Рішення № 13493532, 17.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/38317.01.11 За позовом Приватного підприємства фірми «БОСС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Опора»

про стягнення 17640,12 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Савічев В.Л. представник по довіреності від 07.07.2010

від відповідача: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора" заборгованості за Договорами підряду від 15.07.2009 та від 10.07.2009 в розмірі 17640,12 грн., в тому числі 15896,00 грн. основного боргу, 444,30 грн. 3 % річних та 1299,82 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеними договорами не виконані у повному обсязі зобовязання щодо оплати виконаних робіт. З посиланням на положення Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму річних та інфляційних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2010 порушено провадження по справі № 53/383, розгляд справи призначено на 20.12.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором підряду від 10.07.2009 в розмірі 12387,20 грн., в тому числі 10609,80 грн. основного боргу, 405,25 грн. 3 % річних та 1361,26 грн. збитків від інфляції. Цією ж ухвалою відкладено розгляд справи на 17.01.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2011 підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі та вважає їх таким, що підлягають задоволенню з підстав порушення умов договору та з покладенням відповідальності, згідно договору та закону.

Відповідач в судове засідання 17.01.2011 не зявився.

Через службу діловодства Господарського суду м. Києва 17.01.2011 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у призначеному судовому засіданні.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Крім того, суд вважає за необхідне нагадати відповідачу, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення господарського спору обмежений.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.01.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

10 липня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Опора»та Приватним підприємством фірми «БОСС»було укладено договір, відповідно до п. 1.1. якого Замовник (відповідач) доручив, а Підрядник (позивач) зобовязався на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору роботу, а Замовник зобовязався прийняти цю роботу та оплатити її.

Даний договір підписано представниками замовника та підрядника і посвідчено печатками сторін, належним чином засвідчена позивачем копія договору наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п. 2, п. 3.1. Договору, характером робіт та предметом договору, що виконуються підрядником є прокладка кабельної лінії КЛ-0,4 кВ ТП103-торгівельно-офісний центр.

Згідно з п. 5.1. Договору вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з динамічною договірною ціною і становить 26523,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє не більше ніж 2 місяці відповідно до п. 10.1. Договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору, відповідач здійснює оплату: 40% - передоплата, 20% - після виконання земельних робіт, 40% - протягом 3-х діб з моменту подачі робочої напруги на змонтовані кабельні лінії та підписання Акту здачі-приймання робіт, але не більше ніж 10 діб.

Виконання позивачем взятих на себе зобовязань підтверджено актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за липень 2009 року на суму 26523,60 грн., вартість якого підтверджується відповідними довідками форми КБ-3 (належно засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи).

Акти виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 підписані представниками сторін їх підписи скріплено печатками юридичних осіб позивача та відповідача.

Згідно з виписками по особовому рахунку позивача, наданої позивачем довідки про розмір заборгованості № 5 від 09.11.2010, оплату відповідач здійснив частково. Довідку скріплено підписом та печаткою юридичної особи позивача.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Опора»перед Приватним підприємством фірми «БОСС»становить 10609,80 грн.

18.09.2010 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 3 від 02.06.2010 з вимогою погасити заборгованість за виконані підрядні роботи, про що свідчать опис вкладений у цінний лист з відбитком штампу поштової установи від 18.09.2010 року та фіскальний чек поштової установи із зазначенням дати відправлення на адресу одержувача.

Відповідно до пояснень представника позивача, оскільки відповідач відповіді на претензію позивача не надав, свого обовязку по повній оплаті виконаних позивачем (підрядником) та прийнятих замовником (відповідачем) робіт не виконав, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача суми 12387,20 грн., в тому числі 10609,80 грн. основного боргу, 405,25 грн. 3 % річних та 1361,26 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837- ст.874 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно з наданими до матеріалів справи актів приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2009 року, які підписані та засвідчені печатками з боку обох сторін, Позивач виконав роботи за Договором на загальну суму 26523,60 грн.

Відповідачем виконані роботи оплачені частково, в наслідок чого утворилась заборгованість у сумі 10609,80 грн.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 10609,80 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

В звязку з простроченням відповідачем зобовязання щодо оплати виконаних підрядних робіт позивач просить стягнути з відповідача 405,25 грн. 3% річних, 1361,26 грн. збитки від інфляції.

Згідно зі ст.. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання. Судом перевірено розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та витрат з урахуванням індексу інфляції в період прострочення відповідачем виконання зобовязань по оплаті за виконані позивачем роботи, з яким суд погоджується, у звязку з чим стягненню з відповідача підлягають витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1361,26 грн., 3 % річних у розмірі 405,25 грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач заборгованість за виконані роботи у встановлений договором строк не сплатив, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства фірми «БОСС»обґрунтовані, документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача; при відмові в позові на позивача; при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 4.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Зокрема, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача: 123,87 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат по сплаті інформаційно технічного забезпечення судового процесу.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 1750,00 грн. слід зазначити наступне.

До матеріалів справи позивач надав копії: платіжного доручення № 135 від 09.08.2010, як доказ про сплату за адвокатські послуги в розмірі 1750,00 грн., копію Договору про надання правових послуг адвоката від 09.08.2010р. укладений між позивачем та адвокатом, копію посвідчення адвоката, видане ОСОБА_1.

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Відповідно до п. 5 ст.4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до Розяснень Вищий арбітражний суд, від 04.03.1998, № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(в редакції розяснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 №04-5/609 «Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду Україна») вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Частинами 1,2,3 статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обовязком сторони, і повязано лише з волевиявленням самої сторони, як і визначення між цією стороною та найнятим представником оплати останнього за надані цим представником послуги.

При цьому суд зазначає, що результати розгляду справи у суді залежить не від того хто представляє інтереси тієї чи іншої сторони у суді, а від встановлення судом наступних обставин: наявності у позивача права, на захист якого ним подано позов, а також наявності чи відсутності факту порушення такого права або його оспорення.

Отже, враховуючи зазначене, беручи до уваги встановлені у процесуальному законодавстві обмеження розміру оплати послуг адвоката (до 5% задоволеної суми позовних вимог), а також враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 619,36 грн. (5% від задоволеної суми позовних вимог).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Опора»(03127, м. Київ, просп.. 40-річчя Жовтня, 120, корп.. 1, код ЄДРПОУ 34423379, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємства фірми «БОСС»(09104, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, 4, код ЄДРПОУ 30320126) 10 609 (десять тисяч шістсот девять) грн. 80 коп. основного боргу, 1361 (одна тисяча триста шістдесят одна) грн.. 26 коп. інфляційних витрат, 405 (чотириста пять) грн.. 25 коп. 3% річних, 123 (сто двадцять три) грн. 87 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 619 (шістсот девятнадцять) грн.. 36 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 20.01.2011