Ухвала суду № 134936069, 25.02.2026, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/3949/24

Провадження у справі № 2-п/129/3/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Дєдова С.М.,

розглянувши у відсутність сторін та їх представників в місті Гайсині заяву представника відповідача ОСОБА_1 , - адвоката Полчанінової Олени Валеріївни, про перегляд заочного рішення Гайсинського районного суду Вінницької області №129/3949/24 від 06.10.2025 р. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив:

Представник відповідача адвокат Полчанінова О.В. звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення, в якій просила суд скасувати заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 06.10.2025 р. у справі № 129/3949/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справу призначити до судового розгляду у загальному порядку.

Заява про перегляд заочного рішення обґрунтована тим, що ухвалюючи заочне рішення у справі суд виходив з того, що відповідачка була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що не відповідає дійсності, оскільки в порядку, передбаченому ст. ст. 128-130 ЦПК України, відповідачка не була належним чином повідомлена, копію позовної заяви з додатками до неї не одержувала, тому не мала можливості подати відзив на позов зазначивши в ньому свої заперечення і їх обґрунтування.

Про існування судового рішення відповідачці стало відомо випадково, оскільки з березня 2023 року відповідачка перебуває за кордоном, а тому не знала про існування даної справи, що підтверджується відмітками в закордонному паспорті і також дані обставини можуть бути перевірені Державною прикордонною службою України (копія закордонного паспорта додається).

З матеріалами даної справи в електронному вигляді представник відповідача ознайомилась лише 06.12.2025 р., що підтверджується повідомленням № 98099 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (роздруківка додається).

Інших судових спорів між відповідачем та позивачем немає, а із вимогами щодо повернення заборгованості, в яких позивачем було б повідомлено відповідачу про розмір заборгованості, зокрема про суму боргу та нарахованих відсотків, позивач до відповідача не звертався жодного разу, при цьому доказів протилежного позивач суду не надав.

В зв`язку із неповідомленням відповідача про розгляд справи при ухваленні заочного рішення суд обмежився лише доводами позивача, а відповідач була позбавлена можливості реалізовувати свої процесуальні права та надати заперечення, пояснення і докази, які мають істотне значення для вирішення справи, та спростувати вказані позивачем обставини.

Із задоволеними заочним рішенням вимогами позову відповідач не погоджується, вважає їх незаконними та необґрунтованими виходячи із наступного.

Обґрунтовуючи вимоги позову позивачем зазначено, що між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений кредитний договір № 290466654 від 22.07.2021 р., у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Також позивач зазначає, що 28.11.2018 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, в подальшому 30.10.2023 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01 та 28.10.2024 р. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №28/10/24/У відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Проте із такими доводами позивача відповідач не погоджується, оскільки електронного договору позики № 290466654 від 22.07.2021 р. не укладала і про його зміст їй не відомо.

Правовідносини за кредитним договором № 290466654 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем нібито виникли 22.07.2021 р., тобто після укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, у якому предмет договору не індивідуалізований. Майбутні вимоги не є предметом договору факторингу, відтак і право вимоги за кредитним договором із відповідачем не могло до нього входити.

Також, позивачем не надані належні докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, крім того такі докази не надані і за іншими договорами факторингу.

Тому, ТОВ «Юніт Капітал» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 22.07.2021 між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Крім того, позивачем не додано належного розрахунку існуючої заборгованості за кредитним договором, оскільки наявні у справі розрахунки підписані, як електронні документи, терміни дійсності сертифікатів підписів яких закінчилися 01.06.2024 та 16.08.2024. Крім того, дата формування зазначених розрахунків не зазначена, розрахунок повинен містити, зокрема обчислення суми боргу, ставки проценту, початок періоду нарахування основного боргу або процентів, закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів, кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, розрахунок основного боргу або процентів, розмір основного боргу або процентів та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо), підстави такого нарахування, передбачені умовами договору, містити основні реквізити документа та бути підписані.

Доказами на підтвердження наявності заборгованості та її розміру є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до п.п.57-59, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, визначено, що саме виписки з особових рахунків клієнтів є різновидом регістрів обліку банку на підтвердженням виконаних операцій та сум оборотів за його дебетом і кредитом, які, крім іншого, повинні містити прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Зазначене унеможливлює можливість здійснення перевірки правильності таких розрахунків, а тому безпідставно вважати доведеною нараховану суму за кредитним договором, що просить стягнути позивач.

Зазначені розрахунки не є первинними обліковими бухгалтерськими документами, їх зміст не відповідає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", як наслідок, не можуть підтверджувати існування тих чи інших операцій.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача у цій частині є недоведеними, у зв`язку із чим відсутні підстави для їх задоволення.

Згідно позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Верховного Суду від 16.10.2018 по справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові від 18.10.2023 по справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 по справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 по справі №334/6972/17, від 27.09.2021 по справі № 5026/886/2012 тощо).

Згідно п.п. 8.2 п. 8 договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» строк його дії закінчується 28.11.2019. Предметом відступлення за цим договором є, у тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому. Разом з цим, виходячи із умов договору, право вимоги на майбутнє існувало лише з дня укладення договору, тобто з 28.11.2018 та діяло на майбутнє, але в межах строку дії цього договору, тобто по 28.11.2019. При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги, які є невід`ємною частиною договору факторингу.

Таким чином, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору 28.11.2018 не були погоджені усі істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора та не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, що виникли після його укладення, тобто з 22.07.2021 р. З наведеного слідує, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 р. боргові зобов`язання відповідача за кредитним договором від 22.07.2021 р. ще не існували, тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення 28.11.2018 р. договору відступлення права вимоги № 28/1118-01.

Укладенням додаткових угод до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжувався строк дії договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». При цьому, обсяг прав та обов`язків сторін по договору факторингу від 28.11.2018 не змінений, відтак вони не можуть підтверджувати перехід до ТОВ «Таліон Плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Також матеріали справи не містять додатків до зазначеного договору факторингу, як невід`ємних його частин та відомостей щодо оплати за цим договором, як і за іншими договорами факторингу.

Згідно практики Верховного Суду доказом на підтвердження факту набуття прав вимоги за кредитним договором, серед ряду інших документів, є належно оформлені та підписані докази на підтвердження оплати за договором факторингу (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 по справі № 905/306/17, від 29.06.2021 по справі №753/20537/18, від 21.07.2021 по справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 по справі №5026/886/2012, від 15.04.2024 по справі № 2221/2373/12).

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 по справі № 905/306/17 виснував, що на підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона, повинна надати суду докази переходу такого права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Таким чином, позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження оплати за договорами факторингу на кожному етапі переходу таких прав.

Відтак, у ТОВ «Таліон Плюс» не виникло право вимоги за зобов`язанням відповідача, яке він міг би передати на підставі договору факторингу від 28.11.2018 р.

Крім того, позивач, обґрунтовуючи позов, зазначає, що 07.12.2021 на виконання положень договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складений та підписаний реєстр права вимоги № 161 за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором від 22.07.2021. Копія витягу з якого долучена до позову.

Однак наданий позивачем витяг з реєстру прав вимоги не містить інформацію станом на яку дату нарахована заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, суми коштів, сплачені відповідачем у рахунок погашення заборгованості (за наявності), напрямки та підстави їх нарахування, відсутні відомості, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору, як це передбачено ч. 1 ст. 517 ЦК України.

До того ж наступні сторінки зазначеного реєстру не можливо розцінити, як частини цього витягу, оскільки з них не має змоги встановити частиною якого витягу є зазначені сторінки, зокрема, не містять дати та номера, а тому вказаний витяг з реєстру прав вимоги є неналежним доказом.

Також, позивачем зазначено, що одночасно з підписанням договору, Товариство відправило на електронну адресу, вказану Відповідачем у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту, однак в матеріалах справи відсутні докази направлення такого повідомлення.

Крім того, згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Проте, зі змісту долученого до позову кредитного договору вбачається, що кредитодавцем не використано жодного засобу підписання електронного договору, передбаченого у ст. 12 вказаного вище Закону, договір взагалі не містить підпису представника ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», а тому не має силу договору, не відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію» та не може вважатися укладеним.

Також позивач у своєму позові стверджує, що зазначений кредитний договір було укладено відповідно до «Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ`ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Однак, із наданого позивачем документа під назвою «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ`ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не вбачається жодних відомостей щодо дати його створення, лише в кінці тексту зазначено, що дана редакція правил діє з «13» травня 2021 року, але відсутні будь-які ознаки, які б підтверджували його автентичність. У матеріалах справи немає належних та допустимих доказів того, що саме з цими правилами у такій редакції та з таким змістом була ознайомлена відповідач, дані правила підпису відповідача не містять, що унеможливлює визнання зазначеного документа доказом її волевиявлення чи погодження з його умовами.

Крім того, згідно з п. 4.23 кредитного договору № 290466654 від 22.07.2021 р. зазначено, що у разі відступлення права вимоги за Договором третій особі, в тому числі внаслідок укладення договору факторингу або у разі залучення колекторської компанії Кредитодавець, протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за Договором новому кредитору або залучення колекторської компанії, повідомляє про це Позичальника шляхом надсилання звичайного поштового відправлення із позначкою "Вручити особисто" за місцем проживання чи перебування або за місцем роботи Позичальника та/або шляхом надсилання текстових, голосових повідомлень чи електронних листів на електронну пошту Позичальника, вказану в Заявці та шляхом відображення відповідного повідомлення в Особистому кабінеті. При цьому, повідомлення вважається отриманим Позичальником з часу відправки відповідного листа на поштову та/або електронну адресу Позичальника та відображення в Особистому кабінеті. Сторони погодили, що при повідомленні про відступлення права вимоги чи про залучення колекторської компанії, шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу Позичальника, таке повідомлення підписується Кредитодавцем шляхом накладення на текст електронного листа аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів комп`ютерної техніки) директора Кредитодавця чи уповноваженої ним особи та печатки відповідної юридичної особи. Зазначений порядок повідомлення про відступлення права вимоги чи залучення колекторської компанії може зберігається для кожної особи яка в подальшому набуде прав грошової вимоги до Позичальника за цим договором, або може бути змінено, але у будь-якому разі в рамках діючого законодавства України.

Однак, в супереч вказаним умовам договору, кредитодавцем жодним чином не було повідомлено відповідача про відступлення права вимоги за Договором третій особі і в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, що підтверджували би повідомлення позичальника, відтак не було доведено факт належного переходу права вимоги до позивача, що є важливим для визнання обов`язку відповідача перед позивачем дійсним згідно з Цивільним кодексом України.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.

Також відповідач заперечує, що вона підписала електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитний договір № 290466654 від 22.07.2021 р., а позивачем не надано жодного належного доказу, який підтверджує, що зазначений у позовній заяві, логін та пароль належить відповідачу, що саме відповідач заходила на сайт ТОВ«МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» www.moneyyeo.иа та зареєструвала свій особистий кабінет і ознайомилась з ПРАВИЛАМИ надання грошових коштів у кредит ТОВ «МАНІВЕO ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», позивачем не надано доказів підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме доказів отримання листа на електронну поштову адресу чи смс-коду на телефон відповідача.

Крім того, відповідно до положень ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Виходячи з цього, заявлений позивачем розмір заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 47440,94 грн., є несправедливо завищеним і суперечить вказаній нормі закону, оскільки сума заборгованості по тілу кредиту, яку просить стягнути позивач становить - 14420,61 грн, тобто позивач просив стягнути відсотки в сумі, яка більше ніж втричі перевищує суму основного боргу, що є незаконним і така вимога не підлягає задоволенню.

Окремо вважаю необхідним звернути увагу на процесуальні порушення позивачем порядку подання доказів, які полягають в наступному.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Частиною другою статті 100 ЦПК України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Частиною 4 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Відповідно до ч.3 ст. 100 ЦПК України, учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Згідно з ч.4 ст.100 ЦПК України, при поданні суду учасником справи копії електронного доказу необхідно зазначати про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Відповідно до ч.5 ст. 100 ЦПК України, в разі подання копії (паперової копії) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з ч. 9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем порушено порядок подання доказів, оскільки до позовної заяви долучено лише паперові копії електронного кредитного договору і не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу, заздалегідь долучені до позовної заяви паперові копії доказів відповідачу не були надіслані і належним чином не посвідчені, відтак долучена паперова копія електронного договору не може вважатися належним та допустимим доказом у цій справі.

Оскільки, відповідач електронного договору не підписувала, заперечує проти вимог позивача в зв`язку з їх незаконністю та необґрунтованістю із зазначених вище підстав, раніше подати свої заперечення проти вимог позову та спростувати заявлені вимоги позову не мала можливості, а вказані вище обставини мають суттєве значення для прийняття правильного рішення в цій справі, відтак заочне рішення слід скасувати та призначити новий розгляд справи.

Ухвалюючи заочне рішення у справі суд виходив з того, що відповідачка була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що не відповідає дійсності, оскільки в порядку, передбаченому ст. ст. 128-130 ЦПК України, відповідачка не була належним чином повідомлена, копію позовної заяви з додатками до неї не одержувала, тому не мала можливості подати відзив на позов зазначивши в ньому свої заперечення і їх обґрунтування.

Про існування судового рішення відповідачці стало відомо випадково, оскільки з березня 2023 року відповідачка перебуває за кордоном, а тому не знала про існування даної справи, що підтверджується відмітками в закордонному паспорті і також дані обставини можуть бути перевірені Державною прикордонною службою України (копія закордонного паспорта додається).

З матеріалами даної справи в електронному вигляді представник відповідача ознайомилась лише 06.12.2025 р., що підтверджується повідомленням № 98099 про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (роздруківка додається).

Інших судових спорів між відповідачем та позивачем немає, а із вимогами щодо повернення заборгованості, в яких позивачем було б повідомлено відповідачу про розмір заборгованості, зокрема про суму боргу та нарахованих відсотків, позивач до відповідача не звертався жодного разу, при цьому доказів протилежного позивач суду не надав.

В зв`язку із неповідомленням відповідача про розгляд справи при ухваленні заочного рішення суд обмежився лише доводами позивача, а відповідач була позбавлена можливості реалізовувати свої процесуальні права та надати заперечення, пояснення і докази, які мають істотне значення для вирішення справи, та спростувати вказані позивачем обставини.

Із задоволеними заочним рішенням вимогами позову відповідач не погоджується, вважає їх незаконними та необґрунтованими виходячи із наступного.

Обґрунтовуючи вимоги позову позивачем зазначено, що між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений кредитний договір № 290466654 від 22.07.2021 р., у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Також позивач зазначає, що 28.11.2018 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, в подальшому 30.10.2023 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01 та 28.10.2024 р. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №28/10/24/У відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Проте із такими доводами позивача відповідач не погоджується, оскільки електронного договору позики № 290466654 від 22.07.2021 р. не укладала і про його зміст їй не відомо.

Правовідносини за кредитним договором № 290466654 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем нібито виникли 22.07.2021 р., тобто після укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, у якому предмет договору не індивідуалізований. Майбутні вимоги не є предметом договору факторингу, відтак і право вимоги за кредитним договором із відповідачем не могло до нього входити.

Також, позивачем не надані належні докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, крім того такі докази не надані і за іншими договорами факторингу.

Тому, ТОВ «Юніт Капітал» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 22.07.2021 між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Крім того, позивачем не додано належного розрахунку існуючої заборгованості за кредитним договором, оскільки наявні у справі розрахунки підписані, як електронні документи, терміни дійсності сертифікатів підписів яких закінчилися 01.06.2024 та 16.08.2024. Крім того, дата формування зазначених розрахунків не зазначена, розрахунок повинен містити, зокрема обчислення суми боргу, ставки проценту, початок періоду нарахування основного боргу або процентів, закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів, кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, розрахунок основного боргу або процентів, розмір основного боргу або процентів та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо), підстави такого нарахування, передбачені умовами договору, містити основні реквізити документа та бути підписані.

Доказами на підтвердження наявності заборгованості та її розміру є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до п.п.57-59, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, визначено, що саме виписки з особових рахунків клієнтів є різновидом регістрів обліку банку на підтвердженням виконаних операцій та сум оборотів за його дебетом і кредитом, які, крім іншого, повинні містити прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Зазначене унеможливлює можливість здійснення перевірки правильності таких розрахунків, а тому безпідставно вважати доведеною нараховану суму за кредитним договором, що просить стягнути позивач.

Зазначені розрахунки не є первинними обліковими бухгалтерськими документами, їх зміст не відповідає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", як наслідок, не можуть підтверджувати існування тих чи інших операцій.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача у цій частині є недоведеними, у зв`язку із чим відсутні підстави для їх задоволення.

Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору 28.11.2018 не були погоджені усі істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора та не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, що виникли після його укладення, тобто з 22.07.2021 р. З наведеного слідує, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 р. боргові зобов`язання відповідача за кредитним договором від 22.07.2021 р. ще не існували, тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення 28.11.2018 р. договору відступлення права вимоги № 28/1118-01.

Укладенням додаткових угод до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 продовжувався строк дії договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова 1допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». При цьому, обсяг прав та обов`язків сторін по договору факторингу від 28.11.2018 не змінений, відтак вони не можуть підтверджувати перехід до ТОВ «Таліон Плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Також матеріали справи не містять додатків до зазначеного договору факторингу, як невід`ємних його частин та відомостей щодо оплати за цим договором, як і за іншими договорами факторингу.

Таким чином, позивачем не надані належні та допустимі докази на підтвердження оплати за договорами факторингу на кожному етапі переходу таких прав.

Відтак, у ТОВ «Таліон Плюс» не виникло право вимоги за зобов`язанням відповідача, яке він міг би передати на підставі договору факторингу від 28.11.2018 р. Крім того, позивач, обґрунтовуючи позов, зазначає, що 07.12.2021 на виконання положень договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складений та підписаний реєстр права вимоги № 161 за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача за кредитним договором від 22.07.2021. Копія витягу з якого долучена до позову.

Однак наданий позивачем витяг з реєстру прав вимоги не містить інформацію станом на яку дату нарахована заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, суми коштів, сплачені відповідачем у рахунок погашення заборгованості (за наявності), напрямки та підстави їх нарахування, відсутні відомості, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору, як це передбачено ч. 1 ст. 517 ЦК України.

До того ж наступні сторінки зазначеного реєстру не можливо розцінити, як частини цього витягу, оскільки з них не має змоги встановити частиною якого витягу є зазначені сторінки, зокрема, не містять дати та номера, а тому вказаний витяг з реєстру прав вимоги є неналежним доказом.

Також, позивачем зазначено, що одночасно з підписанням договору, Товариство відправило на електронну адресу, вказану Відповідачем у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту, однак в матеріалах справи відсутні докази направлення такого повідомлення.

Крім того, згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Проте, зі змісту долученого до позову кредитного договору вбачається, що кредитодавцем не використано жодного засобу підписання електронного договору, передбаченого у ст. 12 вказаного вище Закону, договір взагалі не містить підпису представника ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», а тому не має силу договору, не відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію» та не може вважатися укладеним.

Оскільки, відповідач електронного договору не підписувала, заперечує проти вимог позивача в зв`язку з їх незаконністю та необґрунтованістю із зазначених вище підстав, раніше подати свої заперечення проти вимог позову та спростувати заявлені вимоги позову не мала можливості, а вказані вище обставини мають суттєве значення для прийняття правильного рішення в цій справі, відтак заочне рішення слід скасувати та призначити новий розгляд справи.

Представник відповідача адвокат Полчанінова О.В. та відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, письмово представник відповідача просив заяву розглянути у його відсутність, вимоги заяви про перегляд заочного рішення, задовільнити.

Представники позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце судового розгляду заяви, що відповідно до ст. 287 ЦПК України не є перешкодою у розгляді заяви,подали до суду через систему «Електронний суд» письмові заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, за змістом якого вказували на законність та вірність ухваленого заочного рішення у цій справі, при цьому заперечення обґрунтовані аналогічно тим обґрунтуванням, які містяться у позовній заяві.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 287 ЦПК України, в результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення, суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

З рахуванням позицій сторін, наданих документів та вимог закону суд вважає, що заява про перегляд заочного судового рішення підлягає задоволенню.

Згідно із ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до чинного законодавства, ст. 288 ЦПК України скасування заочного рішення суду можливе за таких умов, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не з`явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, а також не подала відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які посилається сторона відповідача, зокрема, представник відповідача у своїй заяві про перегляд заочного рішення, мають істотне значення для правильного вирішення справи, то з урахуванням вказаних встановлених обставин у своїй сукупності суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення підлягає задоволенню, а тому необхідно скасувати заочне рішення суду у цій справі, призначивши справу до розгляду в загальному порядку.

Керуючись ст.ст.284, 287 ЦПК України суд,-

Постановив:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 , - адвоката Полчанінової Олени Валеріївни, про перегляд заочного рішення Гайсинського районного суду Вінницької області №129/3949/24 від 06.10.2025 р. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Скасувати заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 06.10.2025 р., ухвалене у цивільній справі №1 29/3949/24 від за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Призначити цивільну справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом всіх учасників справи в судове засідання у приміщенні Гайсинського районного суду Вінницької області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: