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.

Абзацами першим, другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1323 «Деякі питання забезпечення здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» установлено, що залишки коштів, які утворилися на рахунках виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та її робочих органів станом на кінець останнього банківського дня у системі електронних платежів Національного банку у 2022 році, перераховуються власниками рахунків в перший банківський день 2023 року на дохідний рахунок Пенсійного фонду України, відкритий в Державній казначейській службі для обліку коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, з подальшим їх спрямуванням цього ж дня на видатковий рахунок Пенсійного фонду України для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 3 вищезазначеної постанови доручено Пенсійному фонду України з 02 січня 2023 року забезпечити здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі переданих виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування та її робочими органами справ, баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення, а також підготовлених нею виплатних документів на січень 2023 року.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1467 «Про затвердження порядку здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» установлено, що виконавча дирекція Фонду соціального страхування та її робочі органи передають Пенсійному фонду України в електронній формі виплатні документи на січень 2023 року засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів до 02 січня 2023 року, а бази даних, носії інформації та програмне забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, за актами приймання-передачі - до 20 січня 2023 року.

Отже, з січня 2023 року здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фактично забезпечується Пенсійним Фондом України та його органами.

Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 06.01.2026 та 14.01.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявами про поновлення страхових виплат, додавши до вказаних заяв довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА № 107271 від 15.01.2019 та довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії ЛЦ № 051042 від 15.01.2019, що видані установою, яка здійснює свою діяльність на тимчасово окупованій території України - «государственное учреждение «Луганский республиканский центр медико-социальной експертизы».

Отже, повторний огляд потерпілого - ОСОБА_1 проведений 15.01.2019 (майже за сім років до моменту звернення позивача за продовженням страхових виплат) на тимчасово окупованій території України, незаконною установою, - так званою «медико-соціальною експертною комісією міністерства охорони здоров`я лнр».

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області своїми постановами від 12.01.2026 № 1176298125/1176298125-2026-2 та від 19.01.2026 № 1176298125/1176298125-2026-3 відмовило ОСОБА_1 у здійсненні страхових виплат на підставі згаданих довідок.

Оцінюючи вищенаведені довідки, в яких зазначено про встановлення позивачу інвалідності третьої групи внаслідок професійного захворювання з 01.02.2019 - безстроково, зі ступенем втрати працездатності - 40%, суд застосовує положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», а також норми Закону № 1105-XIV та Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII), з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 14 листопада 2023 року у справі № 200/6694/21-а.

Так, на час виникнення спірних правовідносин (звернення позивача із заявами про поновлення страхових виплат) діє Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Положення № 1338).

Відповідно до пунктів 1-4 Положення № 1338 це Положення визначає основні організаційні засади формування та функціонування експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).

Експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

Перелік закладів охорони здоров`я комунальної форми власності визначається керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) та з обґрунтуванням надсилається на погодження до МОЗ.

Перелік закладів охорони здоров`я державної форми власності визначається МОЗ.

Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, затверджується керівником закладу охорони здоров`я, та підлягає оновленню не менш як один раз на рік.

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Експертні команди у своїй роботі керуються Конституцією України, Законом України «Про запобігання корупції», іншими законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 6 Положення № 1338 оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи; експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.

Пунктом 7 Положення № 1338 визначено, що права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи затверджується МОЗ.

Керівник Центру оцінювання функціонального стану особи визначається МОЗ.

Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи в складі експертних команд Центру оцінювання функціонального стану особи, затверджується керівником Центру оцінювання функціонального стану особи.

Згідно з підпунктами 6, 7, 15 пункту 9 Положення № 1338 експертні команди: встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів; встановлюють ступінь втрати професійної працездатності; встановлюють причинний зв`язок інвалідності осіб за наявністю документів, що їх підтверджують, визначених пунктом 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».

Склад експертних команд формується індивідуально для проведення кожного оцінювання з лікарів загальною чисельністю не менше трьох осіб з переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання в складі експертних команд. До складу обов`язково має входити лікар-терапевт або профільний лікар щодо супутнього захворювання або ускладнень (пункт 12 Положення № 1338).

Також постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 затверджено Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Порядок № 1338).

Відповідно до пунктів 1 та 1-1 Порядку № 1338 цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Оцінювання повсякденного функціонування особи включає визначення необхідності проведення подальшої комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи з використанням Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров`я та передачу таких відомостей до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за наявності технічної можливості).

Оцінювання осіб з числа потерпілих від нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві проводиться з метою визначення відсотка втрати працездатності та/або встановлення інвалідності, визначення причини смерті (пункт 4 Порядку № 1338).

Відповідно до пунктів 7-9 Порядку № 1338 проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд.

Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).

Склад експертних команд формується індивідуально для кожного випадку. Після появи технічної можливості склад експертних команд формується за допомогою електронної системи з дотриманням принципу випадковості, з числа доступних лікарів за спеціалізацією, необхідною для проведення оцінювання.

Члени експертних команд зобов`язані щонайменше один раз на рік проходити навчальний курс щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, організований МОЗ.

Входити до експертної команди та проводити оцінювання мають право лікарі, які: здійснюють медичну практику протягом не менше одного року; відповідають іншим вимогам, встановленим законодавством для членів експертних команд.

Рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком (пункт 10 Порядку № 1338).

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1338 оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров`я.

У разі відсутності технічної можливості використовувати електронну систему, інформація про яку оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОЗ, розгляд справ здійснюється із застосуванням паперового документообігу з урахуванням таких особливостей: направлення на оцінювання, протоколи розгляду експертною командою та рішення експертної команди оформлюються в паперовій формі. Форми зазначених документів затверджуються МОЗ; направлення на оцінювання власноручно підписується лікарем, який направив на оцінювання, та скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (за наявності), в якому працює такий лікар; протоколи розгляду експертною командою та рішення експертної команди власноручно підписуються усіма членами експертної команди та скріплюються печаткою закладу охорони здоров`я (за наявності), на базі якого функціонує відповідна експертна команда; рішення експертної команди та зазначені документи підлягають внесенню до електронної системи не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після появи технічної можливості.

Перелік відомостей, що містяться у відповідних електронних документах експертної команди в електронній системі, та форми документів, які використовуються під час проведення оцінювання, затверджуються МОЗ (пункт 15 Порядку № 1338).

Члени експертної команди несуть відповідальність відповідно до закону за прийняття необґрунтованих рішень, скасованих Центром оцінювання функціонального стану особи (пункт 16 Порядку № 1338).

Аналіз положень зазначених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що чинним законодавством запроваджено суворо регламентовану процедуру оцінювання повсякденного функціонування особи. Вона базується на принципах інституційної відповідності закладів охорони здоров`я, професійної кваліфікації членів експертних команд, встановлених вимог до членів таких команд та обмежень, а також визначених вимог до процесу оцінювання.

Таким чином, правомірність результатів оцінювання безпосередньо залежить від дотримання відповідними суб`єктами Міністерства охорони здоров`я України встановленого порядку формування команд, відповідності залучених фахівців кваліфікаційним вимогам та інших вимог, встановлених законодавством.

Також відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1207-VII тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року (частина 2 статті 1 Закону № 1207-VII).

Відповідно до статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Правовий режим тимчасово окупованої території може бути визначено, змінено чи скасовано законами України.

В умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 1207-VII для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно з частинами 1-3 статті 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відтак, частина 3 статті 9 Закону № 1207-VII прямо вказує на недійсність будь-яких актів, виданих органами та/або особами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Так, Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2023 року у справі № 200/6694/21-а, аналізуючи наведені положення Закону № 1207-VII, дійшов висновку, що для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється відповідно до законодавства України, при цьому, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами на тимчасово окупованій території, які створені у порядку, не передбаченому законом, є недійсним і не створює правових наслідків.

Також, у згаданій постанові Верховний Суд, серед іншого, вказав: «Проте суди першої та апеляційної інстанцій взагалі не дослідили надані представником позивача довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, виданих органом на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України - «Міністерством охорони здоров`я ДНР Республіканський центр МСЕК», та, застосувавши такий принцип міжнародного права як «намібійські винятки», не взяли до уваги те, що документи, видані органами та установами (зокрема лікувальними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, можуть братись до уваги судом як виняток та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справи, та не дослідили який факт можуть підтвердити ці документи, який позивач не може підтвердити у порядку, визначеному національним законодавством та на території України підконтрольній українській владі.».

Застосовуючи наведені Верховним Судом критерії для оцінки можливості врахування довідок про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, виданих незаконним органом на тимчасово окупованій території України, суд дійшов висновку, що надані позивачем довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 10 ААА № 107271 від 15.01.2019 та до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії ЛЦ № 051042 від 15.01.2019, що видані незаконною установою - «государственное учреждение «Луганский республиканский центр медико-социальной експертизы», не можуть бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про продовження позивачу страхових виплат.

Враховуючи наведений Верховний Судом критерій винятковості випадків, коли документи, що видані на тимчасово окупованій території України незаконно утвореними органами, мають братись судом до уваги через оцінку разом з іншими доказами в їх сукупності, суд зазначає, що в даному випадку відповідний критерій «сукупності доказів» не може бути застосований, оскільки, окрім вищенаведених довідок, виданих незаконно утвореною установою на тимчасово окупованій території України, будь-яких інших доказів (документів) щодо стану здоров`я позивача, причин такого стану, проведення огляду позивача медико-соціальною експертною комісією та/або експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи, у встановленому законодавством порядку, до матеріалів справи не надано.

Також слід вказати, що згадані довідки не містять інформації про будь-які факти, які позивач не міг підтвердити у порядку, визначеному національним законодавством та на території України підконтрольній українській владі.

Крім того, суд вважає, що визначення ступеня втрати професійної працездатності, його причинного зв`язку з трудовим каліцтвом, строку, на який встановлюється такий ступінь, не належать до фактів, з метою підтвердження яких, виходячи з принципу «намібійських винятків», можуть бути використані документи, видані незаконними органами на тимчасово окупованій території, оскільки встановлення цих фактів є наслідком спеціальної процедури проведення медико-соціальної експертизи (як було визначено законодавством станом на момент отримання позивачем вищезгаданих довідок) та/або оцінювання повсякденного функціонування особи (як наразі визначено законодавством), які мають проводитись уповноваженим на це суб`єктом (відповідним закладом охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України та відповідною комісією/експертною командою) в порядку, визначеному законодавством України. Крім того, інвалідність (її група), ступінь втрати професійної працездатності визначаються за підставами і критеріями, які визначені законодавством України.

Також, з матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2016 року ОСОБА_1 став на облік як внутрішньо переміщена особа, за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 .

Тобто, вже після припинення позивачу страхових виплат (01.02.2015) позивач перемістився на підконтрольну (на той час) українській владі територію та став на облік як внутрішньо переміщена особа.

При цьому, абзацом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII в редакції, чинній на час отримання позивачем довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи) визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з частинами 1-3 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Отже, виходячи, в тому числі, з того, що для взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 мав залишити тимчасово окуповану територію України та, перебуваючи на підконтрольній українській владі території, звернутися до відповідних органів державної влади (органів місцевого самоврядування) із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, суд дійшов висновку, що позивач не був позбавлений можливості пройти повторний огляд МСЕК і підтвердити наявність у нього певного ступеню втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва (професійного захворювання), у встановленому законодавством України порядку, як передумови для продовження відповідної щомісячної страхової виплати.

Однак, доказів проходження такого огляду до матеріалів справи не надано.

Підсумовуючи, суд зазначає, що в даному випадку щомісячна страхова виплата припинена позивачу з підстав, що передбачені Законом № 1105-XIV, а її відновлення можливе за умови підтвердження ступеню втрати позивачем професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва (професійного захворювання) в порядку та за процедурою, визначеною законодавством України, на підконтрольній українській владі території.

Тож, суд дійшов висновку, що рішення (постанова) відповідача про відмову в здійсненні страхових виплат, за наданими позивачем документами, є обґрунтованим та правомірним, а тому правові підстави для скасування спірної постанови відсутні.

Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне врахувати позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій та/або рішень відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позов задоволенню не підлягає.

Відповідачем вимог щодо відшкодування йому судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи не заявлено.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Заботіна Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 18.03.2026.

Суддя О.М. Качанок